Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/3570/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2019. Зареєстровано: 23.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2019.
Дата набрання законної сили: 21.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		22 жовтня 2019 року Справа № 280/3570/19  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень  рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		24 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» (далі  позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
		визнати протиправними дії відповідача щодо формування податкового повідомлення  рішення форми «Р» №0009751409 від 11.07.2019 та податкового повідомлення  рішення форми «Р» №0009761409 від 11.07.2019;
		скасувати податкові повідомлення  рішення форми «Р» від 11.07.2019 №0009751409 та №0009761409.
		Ухвалою суду від 29.07.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Протягом встановленого строку позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.
		Ухвалою суду від 07.08.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 11.09.2019.
		Ухвалою суду від 11.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.10.2019.
		Представник позивача в судове засідання призначене на 15.10.2019 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ «Густав груп», ТОВ «Акканта груп». Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень. Позивач вказує на те, що контрагенти з якими позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстрований як платник податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаним підприємством господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Просить задовольнити позовні вимоги.
		Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Густав груп», ТОВ «Акканта груп». Відповідач зазначає, що під час перевірки позивачем було надано товарно-транспортні накладні, які були заповнені з порушенням встановлених вимог, що в свою чергу не відповідає фактичним обставинам здійснення господарської діяльності, а відтак свідчить про нереальність з постачання та транспортування вказаного товару. Також, представник відповідача вказував на те, що ТОВ «Густав груп» та ТОВ «Акканта груп» є фігурантами кримінальних проваджень щодо вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
		З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 31.05.2019 по 06.06.2019 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Абразив Груп» з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Густав Груп» (код ЄДРПОУ 41673893), ТОВ «Акканта Груп» (код ЄДРПОУ 41678949) за грудень 2017 року та в частині подальшої реалізації контрагентам  покупцям, за результатами якої складено Акт перевірки від 13.06.2019 №347/08-01-14-09/53703603.
		В Акті перевірки від 13.06.2019 №347/08-01-14-09/53703603 контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Абразив Груп»:
		п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54796 грн., у тому числі 2017 рік  54796 грн.;
		п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60885 грн., у тому числі за грудень 2017  60885 грн.
		Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав письмові заперечення на його висновки. Відповіддю від 08.07.2019 №38886/10/08-01-14-09-11 позивача повідомлено про те, що висновки Акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим залишаються без змін.
		На підставі висновків Акту перевірки від 13.06.2019 №347/08-01-14-09/53703603, 11.07.2019 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення  рішення:
		№0009751409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 76068,75 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням  60885,00 грн. та 15213,75 грн.  за штрафними санкціями;
		№0009761409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 68495,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням  54796,00 грн. та 13699,00 грн.  за штрафними санкціями.
		Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень  рішень, звернувся з даним позовом до суду.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 13.06.2019 №347/08-01-14-09/53703603, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.
		З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень  рішень стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Густав Груп» (код ЄДРПОУ 41673893), ТОВ «Акканта Груп» (код ЄДРПОУ 41678949).
		Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
		Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
		Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу 
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		З матеріалів справи судом встановлено та відображено в Акті перевірки контролюючого органу, що відповідно до договору поставки №0112-1 від 01.12.2017 укладеного між ТОВ «Густав Груп» - Постачальник та ТОВ «Абразив Груп» - Покупець, Постачальник зобов`язується поставляти покупцеві ТМЦ, а покупець зобов`язується приймати ТМЦ і своєчасно оплачувати її на умовах цього Договору в асортименті і кількості згідно специфікацій, що є невід`ємною частиною Договору.
		Відповідно до видаткової накладної від 01.12.2017 №Г000000128 на адресу ТОВ «Абразив Груп» поставлено товар  круг пелюстковий торцевий, круг відрізний Спрут-А, диски самозачисні, круги шліфовальні, тощо.
		Розрахунки за поставлені ТМЦ здійснено шляхом перерахування ТОВ «Абразив Груп» коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Велмонт», згідно договорів від 28.02.2018 №2802-18ПД, від 27.03.2018 №2703-18ПД про відступлення права вимоги ТОВ «Густав Груп».
		На підтвердження транспортування товару до перевірки надавалась товарно-транспортна накладна від 01.12.2017 №128.
		Зазначені вище обставини досліджувались під час проведення перевірки, описані в Акті перевірки, та сторонами не заперечуються, у зв`язку з чим судом під сумнів не ставляться та не доказуються, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України.
		Крім того, відповідно до договору поставки №05-12/17 укладеного між ТОВ «Акканта Груп» - Постачальник та ТОВ «Абразив Груп» - Покупець, Постачальник зобов`язується поставляти покупцеві ТМЦ, а покупець зобов`язується приймати ТМЦ і своєчасно оплачувати її на умовах цього договору в асортименті і кількості згідно специфікацій.
		Згідно видаткових накладних від 06.12.2017 №АК000000086, від 12.12.2017 №АК000000087, позивачем придбано у ТОВ «Акканта Груп» товар - ш/криги на бак.связке.
		На підтвердження транспортування ТМЦ до перевірки надавались товарно-транспорті накладні від 06.12.2017 №86 та від 12.12.2017 №87. 
		Зазначені вище обставини досліджувались під час проведення перевірки, описані в Акті перевірки, та сторонами не заперечуються, у зв`язку з чим судом під сумнів не ставляться та не доказуються, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України.
		Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Густав Груп» та ТОВ «Акканта Груп» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Густав Груп», ТОВ «Акканта Груп».
		Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «Густав Груп», ТОВ «Акканта Груп» не дійсними. 
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.
		У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
		Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Густав Груп», ТОВ «Акканта Груп» з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
		Суд під час розгляду адміністративної справи встановив, що доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій фактично зводяться до двох підстав, а саме неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, які не підтверджують факт постачання товару, та наявність кримінальних проваджень.
		Щодо неналежного заповнення товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що дійсно в наданих до перевірки ТТН є недоліки щодо їх заповнення, а саме в частині зазначення транспортного засобу, водія, тощо.
		Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). 
		Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховують специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи. В сукупності вони мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. 
		Суд зазначає, що відсутність транспортних документів на перевезення ТМЦ з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі  продажу чи поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Отже відсутність ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами. 
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.05.2019 у справі №826/7423/16.
		Щодо посилань відповідача на кримінальне провадження №32017110000000062 від 22.12.2017, в якому начебто фігурує ТОВ «Густав Груп», та кримінальне провадження №42018101060000062 від 03.03.2018, в якому фігурує ТОВ «Акканта Груп», суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Отже, належним доказом здійснення платником податків незаконної господарської діяльності є вирок суду, в якому встановлено об`єктивну частину складу злочину, проте, доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Густав Груп», ТОВ «Акканта Груп» до матеріалів справи не надано.
		Також, суд вважає звернути увагу і на ту обставину, що кримінальні провадження на які посилався контролюючий орган порушені за статтею 205 КК України, проте, 25.09.2019 набув чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким декриміналізовано статтю 205 КК України та виключено її із Кримінального кодексу України.
		Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
		Суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки та посилання на кримінальні провадження, які не є належним доказом у справі, зокрема не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення (акти зустрічних звірок контрагентів, тощо).
		Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень  рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.
		В свою чергу, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнати протиправними дій відповідача щодо формування податкового повідомлення  рішення форми «Р» №0009751409 від 11.07.2019 та податкового повідомлення  рішення форми «Р» №0009761409 від 11.07.2019, оскільки такі дії є обов`язком контролюючого органу за результатами проведеної перевірки, у разі встановлення порушень.
		Позивачем, в свою чергу, правомірність проведення податкової перевірки не оскаржується. Також, суд зазначає, що правомірність формування спірних рішень фактично охоплюється вимогами про скасування такого рішення, а тому належним способом порушеного права є саме визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень  рішень.
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» (69084, м.Запоріжжя, вул.Магістральна, 100А, код ЄДРПОУ 33703603) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень  рішень  задовольнити частково.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.07.2019 №0009751409 та №0009761409.
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп» судовий збір в розмірі 2168 грн. 46 коп. (дві тисячі сто шістдесят вісім гривень 46 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя І.В. Новікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...