Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12746/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2019. Зареєстровано: 23.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/39373/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №826/12746/14
		адміністративне провадження №К/9901/39373/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Глущенко Я.Б.) у справі №826/12746/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" звернулося з касаційною скаргою. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню у відповідності до частини другої статті 227 та частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства з підстав неправильного застосування норм матеріального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" та ТОВ "Алві Груп"  у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" жодних порушень податкового законодавства не вчинено, відповідач безпідставно покладає на позивача відповідальність за дії його контрагента. Крім іншого, матеріали кримінальної справи, протоколи допиту свідків не є підставами для висновків під час проведення перевірки, оскільки не мають преюдиційного значення - вважає позивач. 
		 
		У свою чергу, відповідачем подано до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно якого податковий орган не погоджується з доводами позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Податковий орган, серед іншого, посилається на свідчення ОСОБА_1 , який значився директором контрагента позивач. Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 заперечив факт укладення договору та здійснення поставки обладнання, зазначеного у податкових накладних. Податковий орган вважає, що судами попередніх інстанцій ухвалено законні та обґрунтовані рішення, які не підлягають скасуванню.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 у справі №826/12746/14.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/12746/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2019 справу призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 15.10.2019.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ренесанс Капітал Груп"  з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Алві Груп» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.
		 
		За результатами перевірки контролюючим органом у акті перевірки від 30.07.2014 №703/26-55-22-08/37192053 зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства:
		 
		статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 287445,00грн.;
		 
		пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 249916,00грн., у тому числі по періодах: червень 2011 року на суму 77583грн., серпень 2011 року 172333грн.
		 
		Відповідач вважав відсутнім факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Алві Груп".
		 
		На підставі викладеного ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014:
		 
		№112526552208, яким ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 172333грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 43 083грн.;
		 
		№112626552208, яким ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 287445грн. 
		Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 у задоволенні позовних вимог  відмовлено.
		 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги  задоволено.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 скасовано постанови судів попередніх інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування постанов суду першої та апеляційної інстанції Вищим адміністративним судом України стало те, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента. Касаційний суд вказав, що для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
		 
		За результатом нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди посилались на те, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки висновки про непідтвердження реальності досліджуваних операцій. Суди дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх підставі є такими, що прийняті контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		 
		Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 
		 
		З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
		 
		Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		 
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		 
		Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		 
		Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
		 
		Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		 
		Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
		 
		Судами з`ясовано, що згідно матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Алві Груп» (виконавець) укладено договір від 27.05.2011 №27/05. Відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виготовити продукцію, у відповідності до специфікації (додаток №1) (надалі - обладнання) та виконати роботи з налагодження, а замовник зобов`язується оплатити та прийняти обладнання та налагоджувальні роботи на умовах даного договору.
		 
		Вартість обладнання зазначається у специфікації (-ях) (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).
		 
		Специфікації складаються на умовах технічного завдання замовника та невід`ємною частиною договору. На підставі погодженої (-их) специфікації (-ій) виконавець направляє замовнику рахунок-фактуру на оплату обладнання (пункт 1.3 договору).
		 
		Виконавець разом з обладнанням передає замовнику такі документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, паспорт на обладнання (пункт 2.8 договору).
		 
		При цьому, 10% від загальної суми, зазначеної у специфікації, замовник зобов`язується оплатити протягом 15 банківських днів з моменту підписання «Акту виконаних робіт з налагодження» (пункт 3.1.3 договору).
		 
		Суд першої інстанції вказав, що позивачем на підтвердження реального виконання робіт за спірним договором надано суду копії таких документів: договору від 27.05.2011 №27/05, технічного завдання (додаток №2 до вказаного договору), видаткової накладної від 29.08.2011 №829/1, податкових накладних від 29.08.2011 №36, 37, 39, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.08.2011 №39, довідки публічного акціонерного товариства «БТА Банк» від 22.08.2014 №028-35-01-05-5/711 про перерахування грошових коштів позивачем на користь ТОВ «Алві Груп» за 2011 рік.
		 
		У той же час, суд звертає увагу, що на підтвердження товарності (реальності) досліджуваної фінансово-господарської операції позивачем не надано копії специфікації (-ій) (додаток №1 до договору від 27.05.2011 №27/05), рахунку-фактури, паспорту на обладнання, а також акту виконаних робіт, складання яких безпосередньо передбачено умовами досліджуваного договору, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання до суду.
		 
		Судами зауважено, що зазначення в акті перевірки факту винесення позивачем наказу №10/6-2011 «Про знищення документів», у відповідності до якого всі первинні документи (у тому числі: прибуткові накладні, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти, звіти до податкового органу) ТОВ «Ренесанс капітал груп» по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Алві Груп» за перше півріччя 2011 року знищені, не змінює факту неподання до суду вказаних вище документів, оскільки зі змісту досліджуваної операції вбачається, що остання мала місце у серпні 2011 року, тобто у другому півріччі 2011 року, відтак, доказів знищення таких документів у встановленому законодавством порядку позивачем не надано.
		 
		Крім того, під час розгляду справи судами досліджено обставини, встановлені актом перевірки, зокрема, що станом на момент виникнення спірних правовідносин директором та головним бухгалтером ТОВ «Алві Груп» був ОСОБА_1 , а засновниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказані особи згідно з протоколами від 21.10.2013, 18.02.2014 заперечували свою участь у господарській діяльності ТОВ «Алві Груп» починаючи з квітня 2011 року.
		 
		Судом першої інстанції допитано у судовому засіданні свідка ОСОБА_1 , яким у якості директора було підписано договір від 27.05.2011 № 27/05 від імені ТОВ «Алві Груп». Свідок вказав, що відповідного договору з позивачем не підписував та реалізацію пакувальних станків, поставка яких відбулась відповідно до видаткової накладної від 29.08.2011 № 829/1 - не здійснював.
		 
		Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими посилання судів попередніх інстанцій на правовий висновок Верховного Суду України, згідно якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
		 
		Суди дійшли правильного висновку, що з огляду відомості, що ОСОБА_1 , як засновник та директор товариства з обмеженою відповідальністю «Алві Груп» (контрагента позивача), заперечує свою участь у діяльності вказаного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, вказані обставини не можуть вказувати про законність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Алві Груп».
		 
		Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин. 
		 
		Вірною є позиція судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
		 
		Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
		 
		Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		 
		Відповідно до позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22.09.2015 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.
		 
		Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
		 
		Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
		Суд зауважує, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану необхідно підтвердити, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. 
		 
		Слід зазначити, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 у даній справі наголошено про необхідність дослідження дійсного руху активів, що включає в себе також наявність економічної причини (ділової мети).
		 
		Приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено надану на підтвердження наявності у позивача ділової мети у межах спірних правовідносин копію видаткової накладної від 29.11.2011 №РН-0000173 (ТОВ «ЖЛ»). Однак, суди дійшли висновку, що вказаний документ не є підтвердженням подальшої реалізації позивачем товару (обладнання), придбаного у ТОВ «Алві Груп» у серпні 2011 року, оскільки наявні у матеріалах справи докази не дають змоги ототожнити товари, вказані у цих двох видаткових накладних, як ідентичні.
		 
		Суд касаційної інстанції звертає увагу, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин. Платник податку повинен враховувати обставини щодо прояву розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
		 
		Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позивачем не обумовлено, чим останній керувався при виборі названого суб`єкта господарювання у якості контрагента та здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Алві Груп» постачальником. Суд констатував, що платник податків діяв без належної обережності при виборі контрагента, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, внаслідок чого, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
		 
		Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені обставини, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Відповідно, суди вірно вважали, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень та дійшли правильного висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		 
		За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" залишити без задоволення.
		 
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		.......................
		 
		.......................
		 
		.......................
		В.В. Хохуляк
		Л.І.Бившева 
		 Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...