Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1171/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2019. Зареєстровано: 23.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: А/855/13315/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1171/19                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  16 жовтня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:                      
		головуючого - судді   Парінова А.Б., 
		суддів:                        Єгорової Н.М.,
		                                          Лічевецького І.О.,
		при секретарі судового засідання Гужві К.М.
		за участю представників учасників судового процесу:
		від позивача(апелянта):  Судариков К. К . , Ореховський М.Л .. ,
		від відповідача 1: Какоркіна З. М . , Отрода Т.Ю.,
		від відповідача 2: Тараненко О.В.
		від третіх осіб 1, 2: Таран А.С. ,
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_6 з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України в якому просив суд: 
		- визнати протиправним та скасувати п.12.20 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ № 622 від 21.08.1998.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаний пункт оскаржуваного наказу не відповідає Конституції України, законам України та обмежує права та свободи громадян.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачами подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані, зокрема тим, що приймаючи рішення у справі суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що Конституцією України гарантовано, що право приватної власності є непорушним, а примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток виключно на підставі і в порядку, встановлених законом. Водночас, позивач зазначає, Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів та постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 "Про право власності на окремі види майна" та не є законом, який регулює правовий режим права власності на зброю. Таким законом, на переконання позивача, не є також і КУпАП, оскільки нормами останнього визначено виключно відповідальність за порушення громадянами порядку    та правил поводження зі зброєю та при цьому, не встановлюють самого порядку володіння, користування та розпорядження зброєю.
		Також, позивач зауважує, що відповідного закону, яким врегульовано правовий режим права власності на зброю, не існує, а отже, до прийняття закону щодо обмеження цивільного обігу зброї та/або закону порядку набуття, реалізації зброї на підставі дозволу оскаржувані приписи інструкції суперечать положенням Конституції та порушують гарантовані державою права громадян володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		Отже, за наведених обставин, позивач стверджує, що суд дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Міністерством внутрішніх справ України Національною поліцією України було подано відзиви на апеляційну скаргу відповідно до змісту яких відповідачі заперечують проти вимог апеляційної скарги з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Наголошують, що оскаржувані приписи Інструкції повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства, а тому правові підстави для їх скасування відсутні. 
		Разом з цим, зауважують, що нормами законодавчих актів України встановлені обмеження обороноздатності об`єктів цивільних прав, які є предметом судового розгляду у даній справі. 
		За наведених обставин, відповідачі наголошують, що приймаючи оскаржуваний акт МВС України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства та Конституції України.
		Крім цього, відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу звертають увагу суду, що оскаржувані приписи Інструкції жодним чином не порушують законних прав та інтересів позивача, а про наявність вказаних норм законодавства позивач дізнався ще у 2016 році під час отримання дозволу на зброю та вважав їх правомірними.
		Таким чином, відповідачі вважають, представник, що судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено обставини справи із наданням їм належної правової оцінки у відповідності до норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим прийнято законне та обґрунтоване рішення. 
		З огляду на викладене, відповідачі просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.
		Міністерство юстиції України та Кабінетом Міністрів України було подано пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких вказані треті особи заперечують в повному обсязі проти доводів та вимог апеляційної скарги. Вважають, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та ухвалив законне, обґрунтоване та законне за своєю суттю рішення, правильно застосувавши норми матеріального права, не порушуючи норм процесуального права. З урахуванням викладених у письмових поясненнях доводах просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали правові позиції викладені у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях та відповіді на відзив, що наявні в матеріалах справи, відповідно.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, інспектором КОЗ ДС СП Славутицького ВП Пилеко Д.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 411753 від 04.12.2018 року щодо гр. ОСОБА_6 за ст.193 КУпАП. Відповідно до змісту зазначеного протоколу, станом    на 04.12.2018 року, ОСОБА_6 ухиляється від реалізації належної йому мисливської вогнепальної рушниці "HATSAN", к-20, № НОМЕР_3 , після анулювання 12 жовтня 2018 року дозволу № 500/102 на право носіння і зберігання гладкоствольної зброї, порушуючи п. 12.20 Наказу № 622 МВС України.
		У свою чергу, вважаючи, що положення нормативних актів якими встановлено обов`язок власника реалізувати належну йому зброю після анулювання відповідного дозволу є такими, що порушують гарантовані Конституцією права громадян на непорушність їх права власності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		21.08.1998 р. Міністерством внутрішніх справ України було прийнято наказом № 622, яким затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів (надалі по тексту - Інструкція).
		Ця Інструкція визначає умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, боєприпасів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи, правил поводження з ними та їх застосування.
		Зокрема, приписами п. 12.20 Інструкції передбачено, що у разі анулювання органом поліції дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї (разом із основними частинами зброї - за наявності), пневматичної та холодної, охолощеної зброї, пристроїв вони в 15-денний строк передаються власниками на комісійний продаж або можуть бути переоформлені на особу, що має дозвіл на їх придбання.
		Як стверджують відповідачі та треті особи, цей Наказ та відповідно оскаржувані приписи Інструкції було прийнято з метою реалізації положень визначених у наступних нормативно-правових актах, а саме:
		- п. 4 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, якими визначено, що Право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її  застосування  визначаються  в  порядку, встановленому законодавством України;
		-  постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ "Про право власності на окремі види майна", якою визначено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб та щодо яких встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна.
		Вказаними нормами законодавства передбачено, що особа набуває права власності, зокрема, на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю виключно за наявності у неї відповідного дозволу, що надається органами внутрішніх справ.
		Основним Законом України є Конституція України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. (стаття 8 Конституції України).
		Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України (пункт 1 Перехідних Положень Конституції України).
		Положення статті 41 Конституції України гарантують, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 
		Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Вказана правова норма узгоджується також з приписами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено:  "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних    інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
		Разом з цим, згідно з положеннями п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
		Отже, з аналізу наведених норм слідує, що особа може бути позбавлена права власності виключно на підставі і в порядку, встановлених законом.
		Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на 12 жовтня 2018 року (час анулювання дозволу позивача на зброю), а також станом на час розгляду даної справи Верховною Радою України законодавчо статус зброї як об`єкту цивільних прав не визначено, а відповідний перелік об`єктів права власності передбачено виключно підзаконним нормативно-правовим актом, яким є оскаржуваний Наказ №622.
		Не мають сили закону і Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576.
		Згідно з приписами ст. 75 Основного закону єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. 
		З наведеного слідує, що підзаконні нормативно-правові акти в системі механізму діяльності органів державної влади видаються головним чином органами виконавчої влади, Президентом України та органами місцевого самоврядування, тоді як закони - виключно представницьким органом державної влади (парламентом), конституційний склад якого формують 450 народних депутатів України. У даному співвідношенні підкреслюється виключно конституційний принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконний акт - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, Президента та органів місцевого самоврядування.
		Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, про що останнім зазначено, зокрема у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №    826/12323/18.
		Відносно постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року "Про право власності на окремі види майна", колегія суддів зазначає, що остання також не має сили Закону, оскільки була відповідно до статей 13, 28 і 45 Закону України "Про власність", тобто з метою врегулювання конкретних питань встановлених нормами цього Закону.
		Разом з цим, у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України Закон України "Про власність" втратив чинність, а іншого закону який визначав би спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не можуть перебувати у власності громадян, зокрема у відношенні на вогнепальну гладкоствольної мисливської зброї Верховною Радою прийнято не було.
		Доводи відповідачів про те, що Законом, який регулює спірне питання є КУпАП не можуть бути прийняті судом, оскільки КУпАП встановлюється виключно відповідальність за правопорушення у сфері володіння, користування та розпорядження зброєю, проте нормами вказаного Закону не регламентовано обов`язку особи щодо реалізації вогнепальної мисливської зброї, у яких уповноваженим державним органом анульовано документ дозвільного характеру на їх зберігання і носіння.
		Отже, за наведених обставин, колегією суддів встановлено, що на даний час не існує жодного закону, яким встановлено позбавлення права власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, придбану ними з відповідного дозволу.
		Тобто, з наведеного слідує, що Закону на підставі якого власника, зокрема, вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї, можливо було б позбавити його права власності на це майно не існує.
		Таким чином, з огляду на зазначене та враховуючи, що відповідно до приписів ст. 41 Конституції України особа може бути позбавлена права власності виключно на підставі і в порядку, встановлених законом та з огляду на те, що на даний час не існує такого закону, який би передбачав можливість примусового відчудження вогнепальної зброї у особи, яка набула права власності на це майно на законних підставах у разі анулювання органом поліції відповідного дозволу, судова колегія приходить до висновку, що положення п.12.20 Інструкції є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та порушують гарантовані Конституцією та встановлені іншими законами права громадян на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном (власністю). 
		У зв`язку з викладеним, вказані положення нормативно-правового акту є протиправними та підлягають скасуванню.
		Враховуючи викладене у сукупності та взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Разом з цим, колегія суддів зазначає, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції не взяв до уваги вказані положення Конституції України та не надав вказаним обставинам правової оцінки, внаслідок чого дійшов помилкових висновків по справі.
		Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Частиною 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Під час звернення до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. та відповідно за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 1057,20 грн.
		За наведених обставин, суд дійшов висновку, що витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у загальному розмірі 1921,00 грн. підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати п.12.20 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ № 622 від 21.08.1998.
		Стягнути на користь ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) з Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684, місцезнаходження: вул. вул. Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01024) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Головуючий суддя                                                            А.Б. Парінов
		 
		Судді                                                                                Н.М. Єгорова
		 
		                                                                                          І.О. Лічевецький          
		 
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 жовтня 2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...