Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/8618/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.
Дата набрання законної сили: 10.10.2019
Номер судового провадження: 61-4393ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 320/8618/15-ц
		провадження № 61-4393сво18
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
		треті особи: відділ з розвитку підприємництва та захисту прав споживачів виконкому Мелітопольської міської ради, Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яка підписана представником Растворовою Дар`єю Анатоліївною, на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року у складі судді: Пономаренко Л. Е. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року у складі суддів: Дзярука М. П., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк), треті особи: відділ з розвитку підприємництва та захисту прав споживачів виконкому Мелітопольської міської ради, Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» (далі - УДППЗ «Укрпошта») про спонукання до виконання умов кредитного договору та перерахунку сплачених грошових коштів у відповідності до умов кредитного договору.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 02 березня 2015 року здійснила сплату чергового платежу в розмірі 267 грн за кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Дельта Банк». Платіж було здійснено через ДП «Укрпошту», однак, з невідомих причин, їй почали нараховуватись штрафні санкції, хоча платіж був здійснений своєчасно. 
		 
		ОСОБА_1 просила суд: 
		визнати неправомірними дії ПАТ «Дельта Банк» в частині не зарахування сплати тіла кредиту в сумі 267 грн, сплаченого 02 березня 2015 року відповідно до кредитного договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року; 
		зобов`язати зарахувати перераховані ОСОБА_1 щомісячні платежі за період з квітня 2015 по жовтень 2015 у сумі 1869 грн за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року на тіло кредиту;
		зобов`язати скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за період з березня 2015 року по теперішній час у сумі 2500 грн на тіло кредиту по кредитному договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		 
		Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено. 
		 
		Визнано неправомірними дії ПАТ «Дельта Банк» в частині не зарахування в розрахунок сплати тіла кредиту у сумі 267 грн, сплаченого 02 березня 2015 року відповідно до кредитного договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року. Зобов`язано ПАТ «Дельта Банк» зарахувати перераховані ОСОБА_1 щомісячні платежі за період з квітня 2015 по жовтень 2015 у сумі 1869 грн. Скасовано незаконно нараховані штрафні санкції за період з березня 2015 року по теперішній час у сумі 2500 грн на тіло кредиту за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року. 
		 
		Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що кошти, які сплатила ОСОБА_1 , не були зараховані на рахунки ПАТ «Дельта Банк» у зв`язку з існуванням розбіжностей між банком та УДППЗ «Укрпошта», що ніяким чином не може відобразитися на клієнтові. Наявність у позивача оригіналу квитанції про сплату 267 грн через відділення УДППЗ «Укрпошта» свідчить про належне виконання ним умов кредитного договору щодо своєчасного погашення боргу відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а тому нарахування банком штрафних санкцій та вимога сплатити кредит повторно є безпідставними, а позов таким, що підлягає задоволенню.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У вересні 2016 року ПАТ «Дельта Банк» через представника Растворову Д. А. подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що: позивач не погасила кредит; банк не несе відповідальність за строки та умови перерахунку коштів; позивач не є споживачем; у банку було запроваджену тимчасову адміністрацію; суди застосували способи захисту, які не передбачені ні кредитним договором, ні статтею 16 ЦК України.
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 направила заперечення на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.
		 
		Заперечення мотивовано тим, що умови кредитного договору були виконанні і платіж було здійснено через УДППЗ «Укрпошта»; позивач є не вкладником, а позичальником за кредитним договором. 
		 
		Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 січня 2017 року справу призначена до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що у межах Першої та Другої судових палат Касаційного цивільного суду існує неоднакове застосування статей 14, 16 ЦК України в аспекті визначення ефективності тих чи інших способів захисту цивільних прав.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про часткове прийняття аргументів, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 20 вересня 2013 року уклала з ПАТ «Дельта банк» кредитний договір № 004-07421-200913, за яким надано кредит на купівлю товару у сумі 12 808,25 грн строком на 48 місяців. Погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 зобов`язалася здійснювати щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 267 грн відповідно до графіку платежів. 
		 
		На виконання умов договору банком було запропоновано ОСОБА_1 щомісяця погашати зобов`язання через: будь-яке відділення УДППЗ «Укрпошта», картку, а також інтернет-банк Дельта.
		 
		02 березня 2015 року через УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_1 здійснила платіж на суму 267 грн. УДППЗ «Укрпошта» виконало взяті на себе зобов`язання із приводу надання послуг щодо перерахунку коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі, однак останній не виконав платіжні доручення та не зарахував на свої рахунки кошти позивача.
		 
		Суди встановили, що позивач зверталась до УДППЗ «Укрпошта» з проханням підтвердити сплату нею платежу в розмірі 267 грн, на що була отримана відповідь про здійснення платежу 02 березня 2015 в сумі 267 грн у відділенні поштового зв`язку Мелітополь-4, який був внесений у відповідний реєстр та наданий в банк для виконання. У результаті не зарахування сплаченого платежу в розмірі 267 грн, позивачу були нараховані додаткові кошти, нарахування яких передбачене у випадку порушення умов договору щодо своєчасного погашення заборгованості.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції  України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		 
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
		 
		Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		 
		Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.
		 
		Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування чергових платежів, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
		 
		Об`єднана палата вважає, що позовна вимога про зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за період з березня 2015 року по теперішній час у сумі 2500 грн на тіло кредиту по кредитному договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року, є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення її права.
		 
		Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		 
		У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		 
		Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.
		 
		У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 02 березня 2015 року здійснила сплату чергового платежу в розмірі 267 грн за кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Дельта Банк». Платіж було здійснено через ДП «Укрпошту», однак, з невідомих причин, їй почали нараховуватись штрафні санкції, хоча платіж був здійснений своєчасно. На виконання умов договору банком було запропоновано ОСОБА_1 щомісяця погашати зобов`язання через будь-яке відділення УДППЗ «Укрпошта», через картку, а також через інтернет-банк Дельта.
		 
		За схожих обставин у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 757/46709/16-ц (провадження № 61-8253св18) зроблено висновок по застосуванню статті 527 ЦК України та вказано, що «кредитору дозволяється не приймати самостійно виконання зобов`язання у разі його переадресування, під яким розуміється уповноваження кредитором іншої особи на прийняття виконання від боржника, якщо така можливість передбачена договором, актом цивільного законодавства або ж випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Уповноважена кредитором особа приймає виконання (тобто вчиняє фактичні дії, зокрема щодо прийняття майна) без заміни кредитора, і всі правові наслідки настають для кредитора. Під уповноваженою особою слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження від кредитора на прийняття виконання обов`язку боржником або іншою особою. Такі повноваження можуть бути визначені, зокрема: у договорі між кредитором уповноваженою особою; у договорі між боржником та кредитором; кредитором у виданій ним довіреності».
		 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року у справі № 910/18795/15 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Укрпошта», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 7 920 372,70 грн та розірвання договору та за зустрічним позовом ПАТ «Укрпошта» до ПАТ «Дельта Банк» про зобов`язання прийняти виконання по договору, встановлено, що: «[…] починаючи з лютого 2013 року УДППЗ «Укрпошта» приймало платежі у національній валюті від споживачів для перерахування їх в подальшому на рахунки Банку. Пунктами 4.1.1, 4.1.2 та 4.1.6 договору на приймання платежів встановлено обов`язок виконавця в особі об`єктів поштового зв`язку приймати від споживачів платежі для перерахування на рахунок замовника на умовах, визначених цим договором; своєчасно перераховувати суми прийнятих платежів на рахунок замовника та передавати реєстри прийнятих платежів у строки, визначені у пункті 2.2 договору; до 7 числа кожного місяця, наступного за звітним, готувати акт приймання-передачі наданих послуг з приймання платежів, зразок якого вказано в додатку №6 до цього договору, та передавати їх на підпис замовнику (положення щодо акту приймання-передачі з пересилання поштових відправлень, зразок якого вказано в додатку №7 до цього договору, виключено згідно додаткової угоди №1 від 30.12.2013). […] Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонам, відповідач за первісним позовом належними чином своїх зобов`язань із перерахунку коштів не виконав, у передбачений п. 2.2 договору на приймання платежів строк отримані від споживачів кошти на користь банку не перерахував».
		 
		Оскільки ОСОБА_1 сплатила черговий платіж 02 березня 2015 року у сумі 267 грн відповідно до кредитного договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року, а також продовжувала сплачувати щомісячні платежі за період з квітня 2015 по жовтень 2015 у сумі 1 869 грн за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року, а ПАТ «Дельта Банк» не зарахував зазначені платежі на тіло кредиту, то порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року в частині сплати тіла кредиту в сумі 267 грн, сплаченого 02 березня 2015 року відповідно до кредитного договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року та визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року в частині сплати тіла кредиту в сумі 1 869 грн, за період з квітня 2015 по жовтень 2015 у сумі за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року на тіло кредиту.
		 
		Суди встановили, що не перерахування на рахунок ПАТ «Дельта Банк» чергового платежу ОСОБА_1 від 02 березня 2015 року за кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Дельта Банк», відбулося по суті із вини УДППЗ «Укрпошта», що підтверджується також постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року у справі № 910/18795/15.
		 
		За таких обставин, Об`єднана палата погоджується з висновками судів, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді неустойки суперечить принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і така підстава для нарахування неустойки не передбачена кредитним договором № 004-07421-200913 від 20 вересня 2013 року укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта банк».
		 
		Тлумачення статей 10, 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) свідчить, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
		 
		Об`єднана палата вважає, що позовна вимога про зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за період з березня 2015 року по теперішній час у сумі 2500 грн на тіло кредиту по кредитному договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року є по суті запереченням (відзивом) на позов банку про стягнення заборгованості (у вигляді зменшення неустойки - у разі наявності підстав для її нарахування; у вигляді необґрунтованості позовної вимог - у разі відсутності підстав для її нарахування). У разі обґрунтованого нарахування неустойки та наявності підстав для її зменшення, суд у резолютивній частині рішення вказує про її зменшення. У разі необґрунтованого нарахування неустойки суд не вказує у резолютивній частині про її скасування (не зобов`язує скасувати), а констатує безпідставність її нарахування у мотивувальній частині рішення та відмовляє у задоволенні позову у цій частині. Оскільки ПАТ «Дельта Банк» у цій справі не зверталося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, то в задоволенні цієї вимоги  ОСОБА_1 потрібно відмовити.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, Об`єднана палата вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 липня 2016 року зупинено виконання заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року до закінчення касаційного провадження. Оскільки оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, то підстави для поновлення його виконання відсутні.
		 
		Висновки про правильне застосування норм права
		 
		Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
		 
		На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.
		 
		Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.
		 
		Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
		 
		Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яка підписана представником Растворовою Дар`єю Анатоліївною , задовольнити частково.
		 
		Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року скасувати.
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: відділ з розвитку підприємництва та захисту прав споживачів виконкому Мелітопольської міської ради, Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» про спонукання до виконання умов кредитного договору та перерахунку сплачених грошових коштів у відповідності до умов кредитного договору, задовольнити частково.
		 
		Визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року в частині сплати тіла кредиту в сумі 267 грн, сплаченого 02 березня 2015 року відповідно до кредитного договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року.
		 
		Визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року в частині сплати тіла кредиту в сумі 1869 грн, за період з квітня 2015 по жовтень 2015 у сумі за кредитним договором № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року на тіло кредиту.
		 
		У задоволенні позовної вимоги  ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: відділ з розвитку підприємництва та захисту прав споживачів виконкому Мелітопольської міської ради, Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» про зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за період з березня 2015 року по теперішній час у сумі 2500 грн на тіло кредиту по кредитному договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року, відмовити.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     В. С. Висоцька
		                                                                                              
		                                                                                              Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Є. В. Синельников
		 
		В. М. Сімоненко
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...