Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 290/669/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 51-3863км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017060150000507

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України 
		 
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 290/669/18
		провадження № 51-3863км19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		потерпілих ОСОБА_6 ,
		 ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_8 на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017060150000507 за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонера, який має інвалідність ІІ групи загального захворювання, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Романівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
		 
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням таіспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст.76КК.
		 
		Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні. 
		 
		Згідно з вироком  ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він 16 грудня 2017 року приблизно о 14:30, керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по 37 км + 600 м автомобільної дороги сполученням Житомир ? Чернівці біля с. Грем`яче Романівського р-ну Житомирської обл. у напрямку м. Чуднова Житомирської обл., порушив вимоги пп. «б» п. 2.3, пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ ? 2111, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вказаній дорозі у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_10 . Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ ? 2111 ОСОБА_10 загинув на місці, пасажири зазначеного транспортного засобу ОСОБА_7 та ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вказаними діями ОСОБА_9 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК.
		 
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 4 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо  ОСОБА_9 залишив без змін.
		 
		 
		 
		 
		Вимоги та доводи викладені у касаційній скарзі
		 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор зазначає, що суд призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК, належним чином не мотивував свого рішення про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважає, що призначене покарання є недомірним вчиненому тяжкому злочину та його наслідкам, а апеляційний розгляд проведено формально, ухвала містить лише загальні фрази щодо законності вироку першої інстанції та не наведено підстав, на яких апеляційний суд не взяв до уваги доводи прокурора. Допущені судом першої та апеляційної інстанцій істотні порушення вимог кримінального процесуального закону призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставного застосування судом вимог ст. 75 КК, які не підлягають застосуванню.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Потерпілий ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 також просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
		 
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		 
		Згідно із приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		 
		Так, ОСОБА_9  визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином.
		 
		Однак доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не вмотивовано залишив вирок щодо  ОСОБА_9 у частині звільнення останнього від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, є справедливими.
		 
		Так, обґрунтовуючи свій висновок про можливість звільнення ОСОБА_9  від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_9  раніше не судимий, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має міцні соціальні зв`язки, у вчиненому щиро розкаявся, має похилий вік та інвалідність ІІ групи, вжив заходів для відшкодування шкоди. Крім того, суд зважив на обставини, що пом`якшують покарання ? визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування частини шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, при цьому врахував позицію потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні.
		 
		Проте, враховуючи дані, що характеризують особу засудженого, та обставини, які пом`якшують покарання, апеляційний суд у достатній мірі не врахував, що хоча кримінальне правопорушення  ОСОБА_9  вчинив з необережності, однак відповідно дост. 12 КК воно належить до тяжких, і внаслідок таких протиправних дій настала смерть потерпілого  ОСОБА_10 та двоє осіб отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі. Крім того, позитивні характеристики ОСОБА_9  мають формальний характер та жодним чином не зменшують суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушень вчинених ним.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначених обставин належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК, ретельно їх не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував, а також не вказав, які дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, а також не врахував позицію і доводи потерпілих.
		 
		Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Проте, суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги та в ухвалі не зазначив належних підстав, з яких їх визнано необґрунтованими.
		Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКє підставою для скасування такого рішення.
		За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора ? частковому задоволенню.
		 
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимогКПК і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 439, 441, 442 КПК, Суд 
		 
		ухвалив: 
		 
		Касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області  ОСОБА_8 на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року задовольнити частково. 
		 
		Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року щодо ОСОБА_9  скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...