Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-68/2002 : Окремі процесуальні питання; Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 51-10187км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		 
		 
		16 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 1-68/2002
		провадження № 51-10187км18
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		 
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		 
		захисників    ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 
		засудженого   ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2002 року у кримінальній справі № 1-68/2002.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2002 року ОСОБА_9 визнано винуватим тазасуджено за ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі  КК) (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна та позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 84 КК (в редакції 1960 року)  до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна та позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 5 років.
		Остаточно визначено покарання на підставі ст. 70 КК (в редакції 2001 року) шляхом часткового складання призначених покарань, а саме у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна та позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 5 років.
		За ч. 2 ст. 366 КК (в редакції 2001 року) ОСОБА_8 виправдано.
		Апеляційним судом Івано-Франківської області ухвалою від 20 вересня 2002 року вирок міського суду від 26 червня 2002 року змінено, дії ОСОБА_8 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 368 на ч. 2 ст. 190 КК (в редакції 2001 року) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, а також з ч. 4 ст. 84 КК (1960 року) на ч. 2 ст. 364 КК (в редакції 2001 року) та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК (в редакції 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права працювати в правоохоронних органах на строк 2 роки.
		Остаточно визначено покарання на підставі ст. 70 КК (в редакції 2001 року) за сукупністю злочинів, а саме у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки.
		За ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 22 квітня 2003 року відмовлено засудженому ОСОБА_8 у задоволенні його касаційної скарги.
		17 серпня 2016 року ОСОБА_8 звернувся до Апеляційного суду Івано-Франківської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2002 року.
		Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 08 вересня 2016 року заяву засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2002 року залишив без задоволення, посилаючись на те, що засуджений у заяві не навів обставин, які поза розумним сумнівом є нововиявленими в розумінні ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), а надані документи не впливають на суть прийнятих рішень щодо нього.
		За ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2016 року у кримінальній справі № 1-68/2002 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Івано-Франківським апеляційним судом ухвалою від 12 лютого 2019 року заяву засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2002 року залишено без задоволення. 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, стверджує,
		що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду його апеляційної скарги. 
		Свої вимоги засуджений мотивує тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його заяви, невірно оцінив зазначені ним нововиявлені обставини, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.
		Крім цього, вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив всіх його доводів у апеляційній скарзі.
		До суду касаційної інстанції надійшли заперечення прокурора ОСОБА_10 , який брав участь під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, на доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_8 . 
		Так, прокурор вказує, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, оскільки у скарзі засуджений фактично не погоджується із висновками судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про наявність у його діях складу злочину, а суть його заяв про перегляд за нововиявленими обставинами зводиться до перегляду вже встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_8 . 
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_8 підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, послався на доводи викладені у його касаційній скарзі. 
		Захисники  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи викладені у касаційній скарзі ОСОБА_8 та просили її задовольнити.
		Прокурор  ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_8 , просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
		у межах касаційної скарги.
		Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
		Згідно з вимогами ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
		Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовано закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.
		Водночас відповідно до пунктів 4, 5 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
		Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462 та інших норм КПК указує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому проводить аналіз фактичних обставин кримінальної справи і не зазначає доводів, які би слугували підставою для скасування ухвали апеляційного суду, якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами.
		Також засуджений не розкрив змісту й суті таких обставин, які він вважає нововиявленими та які не були й не могли бути відомими йому як особі, що звертається із такою заявою.
		У результаті перевірки матеріалів провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення заяву засудженого про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, правильно зазначив, що з доводівзасудженого видно, що останній фактично просить надати іншу оцінку доказам, які були досліджені судом першої інстанції, оскільки вважає судові рішення про доведеність його винуватості у вчиненні злочинів незаконними та несправедливими, не наводить нових обставин, які би могли бути визнані нововиявленими або виключними та свідчать про наявність помилки, допущеної судом.
		Як убачається з матеріалів провадження, заявник у своїй заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами посилався на те, що на теперішній час йому стали відомі обставини, які не були відомі апеляційному суду та не могли бути відомі на час винесення ухвали, що спростовують факти, викладені в ухвалі апеляційного суду від 20 вересня 2002 року.
		Зокрема, посилається на невизнання кримінальними дій ОСОБА_11 , внаслідок вчинення яких було притягнуто до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , у зв`язку із закриттям кримінальної справи стосовно ОСОБА_11 за відсутністю в діях складу злочину. Вважає, що його дії були тісно пов`язані з кореспондуючими діями ОСОБА_11 щодо автомобіля «КІА», який належав останньому і на балансі ЗАТ «Газ-Ойл-Карпати» ніколи не перебував, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у його діях складу злочину. Зазначає, що при винесенні ухвали апеляційний суд виходив з того, що вказівка на вилучення автомобіля ОСОБА_11 була незаконною у зв`язку з тим, що автомобіль був спірним та спір щодо нього потребував цивільно-правового вирішення, проте на теперішній час цей висновок суду не відповідає дійсності, оскільки кримінальну справу щодо ОСОБА_11 закрито. Посилається на притягнення його до кримінальної відповідальності за розкрадання колективної власності, що надалі перекваліфіковано на шахрайство, предметом якого був автомобіль марки «КІА», який мав належати ЗАТ «Газ-Ойл-Карпати», проте був незаконно привласнений ОСОБА_11 та пізніше, за цивільно-правовою угодою перейшов у власність ОСОБА_8 . Вважає, що апеляційному суду на час перегляду вироку суду не було відомо, що ОСОБА_11 був власником автомобіля марки «КІА» та міг розпоряджатися ним на власний розсуд. Вказує, що цей факт став йому відомий після одержання відповіді з місцевої прокуратури 30 квітня 2016 року. Також посилається на те, що ОСОБА_11 як законному власнику було повернуто автомобіль, який перебував на арешт-майданчику, і це на його думку, свідчить, що він не мав жодного відношення до продажу ОСОБА_11 автомобіля. Вказані дані, як вважає заявник, свідчать про наявність нововиявлених обставин, що є безумовною підставою для перегляду ухвали апеляційного суду.
		Проаналізувавши наведені обставини, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_11 не свідчить про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК (у редакції 2001 року) і не впливає на правильність та законність прийнятого апеляційним судом рішення про визнання винуватості ОСОБА_8 у вчиненні цих злочинів.
		Крім цього, колегія суддів погоджується з тим, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово вказували, що питання стосовно права власності автомобіля марки «КІА» на час вчинення злочину ОСОБА_8 було спірним, а отже, вказаний автомобіль міг належати, як ЗАТ «Газ-Ойл-Карпати», так і ОСОБА_11 .
		Як вбачається зі змісту рішень вищевказаних судів, суди не виключали того, що автомобіль марки «КІА» може належати на праві власності ОСОБА_11 , однак вважали, що вказана обставина не впливає на висновок про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину.
		Слід зазначити, що апеляційний суд при перегляді вироку місцевого суду від 26 червня 2002 року щодо ОСОБА_8 вказав про те, що автомобіль «КІА» формально і був оформлений на ОСОБА_11 , а питання про його дійсного власника ще не вирішено, а тому вважати, що останній вчинив злочин спільно із ОСОБА_8 немає підстав. Вказана обставина стала підставою для зміни вироку щодо ОСОБА_8 : його дії було перекваліфіковано з ч. 4 ст. 84 КК (у редакції 2001 року) на ч. 2 ст. 364 КК (у редакції 2001 року) як зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки. Його дії не кваліфікувались як вчинення групою осіб. Тому посилання ОСОБА_8 на те, що закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_11 є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 459 КПК є безпідставним. 
		Таким чином, Івано-Франківський апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи ОСОБА_8 , викладені в його апеляційній скарзі, та, навівши мотиви, спростував їх, визнав необґрунтованими і залишив апеляційну скаргу без задоволення. 
		Необхідно зазначити, що зі змісту заяви ОСОБА_8 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами вбачається, що він оспорює фактичні обставини вчинених злочинів, які встановив суд першої інстанції.
		Однак у касаційній скарзі засуджений не наводить та не конкретизує, які саме нововиявлені обставини у вказаному провадженні на підставі ст. 459 КПК були підставою для перегляду постанови апеляційного суду, як і не вказує на зміст істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
		Тобто доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, не вказують на істотні порушення апеляційним судом, норм кримінального процесуального закону під час постановлення ухвали апеляційного суду, а її зміст стосуються фактичних обставин які встановлені вироком суду щодо нього та підтверджені рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій. 
		Суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 459, 467 КПКдав належну оцінку викладеним у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доводам, у тому числі і тим, на які посилається в касаційній скарзі засуджений, і обґрунтовано залишив їх без задоволення.
		Таким чином, заяву засудженого ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2002 року апеляційний суд розглянув із дотриманням кримінального процесуального закону, а постановлена ним ухвала містить докладні мотиви прийнятого рішення та відповідає нормам статей 370, 467 КПК.
		Врахувавши наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване ним судове рішення  без змін.
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		 
		 
		ухвалив:
		 
		Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2002 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_8  без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...