Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/110/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 11-547апп19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 815/110/16
		Провадження № 11-547апп19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Золотнікова О. С.,
		суддів Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року (суддя Завальнюк І. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (судді Стас Л. В., Турецька І. О., Косцова І. П.) у справі № 815/110/16 за позовом ОСОБА_1 до Приморського районного суду міста Одеси, третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.                 У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приморського районного суду міста Одеси, у якому просила:
		- визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача щодо надання хибної інформації, викладеної в листі керівника апарату Приморського районного суду міста Одеси Куцарова В. І. від 11 вересня 2015 року, а також щодо відмови у видачі виконавчих листів за судовими рішеннями Приморського районного суду міста Одеси;
		- зобов`язати Приморський районний суд міста Одеси видати виконавчі листи.
		2.                 На обґрунтування позову ОСОБА_1  зазначила, що невидача відповідачем виконавчих листів у справах за її позовними заявамипорушує її право на доступ до правосуддя, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		3.                 Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 січня 2016 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		4.                 Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 березня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
		5.                 Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірні правовідносини не стосуються здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Дії суду, вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя, є процесуальними, а не управлінськими, і оскаржуються в порядку, визначеному процесуальними законами.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
		6.                 Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій,  ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, одним із доводів щодо скасування судових рішень вважає неправильне застосування судами норм, які визначають юрисдикцію цього спору, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про неналежність спору до адміністративної юрисдикції.
		7.                 У зв`язку з викладеним скаржниця просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		Позиція інших учасників справи
		8.                 На час розгляду справи відповідач заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надіслав. 
		Рух касаційної скарги
		9.                 Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 22 квітня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
		10.             15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
		11.             Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		12.             У січні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		13.             Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 червня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		14.             Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 червня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України, оскільки предметом перегляду в цій справі є ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		15.             Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		16.             Відповідно до частини другої статті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		17.             Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).
		18.             Згідно із частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		19.             На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		20.             Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		21.             Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		22.             Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		23.             Отже, докомпетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		24.             Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		25.             Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		26.             Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		27.             Матеріалами справи встановлено, що на розгляді в Приморському районному суді міста Одеси перебували справи за позовами ОСОБА_1 , зокрема адміністративна справа № 522/4240/13-а, цивільні справи № 522/28744/12 та № 2-4126/04.
		28.             За твердженням позивачки, за жодною із вказаних справ, у яких Приморським районним судом міста Одеси були прийняті судові рішення, що набрали законної сили, їй не видано виконавчих листів.
		29.             У вересні 2015 року позивачка звернулася до Приморського районного суду міста Одеси зі скаргою щодо зволікання судом у видачі виконавчих листів про виконання судових рішень, на яку отримала відповідь від 11 вересня 2015 року за підписом виконуючого обов`язки керівника апарату суду про неможливість видачі виконавчих листів, оскільки рішення суду у справах № 522/4608/14-а, № 522/28744/12 не містять вимог зобов`язального характеру.
		30.             Вважаючи незаконними дії та бездіяльність відповідача щодо невидачі виконавчих листів, ОСОБА_1 звернулася з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав.
		31.             Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України(у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. 
		32.             Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і зумовлює відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
		33.             Як убачається зі змісту позову, його предметом є дії (бездіяльність) суду щодо невидачі виконавчих листів у справах, рішення в яких були прийняті в різний час Приморським районним судом міста Одеси.
		34.             На момент виникнення спірних правовідносин порядок видачі виконавчих листів у цивільній справі регулювався розділом VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» Цивільного процесуального кодексу України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а у справі, яка розглядалася в порядку адміністративного судочинства, - розділом V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		35.             Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
		36.             Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
		37.             Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012; пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).
		38.             Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
		39.             Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
		40.             Отже, позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності відповідача стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, тому не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом (як адміністративним, так і цивільним).
		41.             Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьов проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
		42.             Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
		43.             Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
		44.             Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17 (провадження № 14-5цс19).
		45.             Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених ОСОБА_1 вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції. 
		46.             З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства, а тому правильно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		47.             За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		48.             Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		49.             Згідно із частиною першою статті 350 КАС Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		50.             Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржниця не спростувала, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                  О. С. Золотніков
		 
		Судді:                             Н. О. Антонюк                                                         В. В. Пророк
		 
		                                      Ю. Л. Власов                                                           Л. І. Рогач
		 
		                                               М. І. Гриців                                                              О. М. Ситнік
		 
		                                      Ж. М. Єленіна                                                         О. С. Ткачук 
		 
		О. Р. Кібенко                                                                       В. Ю. Уркевич
		 
		                                      В. С. Князєв                                                             О. Г. Яновська
		 
		                                      Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...