Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/159/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2019. Зареєстровано: 24.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 11.03.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		17 жовтня 2019 року                      № 826/159/18
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі Шуст Н.А, 
		за участю сторін:
		позивача - ОСОБА_1
		представника позивача-   не з`явився,
		представника відповідача 1 - Макеєнко Олени Геннадіївни
		представника відповідача 2 - не з`явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу 
		за позовом       ОСОБА_1 
		до                     Голови Київської міської державної адміністрації Кличко В.В
		                        Київської міської державної адміністрації                         
		про                   визнання протиправним та скасування розпорядження №932-
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )  з позовом до Голови Київської міської державної адміністрації Кличко Віталія Володимировича (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527), в якому просить суд  визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації №932 від 01.08.2017 р. «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа  місяця, що настає за розрахунковим» та внесення змін до деяких розпоряджень  Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - в частині встановлення тарифів на послуги  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_2  та скасувати.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваним розпорядженням встановлено тарифи та структуру тарифів для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. При цьому, розпорядження прийнято поза межами повноважень відповідача та у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, всупереч принципам ціноутворення у сфері цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Оскільки на відповідача покладено обов`язки щодо затвердження, та, відповідно, перевірки обґрунтованості тарифів, то оскаржуване розпорядження, як стверджує позивач, прийнято з порушенням приписів статей 30 та 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		20.04.2018 року позивачем була заявлена уточнена позовна заява.
		Відповідачі 1, 2 із твердженнями позивача не погодилися, надали відзиви на позов, які є ідентичними за своїм змістом, де зазначили, що приймаючи оскаржуване розпорядження орган місцевого самоврядування діяв на підставі та у межах наданих законом повноважень. Також відповідачами зазначено про те, що оголошення про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розміщено в газеті Київської міської ради "Хрещатик" та на інформаційних стендах в під`їздах будинку. Просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		Ухвалою суду від 22 березня 2018 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		В судових засіданнях позивачем позовні вимоги підтримано у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, представники відповідачів проти задоволення позову заперечували з підстав, заявлених у відзивах на позовну заяву.
		В судовому засіданні 17.10.2019 року проголошена вступна те резолютивна частина рішення.
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		Позивач зареєстрована та постійно проживає в квартирі АДРЕСА_2 , який належить до приватного житлового фонду. За фактично спожиті житлово-комунальні послуги  позивач розраховуєтеся відповідно до укладених  договорів та/або на підставі актів прийому-передачі замовлених послуг (робіт).
		В серпні 2017 року на  адресу позивача почали надходити  квитанції на сплату послуг «з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від юридичної особи - ТОВ «Житлобуд-1».
		Як зазначає позивач, їй стало відомо, що 16 серпня 2017 року  від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за підписом голови - В.Кличко , було видане розпорядження №932 від 01.08.2017 р. «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа  місяця, що настає за розрахунковим» та зареєстровано в Головному  територіальному управлінні юстиції у м. Києві 14.08.2017 року за № 158/1750.
		Вказане розпорядження (з додатком) було оприлюднено в газеті «Хрещатик» (випуск №89 від 18.08.2017 року).
		Пунктом 3 вказаного Розпорядження були внесені зміни  до Розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА №579 від 10.04.2012 року.
		Не погоджуючись з правомірністю винесення вказаного розпорядження, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх прав та інтересів.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Згідно з частиною другою  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає  Закон України "Про житлово-комунальні послуги" №1875 від 24.06.2004  (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини 1  статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
		Згідно із частиною 1  статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  предметом регулювання цього  Закону  є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
		Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на  Конституції України  і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього  Закону  та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (частина 1  статті 4 цього Закону).
		Перелік учасників договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг регламентований  статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частиною 2 якої встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
		Згідно частини 1  статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
		Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (частина 2  статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
		Так, частиною 1  статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
		У свою чергу, відповідно до підпункту 2 пункту "а"  статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
		Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 31  Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої  статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
		Позивач зазначає, що із в ТОВ "Житлобуд-1" мешканці будинку, як власники квартир та співвласники  будинку  договорів на обслуговування не підписували, жодних послуг від цього товариства не отримували, оскільки позивачем та іншими мешканцями будинку укладено договори з іншими  особами.  Натомість  на будинку АДРЕСА_2  з`явилось оголошення юридичної особи - ТОВ «Житлобуд-1» про встановлення цін на послуги «з утримання  будинків і споруд та прибудинкових територій» у розмірі 4,13-5,48 грн за кв. м. Незгода позивача з підвищенням тарифів зумовила її звернення до суду.
		Відповідно до пункту 2 Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011  інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.
		Пунктом 2.4 розділу ІІ Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого  Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 від 30.07.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 .08.2012 за № 1380/21692 встановлено, що суб`єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація, зокрема: перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість; обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо). Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них.
		Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 розділу ІІ зазначеного Порядку суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.      Протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.
		Відповідно до пункту 2.12 розділу ІІ Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого  Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 від 30.07.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 за № 1380/21692 строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 14 календарних днів та більшим ніж 20 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.
		Отже, із викладених норм вбачається, що зміні/встановленню тарифів на обслуговування будинку передує обов`язкова процедура доведення до споживачів вказаної інформації для надання їм можливості подати свої зауваження та пропозиції до тарифу.
		Матеріалами справи підтверджується, що позивач  з іншими співвласниками будинку неодноразово зверталась до обслуговуючої компанії, а також до відповідачів  з колективними заявами (вимогами), в яких повідомляли про систематичні порушення прав споживачів та приватних інтересів в будинку,  про відсутність (ненадання) обов`язкових послуг, про незаконність встановлення тарифів  ТОВ «Житлобуд-1» та про інші суттєві обставини, які свідчили  про неможливість підвищення (зміни) тарифів в спірний період. 
		У вказаних заявах позивач просила надати їй висновки, які визначають підстави та підтверджують економічну обґрунтованість  встановлених у розпорядженні тарифів, надати дозвільну та розрахункову документацію для детального вивчення та проведення  незалежного економічного аналізу  тарифів з попередньо діючими.
		На підтвердження цього факту до позовної заяви були додані заяви від 18.05.2017 року та вимога від 13.08.2017 року.
		Всупереч вказаним вимогам, відповідачі не надали  відповідні економічні висновки щодо обґрунтованості  встановлення у розпорядженні  тарифів та інші документи, які підтверджують справжність  даних, на підставі яких були розраховані та встановлені тарифи.
		Відповідно до ст. 30,31  Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах:
		1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;
		2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;
		3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
		4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;
		5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;
		6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;
		7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;
		8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.
		Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
		    Відповідно до частин 2 та 3  статті 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та якості житлово-комунальних послуг, затверджуються Кабінетом Міністрів України. До переліку мінімально необхідних житлово-комунальних послуг не можуть включатися послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011  тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
		Аналіз оскаржуваного розпорядження свідчить про те, що в структуру тарифу було включено такі складові, як прибирання прибудинкової території, однак документів, які б підтверджували розмір земельної ділянки (прибудинкової території) суду не надано.
		Відповідно до  преамбули розпорядження вбачається, що вказані тарифи встановлено на підставі  Постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2001 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів  на житлово-комунальні послуги», якою затверджений Порядок формування тарифів  на послуги з утримання будинків і споруд а прибудинкових територій.
		Згідно вказаного Порядку тарифи встановлюються  по кожному будинку окремо і при розрахунку його складових застосовуються площі будинку та прибудинкової території. Зокрема, застосовуються вхідні дані будинку (загальна площа будівлі, житлова, нежитлова, місця загального користування, інші показники та характеристики), а також застосовуються у визначені у законному порядку  розмірі площ його земельної ділянки.
		Крім того, відповідно до «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом  Державного  комітету України  з питань житлово-комунального господарства №76 від17.05.2005 року, виконавці послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій  повинні мати технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки та забезпечувати своєчасне внесення до них змін (п. 1.3 Правил).
		Згідно вищевказаних правил, прибудинкова територія - це  територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування  земельною ділянкою і призначена  для обслуговування багатоквартирного будинку. Відповідно до ст.ст. 42,125,126 Земельного Кодексу України та Закону України «Про Держаний земельний кадастр» кожна земельна ділянка є індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, яка має чітко визначений розмір/ площу, межі, індивідуальний реєстраційний ідентифікатор у державному земельному кадастрі, цільове призначення тощо.
		Для з`ясування зазначених  критеріїв позивачем був поданий запит на публічну інформацію  віл 18.09.2018 року (вх №ПІ-205/0/4-18 від 18.09.2018) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.
		Відповідно до листа -відповіді №ПІ 205/0-199/0/43-18 від 24.09.2018 року зазначено, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту  землеустрою  щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 не реєструвалось.
		Крім того, для всебічного  та повного з`ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від  13 червня 2019 року  витребувано у Київського  міського бюро  технічної інвентаризації   належним чином завірену копію технічного паспорту будинку АДРЕСА_2 станом на грудень 2011 року та на серпень 2017 року.
		Згідно із відповіддю Комунального підприємства  Київської міської ради  «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-9721 (И-2019) від 11.07.2019 року, надати копію технічного паспорту на вказаний будинок немає можливості, оскільки така документація  в Бюро не замовлялась та не виконувалась.
		Отже, наявність технічного паспорту на будинок  та акту на прибудинкову територію  є обов`язковою умовою при формуванні тарифів  на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
		Суд зауважує, що будь-яких актів, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду відповідачем не надано,    відомостей про їх складення також не зазначено. Натомість, розбіжності у площах, застосованих в оскаржуваному тарифі та тих, що містяться у різних відповідях  ТОВ «Житлобуд-1», породжують сумнів в їх достовірності.
		Суд вважає неправомірним застосування площі прибудинкової території, не підтвердженої нормативно визначеним документом - актом, складеним за результатами проведених обмірів житлового фонду.
		Крім того, на думку суду, неприпустимим є використання для встановлення тарифу даних, не підтверджених визначеними законодавством документами на власний розсуд особи, на користь якої встановлюється тариф.
		Натомість, відсутність вказаних документів свідчить про неможливість проведення розрахунку вартості послуг з утримання території та безпідставність проведення та включення відповідачем розрахунку структури тарифу в спірне розпорядження.
		Стосовно тверджень позивача про те, що ТОВ «Житлобуд-1» не є балансоутримувачем або управителем житлового будинку АДРЕСА_2 суд зазначає наступне.
		До матеріалів справи доданий лист Оболонської районної в м. Києві Державної адміністрації від 16.02.2016 року № 104-19(з)-644, в якому зазначено, що в розпорядженні Оболонської районної в м. Києві Державної адміністрації рішень органу місцевого самоврядування про призначення  товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» балансоутримувачем чи управителем  житлового будинку АДРЕСА_2 , а також про призначення вказаного підприємства виконавцем   будь-яких послуг з обслуговування або експлуатації  згаданого житлового будинку  немає.
		В матеріалах справи міститься Акт № 224  Державної комісії від 30.07.1998 року та  Розпорядження № 815 від 09.07.1998 року (з додатком), відповідно до яких обов`язок щодо утримання на балансі та обслуговування  житлового будинку АДРЕСА_2 покладено на ПАТ  трест «Київміськбуд-1».
		Документів, які б свідчили про передачу прав з утримання та  обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2  від ПАТ  трест «Київміськбуд-1» до іншої організації під час розгляду справи відповідачами не надано.
		Крім того, відповідачами не доведено, що Розпорядження № 815 від 09.07.1998 року, яким було призначено  відповідальну особу  за обслуговування нерухомого майна позивача втратило чинність або скасовано у законному порядку.
		Лист ПАТ трест «Київміськбуд-1» № 1105 від 22.07.2011 року суд не приймає до уваги, як належний та допустимий, оскільки  в матеріалах справи містяться запити позивача та Оболонської РДА у м. Києві від 09.02.2012 року, які були направлені на адресу  ПАТ трест «Київміськбуд», проте останнім  документально не підтверджено ані факт видання вказаного листа, ані проведення передачі прав та обов`язків ТОВ «Житлобуд-1» щодо обслуговування будинку позивача. Натомість, в матеріалах справи містяться документи (розпорядження № 815 з додатками), які спростовують таку інформацію.
		Суд зазначає, що чинним законодавством України  передбачено лише два способи призначення особи у статусі балансоутримувача (управителя чи виконавця послуг), а саме: на підставі доручення власників будинку або призначення такої особи органами місцевого самоврядування , відповідно до п.п 1.6-1.8 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 року №60,  п. 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженим Наказом Державного комітету  України  з питань житлово-комунального господарства  від 17.05.2005 року № 76, п. 1.4 Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом 
		Суд звертає увагу, що відповідачами не надано до суду  доказів щодо визначення особи ТОВ «Житлобуд-1» в якості балансоутримувача (управителя чи виконавця послуг), а також відповідного рішення про це. В зв`язку із цим,  суд вважає, що відповідачем не доведено  законність передачі ТОВ «Житлобуд-1» прав та обов`язків з обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 .
		Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2  статті 2 КАСУ, зобов`язаний перевірити рішення суб`єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Частиною 1  статті 72 КАС України  встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з частиною 1  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З урахування викладеного, за результатам розгляду справи суд прийшов до висновку  про обґрунтованість позовних вимог та недоведеність відповідачами правомірності винесення оскаржуваного розпорядження «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа  місяця, що настає за розрахунковим». Суд вважає, що відповідачем затверджено тарифи та структуру  тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, без перевірки їх економічної обґрунтованості, тобто без дотримання вимог ст. 30,31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої    статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України,    при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись вимогами ст.ст.  2,  5 - 11,  19,  72 - 77,  90,  139,  241 - 246,  250,  255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )  задовольнити повністю;
		2. Визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації №932 від 01.08.2017 р. «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа  місяця, що настає за розрахунковим» та внесення змін до деяких розпоряджень  Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - в частині встановлення тарифів на послуги  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_2  та скасувати;
		3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )  судові витрати у розмірі 640  (шістсот сорок) грн солідарно за рахунок  Голови Київської міської державної адміністрації Кличко В.В та бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації.
		                   
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого  ст. 295 КАС України  строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		                                     Повний текст рішення складено і підписано 22 жовтня 2019 року
		 
		          Суддя                                                                            Н.Г. Вєкуа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...