Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20158/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 22.10.2019. Зареєстровано: 24.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: А/855/13561/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20158/18                                                                Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  16 жовтня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді          - Єгорової Н.М.,
		суддів                    - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
		при секретарі             - Казюк Л.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства культури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" до Міністерства культури України, заступника Міністра культури України Мазур Т.В., третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування погодження, визнання протиправними дій,-
		ВСТАНОВИЛА:
		У грудні 2018 року Благодійна організація "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України та Заступника Міністра культури України Мазур Т.В., третя особа - ОСОБА_1 , у якому просила суд:
		- визнати протиправним та скасувати погодження Міністерством культури України за підписом Заступника Міністра культури України Мазур Т.В. від 07 липня 2016 року № 580/10/61/16 історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ;
		- визнати протиправними дії Заступника Міністра культури України Мазур Т.В. щодо підписання погодження Міністерства культури України від 07 липня 2016 року № 580/10/61/16 історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано погодження Міністерством культури України історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 за підписом Заступника Міністра культури України Мазур Т.В., про що зазначено у листі від 07 липня 2016 року № 580/10/61-16.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване історико-містобудівне обґрунтування не містить дати його погодження Міністерством культури України, а відтак неможливо визначити початок перебігу п`ятирічного строку дії останнього, що вказує на невідповідність згаданого погодження критеріям правомірності.
		Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції наголосив, що дії щодо підписання погодження не створюють, змінюють чи припиняють права та обов`язки позивача, та враховуючи, що відповідач має законодавчо визначене право на затвердження погоджень, то такі дії не можуть вважатися протиправними.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому наголошує, що відсутність дати погодження на самому історико-містобудівному обґрунтуванні та дати і місяця його розроблення є недотриманням окремого елементу форму документу, що не впливає на його зміст. Підкреслює, що третьою особою було виконано всі обов`язки, які виникли у зв`язку з отриманням відповідного погодження історико-містобудівного обґрунтування.
		Крім того, вважаючи судове рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Міністерство культури України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що надання погодження історико-містобудівного обґрунтування є адміністративною послугою та здійснюється відповідним листом Міністерства та шляхом проставлення на титульних аркушах наданих примірників документації штампу «Погоджено». Наголошує, що благодійна організація є неналежним позивачем по справі, оскільки погоджене історико-містобудівне обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку не порушує жодних прав позивача.
		У відзиві на подані апеляційні скарги Благодійна організація «Благодійний фонд «Києво-Печерська лавра» просить залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що затверджена наказом Міністерства культури України № 562 технологічна картка не містить чіткого порядку надання адміністративних послуг. Зауважує, що спірне істерико-містобудівне обґрунтування не містить повну дату розроблення та погодження. Звертає увагу, що будівництво відбувається в буферній зоні Києво-Печерської Лаври, розвиток і підтримка якої є метою діяльності БФ «Києво-Печерська Лавра»
		У судовому засіданні представник Відповідача та Третя особа доводи апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останніх, та просили їх вимоги задовольнити повністю
		Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін.
		У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 053937.
		Вказана земельна ділянка розташована в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, в межах охоронної (буферної) зони об`єкта культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, занесеного до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра", що сторонами не заперечується.
		При цьому, 07 липня 2016 року Міністерство культури України листом № 580/10/61-16 за підписом заступника Міністра культури України Мазур Т.В. повідомило Пономаренко Т.С. про розгляд поданих нею листом від 09 грудня 2015 року матеріалів історико-містобудівного обґрунтування (далі - ІМО) будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , і, діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 495, погоджує його для обов`язкового врахування в подальшому при розробленні відповідної проектної документації, зокрема, в частині обмеження максимальної висоти проектованої будівлі не вище 14 м від поверхні землі.
		Крім того, у вказаному листі Міністерство культури України проінформувало ОСОБА_1 про те, що ІМО є лише науковою концепцією можливості архітектурних та містобудівних перетворень, яка не є підставою для безпосереднього проведення будівельних робіт; необхідності погодження проектної документації в порядку, встановленому законодавством та державними нормами; отримання дозволу на проведення земляних робіт у разі необхідності, а також про необхідність забезпечити повідомлення Центру всесвітньої спадщини щодо намірів будівництва на вказаній території згідно з вимогами 172 Оперативних настанов Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
		На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність дати погодження історико-містобудівного обґрунтування виключає можливість визначення початку перебігу строку дії останнього, а тому останнє не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.
		З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.
		Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. 
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 1805 проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
		Положеннями п. 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року N 318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань. 
		За визначенням пункту 3 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, затверджених наказом Міністерства культури України від 17 лютого 2012 року N 122 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Методичні рекомендації), історико-містобудівне обґрунтування - це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам`яток, об`єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд.
		Відповідно до пункту 11 Методичних рекомендацій розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації.
		Як було встановлено раніше, 07 липня 2016 року Міністерство культури України листом № 580/10/61-16 за підписом заступника Міністра культури України Мазур Т.В. повідомило ОСОБА_1 про те, що розглянуло подані нею листом від 09 грудня 2015 року матеріали стосовно погодження історико-містобудівного обґрунтування (далі - ІМО) будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , і, діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 495, погоджує його для обов`язкового врахування в подальшому при розробленні відповідної проектної документації, зокрема, в частині обмеження максимальної висоти проектованої будівлі не вище 14 м від поверхні землі.
		Крім іншого, пунктом 15 Методичних рекомендацій визначено, що історико-містобудівне обґрунтування, що виконується на стадії підготовки передпроектної (проектної) документації, чинне впродовж 5-ти років. У разі невиконання робіт протягом вказаного терміну історико-містобудівне обґрунтування коригується або розробляється нове історико-містобудівне обґрунтування у складі нової проектної документації.При цьому, з аналізу доданого до матеріалів справи історико-містобудівного обґрунтування вбачається, що останнє не містить дати погодження Міністерством.
		Враховуючи зазначене вище, судова колегія погоджується яз висновками суду першої інстанції, що відсутність дати погодження історико-містобудівного обґрунтування виключає можливість визначення початку перебігу строку дії останнього, а тому останнє не відповідає критеріям правомірності та підлягає скасуванню.
		Посилання Апелянтів на лист Міністерства культури України від 10 березня 2017 року № 86/10/61-17 як на доказ того, що погодження історико-містобудівного обґрунтування містить дату та всі необхідні реквізити, колегією суддів оцінюється критично, оскільки дата надіслання згаданого листа не може свідчити про дату погодження такого обґрунтування. 
		Крім того, зазначені вище обставини, на думку суду апеляційної інстанції, не спростовують невідповідність оскаржуваного погодження історико-містобудівного обґрунтування вимогам чинного законодавства у зв`язку із відсутністю всіх необхідних реквізитів, а саме - дати його вчинення.
		Судова колегія вважає за необхідне наголосити, що положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення
		Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду.
		При цьому, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянтів про відсутність права благодійної організації «Благодійний фонд «Києво-Печерська Лавра» на подання позову у даній справі, оскільки метою створення останньої є, зокрема, діяльність, спрямована на розвиток, збереження й відтворення культурної спадщини України, а тому подаючи позов про скасування погодження історико-містобудівного обґрунтування зведення будинку у буферній зоні Києво-Печерської Лаври, позивач дія у межах визначених статутом предмету, мети та завдань діяльності Фонду.
		Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -  
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства культури України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року - без змін. 
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		          Головуючий суддя                                                                      Н.М. Єгорова 
		Судді                                                                                            Є.О. Сорочко 
		                                                                                          І.В. Федотов
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено «21» жовтня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...