Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/6977/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2019. Зареєстровано: 24.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/24567/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №804/6977/16
		адміністративне провадження №К/9901/24567/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -                                                   Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                                                                                                                           Бевзенка В.М., 
		                                                                                                                                                                                                       Шевцової Н.В.,
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (суддя - Захарчук-Борисенко Н.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (головуючий суддя - Уханенко С.А., судді - Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
		третя особа - Баглійський відділ державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
		про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського     окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ГТУЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Баглійський відділ державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Баглійський ВДВС, третя особа), в якому просила: 
		- визнати незаконним наказ ГТУЮ від 15.09.2016 № 3514-к про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 15 вересня 2016 року;
		- стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з травня 2016 року по 15 вересня 2016 року;
		- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2016 року по день поновлення на роботі.
		Обґрунтовуючи позов  ОСОБА_1 зазначила, що відповідач при винесенні наказу №3514-к від 15.09.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського ВДВС порушив права і інтереси позивача, оскільки діяв із порушенням норм чинного законодавства.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Дніпропетровського     окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області від 15.09.2016 № 3514-к, виданий Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 15 вересня 2016 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2016 року по 19 грудня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що звільнення позивача з державної служби є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою припинення державної служби є порушення посадовою особою дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до цієї особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з державної служби має бути мотивовано. Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.
		Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути відповідним.
		Так, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому, необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
		Суд першої інстанції не погодився із твердженням відповідача про те, що в наказі від 15.09.2016 №3514-к вказані відомості щодо неналежної присутності на робочому місті позивача 05.06.2016, оскільки вказана дата випадає на неділю, що є вихідним днем.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ від 15.09.2016 №3514-к не відповідає нормам чинного законодавства і підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 15 вересня 2016 року.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування заборгованості по заробітній платі з травня 2016 року по 15 вересня 2016 року, суд першої інстанції звернув увагу на те, що в судовому засіданні були надані табелі відвідування за вказані періоди, що підтверджують відсутність відповідача на роботі.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГТУЮ подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. 
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Абзац другий резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року змінено та викладено в наступній редакції: «Визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.09.2016 року №3514-к виданий Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області». У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.                                                             
		Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що встановлені порушення ОСОБА_1 не можуть кваліфікуватись як порушення Присяги, оскільки звільнення з таких підстав може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Перелічені ж складові допущеного позивачем порушення можуть бути самостійною підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а їх сукупність не утворює складу порушення Присяги державного службовця. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення присяги.
		Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на загальну ситуацію, яка склалася навколо позивача з боку керівництва ДВС та вищого органу. Так, між позивачем та керівництвом Баглійського ДВС виникла конфліктна ситуація, вирішення якої могло б усунути наслідки, які стали предметом цього позову. Між тим, за висновками суду апеляційної інстанції, УДВС ГТУЮ не було встановлено ані суті існуючого конфлікту, ані здійснено кроків для його вирішення. Так, складений 05.05.2016 комісією акт свідчить лише про визначення робочого місця позивача та наявності на ньому «робочої» оргтехніки, проте не з`ясовано питання, які викладала у свої зверненнях позивач - можливість доступу до ЄДРВП, заміни замків у робочому кабінеті та відсутності у ОСОБА_1 ключів чи іншої можливості доступу до робочого кабінету. Щодо вчинення ОСОБА_1 прогулів, то суд апеляційної інстанції дослідивши долучені до справи табелі обліку використання робочого часу дійшов висновку, що вони заповнювалися всупереч Порядку ведення табелю обліку робочого часу. Так, у травні подано коригуючий табель, в якому кількість неявок збільшена з 7 до 19 без будь-який пояснень такої зміни. У червні та липні до дати відпустки за весь час проставлені прочерки (позначка, не передбачена порядком), кількість неявок за червень не визначена. У серпні також за весь час проставлені прочерки, у тому числі і в дні знаходження позивача у відпустці. Ця обставина свідчить про упереджене ставлення до позивача з боку керівництва Баглійського відділу ДВС та відсутності будь-якого реагування ГТУЮ.
		При цьому суд апеляційної інстанції вважав за необхідне змінити абзац другий резолютивної частини постанови, зазначивши щодо скасування спірного наказу, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права буде відповідати поновленню права за захистом якого звернулася позивач.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		ГТУЮ (далі - скаржник) у квітні 2017 року звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року.
		В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. 
		В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що 1 листопада 2006 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця. Отже, позивачем було прийнято зобов`язання утримуватись від скоєння вчинків, які суперечать інтересам служби або підривають довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Посилається на те, що вибірковою перевіркою виконавчих проваджень, які знаходяться на виконанні у державного виконавця ОСОБА_1 , встановлені порушення статей 5, 11, 28, 32, 33, 47, 49, 52, 68 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.4 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, підпунктів 1.12.1, 3.7.1 та пункту 4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Скаржник вважає, що позивачем не вжито всіх необхідних заходів примусового виконання рішень, допущено тяганину, що призвело до порушення законних прав та інтересів стягувачів. Отже, встановлений факт систематичного порушення позивачем вимог законодавства під час виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення законних прав та інтересів сторін виконавчого провадження. Крім того, посилається на відсутність позивача на робочому місці з 28.04.2016. Також 05.05.2016 позивач залишила робоче місце після проведення перевірки її робочого місця. Скаржником встановлено факт скоєння позивачем систематичних прогулів без поважних причин протягом тривалого часу. Скаржник зазначає, що за зверненнями позивача проводилися перевірки фактів, викладених у них, і встановлено, що жодних порушень з боку посадових осіб ГТУЮ норм чинного законодавства не виявлено.
		З огляду на викладене, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 своїми діями вчиняє проступки проти інтересів служби, які суперечать покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до державного органу як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх посадових обов`язків, що є підставою для звільнення з порушення Присяги державного службовця. Вважає, що позивачем порушено як наведені правові норми так і етичні (моральні) норми Загальних правил поведінки державних службовців. Скаржник зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено за порушення присяги, що виявилося у сукупності вчинення наступних дій: 1) невиконання чи неналежному виконання службових обов`язків; 2) систематичні прогули; 3) вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а саме безпідставні звернення до державних органів зі скаргами на посадових осіб ГТУЮ.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		1 листопада 2006 року ОСОБА_1 відповідно до статті 17 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» прийняла присягу державного службовця.
		З 19 січня 2007 року працює в органах юстиції на посадах: з 19.01.2007 - державним виконавцем державної виконавчої служби у місті Вільногірськ, з 16.03.2007 - державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції, з 22.06.2011 - старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Віьногірського міського управління юстиції, з 26.03.2012 - головним спеціалістом сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції, з 13.09.2012 - завідувачем сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції.
		Згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 2241-к від 20 липня 2015 року ОСОБА_1 було призначено на посаду державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, як таку, що пройшла стажування на цій посаді, зі збереженням 12 рангу державного службовця та встановлено надбавку за вислугу років на посадах державних службовців у розмірі 15% від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг.
		Наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.09.2016 №3514-к ОСОБА_1 було звільнено з посади Державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону України "Про державну службу", за порушення Присяги державного службовця.
		Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до оскаржуваного наказу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.09.2016 №3514-к стали подання голови дисциплінарною комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 05.09.2016 та матеріали дисциплінарної справи.
		Під час розгляду дисциплінарної справи щодо вчинення державним виконавцем Баглійського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про виконавче провадження», неналежне виконання посадових обов`язків, прогул без поважних причин та подання скарг до органів державної влади, щодо організації її роботи, матеріально-технічного забезпечення та порушення трудового законодавства.
		Складений 05.05.2016 комісією акт свідчить лише про визначення робочого місця позивача та наявності на ньому «робочої» оргтехніки, проте не з`ясовано питання щодо можливості доступу до ЄДРВП, заміни замків у робочому кабінеті та відсутності у ОСОБА_1 ключів чи іншої можливості доступу до робочого кабінету.
		Щодо вчинення ОСОБА_1 прогулів, то суд апеляційної інстанції дослідивши долучені до справи табелі обліку використання робочого часу дійшов висновку, що вони заповнювалися всупереч Порядку ведення табелю обліку робочого часу. Так, у травні подано коригуючий табель, в якому кількість неявок збільшена з 7 до 19 без будь-яких пояснень такої зміни.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Частиною 1 ст. 17 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» передбачено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки".
		Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) визначено, що службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII встановлено, що державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
		Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
		Приписами ст. 62 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
		Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.
		Статтею 65 Закону № 889-VIII встановлено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
		Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
		Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.
		Відповідно до ст. 66 Закону № 889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
		У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.
		У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
		У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
		Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
		Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
		За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
		Частинами 1 і 2 ст. 74 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
		Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		З тексту Присяги випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює склад порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.
		Порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
		Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
		Для кваліфікації дій державного службовця як таких, що містять склад порушення Присяги, слід враховувати факт недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм, несумлінного виконання своїх обов`язків, що полягають у скоєнні конкретних тяжких проступків як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, несумісних з подальшим перебуванням на державній службі.
		Виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, та підставою припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Водночас, державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
		У цій справі судами встановлено, що перелічені складові допущеного позивачем порушення можуть бути самостійною підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а їх сукупність не утворює складу порушення Присяги державного службовця. Тобто, вчинене позивачем діяння не відповідає критеріям порушення Присяги.
		При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII випливає, що порушення правил етичної поведінки державних службовців; невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, тобто обставини, на які посилається ГТУЮ в касаційній скарзі, є окремими дисциплінарними проступками за які скаржник мав можливість застосувати до позивача дисциплінарне стягнення.  
		З урахуванням викладеного, Верховний Суд констатує, що вчинення позивачем дій, які порушують Присягу державного службовця, а саме: скоєння проступку, несумісного з подальшим перебуванням на державній службі, не встановлено судами попередніх інстанцій.
		Отже, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для звільнення позивача з посади за порушення Присяги державного службовця.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам учасників справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                 В.М. Бевзенко 
		                                                                                          Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...