Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/943/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2019. Зареєстровано: 24.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 17.10.2019
Номер судового провадження: 857/7846/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7846/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		 
		головуючий-суддя                                  Довга О.І.,
		суддя                                                       Запотічний І.І., 
		суддя                                                     Бруновська Н.В. 
		 
		секретар судового засідання                     Гнатик А.З.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (головуючий суддя Зозуля Д.П., м.Рівне) у справі № 460/943/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області  про скасування індивідуальної податкової консультації,
		В С Т А Н О В И В:
		19.04.2019 року позивач звернувся в суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про  визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації викладеної у листі №2525/ФОП/17-00-13-02-02 від 06.03.2019.
		Позов обґрунтовує тим, що 05.02.2019 звернувся до відповідача, з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі в якій просив обґрунтувати та зазначити базу нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для нього з доходу отриманого не за основним місцем роботи. Відповідач надав індивідуальну податкову консультацію, виклавши її в листі №2525/ФОП/17-00-13-02-02 від 06.03.2019, в якій зазначив про необхідність сплати позивачу єдиного внеску з 01.01.2017 року навіть за умови перебування у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем. Вказану податкову консультацію позивач вважає протиправною, посилаючись на норми чинного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що він є застрахованою особою, перебуває у трудових відносинах з ДП «Українська геологічна компанія», яке в свою чергу виплачує позивачу заробітну плату, отримує та перераховує до відповідних бюджетів усі обов`язкові платежі, в тому числі ЄСВ.
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року адміністративний позов задоволено. Скасовано індивідуальну податку консультацію Головного управління  ДФС у  Рівненській області викладену у листі № 2525/ФОП/ 17-00-13-02-02 від 06.03.2019.
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що чинним законодавством встановлено обов`язок для самозайнятої особи визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
		       Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку  ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми  ст.313 цього Кодексу. Згідно  ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України  фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
		Судом встановлені наступні обставини.
		ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за № 1075 від 08.10.2013.
		01.01.2015 позивач прийнятий на посаду заступника начальника партії Державного підприємства «Українська геологічна компанія», що підтверджується копіями довідок № 6-214 від 19.03.2019 та № 6-52 від 24.01.2019
		За 2017 рік та 2018 рік роботодавець позивача  ДП «Українська геологічна компанія», сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 , що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу.  
		На звернення позивача, відповідачем листом № 2525/ФОП/17-00-13-02-04 від 06.03.2019, надано індивідуальну податкову консультацію з питань застосування законодавства в частині необхідності сплати єдиного соціального внеску, в якій зазначено про необхідність сплати позивачу ЄСВ з 01.01.2017 року навіть за умови перебування в трудових відносинах та сплати єдиного соціального внеску за нього роботодавцем.
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що індивідуальна податкова консультація, надана позивачу листом № 2525/ФОП/17-00-13-02-04 від 06.03.2019, не відповідає встановленим у частині другій  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.
		Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
		Статтею 19 Конституції України  встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Підпунктом  14.1.172  п.14.1  ст.14 ПК України  визначено, що податкова консультація - Підпунктом  14.1.172  п.14.1  ст.14 ПК України  визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до пп.  14.1.172-1  п.14.1  ст.14 ПК України, індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
		Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52,  53 ПК України.
		Відповідно до  ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі; консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
		Відповідно до  статті 131-2 Конституції України  для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
		Згідно з частиною першою  статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», несумісною з діяльністю адвоката є:
		1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої  статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";
		2) військова або альтернативна (невійськова) служба;
		3) нотаріальна діяльність;
		4) судово-експертна діяльність.
		Водночас, чинне законодавство України не передбачає для адвокатів заборони працювати за трудовим договором. Отже, адвокат має право поєднувати адвокатську діяльність із трудовими відносинами, якщо вони не стосуються випадків, зазначених у частині першій статті 7 Закону. Тобто, чинне законодавство не містять будь-яких інших заборон для адвокатів щодо форм реалізації права на працю.
		У відповідності до ст.  ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.  
		Пунктом  14.1.226  ст.  14 Податкового кодексу України  встановлено, що  самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
		Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
		Відтак, згідно з пп.  14.1.226  п.  14.1  статті  14 Податкового кодексу України  незалежна професійна діяльність - це діяльність адвокатів, за умови, що такий адвокат не є працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.  
		Відповідно до п. 3  ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"  адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
		З  наведених положень законодавства слідує, що у випадку, якщо адвокат здійснює свою діяльність виключно у рамках трудових відносин з роботодавцем, якими є адвокатське бюро або адвокатське об`єднання, всі договори про надання правової допомоги укладаються від імені роботодавця, та оплата за послуги адвоката здійснюється від імені роботодавця, то такий адвокат не повинен ставати на облік в контролюючому органі, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
		Якщо хоча б одна з вищевказаних умов не виконується, то адвокат повинен стати на облік у контролюючому органі, як самозайнята особа, яка здійснює індивідуальну діяльність відповідно до положень п.  63.5  статті  63, статті  65, статті  178 Податкового кодексу України.
		Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями  Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»  (Закон № 2464-VІ).
		П.1 ч.1 ст.7  Закону № 2464-VІ  встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої  статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до  Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої  статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
		Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої  статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
		Так, п.1 ч.1.  ст.4 Закону № 2464-VІ  передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці , зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством , чи за цивільно-правовими договорами.
		Згідно з п.5 ч.1  ст.4 Закону № 2464-VІ  платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.7  Закону № 2464-VІ  єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої  статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Також, у відповідності до ч.5 ст.8  Закону № 2464-VІ  єдиний внесок для платників, зазначених у  статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7  цього Закону  бази нарахування єдиного внеску.
		У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
		При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
		З урахуванням вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що, не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений п.5 ч.1  ст.4 Закону № 2464-VІ, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до  визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, як ті , що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності.
		Разом з тим, колегія суддів наголошує, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону. Мета податкової консультації викласти (роз`яснити) платнику податків офіційне розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування, з метою забезпечення правильної одностайної реалізації норми в усіх випадках, на які вона розрахована.
		Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову, а тому доводи апелянта слід врахувати при вирішенні даної справи. 
		Згідно з  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. 
		Відповідно до    статті 317  КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового    висновку, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити.
		Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 460/943/19 - скасувати.
		Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня  проголошення.
		У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська   І. І. Запотічний      Повне судове рішення складено 23 жовтня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...