Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/3629/14-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2019. Зареєстровано: 24.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/44545/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №802/3629/14-а
		адміністративне провадження №К/9901/44545/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Вінницької міської ради до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, треті особи: Вінницька обласна рада, Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за касаційною скаргою Вінницької обласної ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року у складі судді Гуменюка К.П. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Гонтарука В. М., Сапальової Т.В., Матохнюка Д.Б.,
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2014 року Вінницька міська рада (далі також - позивач) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (далі - відповідач, Департамент), за участі третіх осіб - Вінницької обласної ради, Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (далі також - треті особи), в якому просила визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Шуляк А.О. щодо прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 12329224 та № 12329466 від 10 квітня 2014 року, а також визнати протиправними та скасувати вказані рішення. 
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що земельна ділянка загальною площею 0,2968 га, яка знаходиться за адресою: м . Вінниця , вул . Хмельницьке шосе , 7, з цільовим призначенням «для комерційних потреб», перебуває у розпорядженні територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради та була передана в постійне користування управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1324 від 28 вересня 2000 року. В ході опрацювання листа даного управління про зміну цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки у серпні 2014 року позивачу стало відомо про те, що 10 квітня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Шуляк А.О. прийнято рішення про внесення запису про державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку за територіальними громадами сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради. Разом із тим, Вінницькою міською радою рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність територіальних громад Вінницької області не приймалось. Відтак, на думку позивача, рішення державного реєстратора № 12329224, № 12329466 від 10 квітня 2014 року про реєстрацію прав та їх обтяжень істотно порушують право територіальної громади м. Вінниці, а тому підлягають скасуванню як протиправні. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що земельна ділянка площею 0,2968 га, яка розташована за адресою: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницькій обласній раді не передавалась у встановленому Законом порядку, а надавалась лише управлінню по експлуатації адміністративних будинків обласної ради виключно у користування, є такою, що залишена у комунальній власності територіальної громади міста Вінниці, у зв`язку з чим державний реєстратор безпідставно зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку за територіальними громадами сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради, а також право постійного користування цією земельною ділянкою за управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Вінницька обласна рада звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга подана 31 березня 2017 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 802/3629/14-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В. 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 802/3629/14-а та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційні скарги.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 2.5 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1324 від 28 вересня 2000 року Управлінням по експлуатації адміністративних будинків обласної ради оформлено право постійного користування землею на земельну ділянку площею 0,2968 га в м. Вінниці по вулиці Хмельницьке шосе , 7 для комерційних потреб.
		Розпорядженням Вінницької обласної ради № 116 від 31 серпня 2001 року Управління по експлуатації адміністративних будинків обласної ради було перейменовано на Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області.
		07 липня 2006 року, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 грудня 2001 року № 2293 «Про оформлення права користування землею управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області», було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2968 га в м . Вінниці по вулиці Хмельницьке шосе, 7 для комерційних потреб (серії ЯЯ № 015776), кадастровий номер: 0510100000:02:052:0072.
		10 квітня 2014 року відповідачем було прийнято рішення про внесення запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, розташовану у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе , 7, площею 0,2968 га для комерційних потреб, кадастровий номер якої 050100000:02:052:0072, а саме: право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі Вінницька обласна рада вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що державна реєстрація речових прав на земельну ділянку була здійснена державним реєстратором правомірно, оскільки на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» така земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області. Відтак, вказана земельна ділянка правомірно належить на праві власності Вінницькій обласній раді.
		15 травня 2017 року від Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області надійшла заява про приєднання до касаційної скарги Вінницької обласної ради, в якій Управління підтримує вимоги касаційної скарги та вважає дії державного реєстратора правомірними.
		02 вересня 2019 року від Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (далі також - Управління) та Вінницької обласної ради надійшли пояснення та заява, в яких наголошується на неможливості подальшого розгляду судом даної справи за правилами адміністративного судочинства, оскільки вказаний спір між сторонами є спором про право, зокрема спором про правомірність набуття права власності на земельну ділянку. Крім того, Управління просить закрити провадження у справі.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне. 
		Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
		З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
		У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку із визнанням протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, які полягають у проведенні державної реєстрації права власності та права постійного користування земельної ділянки.
		З висловлених позивачем у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало істотне порушення права власності територіальної громади м. Вінниці на вказану земельну ділянку через проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за територіальними громадами сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради. 
		Відносини, пов`язані з набуттям та припиненням права власності на об`єкт нерухомого майна, у тому числі земельну ділянку, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		За правилами пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
		Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
		Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		У справі, що розглядається, оскаржується правомірність набуття права власності на земельну ділянку територіальною громадою сіл, селищ та міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради. Відтак, цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
		Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір щодо правомірності набуття права власності та права постійного користування на об`єкт комунальної власності - земельну ділянку - не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. 
		Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між Вінницькою міською радою та Вінницькою обласною радою щодо правомірності набуття права власності та права постійного користування на земельну ділянку. Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.
		Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 
		Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
		Відповідно до частин першої та другої статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		За правилами пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
		Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-1883во07, від 02 березня 2010 року у справі № 3-472к10, від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 та від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правомірності державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку.
		Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 809/973/14, від 13 листопада 2018 року у справі № 809/649/14, від 21 листопада 2018 року у справі № 804/3086/16.
		Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
		Суд також враховує, що Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області висловлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в адміністративних судах, а є приватноправовий.
		Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.
		Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
		Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_4 (Нідерланди), ОСОБА_5 (Швейцарія), ОСОБА_6 ( Сполучене Королівство ), ОСОБА_3 (Фінляндія); п. 44-50).
		Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
		Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
		Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
		В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
		Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
		На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
		Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).
		Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга Вінницької обласної ради підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
		Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Вінницької обласної ради задовольнити частково.
		Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року скасувати.
		Провадження у справі за позовом Вінницької міської ради до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, треті особи - Вінницька обласна рада, Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрити.
		Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                                    І.В. Желєзний
		                                                                                                    Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...