Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/214/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2019. Зареєстровано: 24.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/29849/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №822/214/16
		провадження №К/9901/29849/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
		розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, Військової частини польової пошти НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_2 адвоката позивача Мишака Віктора Павловича на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, прийняту 15 березня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді  Лабань Г. В., суддів: Данилюк У. Т., Ніколайчука М. Є., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді  Білоуса О. В., суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.,
		І. Суть спору
		1. В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі  Міноборони), Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, Військової частини польової пошти НОМЕР_1 (надалі  В/ч ПП НОМЕР_1 ), в якому просив:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність командування В/ч ПП НОМЕР_1 , що виразилась у не включенні його до наказу на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року, які відбувались в передмісті міста Дебальцеве Донецької області, а також у не направленні на адресу Міноборони, Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України відомостей щодо вказаного наказу для нарахування та здійснення виплати винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 ;
		1.2. зобов`язати В/ч ПП НОМЕР_1 видати наказ на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року у передмісті міста Дебальцево Донецької області;
		1.3. зобов`язати Міноборони, Фінансово-економічне управління командування сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України, В/ч ПП НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в бойових діях за весь період такої участі з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 24 від 31 січня 2015 року та Наказу Міноборони № 49 від 02 лютого 2015 року. 
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, будучи військовослужбовцем В/ч ПП В4673 у званні молодшого офіцера, 06 жовтня 2014 року залучений до участі в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей.
		3. В період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року брав безпосередню участь у бойових діях в районі міста Дебальцево. Позивач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (надалі  Постанова № 24) та Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міноборони від 2 лютого 2015 року № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (надалі  Порядок № 49) він має право на отримання винагороди за безпосередню участь в бойових діях з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року в розмірі 13000 грн (без відрахування податків та зборів, встановлених законодавством), яку йому не виплатили, у зв`язку з чим він звернувся з цим позовом до суду.
		4. Міноборони позовні вимоги не визнало, вказавши на їх безпідставність.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		5. Позивач є військовослужбовцем В/ч ПП НОМЕР_1 в званні молодший сержант та приймав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях.
		6. В зоні АТО позивач виконував бойові завдання на опорному пункті КОМУНА В/ч ПП В4673. Однак, командуванням В/ч ПП НОМЕР_1 участь позивача у бойових зіткненнях з противником у період часу з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року, ані підтверджено, ані спростовано. В/ч ПП НОМЕР_1 документи для підтвердження його участі в бойових діях не видавалися та, відповідно, до штабу АТО не подавалися. 
		7. З огляду на зазначені обставини, суди дійшли висновку про те, що Міноборони не мав законних підстав для нарахування та здійснення виплати позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях.
		8. Крім того, суди попередніх інстанцій посилалися на невиконання позивачем обов`язку щодо доказування тих обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		9. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		10. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
		11. Вказував, що відповідачами також не надано доказів у підтвердження існування передбачених пунктом 2 розділу 3 Порядку № 49 документів, на підставі яких визначається безпосередня участь позивача в лютому 2015 року у бойових діях.
		IV. Касаційне оскарження 
		12. У касаційній скарзі адвокат позивача Дем`янов Ю. М., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		13. В мотивування касаційної скарги вказує, що позивача в період часу з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року тимчасово прикомандировано до В/ч ПП НОМЕР_1 , де він протягом зазначеного терміну приймав безпосередню участь у бойових діях у передмісті Дебальцевого. До моменту виводу військовослужбовців Збройних Сил України з «дебальцівського котла» він разом з іншими підрозділами в оточенні незаконних військових формувань т.з. «ДНР» здійснював постійну оборону рубежів згідно поставлених задач командування В/ч ПП НОМЕР_1 , як водій-гранатометник здійснював евакуацію бойової техніки із поля бою під час безпосередньої вогневої атаки з боку противника. 
		14. Зазначив, що внаслідок допущеної бездіяльності позивачу неправомірно не нарахованого та, відповідно, не виплачено додаткову винагороду за участь у бойових діях за 13 днів у період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року.
		15. Вказав, що під час судового розгляду судами порушено вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в частині покладення обов`язку щодо доказування на позивача.
		16. Також адвокат Дем`янов Ю. М. зазначив, що судами при вирішенні справи по суті помилково застосовано положення пункту 2 частини другої розділу 3 Порядку № 49 в редакції зі змінами, внесеними згідно наказу Міністерства оборони України № 543 від 08.10.2015 року.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18. За правилами пункту 2 Постанови № 24 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
		19. Відповідно до пункту 2 Додатку 2 до Постанови № 24 додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (виплачується особі після видання бойового наказу) в розмірі 1000 грн. на добу.
		20. Пунктами 1, 2, 4, 5 розділу 2 Порядку № 49 визначено, що за безпосередню участь у бойових діях після видання бойового наказу військовослужбовцям військових частин виплачується додаткова винагорода в розмірі 1000 гривень за кожну добу такої участі.
		Безпосередня участь у бойових діях визначається в разі:
		виконання військовою частиною бойових завдань в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником;
		виконання завдань ракетними військами та артилерією з вогневого ураження противника;
		ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником;
		контррозвідувального забезпечення військових формувань та правоохоронних органів у районі АТО в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником.
		Також додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях виплачується за ті дні, коли військовослужбовці у районі ведення бойових дій (районі АТО) беруть участь у:
		здійсненні польотів у зоні ураження зенітними ракетними комплексами (зенітно-артилерійськими комплексами) противника ближньої дії (до 10 км) в умовах: використання в польоті озброєння та обладнання повітряного судна для ураження наземних (морських), повітряних цілей або вирішення інших бойових і спеціальних завдань (коригування вогню артилерії з вертольотів, цілеспрямування, наведення пошуково-рятувальних сил і засобів, рятування (евакуація) особового складу, виконання протичовнових завдань, десантування, ведення повітряної і радіаційної розвідок, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби, перевезення військ, бойової техніки і вантажів, визначення умов десантування, забезпечення управління військами та ретрансляції);
		веденні повітряного, морського бою.
		Безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі:
		бойового наказу (бойового розпорядження) командира військової частини;
		журналу бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки), книги служби нарядів;
		книги прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону;
		рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з числа доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях. До рапорту долучаються підписані командиром військової частини (начальником штабу сектору, командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, які брали безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів, строку участі кожного військовослужбовця, який брав безпосередню участь у бойових діях. Кожен аркуш списків завіряється підписом командира військової частини (начальника штабу сектору, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою;
		бойового донесення (підсумкового, термінового та позатермінового).
		Документи про безпосередню участь у бойових діях подаються командирами військових частин за підпорядкованістю до органу військового управління (штабу АТО).
		Орган військового управління (штаб АТО) розглядає документи, зазначені в пункті 2 цієї глави, та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі у бойових діях, за які передбачено отримання додаткової винагороди.
		На підставі отриманого розпорядчого документа (наказу) органу військового управління (штабу АТО) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях військовою частиною за місцем проходження служби військовослужбовця (на час участі в бойових діях) видається наказ про виплату додаткової винагороди.
		VI. Висновок Верховного Суду
		21. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди посилалися на відсутність документів, на підставі яких, відповідно до пункту 2 підрозділу 2 розділу ІІІ Порядку № 49, можливо встановити безпосередню участь позивача у бойових діях у період з 03 по 18 лютого 2015 року в районі м. Дебальцево. 
		22. Однак, з огляду на встановлені в цій справі обставини, відсутність таких документів не заперечує того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у складі сил сектору «С» на території Донецької і Луганської областей, зокрема, у період з 03 по 18 лютого 2015 року поблизу м. Дебальцево.
		23. Як відомо, у цей період відбулася одна із найтрагічніших подій за час збройного конфлікту на сході України, відома під назвою «Дебальцівський котел». 
		24. Якщо особовий склад В/ч ПП В4673, з огляду на дислокацію опорних пунктів цієї частини і поставлених перед нею завдань, брав участь у бойових діях та виконанні бойових завдань в м. Дебальцево, суди мали б з`ясувати чи міг позивач, якщо його відрядили до В/ч ПП НОМЕР_1 і він дійсно прибув у її розпорядження, не бути задіяним у цій операції, а відтак, які причини його відсутності у списках особового складу цієї військової частини. 
		25. В матеріалах справи містяться, зокрема, довідка № 676 від 29 лютого 2016 року, видана В/ч ПП НОМЕР_1 , про безпосередню участь позивача в період з 10 січня 2015 року по 24 лютого 2015 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції сектор «С» та довідка № 835 від 10 березня 2016 року, видана тим самим органом, про те, що позивач у період з 01 по 19 лютого 2015 року виконував завдання за призначенням на посаді водія-гранатометника ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини польова пошта НОМЕР_1 (до інших частин не був прикомандирований).
		26. Судом апеляційної інстанції з метою з`ясування обставин справи вживалися заходи щодо отримання додаткових доказів шляхом постановлення 07 червня 2016 року ухвали про направлення судового доручення Закарпатському окружному адміністративному суду провести процесуальні дії, які полягають в дослідженні доказів (витребуванні у В/ч ПП В4673 документів, передбачених пунктом 2 частини 2 розділу 3 Наказу Міністерства оборони України № 49 від 02 лютого 2015 року: бойових наказів (бойових розпоряджень) командирів В/ч ПП НОМЕР_1 про безпосередню участь військової частини у заходах, передбачених пунктом 1 частини 2 розділу 3 Наказу № 49 від 02 лютого 2015 року; наказів командира В/ч ПП (по стройовій частині); журналів бойових дій (журналів ведення оперативної обстановки), книг служби нарядів; бойових донесень (підсумкових, термінових та позатермінових), які підтверджують участь позивача у бойових діях в передмісті м. Дебальцево Донецької області в період часу з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року), а також провести допит в судовому засіданні представника В/ч ПП НОМЕР_1 щодо обставин проходження позивачем військової служби, його безпосередньої участі в бойових діях під м. Дебальцево, які відбувались в період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року у складі В/ч ПП НОМЕР_1 .
		27. Проте, вказане судове доручення повернулося до суду без виконання. Разом з тим, неотримання запитуваних судом документів, протоколу допиту в якості свідка представника В/ч ПП НОМЕР_1 не є достатньою підставою стверджувати про факт неучасті позивача в лютому 2015 року безпосередньо у бойових діях. 
		28. На думку колегії суддів, відсутність інших доказів, зокрема, наказів керівника сектору «С» по особовому складу, за якими позивач залучений до виконання бойових завдань в АТО на території Донецької і Луганської областей, не може розцінюватися як достатнє свідчення того, що останній не брав безпосередньої участі у бойових діях в період часу з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року. Суди не дослідили усіх наявних в цій справі доказів та не надали їм належної оцінки в сукупності і взаємозв`язку, у зв`язку з чим дійшли до поспішного висновку про безпідставність позовних вимог. 
		29. Колегія суддів також звертає увагу, що причиною того, що позивачу не виплатили додаткову винагороду, є не стільки те, що відсутні документи, на підставі яких визначається безпосередня участь у бойових діях (хоча такі повинні бути), скільки невизнання, зокрема, В/ч ПП НОМЕР_1 самого факту безпосередньої участі позивача у бойових діях в м. Дебальцево у лютому 2015 року (за виключенням 2 днів: 07 лютого та 18 лютого 2015 року) у складі особового складу цієї військової частини. 
		30. Згідно з частиною другою статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
		31. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 353 КАС справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		32. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		33. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа  направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		п о с т а н о в и в:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 адвоката позивача Мишака Віктора Павловича  задовольнити.
		2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. І. Смокович 
		СуддіВ. М. Бевзенко
		Н. А. Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...