Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 553/4211/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: 61-1806ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		18 вересня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 553/4211/15-ц 
		провадження № 61-1806св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року у складі судді Чистик І. О. та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Пікуля В. П., Пряднікової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - ПАТ «Полтаваобленерго») про визнання дій дискримінаційними, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів у розмірі заробітної плати за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди.
		Позов обґрунтований тим, що29 жовтня 2015 року згідно з наказом ПАТ «Полтаваобленерго» № 342-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » позивача звільнено за прогули без поважних причин з 30 червня 2015 року до 28 вересня 2015 року та систематичне невиконання службових обов`язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. 
		Зазначає, що він не допускав систематичного невиконання службових обов`язків, які зазначені в оскаржуваному наказі, що, зокрема, підтверджено рішеннями судів, які набрали законної сили, а в день звільнення 29 жовтня 2015 року перебував на лікарняному, хоча і був   цей день на роботі. 
		Ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2017 року за клопотанням позивача залишені без розгляду позовні вимоги про відшкодування ПАТ «Полтаваобленерго» моральної шкоди, понесеної у зв`язку з порушенням громадянських та трудових прав і свобод, а також стягнення суми коштів за вимушений прогул у розмірі заробітної плати                з 30 жовтня 2015 року до моменту фактичного відновлення робочих повноважень. Прийнято відмову позивача від позовних вимог у частині визнання дій ПАТ «Полтаваобленерго» щодо систематичного порушення відповідачем його трудових та громадянських прав дискримінаційними, провадження у справі у цій частині закрито.
		З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд відновити становище, яке існувало до порушення його прав як директора з правових питань ПАТ «Полтаваобленерго», визнати незаконним та скасувати наказ «ПАТ «Полтаваобленерго» від 29 жовтня 2015 року № 342-к, поновити його на роботі на посаді директора з правових питань ПАТ «Полтаваобленерго» з 30 жовтня 2015 року. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваобленерго» про відновлення становища, яке існувало до порушення прав, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Полтаваобленерго» від 29 жовтня 2015 року № 342-к в частині зазначення підстави для звільнення ОСОБА_1 , директора з правової роботи, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу ПАТ «Полтаваобленерго» від 29 жовтня 2015 року                   № 342-к в решті формулювання, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, поновлення на роботі відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ПАТ «Полтаваобленерго» на користь держави судові витрати у розмірі 640,00 грн.
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що  ОСОБА_1 порушив графік робочого часу, а саме: до початку обідньої перерви 30 вересня 2015 року покинув територію ПАТ «Полтаваобленерго» о 12:41 годині, тобто за 19 хвилин до початку обідньої перерви, яка згідно з наказом підприємства розпочалась о 13:00 годині, тому в діях позивача є ознаки порушення трудової дисципліни і накладення на нього дисциплінарного стягнення є обґрунтованим.
		Строк застосування дисциплінарного стягнення за вчинений ОСОБА_1 проступок (прогул) тривалістю в один місяць, початком якого є 30 вересня 2015 року, закінчувався 30 жовтня 2015 року (тобто у відповідне число наступного (останнього) місяця строку).
		При цьому наказ про звільнення ОСОБА_1 від 29 жовтня 2015 року                № 342-к виданий у межах строку застосування до порушника дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо скасування наказу через закінчення строку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.
		У зв`язку із частковим задоволенням позову і частковим скасуванням наказу про звільнення в частині зазначення у наказі як підстави для звільнення пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та визнанням судом наказу від 29 жовтня 2015 року № 342-к у решті формулювання законним і обґрунтованим, а також таким, що був винесений із дотриманням законодавства, суд установив, що немає підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині, а саме: поновлення ОСОБА_1 на роботі та відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Полтаваобленерго» відхилено. Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення в частині  його звільнення згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлення його на роботі скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Полтаваобленерго» від 29 жовтня 2015 року № 342-к в частині звільнення ОСОБА_1 , директора з правової роботи, згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул, в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин). Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора з правової роботи ПАТ «Полтавообленерго» з 30 жовтня 2015 року. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року залишено без змін. 
		Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваного судового рішення.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення прав, просив скасувати судові рішення у цій частині та ухвалити нове рішення в цій частині, не передаючи справи на новий розгляд, скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року в частині незаконності мотивувальної частини, не передаючи справи на новий розгляд, в іншій частині це рішення залишити без змін. 
		У грудні 2017 року ПАТ «Полтаваобленерго» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Полтави       від 30 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		20 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		01 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ  «Полтаваобленерго».
		У січні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		18 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи.
		Як на обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що суди при розгляді справи діяли упереджено стосовно нього, що виявилося в неналежній, однобічній, несправедливій оцінці наданих сторонами доказів.
		У справі немає доказів дотримання відповідачем вимог статті 43 КЗпП України про проведення процедури погодження звільнення його з профспілковою організацією, членом якої він був; не надано доказів того, що він повідомлявся підприємством щодо проведення у день звільнення 29 жовтня 2015 року засідання профкому ПАТ «Полтаваобленерго» щодо надання згоди на звільнення працівника з ініціативи роботодавця. Вважає, що рішення ґрунтуються на припущеннях.
		Протягом жовтня 2015 року, у тому числі у день звільнення 29 жовтня 2015 року, він перебував на лікарняному, хоча і ходив на роботу, про що свідчать відмітки в табелях обліку робочого часу. Отже, його звільнення відбулося під час перебування на лікарняному, що суперечить  законодавству.
		У касаційній скарзі ПАТ «Полтаваобленерго» посилалося на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		Як на обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну правову оцінку змісту наказу від 29 жовтня 2015 року № 342-к та дійшли неправильного висновку про відсутність ознак систематичного невиконання ОСОБА_1 службових обов`язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		Вважає, що зазначені в наказі від 29 жовтня 2015 року № 342-к порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку та невиконання посадових обов`язків мали місце на момент його видання, а також підтверджені належними доказами.
		Крім того, суд апеляційної інстанції, поновивши ОСОБА_1 на посаді директора з правової роботи, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив поновити його на посаді директора з правових питань, але такої посади в ПАТ «Полтаваобленерго» не існувало .
		Суд апеляційної інстанції поновив позивача на посаді, хоча ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення був офіційно працевлаштований на іншому підприємстві.
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ «Полтаваобленерго»  мотивований тим, що викладені в касаційній скарзі доводи відповідача не відповідають нормам матеріального та процесуального права. 
		Твердження відповідача щодо того, що основним критерієм правильності оцінки наказу роботодавця від 29 жовтня 2015 року є чинність попередніх наказів про догани саме на момент його винесення, помилкові, оскільки ці накази скасовано в судовому порядку.
		Крім того, невихід позивача на роботу з 30 червня 2015 року до 28 вересня 2015 року був зумовлений творчою відпусткою, яку роботодавець за заявою позивача не надав, чим порушив його права.
		Відзив ПАТ «Полтаваобленерго» на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що суд першої інстанції правильно встановив факт неправомірної відсутності ОСОБА_1 на робочому місці понад три години та факт непред`явлення позивачем листка тимчасової непрацездатності в день звільнення. Будучи присутнім на робочому місці в день звільнення, позивач не повідомив  ПАТ «Полтаваобленерго» належним чином про оформлений листок непрацездатності.
		Суди першої та апеляційної інстанції не правильно витлумачили зміст наказу від 29 жовтня 2015 року №342-к, у зв`язку з чим зробили неправильний  висновок щодо відсутності ознак систематичного невиконання ОСОБА_1 службових обов`язків та помилковий висновок щодо неправомірності наказу у зв`язку з перебуванням  позивача на лікарняному.
		Суд першої інстанції незаконно скасував наказ про звільнення в частині застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України при звільненні позивача.
		Апеляційний суд при винесенні рішення вийшов за межі позовних вимог, ухваливши судове рішення щодо вимоги, яку позивач не заявляв.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПАТ «Полтаваобленерго» та залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		Суди встановили, що наказом від 29 жовтня 2015 року № 342-к директора з правової роботи ОСОБА_1 звільнено з роботи 29 жовтня 2015 року згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 40 КЗпП України: за прогули без поважних причин з 30 червня 2015 року до 28 вересня 2015 року та систематичне невиконання службових обов`язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		Відповідно до наказу від 29 жовтня 2015 року № 342-к підставою для звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України стало систематичне невиконання службових обов`язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку (систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення), зокрема: 1) порушення посадових обов`язків у зв`язку з невиконанням розпорядження голови Правління Товариства щодо участі в засіданні адміністрації та президії профкому ПАТ «Полтаваобленерго», на якому 30 вересня 2015 року мали розглядатись питання, у тому числі, впорядкування оплати праці персоналу Товариства; 2) порушення 30 вересня 2015 року графіка обідньої перерви та відмова надати письмові пояснення з цього приводу; 3) недотримання початку та закінчення робочого часу, що полягало у завчасному виході з роботи 02 жовтня 2015 року о 14:05, відмова в наданні письмових пояснень з цього приводу, у зв`язку з чим у подальшому працівнику був вручений лист з пропозицією надати письмові пояснення; 4) відсутність на території товариства 06 жовтня 2015 року з 8:53 до 10:35, 08 жовтня 2015 року з 10:25 до 12:27, 13 жовтня 2015 року  з 10:07 до 12:10, 20 жовтня 2015 року з 10:24 до            11:00, 22 жовтня 2015 року з 9:30 до 13:30 та 23 жовтня 2015 року з 8:34 до 12:46, а також закінчення роботи 19 жовтня 2015 року о 14:05.
		За невиконання розпорядження керівництва Товариства та порушення посадових обов`язків, зокрема, через відмову взяти участь у засіданні адміністрації та Президії профкому ПАТ «Полтаваобленерго» 30 вересня 2015 року, директору з правової роботи ОСОБА_1 , оголошено догану (наказ від 07 жовтня 2015 року № 11-П).
		За порушення трудової дисципліни, а саме: недотримання графіка обідньої перерви 30 вересня 2015 року (з 12:41 до 13:51) та завчасний вихід з роботи 02 жовтня 2015 року о 14:05  директору з правової роботи ОСОБА_1   оголошено догану (наказ від 07 жовтня 2015 року № 10-П).
		Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2015 року у цивільній справі № 553/4133/15-ц (провадження № 2/553/1603/2015), яке набрало законної сили, визнано незаконними дії ПАТ "Полтаваобленерго" щодо видання наказу від 07 жовтня 2015 року № 11-П "Про порушення посадових обов`язків". Цей наказ, на підставі якого ОСОБА_1 , директору з правової роботи, оголошено догану за невиконання розпорядження керівництва Товариства та порушення посадових обов`язків, зокрема, через відмову взяти участь у засіданні адміністрації та президії профкому ПАТ «Полтаваобленерго» 30 вересня 2015 року, скасовано.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2015 року у цивільній справі № 553/4093/15-ц (провадження № 2/553/1575/2015) визнано незаконними дії та скасовано наказ ПАТ "Полтаваобленерго" від 07 жовтня 2015 року № 10-П «Про порушення трудової дисципліни» в частині оголошення догани директору з правової роботи ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, яке полягало у недотриманні графіка обідньої перерви 30 вересня 2015 року з 12:41 до 12:59 включно та завчасному виході з роботи 02 жовтня 2015 року о 14:05. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11 січня 2016 року виправлено описку в рішенні Ленінського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2015 року у справі № 553/4093/15-ц (провадження № 2/553/1575/2015) за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваобленерго» про визнання дій незаконними та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення. В абзаці другому резолютивної частини рішення замінено час - з 12:41 до 12:59  на 13:00 до 13:51.
		При розгляді зазначеної справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив графік робочого часу, а саме: до початку обідньої перерви 30 вересня 2015 року залишив територію ПАТ «Полтаваобленерго» о 12:41, тобто за 19 хвилин до початку обідньої перерви, яка згідно з наказом підприємства розпочалась у нього о 13:00, тому в діях позивача наявне порушення трудової дисципліни, і накладення на нього дисциплінарного стягнення є обґрунтованим.
		При цьому, задовольняючи позовні вимоги частково, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову про визнання незаконними дій та скасування наказу від 07 жовтня 2015 року № 10-П «Про порушення трудової дисципліни» в частині оголошення догани ОСОБА_1 , директору з правової роботи, за порушення трудової дисципліни, яке полягало у недотриманні графіка обідньої перерви 30 вересня 2015 року з 13:00 до 13:51 включно та завчасному виході з роботи 02 жовтня 2015 року о 14:05. 
		06 жовтня 2015 року з 8:53 до 10:35, 19 жовтня 2015 року починаючи з 14:05, 23 жовтня 2015 року з 8:34 до 12:46 позивач ОСОБА_1 був відсутній на території ПАТ «Полтаваобленерго» з поважних причин.
		08 жовтня 2015 року з 10:25 до 12:27, 13 жовтня 2015 року з 10:07 до 12:10, 20 жовтня 2015 року з 10:24 до 11:00, 22 жовтня 2015 року з 9:30 до 13:30 ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з неповажних причин. 
		Згідно з листом голови правління та фінансового директора ПАТ «Полтаваобленерго» від 07 жовтня 2015 року, отриманим позивачем                          07 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 запропоновано надати письмове пояснення щодо відсутності на території Товариства 06 жовтня 2015 року з 8:53 до 10:35 та відсутності на засіданні наради ПАТ «Полтаваобленерго» 06 жовтня 2015 року.
		Відповідно до наказу від 21 жовтня 2015 року № 12-П, з яким позивач ознайомився 21 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 підготував письмове пояснення про причини порушення ним Правил трудового розпорядку 06 жовтня 2015 року, проте не зазначив у ньому конкретної причини своєї відсутності на робочому місці в цей день.
		Письмового пояснення про самовільне залишення ним робочого місця 08 жовтня 2015 року (з 10:25 до 12:27) та 13 жовтня 2015 року (з 10:07 до 12:10) не надав узагалі, у зв`язку з чим наказано начальнику відділу кадрів після отримання письмового пояснення від ОСОБА_1 про причини відсутності 08 жовтня 2015 року та 13 жовтня 2015 року надати пропозиції щодо вжиття заходів за порушення трудової дисципліни згідно з КЗпП України та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		Відповідно до листа голови правління та фінансового директора ПАТ «Полтаваобленерго» від 15 жовтня 2015 року, отриманого позивачем 15 жовтня 2015 року, йому запропоновано надати письмове пояснення щодо відсутності на території Товариства 08 жовтня 2015 року з 10:25 до 12:27.
		Згідно з листом заступника голови правління та заступника фінансового директора ПАТ «Полтаваобленерго» від 16 жовтня 2015 року, врученого позивачу 16 жовтня 2015 року о 12:00, ОСОБА_1 запропоновано надати письмове пояснення щодо запізнення на роботу 13 жовтня 2015 року (7:37), а також відсутності на території Товариства 13 жовтня 2015 року з 10:07 до 12:10.
		Відповідно до частини першої  статті 149 КЗпП України відповідач витребував у позивача письмові пояснення щодо недотримання трудової дисципліни 06 жовтня 2015 року, 08 жовтня 2015 року та 13 жовтня 2015 року.
		Разом з тим не витребувано пояснень щодо недотримання трудової дисципліни 19 жовтня 2015 року, 20 жовтня 2015 року, 22 жовтня 2015 року та 23 жовтня 2015 року.
		Дії, які полягали у невиконанні розпорядження керівництва Товариства та порушенні посадових обов`язків, зокрема, відмова взяти участь у засіданні адміністрації та президії профкому ПАТ «Полтаваобленерго» 30 вересня 2015 року, стали підставою для оголошення ОСОБА_1 догани наказом від 07 жовтня 2015 року № 11-П «Про порушення посадових обов`язків», який був скасований рішенням суду в цивільній справі № 553/4133/15-ц.
		Інші дії позивача щодо яких виданий оскаржуваний наказ, стосувались порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни в частині недотримання розпорядку робочого дня та часу обідньої перерви, а не службових обов`язків. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули було погоджено з профспілковим комітетом ПАТ «Полтаваобленерго» на засіданні президії, яке відбулося 07 жовтня 2015 року, що підтверджується протоколом № 74-А та не заперечувалося позивачем.
		Згідно з табелем обліку робочого часу та наданими ПАТ «Полтаваобленерго» довідками ОСОБА_1 протягом жовтня 2015 року та в день звільнення                        29 жовтня 2015 року перебував на роботі. Листки непрацездатності підприємству не надавав.
		Про існування листка непрацездатності, який був відкритий 29 жовтня 2015 року, позивач роботодавця не повідомляв, до тепер роботодавцю його не передав та послався на те, що лікарняний лист міг бути відкритий позивачу лише після закінчення робочого часу, оскільки протягом всього останнього робочого дня 29 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебував на роботі.
		Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що листок непрацездатності від 29 жовтня 2015 року був відкритий позивачем до закінчення останнього робочого дня (дня звільнення), який тривав до 16:45, позивач не надав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
		З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
		У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
		При притягненні працівника до такого виду відповідальності роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Надаючи оцінку підставам звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, в тому числі щодо систематичності невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з такого.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України  для звільнення працівника з підстав систематичного невиконання ним своїх трудових обов`язків необхідно невиконання їх без поважних причин.
		За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).
		До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		З огляду на встановлені обставини суди дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним і скасування наказу від 29 жовтня 2015 року № 342-к в частині зазначення підстави звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України внаслідок систематичного невиконання службових обов`язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій надали правильну правову оцінку змісту наказу від 29 жовтня 2015 року № 342-к в частині звільнення позивача згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання ним службових обов`язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Верховний Суд не встановив підстав для задоволення касаційних скарг у цій частині.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).
		Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
		Таким чином, трудове законодавство не тільки визначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, а й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника у разі незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, частиною другої статті 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
		Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення і тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
		Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Таким чином, результат аналізу зазначених правових норм у їх сукупності з  нормами статті 43 Конституції України та статті 240 1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні наказу та поновлення позивача на посаді, дійшов висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулось 29 жовтня 2015 року під час перебування на лікарняному, який в установленому законом порядку не визнаний незаконним, та взяв до уваги наказ товариства від 21 серпня 2017 року про зміну дати звільнення з 29 жовтня 2015 року на 03 листопада 2015 року. 
		Верховний Суд не може погодитися із зазначеним з огляду на таке.
		Відповідно до частини третьої статі 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Згідно з пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи, тобто останній робочий день. Робочий день - це встановлена законодавством тривалість (у годинах) роботи протягом доби (Наказ Міністерства охорони здоров`я від 27 грудня 2001 № 528 «Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»). Тривалість робочого дня визначено законом. Тобто робочий день, це встановлена державою кількість годин на добу, протягом яких робітники й службовці виконують свої службові обов`язки на підприємстві, в установі, організації.
		Таким чином, днем звільнення працівника є його останній робочий день (робочий час), протягом якого він виконує посадові обов`язки, а не календарний день.
		Суди встановили, що трудові відносини між сторонами ОСОБА_1 та ПАТ «Полтаваобленерго» закінчились 29 жовтня 2015 року після закінчення робочого часу, а саме 29 жовтня 2015 року о 16-45.
		Крім того, згідно  з Технічним описом листа непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом від 03 листопада 2004 року N 532/274/136-ос/1406, бланки листків непрацездатності є бланками суворої звітності, які засвідчують тимчасову непрацездатність застрахованої особи.
		Згідно з пунктами 3, 5 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застраховані особи зобов`язані: знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації; дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності.
		Відповідно до частини сьомої статті 54 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд та страхувальники зобов`язані подавати органам державного нагляду або їх уповноваженим усі документи та довідки, необхідні для виконання ними функцій контролю у сфері соціального страхування.
		Отже, обов`язку роботодавця прийняти, обробити листки тимчасової непрацездатності та здійснити на їх підставі відповідні виплати, а також врахувати їх при видачі наказів з кадрових питань кореспондує обов`язок працівника виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, зокрема, своєчасно надати отриманий оригінал листка непрацездатності роботодавцю для заповнення всіх належних розділів, а також для забезпечення перевірки Фондом соціального страхування України та його робочими органами обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованій особи. Лише у такому разі, листок непрацездатності зі всіма заповненими розділами, включаючи розділи, що підлягають обов`язковому заповненню роботодавцем, після перевірки обґрунтованості його видачі та продовження може бути визнаний документом, неврахування якого тягне за собою правові наслідки для роботодавця.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи наказ від 29 жовтня 2015 року № 342-к в частині звільнення позивача згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлюючи його на роботі, не взяв до уваги, що будь-яких належних та допустимих письмових доказів на підтвердження того, що лікарняний лист позивача був відкритий 29 жовтня 2015 року до припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ПАТ «Полтаваобленерго», тобто до закінчення останнього робочого дня (дня звільнення) позивач не надав
		Водночас суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку тій обставині, що позивач не повідомив відповідача про  перебування на лікарняному, хоча у день звільнення був на роботі, надав такий лист лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.
		Суд першої інстанції встановив, що у жовтні 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікарняних, які видані різними лікувальними установами м. Полтави, а саме з: 07 жовтня 2015 року до 09 жовтня 2015 року,  10 жовтня 2015 року до 13 жовтня 2015 року, 14 жовтня 2015 року до 16 жовтня 2019 року, 19 жовтня 2015 року до 12 жовтня 2015 року, 24 жовтня 2015 року до 28 жовтня 2015 року, а також 29 жовтня 2015 року до 02 листопада 2015 року з відміткою про необхідність стати до роботи 03 листопада 2015 року.
		Суд першої інстанції  надав оцінку перебуванню ОСОБА_1 на лікарняних з урахуванням встановлених обставин, що в період тимчасової непрацездатності позивач виходив на роботу, виконував посадові обов`язки, листки непрацездатності умисно роботодавцю не здав, за жовтень місяць 2015 року, зокрема 29 жовтня 2015 року отримав заробітну плату.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявні у ОСОБА_1 листки непрацездатності по суті є неповністю заповненими бланками листків непрацездатності та можуть набути статус документу оформленого належним чином, лише після їх оброблення табельщиком роботодавця, заповнення відповідальними особами роботодавця всіх розділів зворотного боку листка із завіренням їх підписів печаткою підприємства, а отже, додані до справи ксерокопії листків непрацездатності доказами неправомірності дій відповідача ПАТ «Полтаваобленерго», зокрема видачі 29 жовтня 2015 року наказу № 342-к в частині звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, бути не можуть.
		Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку з оглядом оригіналу лікарняного листа в судовому засіданні Ленінського районного суду м. Полтави 21 серпня 2017 року відповідач видав наказ 21 серпня 2017 року № 555-к «Про внесення змін до наказу від 29.10.2015 року № 342», яким змінив дату звільнення позивача  з 29 жовтня 2015 року на 03 листопада 2015 року (том 2, а. с. 118). 
		Верховний Суд зауважує, що з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, а саме: перебування позивача на робочому місці в період дії листків непрацездатності, не повідомлення ним відповідача про такі листки, зокрема листка непрацездатності з 29 жовтня 2015 року до 03 листопада 2015 року,  отримання за ці дні заробітної плати, дії ТОВ «Полтаваобленерго» щодо звільнення позивача 29 жовтня 2015 року згідно із  пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, внесення змін до наказу від 29 жовтня 2015 року № 342- к в частині дати звільнення  відповідали законодавству і такі не є протиправними.
		Верховний Суд  виходить з того, що  частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлена гарантія звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Проте лише сам факт надання суду листка непрацездатності, який відкритий закладом охорони здоров`я у день звільнення працівника, не є безумовною підставою для поновлення працівника на роботі, оскільки роботодавець має довести законність звільнення працівника. Відповідач надав докази суду про законність звільнення ОСОБА_1   згідно із пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Доводи позивача про недотримання відповідачем вимог статті 43 КЗпП України про проведення процедури погодження звільнення позивача з профспілковою організацією, членом якої він був, та відсутність доказів повідомлення його роботодавцем про проведення у день звільнення 29 жовтня 2015 року засідання профкому ПАТ «Полтаваобленерго» щодо надання згоди на звільнення працівника з ініціативи роботодавця спростовуються наявними у справі доказами, про які вказувалося вище, а також поясненнями позивача в суді апеляційної інстанції про те, що ПАТ «Полтаваобленерго» повідомляло його про це засідання, на яке він не з`явився.
		Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.
		Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
		Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули було погоджено з профспілковим комітетом ПАТ «Полтаваобленерго» на засіданні президії, яке відбулося 07 жовтня 2015 року, що засвідчено                   протоколом № 74-А та не заперечувалося позивачем.
		Отже, при вирішенні питання про звільнення позивача роботодавцем ПАТ «Полтаваобленерго» дотримані вимоги трудового законодавства в частині отримання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника.
		З урахуванням наведеного висновки апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині скасування наказу від 29 жовтня 2015 року № 342-к щодо звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та його поновлення на посаді є помилковими.
		За таких обставин та з підстав, передбачених згаданими нормами матеріального права, суд першої інстанції не порушив норми процесуального права та правильно застосував норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та відсутність підстав поновлення позивача на посаді.
		Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, у контексті встановлених обставин справи неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.
		За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги ПАТ «Полтаваобленерго» щодо неправильності застосування апеляційним судом норм матеріального права та наявності у зв`язку з цим підстав, визначених статтею 413 ЦПК України для скасування ухваленого ним рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Доводи касаційної скаргиОСОБА_1 , що час перебування у самовільній відпустці не є прогулами, оскільки судами встановлено незаконність ненадання роботодавцем творчої відпустки, не є обґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до статтей 77 КЗпП України, 16 Закону України «Про відпустки» творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пунктом 4 Умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45, творчі відпустки  надаються  працівникам  поряд  з  іншими 
		відпустками,  передбаченими законодавством, і оформлюються наказом 
		власника або уповноваженого  ним  органу  підприємства,  установи, 
		організації. 
		Оскільки творча відпустка, як й інші види відпусток, надається і оформлюється наказом, тому ненадання відпустки не дає підстав не виходити на роботу.
		Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2015 року у справі № 553/2444/15-ц, провадження № 2/553/920/2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року, визнано незаконною бездіяльність ПАТ "Полтаваобленерго" щодо ненадання творчої відпустки директору з правових питань ОСОБА_1 для написання монографії за його заявою від 29 травня 2015 року, проте встановлено, що після закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 зобов`язаний був приступити до роботи, але самовільно пішовши у творчу відпустку, порушив правила внутрішнього трудового розпорядку.
		Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у період з 30 червня 2015 року до 28 вересня 2015 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі в ПАТ «Полтаваобленерго» без поважних причин, отже, вчинив прогул без поважних причин.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо закінчення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими, з огляду на таке.
		Згідно з частиною першою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) цього працівника.
		Судом першої інстанції встановлено, що про відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин у період з 30 червня 2015 року до 28 вересня 2015 року та вчинення ним дисциплінарного проступку роботодавцю ПАТ «Полтаваобленерго» стало відомо лише після отримання письмових пояснень ОСОБА_1 , тобто 30 вересня 2015 року.
		Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Згідно з частиною третьою статті 241-1 КЗпП України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
		Отже, наказ про звільнення ОСОБА_1 від 29 жовтня 2015 року № 342-к, виданий в межах строку застосування до порушника дисциплінарного стягнення у виді звільнення, а саме не пізніше одного місяця з дня його виявлення і не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 . спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.  
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.  
		Отже, касаційна скарга ПАТ «Полтаваобленерго» підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» задовольнити частково.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2017 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  О. В. Ступак 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		А. С. Олійник 
		                                                                                                          Г. І. Усик
		                                                                                                          В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...