Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/378/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2019. Зареєстровано: 25.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2019.
Дата набрання законної сили: 22.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 120/378/19-а 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна 
		Суддя-доповідач - Совгира Д. І. 
		22 жовтня 2019 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Совгири Д. І. 
		суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
		представника позивача: Дробахи С.В.,
		представника відповідача: Савелової М.М. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Династія -Буд" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Династія -Буд" до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов, 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року позов задоволено частково.
		Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
		Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року - без змін.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 10.12.2018 р. № 5366/04-03 та наказу №5118-0 від 10.12.2018 р. інспектором праці управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування ТОВ Династія Буд з 12.12.2018р. по 14.12.2018 р. на предмет додержання законодавства про працю, за наслідком якого складено акт ВН 2010/205/АВ від 14.12.2018 р., в якому зафіксовано порушення ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: допуск до роботи працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без укладання трудового договору та не подання повідомлення податковому органу до початку допуску до роботи  ОСОБА_3 .
		В подальшому, на підставі даного акту управлінням прийнято постанови №ВН 2010/205/АВ/П/ТД/-ФС, №ВН 2010/205/АВ/П/ІП-ФС від 04.01.2019 р. про накладення штрафів на ТОВ Династія Буд у розмірі 223380 грн. та 3723 грн. відповідно.
		Не погоджуючись із постановами позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок №295, чинний станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад)
		Згідно пунктів 19-21 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Відповідно до пункту 27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
		Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		В свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).
		Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
		Згідно з пунктом 8 Порядку № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
		Із процитованих норм випливає, що за порушення трудового законодавства, передбачено застосування штрафів. 
		Так, визначаючись щодо позовних вимог в частині оскарження постанови № ВН 2010/205/АВ/П/ТД-ФС щодо застосування штрафу за допуск до роботи ОСОБА_2 без укладання трудового договору, суд вказує на наступне.
		Як видно зі змісту акту інспекційного відвідування ВН 2010/205/АВ від 14.12.2018 р., у ньому зафіксовано наступне. 
		12.12.2018 р. на посту охорони була особа чоловічої статті, яка ідентифікувала себе згідно письмового пояснення як ОСОБА_2 , який вийшов по виклику на зміну о 9 год. Трудовий договір між працівником ОСОБА_2 і роботодавцем, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку не укладено. Документів, що підтверджували протилежне при здійсненні інспекційного відвідування не надані.
		Окрім того, в ході інспектування ОСОБА_4 О ОСОБА_5 надані письмові пояснення, у яких зазначено наступне.
		Я , ОСОБА_6 консьєрж 12.12.2018 находясь на проходной Династия работаю по вызову. От объяснений отказался. Устраивался по договору. На смену пришел 9:00.
		Пояснення датовані 12.12.18 р. та підписані ОСОБА_2 .
		В судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що 12.12.2018 року ОСОБА_2 лише ознайомлювався із умовами та місцем роботи, однак фактично приступив до такої з 15.12.2018 р. та прийнятий був згідно наказу №48-к від 14.12.2018 р. 
		Як встановлено, 12.12.2018 року  ОСОБА_2 на ім`я директора ТОВ «Династія-Буд» подано заяву про прийняття на роботу на посаду охоронця з 15.12.2018 р. з окладом згідно штатного розпису.
		14 грудня 2018 року між ТОВ «Династія-Буд» та ОСОБА_2 укладено трудовий договір за змістом якого працівник зобов`язується виконувати роботу охоронника та приступає до виконання з 15.12.2018 р.
		14 грудня 2018 року ТОВ «Династія-Буд» видало наказ №48-к, згідно якого призначено ОСОБА_7 на посаду охоронника з посадовим окладом згідно штатного розпису. Зазначено: до роботи приступити з 15.12.2018 р. 
		14.12.2018 року ТОВ «Династія-Буд» сформувала та направила повідомлення про прийняття працівника на роботу на адресу контролюючого органу.
		Разом з цим, як зазначалось вище та підтверджується письмовим поясненням ОСОБА_2 , він вийшов на роботу 12.12.2018 р., тобто до моменту укладання трудового договору та видачі наказу. 
		Судом не беруться до уваги доводи представника позивача про те, що 12.12.2018 р. ОСОБА_2 лише ознайомлювався з робочим місцем та фактично не працював, оскільки це спростовується власними письмовими поясненнями  ОСОБА_2 , згідно яких підтверджує, що 12.12.2018 р. знаходячись на прохідній працює по виклику, а також зафіксованим у акті.
		Окрім того, при вирішені цього спору суд також враховує положення статті 29 КЗпП України, відповідно до якої до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:
		1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
		2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
		3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
		4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
		Отже як видно інформування про умови праці, визначення робочого місця здійснюється за наявності укладеного трудового договору.
		Як зазначалось вище, трудовий договір з ОСОБА_2 укладено лише 14.12.2018р.
		Отже наведені обставини дають підстави для висновку про те, що 12.12.2018 року ОСОБА_2 фактично допущений до роботи та приступив до виконання трудових обов`язків без оформлення/укладання трудового договору (контракту), що є порушенням статті 265 КЗ пП України, та має наслідком застосування штрафних санкцій.
		Разом з тим, визначаючись щодо позовних вимог в частині оскарження постанови № ВН 2010/205/АВ/П/ТД-ФС про застосування штрафу за допуск до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_1 , суд зазначає.
		Як зафіксовано у акті інспекційного відвідування, при здійснені попереднього дослідження об`єкту будівництва на робочому місці охоронника 4.12.2018 р. була особа чоловічої статі, яка ідентифікувала себе як ОСОБА_1 та добровільно у вільній співбесіді повідомив, що працює без договору.
		07.12.2018 року на посту охорони був знову громадянин ОСОБА_1 , який надав письмові пояснення, що договір з ним укладено.
		Згідно наданих документів щодо ОСОБА_1 встановлено, що він здійснює свою діяльність , а саме: фіксування відвідувачів будівельного майданчику, в тому числі перевірка перепусток на свій страх і ризик згідно цивільно-правового договору від 3.12.2018 року, термін дії договору з 3.12.2018 року до 31.12.2018 року. Згідно акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору від 7.12.2018 року ОСОБА_1 з 3.12.2018 року по 7.12.2018 рік перевірив 54 перепустки відвідувачів будівельного майданчику, оплата наданих послуг становить 1080 грн.
		Відповідач дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між товариством та  ОСОБА_1 за своїм характером містять ознаки трудових відносин, які не були оформлені у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за що, й застосовано штрафну санкцію згідно статті 265 КЗпП України.
		При вирішені цього спору у досліджуваній частині суд звертає увагу на те, що у акті зафіксовані порушення по гр. ОСОБА_1 , які, на думку відповідача, відбулись 3.12.2018 р. та 7.12.2018 р., тоді як саме інспекційне відвідування повинно бути проведено в період з 10.12.2018 р. по 21.12.2018 р., про що свідчить наказ управління Держпраці № 1518-о від 10.12.2018 р.
		Обґрунтовуючи правомірність своїх дій стосовно збирання інформації щодо працюючих без трудових угод громадян, представник відповідача посилався на положення пункту 6 Порядку № 295, згідно якого під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
		Проте, суд звертає увагу на пункт 5 цього ж Порядку, згідно якого підставою для проведення інспекційного відвідування є виключно рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, яке приймає керівник органу контролю, його заступник.
		На переконання суду, застосовувати процитований вище пункт 6 Порядку в частині отримання інформації можливо лише після прийняття рішення про проведення перевірки, яким визначається об`єкт перевірки та її предмет.
		Отже, як видно інспектор може одержати інформацію від об`єкта відвідування стосовно додержання законодавства про працю, але виключно після прийняття рішення про проведення відповідного інспекційного відвідування.
		Натомість, як встановлено судом, і про що зазначалось вище, наказ про проведення інспекційного відвідування та визначення предмет перевірки видано 10.12.2018 р., інспекційне відвідування розпочалось 12.12.2018р., а порушення, які інкримінуються позивачу встановлено 3.12.2018 та 7.12.2018р., тобто і до видачі наказу, і до початку інспектування. 
		Тобто, на час встановлення інспектором обставин щодо ОСОБА_1 , контролюючим органом не визначено об`єкт та предмет відвідування, відтак пункт 6 Порядку №295 не поширюється на спірні правовідносини.
		Проведення перевірки/інспекційного відвідування, збирання інформації щодо об`єкта перевірки до прийняття відповідного рішення, на думку суду, є недопустимим.
		Враховуючи наведене та фіксування порушення, яке, на думку перевіряючих, мало місце, проте не виявлено та не встановлено в межах інспекційного відвідування, виключає застосування санкцій.
		Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови № ВН2010/205/АВ/П/ІП-ФС від 4.01.2019 р., суд виходить з наступного. 
		Як зафіксовано у акті інспекційного відвідування, працівник ОСОБА_3 допущений до роботи відповідно до укладеного трудового договору від 7.12.2018 р. на посаду головного бухгалтера підприємства, а згідно наказу від 30.11.2018 р. № 37-к «Про прийняття на роботу», прийнятий на посаду виконавця робіт з 7.12.2018 р., повідомлення в ДФС датовано згідно квитанції, реєстраційний номер 59050098 від 7.12.2018 р. о 11:11, тобто після допущення до роботи працівника (надано письмове пояснення директором про помилку у визначені посади у трудовому договорі).
		Повідомлення про прийняття працівника на роботу не подано власником підприємства до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою до початку роботи за укладеним трудовим договором. Інспекційним відвідуванням встановлено, що працівник ОСОБА_3 допущений до роботи відповідно до укладеного трудового договору від 7.12.2018 р. на посаду головного бухгалтера підприємства, а згідно наказу від 30.11.2018 р. № 37-к «Про прийняття на роботу» прийнятий на посаду виконавця робіт з 7.12.2018 р. , повідомлення в ДФС датовано згідно квитанції № 59050098 від 7.12.2018 р. о 11:11 год., тобто після допущення до роботи працівника.
		Згідно положень статті 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до постанови КМУ від 17 червня 2015 р. № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.
		Аналіз наведеної вище норми трудового законодавства свідчить, що на роботодавця покладено обов`язок повідомлення орган виконавчої влади про прийняття працівника на роботу. Без такого повідомлення, працівник не може бути допущений до роботи.
		При цьому, під визначенням "допустити" слід розуміти давати змогу, дозволяти кому-небудь зробити щось, увійти кудись, підійти до кого-, чого-небудь. "Приступити"  означає починати що-небудь робити, братися за якусь справу, роботу.
		Отже, як видно терміни допустити та приступити не є тотожними за своїм поняттям. А тому в контексті наведених норм, можна дійти висновку, що працівник не може бути саме допущений до роботи без подачі відповідного повідомлення.
		Як встановлено судом, 30.11.2018 року  ОСОБА_3 подав заяву про прийняття на роботу на посаду виконавця робіт ТОВ «Династія-Буд».
		30.11.2018 товариство видало наказ № 37-к про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду виконавця робіт з 7.12.2018 р. із посадовим окладом згідно зі штатним розписом. У наказі зазначено приступити до роботи 7 грудня 2018 року.
		7.12.2018 р. між ТОВ «Династія-Буд» та ОСОБА_3 укладено трудовий договір, згідно якого працівник приймається на роботу виконробом. 
		Згідно квитанції № 2 повідомлення про прийняття цього працівника на роботу прийнято ГУ ДФС у Вінницькій області 7.12.2018 р. о 11:11 год., тобто, як вказує відповідач, після того як ОСОБА_3 саме допущено до роботи.
		Спростовуючи такі доводи сторони відповідача позивач надав наказ № 65 від 5.12.2018 р., згідно якого наказано виконавцю робіт ТОВ «Династія-Буд» ОСОБА_8 7.12.2018 р. на 12:00 провести передачу виробничо-технічної документації виконавцю робіт ОСОБА_3 Виконробу ОСОБА_3 з 12:00 приступити до роботи та прийняти виробничо-технічну документацію.
		Наказ №65 від 5.12.2018 р. судом до уваги не береться з огляду на таке.
		Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ « Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.92 р., згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.
		Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
		Як видно зі змісту наказу № 65 від 05.12.2018 р., у ньому йдеться про передачу документації та вказано приступити ОСОБА_3 до роботи з 12 год. 7.12.2018р. Поняття «приступити до роботи», як зазналось вище, не є тотожним «допустити до роботи», що визначається саме трудовим договором.
		За сукупністю наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність факту саме допуску працівника до роботи без повідомлення фіскальної служби, що є підставою для застосування санкції, визначеної частиною другою статті 265 КЗпП України, згідно якої, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
		Суд також акцентує увагу й на те, що під час розгляду справи про вчинене правопорушення 04.01.2019 р. прибув представник роботодавця, який не заперечив факт порушення строків подання повідомлення, про що зазначено у спірній постанові.
		За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що факт допуску до роботи без повідомлення податкового органу, знайшов своє підтвердження, відтак, оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
		Аналізуючи встановлені обставини справи, суд погоджується з висновками відповідача, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині допущення до роботи одного найманого працівника без належного оформлення та одного - без повідомлення ДФС про прийняття на роботу. Відтак, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку № 509, а отже постанова ВН 2010/205/АВ/П/ТД-ФС від 04 січня 2019 року в частині накладення штрафу за допуск до роботи ОСОБА_2 без укладання трудового договору та постанова №ВН2010/205/АВ/П/ІП-ФС від 4.01.2019 р. про накладення штрафу за допуск до роботи ОСОБА_3 без повідомлення фіскальної служби є правомірними.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині скасування постанови № ВН 2010/205/АВ/П/ТД-ФС від 4.01.2019 щодо застосування 111 690 грн. штрафу за допуск без укладення трудового договору з ОСОБА_1 ..
		Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог частково. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Династія -Буд" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
		Постанова суду складена в повному обсязі 24 жовтня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий  Совгира Д. І.    Судді    Франовська К.С.   Кузьменко Л.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...