Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2389/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2019. Зареєстровано: 25.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 24.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/44659/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №822/2389/16
		адміністративне провадження №К/9901/44659/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючий - Бучик А.Ю.,
		суддів: Мороз Л.Л.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О. у справі № 822/2389/16 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка Володимира Івановича, Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, треті особи: відділ Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі, Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004", СТОВ "Берегиня", Ярмолинецька райдержадміністрація про визнання протиправними та скасування рішення,
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Кам`янець-Подільського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: №12737913 від 19.12.2015 щодо земельної ділянки площею 1,4279 га. кадастровий номер 6825888400:03:007:0086; 
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Пруняка В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12792669 від 26.12.2015 щодо земельної ділянки площею 1,4279 га кадастровий номер 6825888400:03:007:0080.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року визнано протиправними і скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27482964 від 24.12.2015 Реєстраційної служби Кам`янець - Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області щодо реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,43 га кадастровий номер 6825888400:03:007:0086 та Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27581597 від 28.12.2015 приватного нотаріуса Пруняка В.І., Хмельницький нотаріальний округ Хмельницької області щодо реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,43 га кадастровий номер 6825888400:03:007:0080.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року скасовано, прийняти нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову повністю.
		Не погоджуючись з   рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на   порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом не взято до уваги того, що земельні ділянки, що належали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 формувались позивачем після смерті власників, тому походження кадастрових номерів 6825888400:03:007:0032 і 6825888400:03:007:0033 залишилось невідомим. Натомість, земельні ділянки були предметом спадкування і формувались вперше.
		Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи   касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		У ході розгляду справи судами встановлено, що відповідно до Типового договору оренди землі від 01.02.2005, орендодавець ОСОБА_4 надає, а орендар - СТОВ "Берегиня", приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сутковецької сільради, площею 1,43 га, строк дії договору - 5 років. Договір зареєстрований у Ярмолинецькому РВ ХРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.12.2005 за №040576500310.
		Згідно з Договором оренди землі від 10.09.2010, орендодавець ОСОБА_4 надає, а орендар - СТОВ "Берегиня", приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,43 га, кадастровий номер 6825888400:03:007:0033, строк дії договору - 25 років. Договір зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницького регіонального центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2010 за №041076500070. 
		Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2015, зареєстрованого в реєстрі з №1003, ОСОБА_1 є спадкоємцем громадянки ОСОБА_4 Спадщина складається з земельної ділянки, площею 1,43 га, кадастровий номер 6825888400:03:007:0086.
		Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44023972 від 17.09.2015, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:007:0086, площею 1,43 га.
		Відповідно до Договору оренди землі від 27.11.2015, орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар - Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,43 га, кадастровий номер 6825888400:03:007:0086, строк дії договору 7 років.
		Таким чином, судом першої інстанції вказано, що ОСОБА_4 двічі укладала правочини щодо оренди однієї земельної ділянки площею 1,43 га з СТОВ "Берегиня". А саме, відповідно до Типового договору оренди землі від 01.02.2005 на строк 5 років (до 01.02.2010 року) і згідно з Договором оренди землі від 10.09.2010 на строк 25 років, які були зареєстровані у Державному реєстрі земель. Позивач, отримавши в 2013 році цю ж земельну ділянку у спадщину, зареєстрував право власності на себе і відповідно до Договору оренди землі від 27.11.2015, передав її в оренду Приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" на строк 7 років. 
		Також судами встановлено, що відповідно до Договору оренди землі від 10.09.2010, орендодавець ОСОБА_3 надає, а орендар - СТОВ "Берегиня", приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,43 га, кадастровий номер 6825888400:03:007:0032, строк дії договору - 25 років. Договір зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницького регіонального центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2010 за №041076500071.
		Копією Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.06.2013, зареєстрованого в реєстрі з №626, стверджено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем громадянина ОСОБА_3 Спадщина складається з земельної ділянки, площею 1,43 га, кадастровий номер 6825888400:03:007:0080.
		Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4289649 від 03.06.2013, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825888400:03:007:0080, площею 1,43 га.
		Договором оренди землі від 27.11.2015 стверджено, що орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар - Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,43 га, кадастровий номер 6825888400:03:007:0080, строк дії договору 10 років. Додатком до цього правочину є Акт приймання - передачі земельної ділянки від 05.01.2016.
		Таким чином, судами першої інстанції вказано, що позивач уклав Договір оренди землі від 27.11.2015 на земельну ділянку на 10 років (до 27.11.2025), яка перебуває в користуванні СТОВ "Берегиня", відповідно до Договору оренди землі від 10.09.2010 до 14.12.2035.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вище земельні ділянки фактично мають по 2-ва кадастрові номери кожна, а саме одна земельна ділянка має кадастровий номер 6825888400:03:007:0033 і №6825888400:03:007:0086, а інша №6825888400:03:007:0032 та №6825888400:03:007:0080, тобто, фактично є 4-ри кадастрові номери на 2-ві земельні ділянки і по 2-ва правочини на ці ж земельні ділянки. Разом з тим, відповідачі належним чином не перевірили реєстрацію права оренди в Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок по Договорах оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 10.09.2010, строком 25 років, укладених між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , спадкоємцем яких є Позивач і орендарем - СТОВ "Берегиня" та зареєстрували право оренди на ці ж земельні ділянки по Договорах оренди землі від 27.11.2015, між Позивачем та ПП "Аграрна компанія 2004" на 7-м і 10-ть років.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кадастровий номер земельної ділянки є унікальним кодом, який не повторюється на всій території України та зберігається за земельною ділянкою протягом всього часу її існування, тому земельні ділянки передані в оренду та зареєстровані за іншими кадастровими номерами вважаються окремими об`єктами земельних правовідносин. Отже суд вказав, що висновок суду першої інстанції щодо виникнення у кількох юридичних осіб внаслідок прийняття спірних рішень про державну реєстрацію прав на один і той самий об`єкт нерухомого майна є безпідставними. 
		Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення рішень у даній справі) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
		За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема    спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		Спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (права оренди земельної ділянки), не мали публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте рішення про державну реєстрацію права оренди стосується реєстрації права третьої особи (ПП "Аграрна компанія 2004"), а не позивача.
		Визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою (ПП "Аграрна компанія 2004") є способом захисту права позивача, а саме права вільно розпоряджатись належним йому майном.
		Отже, цей спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване право оренди на таке майно. 
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, право на одні і ті ж земельні ділянки зареєстровано за різними юридичними особами, а саме: СТОВ "Берегиня" та ПП "Аграрна компанія 2004". Таким чином, існує не лише спір між позивачем та ПП "Аграрна компанія 2004" щодо вільного розпоряджатись належним йому майном, а й спір між третіми особами СТОВ "Берегиня" та ПП "Аграрна компанія 2004", за якими зареєстроване право оренди на одні і ті ж земельні ділянки.
		Таким чином, належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.
		Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто вони вчинені за заявою іншої особи, спір щодо його оскарження є спором про цивільне    право незалежно від    того, чи здійснено таку    державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства.
		Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій та рішень   державних реєстраторів з реєстрації за нею права оренди на земельні    ділянки, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі має приватноправовий характер.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної    юрисдикції у подібних справах (постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17 та інші).
		У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. 
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасувати.
		Провадження у справі № 822/2389/16 закрити.
		Роз`яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного  судочинства.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            А.Ю. Бучик
		Судді                                                                                         Л.Л. Мороз
		                                                                                   А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...