Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 415/3775/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 24.10.2019. Зареєстровано: 25.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2019.
Дата набрання законної сили: 21.10.2019
Номер судового провадження: 22-ц/810/176/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                      Головуючийсуду 1інстанції - 
		Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М
		 
		Справа № 415/3775/18
		Провадження № 22-ц/810/176/18
		 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 жовтня 2019 року                         м. Сєвєродонецьк
		Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого Луганської В.М.
		суддів: Єрмаков Ю.В., Коновалова В.А.
		за участю секретаря: Перишкіна Т.М.
		учасники справи:
		позивач- публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
		відповідач - ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
		апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
		на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 липня 2018 року, ухваленого судом у складі судді Фастовця В.М.
		за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		в с т а н о в и в:
		   У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до договору № б/н від 30 серпня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 31 березня 2018 року в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 34099,06 грн., яка складається з: 1928,87 грн. - заборгованість за кредитом, 29770,23 грн. - по процентам за користування кредитом, 300,00 грн. - за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1599,95 грн. - штраф (процентна складова).
		Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2010 року в розмірі 34099,06 грн. та судові витрати.
		 
		Рішенням Лисичанського міського суду від 04 липня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюютьсяст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. 
		Скаржник посилався на те, що відповідачем підтверджено те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір,що підтверджується підписом у заяві та вказав, що дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та викоритсанням кредитних коштів. 
		 
		В судове засідання представник АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника скаржника.
		 
		В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Луганським апеляційним судом неодноразово розгляд справи призначався у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Згідно з відомостями наданими Управлінням Державної міграційної служби України у Луганській області Максимова М.М. знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , тому відповідно до положень ч. 11ст. 128 ЦПК Українивідповідач був повідомлений шляхом розміщення оголошення про судове засідання на офіційному веб - сайті судової влади України, тому ОСОБА_1 є належно повідомлений про місце та час судового засідання.
		Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження.
		Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду на 06 вересня 2018 року.
		06 вересня 2018 року судове засідання не відбулося, було відкладено на 18 вересня 2018 року.18 вересня 2018 року судове засідання не відбулося було відкладено на 02 жовтня 2018 року. 
		Відповідно до ч. 2ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.
		У відповідності до пункту 12 частини 1, пункту 11 частини 2Указу Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»Апеляційний суд Луганської області ліквідовано та створено Луганський апеляційний суд.
		Згідно ч. 6ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.
		В газеті "Голос України" № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови суду, в якому днем початку роботи Луганського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.
		У зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області дана справа передана на розгляд до Луганського апеляційного суду.
		Ухвалою Луганськогоапеляційного судувід 03грудня 2018року було зупиненоапеляційне до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц.
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року поновлено апеляційне провадження та справу призначено до судового розгляду. 
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційне провадження було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у цивільній справі № 342/180/17-ц. 
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 липня 2019 року поновлено апеляційне провадження.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
		   Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що в судовому засіданні не найшло підтвердження укладення кредитного договору між сторонами по справі. 
		Колегія частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		В обґрунтування вимог позовної заяви позивач вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30 серпня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. 
		На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписану відповідачем копію анкети-заяви, розрахунок заборгованості за кредитним договором.
		Також, до апеляційної скарги банком було долучено виписку по рахунку відповідача, довідку про отримання відповідачем кредитних карток. 
		Зазначені докази хоч і не були надані до суду першої інстанції, однак підлягають дослідженню в сукупності із наданим в суд першої інстанції розрахунком заборгованості для встановлення обставин щодо фактичного використання коштів банку.
		Перевіривши у порядку апеляційного провадження наявні у матеріалах справи на підтвердження доводів позову докази судом встановлено наступне.
		30 серпня 2010 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк.
		Із наданого розрахунку заборгованості та виписки руху коштів по картковому рахунку, інформація у яких співпадає, вбачається, що відповідач користувався грошовими коштами позивача.
		До заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку затверджені наказом від 06.03.2010 року №Сп-2010-256.
		30 серпня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Укладання договору відбувалося в спосіб підписання заяви позичальника, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає договір про н6адання банківських послуг.
		Відповідачем отримано кредитний ліміт 2000, 00 грн.
		За розрахунком банку станом на 31 березня 2018 року в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 34099,06 грн., яка складається з: 1928,87 грн. - заборгованість за кредитом, 29770,23 грн. - по процентам за користування кредитом, 300,00 грн. - за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1599,95 грн. - штраф (процентна складова).
		Відповідно до частин першої, другої статті207 ЦК України правочинвважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей626,628 ЦК України договоромє домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
		Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		У заяві позичальника від 30 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена.
		Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30 серпня 2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.
		Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію картки на невизначений строк, та інші умови.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30 серпня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 травня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		При цьому, згідно з частиноюшостоюстатті81 ЦПК Українидоказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
		Колегія суддів вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами30 серпня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
		Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від30 серпня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
		Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у сумі 1928,87 грн.
		Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року.
		У зв`язку з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що позивач не довів, що ОСОБА_1 була видана кредитна картка, що останній отримав кредитні кошти, оскільки спростовується доказами поданими позивачем, а саме заявоювідповідача, розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів, з яких вбачається, що позичальникзнімав кредитні кошти через банкомат, купував продукти харчування, здійснював перерахування на інші рахунки, також частково погашав кредит.
		Отже, оскаржуване судове рішення з підстав, передбачених статтею376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в частині стягнення з ОСОБА_1 суми використаних та неповернутих коштів, а саме тіло кредиту у розмірі 1928,87 грн.
		Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач підтвердив згоду про те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.
		Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умовипогоджені з відповідачем. Зазначення у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.
		Доводи апеляційної скарги щодо досягнення сторонами усіх істотних умов договору колегія суддів вважає необґрунтованими,оскільки вони спростовуються вищевикладеним та не містять обґрунтованих посилань на докази, які б підтверджували факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання кредитної картки, встановлення кредитного ліміту, строк дії картки, строк повернення кредиту,досягнення згоди щодо процентної ставки за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафних санкцій.
		Доводи представника скаржника про те, що відповідачзаперечень проти позовуне подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, в т.ч. нарахованих відсотків не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банкуне заперечував, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов`язком позивача, який не довів належними та допустимими доказами наявність між сторонами кредитнихправовідносин та їх конкретних умов.
		Згідно зположеннями частин 1, 13 статті141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційноїінстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим задоволенням позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1928,87 грн. підлягає стягненню на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" документально підтверджені судові витрати сплачені банком при поданні позову та апеляційної скарги, у розмірі задоволеної частини, що становить 249,18 грн.
		Керуючись ст. ст.259,367,374,376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
		Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2010 року за тілом кредиту у розмірі 1928 (тисяча дев`ятсот двадцять вісім) грн. 87 коп.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 249 (двісті сорок дев`ять) грн. 18 коп. 
		В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків, пені, комісії та штрафів за порушення виконання зобов`язання у загальному розмірі 32170 (тридцять дві тисячі сто сімдесят) грн. 19 коп. відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 23 жовтня 2019 року.
		 
		Головуючий   В.М. Луганська  
		Судді:                     Ю.В. Єрмаков 
		                             В.А.Коновалова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...