Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/237/3/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 17.10.2019
Номер судового провадження: 61-23589ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		17 жовтня 2019 року 
		 
		м. Київ
		справа № 2/237/3/14
		 
		провадження № 61-23589св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області, у складі судді Ступіна І. М., від 28 березня 2014 року та рішення Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: 
		Солодовник О. Ф., Груіцької Л. О., Могутової Н. Г., від 20 червня 2014 року.
		Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування 
		У вересні 2011 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - 
		ОСОБА_2 , про зміну умов кредитного договору.
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12 червня 2008 року між ним та ПАТ «Родовід Банк» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив йому відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 25 429 доларів США строком по 12 червня 2013 року. Кредитні кошти надавались банком на купівлю автомобіля. Вказував, що з червня 2008 року та до часу пред`явлення позову обставини, на які розраховували сторони договору при його укладенні, змінились та значно відхилились від прогнозованих значень. Позивач отримує дохід у національній валюті України - гривні та відповідно до умов кредитного договору змушений здійснювати купівлю іноземної валюти, що значно зросла по відношенню до гривні. 
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд внести зміни до кредитного договору, відповідно до яких здійснити зарахування сплачених ним грошових коштів у сумі 7 493 долари США в якості плати за тіло кредиту та здійснити розрахунок згідно запропонованого позивачем графіку погашення заборгованості.
		У липні 2012 року ПАТ «Родовід Банк» пред`явило зустрічний позов до  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позичальник неналежним чином виконував умови кредитного договору від 12 червня 2008 року, внаслідок чого 14 березня 2011 року банк скористався своїм правом та направив на адресу останнього вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, але вимога залишилась без реагування. З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 12 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. 
		Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором від 12 червня 2008 року, яка станом на 02 жовтня 2013 року становить 23 631 доларів США та 1 915 469,76 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 17 130,64 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 6 500,36 доларів США; пеня у розмірі 1 905 690,98 грн            (за кредитом - 1 429 559,80 грн та за процентами - 476 131,18 грн); три проценти річних за неповернення кредиту - 7 335,74 грн, три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів - 2 443,04 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 28 березня 2014 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зустрічні позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 червня 2008 року, яка складається з: простроченої заборгованості у розмірі 17 130,64 доларів США, пені за прострочення виконання зобов`язання зі своєчасного повернення кредиту у розмірі 297 345,92 грн, пені за прострочення виконання зобов`язання зі своєчасної сплати нарахованих відсотків у розмірі 70 347,67 грн, три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання зі своєчасного повернення кредиту у розмірі 1 527,54 грн, три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання зі своєчасної сплати нарахованих відсотківу розмірі 1 356,65 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, не довів, що умови кредитного договору суперечать суспільному інтересу або потягнуть для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору. Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник неналежним чином виконує умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів на користь банку. За клопотанням позивача 29 листопада 2011 року Мар`їнським районним судом Донецької області була винесена ухвала про забезпечення позову, відповідно до якої банку було заборонено здійснювати нарахування процентів та пені за спірним кредитним договором, тому суд вважав за доцільне стягнути з відповідачів штрафні санкції, нараховані до 29 листопада 2011 року.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2014 року апеляційні скарги ПАТ «Родовід Банк», ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції у частині зустрічних позовних вимог про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам, трьом відсоткам річних та пені скасовано. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , 
		ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість по нарахованим процентам за кредитним договором від 12 червня 2008 року у розмірі 6 500,36 доларів США, пеню у розмірі 270 тис. грн, три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 9 778,78 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині заборгованості за відсотками, пені та трьома процентами річних, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстави для ненарахування штрафних санкцій з 29 листопада 2011 року відсутні, проте суд вважав за необхідне зменшити розмір пені, який значно перевищує розмір заборгованості.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що позивач за зустрічним позовом заперечував факт підписання додаткової угоди № 1 від 17 жовтня 2008 року до кредитного договору від 12 червня 2008 року. Суди не звернули увагу на те, що з 2008 року по сьогоднішній день обставини, на які розраховували сторони договору при його укладенні, значно змінились в гіршу сторону, оскільки настала світова економічна криза. Також заявник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог, оскільки всі нарахування здійснювались на підставі додаткової угоди № 1 від 17 жовтня 2008 року, дійсність якої позичальник заперечував.  
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2014 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		14 грудня 2018 року справу передано до Верховного Суду 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		12 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», було укладено кредитний договір № ДО48/АА-06.08.2, за яким банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 25 429 доларів США зі строком погашення кредиту до 12 червня 2013 року зі сплатою 13,5% річних (т. 1, а. с. 25-30). 
		Згідно з пунктом 3.9 кредитного договору від 12 червня 2008 року за порушення строків (термінів) повернення кредитів, чи сплати процентів ОСОБА_1 зобов`язується сплачувати банку за кожен день пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.
		17 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 12 червня 2008 року, згідно з пунктом 1 якої           пункт 1.5 кредитного договору викладено у наступній редакції: «Процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 14,5% річних» (т. 1, а. с. 32-33).
		08 січня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір до вказаного кредитного договору, згідно з пунктом 1 якого пункт 3.1 викладено в наступній редакції: «Починаючи з січня 2009 року щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами згідно з графіком платежів (додаток №1 «Графік погашення заборгованості» від 08 січня 2009 року), який є невід`ємною частиною цього договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за кредитом та процентами є день зарахування коштів на рахунки, вказані у пунктах 1.3, 1.6. цього договору» (т. 1, а. с. 131).
		08 вересня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до вказаного кредитного договору, згідно з пунктом 1 якої пункт 3.1 викладено в наступній редакції: «3.1. Щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитами та нарахованими процентами згідно з графіком платежів (додаток № 2 «Графік погашення заборгованості» від 08 вересня 2009 року до кредитного договору № ДО48/АА-06.08.2 від 12 червня 2008 року), який є невід`ємною частиною цього договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку банку № НОМЕР_1 . Датою сплати заборгованості за кредитом та процентами є день зарахування коштів на рахунки, вказані у пунктах 1.3, 1.6.1, 6.1 цього договору» (т. 1, а. с. 34).
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки 
		№ Д048/АА-066/2.08.2 від 12 червня 2008 року. Згідно п. 4.1 договору поруки чинність поруки визначена до моменту повного погашення заборгованості (т. 1, а. с. 13-15).
		17 жовтня 2008 року укладена додаткова угода № 1 до вказаного договору поруки, згідно з пунктом 1 якої пункт 1.2 викладено у такій редакції: «Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору: ліміт кредитної лінії - 25 429,00 доларів США; процентна ставка - 14,5% річних; строк закриття кредитної лінії - 12 червня 2013 року» 
		(т. 2, а. с. 144).
		За розрахунками банку ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором має заборгованість станом на 02 жовтня 2013 року у розмірі         23 631 доларів США та 1 915 469,76 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 17 130,64 доларів США; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 6 500,36 доларів США, пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань - 1 905 690,98 грн, з яких: пеня за кредитом - 1 429 559,80 грн, пеня за процентами - 476 131,18 грн; відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно положень статті 625 ЦК України - 9 778,78 грн, з яких: 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту - 7 335,74 грн; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 2 443,04 грн (т. 2, а. с. 38-41).
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
		За умовами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Умовами частини першої статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Частиною другою статті 652 ЦК Українипередбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем наявності визначених частиною другою    статті 652 ЦК України підстав для зміни умов спірного кредитного договору. Під час укладання кредитного договору від 12 червня 2008 року та додаткових угод до нього ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» погодили усі його істотні умови, у тому числі щодо строку, суми кредитування, процентної ставки тощо.
		Проте колегія суддів не може погодитися з висновками судів у частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені.
		За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 
		У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. 
		За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою                        статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду              від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12, провадження 
		№ 14-10цс18).
		Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
		В матеріалах справи міститься вимога ПАТ «Родовід Банк» про дострокове повернення кредитних коштів за кредитним договором від 12 червня 
		2008 року, яка направлена на адресу позичальника та поручителя і отримана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 травня 2011 року 
		(т. 1, а. с. 146-148). У вимозі зазначено, що станом на 14 березня 2011 року виникла прострочена заборгованість, внаслідок чого банк вимагає достроково виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме: погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 955 доларів США та 89 048,35 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом -               12 800,12 доларів США, сума простроченої заборгованості за кредитом - 4 330,52 доларів США, сума простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами 824,72 доларів США, пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів - 89 048,35 грн.
		У порушення вимог статей 212-214, 303 ЦПК України, 2004 року, суд апеляційної інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув, не врахував, що банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів, звернувшись до позичальника та поручителя з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, змінивши строк дії кредитного договору, післяспливу якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється, та дійшов помилкового висновку про стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені, які були нараховані банком після звернення до позичальника та поручителя з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів. Самим же поручителем судові рішення не оскаржуються.
		Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про зміну рішення суду апеляційного суду у частині стягнення відсотків за користування кредитним коштами та пені.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2014 року змінити у частині вирішення зустрічних позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитним коштами та пені. 
		Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором від 12 червня 2008 року у розмірі 824,72 (вісімсот двадцять чотири) долари США та пеню у розмірі 89 048 (вісімдесят дев`ять тисяч сорок вісім) грн 35 коп.
		В іншій частині рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2014 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                                     О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                  Н. Ю. Сакара
		 
		        С. Ф. Хопта
		 
		        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...