Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/9214/15-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 61-13295ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                   
		 
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 199/9214/15-ц
		 
		провадження № 61-13295св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
		суб`єкт оскарження -державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк Інна Володимирівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2018 року  ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І. В.
		Скарга мотивована тим, що на виконані у державного виконавця                      Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І. В. перебувало виконавче провадження № 50537729 з примусового виконання виконавчого листа від 10 березня 2016 року № 199/9214/15, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення із ОСОБА_3 на її користь боргу у розмірі 50 396,00 грн.
		Вказувала, що вказане виконавче провадження було завершено з підстав, передбачених пунктом 7 статті 37 «Про виконавче провадження», оскільки боржник, розшук якого здійснювався органами поліції, не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.
		Вважала такі дії державного виконавця незаконними, оскільки нею не вчинялися усі передбачені законом дії для виконання рішення суду, а також, вважала безспірним доказом того, що державному виконавцю було відоме місце знаходження боржника, є перерахування коштів державною виконавчою службою на її рахунок 27 червня 2017 року у сумі 154,51 грн.
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І. В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10 вересня 2018 року неправомірними; зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 10 вересня 2018 року та реалізувати надані Законом України «Про виконавче провадження» права, зокрема: одержати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; звернутися до суду за вмотивованим судовим рішенням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника для того, щоб виявити в цьому майно, на яке може бути звернути стягнення; накласти арешт на майно боржника, опечатати його, вилучити, чи передати майно боржника на зберігання та спробувати реалізувати його в установленому законом порядку; здійснити реалізацію обтяжень майна боржника в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; звернутися із поданням до суду про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення; викликати боржника, як фізичну особу, з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накласти на боржника стягнення у вигляді штрафу як на фізичну особу у випадках, передбачених законом за умисне невиконання судового рішення; вимагати від боржника надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду; якщо боржник без поважних причин не з`являвся за викликом виконавця, звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2018 року у складі судді Руденко В. В. скаргу               ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано неправомірними дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І. В. в частині винесення постанови від 10 вересня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №50537729 з примусового виконання виконавчого листа 199/9214/15, виданого 10 березня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 50 396 грн, та скасовано вказану постанову.
		В іншій частині скарги відмовлено.
		 
		Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що повернувши виконавчий документ без виконання, державним виконавцем не здійснені всі дії для примусового виконання рішення суду, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І. В. задоволено.
		Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2018 року скасовано.
		У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцезнаходження боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, який здійснювався поліцією, тому постановою державного виконавця виконавче провадження було обґрунтовано завершено з підстав, передбачених пунктом 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець діяв у межах наданих йому вказаним законом повноважень, тому немає підстав для визнання його дій неправомірними та скасування його постанови.
		Крім того, у постанові зазначено про можливість повторного пред`явлення зазначеного виконавчого документа до виконання у строк до 10 вересня 2021 року.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду,   ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити у силі ухвалу місцевого суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване судове рішення районного суду, не врахувавши, що державним виконавцем були порушені положення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Відзив на касаційну скаргу подано не було.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У липні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до розгляду.
		 
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		На виконані у державного виконавця Амур-Нижньодніпровському відділі державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І. В. перебувало виконавче провадження № 50537729 з примусового виконання виконавчого листа від 10 березня 2016 року № 199/9214/15, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 50 396,00 грн.
		 
		Постановою державного виконавця від 24 листопада 2015 року накладено арешт на майно боржника, у тому числі і на нерухоме майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до листа-відповіді від 13 вересня 2018 року № Щ-89-02/2 вказане виконавче провадження було завершено з підстав, передбачених пунктом 7 статті 37 «Про виконавче провадження», оскільки боржник, розшук якого здійснювався органами поліції, не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.
		 
		02 жовтня 2018 року рекомендованим листом на адресу скаржника надійшов лист від державної виконавчої служби з постановою про повернення виконавчого документу та виконавчий лист.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		 
		Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод           1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
		 
		Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
		 
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи
		 
		Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 
		 
		Встановивши, що повернувши виконавчий документ без виконання, державним виконавцем не здійснені всі дії для примусового виконання рішення суду, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття відповідної постанови та її скасування.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, апеляційний суд виходив з того, що місцезнаходження боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, який здійснювався поліцією, тому постановою державного виконавця виконавче провадження було обґрунтовано завершено з підстав, передбачених пунктом 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». 
		 
		Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитися на можна, виходячи з наступного.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
		1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
		2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
		3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
		4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
		5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
		6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
		7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
		8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;
		9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
		10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
		11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
		12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
		13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
		14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
		У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
		15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;
		16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
		17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
		18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
		19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
		21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
		22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
		 
		Проте, державним виконавцем не вчинялися усі, передбачені вказаними нормами права дії, спрямовані на неупереджене, ефективне, своєчасне виконання рішення суду в повному обсязі.
		Суд першої інстанції правильно вказав, що державним виконавцем не здійснені всі дії для примусового виконання рішення, передбачені законом, зокрема, не вирішувалось питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, не надавались запити до відповідних органів щодо перебування у власності боржника водних та повітряних засобів, тощо.
		 
		Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша                  статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
		 
		Тому, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу, у порушення вимог закону, є необґрунтованими . 
		 
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та закон, який їх регулює, дійшовши обґрунтованого висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Ставка, що підлягала сплаті за подання касаційної скарги, складала              384,2 грн та була сплачена ОСОБА_1 , що підтверджується доданою до скарги квитанцією, тому вказана сума коштів підлягає стягненню із Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь заявника, оскільки колегія суддів задовольняє її касаційну скаргу та залишає у силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2019 року скасувати.
		 
		Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська              від 09 листопада 2018 року залишити в силі. 
		 
		Стягнути з Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 384 (триста вісімдесят              чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Б. І. Гулько   Р. А. Лідовець   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...