Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 633/1738/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 14-355цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 663/1738/16-ц
		Провадження № 14-355цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Херсонський державний університет (далі - Університет),
		відповідачі: Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області (далі - Лазурненська рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Університету, заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А., Приходько Л. А. та касаційні скарги Університету, заступника прокурора Херсонської області на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А., Приходько Л. А. 
		 
		у цивільній справі за позовом Університету до Лазурненської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України, про визнання недійсними та скасування рішень селищної ради, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, витребування земельних ділянок, та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2016 року Університет звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив:
		 
		- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 06 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_1 ; 
		 
		- витребувати у ОСОБА_1 та повернути Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,9000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0525;
		 
		- визнати недійсним та скасувати пункт 3 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації»;
		 
		- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 19 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_2 ; 
		 
		- витребувати у ОСОБА_8 та повернути Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,0971 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0572;
		 
		- визнати недійсним та скасувати пункт 4 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації»;
		 
		- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 19 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_3 ;
		 
		- витребувати в ОСОБА_3 та повернути Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,0400 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0571;
		 
		- визнати недійсним та скасувати пункт 2 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації»; 
		 
		- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 17 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
		 
		- витребувати у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та повернути Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,2781 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0574;
		 
		- визнати недійсним та скасувати пункт 1 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації»;
		 
		- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 17 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_6 ;
		 
		- витребувати у ОСОБА_6 та повернути Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,7784 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0573;
		 
		- визнати недійсним та скасувати пункт 2 рішення Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 879 «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності»;
		 
		- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 20 грудня 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_7 ;
		 
		- витребувати у ОСОБА_7 та повернути Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,0130 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0575;
		 
		- визнати недійсним та скасувати пункт 3 рішення Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 879 «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності»;
		 
		- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 20 грудня 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_7 ;
		 
		- витребувати у ОСОБА_7 та повернути Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,0317 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0578.
		 
		У позовній заяві позивач указував, що є землекористувачем зазначеної земельної ділянки, однак, незважаючи на це протягом вересня - грудня 2015 року Лазурненською радою прийняті рішення про затвердження проектів та про передачу в оренду відповідачам частини належної йому земельної ділянки, чим порушено інтереси Університету.
		 
		Посилаючись на незаконне вибуття з його володіння частини земельної ділянки, отриманої у постійне користування, Університет просив позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 02 лютого 2017 року позов Університету задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 884 «Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації щодо відведення в оренду земельних ділянок із складанням договору оренди». Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 06 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_1 Витребувано у ОСОБА_1 та повернуто Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,9000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0525. Визнано недійсним та скасовано пункт 3 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації». Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 19 листопада 2015 між Лазурненською радою та ОСОБА_2 Витребувано у ОСОБА_9 та повернуто Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,0971 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0572. Визнано недійсним та скасовано пункт 4 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації». Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 19 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_3 Витребувано в ОСОБА_3 та повернуто Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,0400 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0571. Визнано недійсним та скасовано пункт 2 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації». Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 17 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Витребувано у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та повернуто Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,2781 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0574. Визнано недійсним та скасовано пункт 1 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації». Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 17 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_6 Витребувано у ОСОБА_6 та повернуто Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,7784 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0573. Визнано недійсним та скасовано пункт 2 рішення Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 879 «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності». Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 20 грудня 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_7 Витребувано у ОСОБА_7 та повернуто Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,0130 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0575. Визнано недійсним та скасовано пункт 3 рішення Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 879 «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності». Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 20 грудня 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_7 Витребувано у ОСОБА_7 та повернуто Університету земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності площею 0,0317 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0578. Вирішено питання щодо судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передані позивачеві у постійне користування земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають у державній власності. Приймаючи оспорювані рішення про затвердження землевпорядної документації та передачу земельних ділянок в оренду відповідачам, Лазурненська рада перевищила надані їй повноваження і з порушенням закону, без рішення уповноваженого державного органу щодо вилучення земельних ділянок, незаконно передала їх в оренду.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково: рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 лютого 2017 року скасовано в частині визнання недійсними та скасування пунктів 2, 3 рішення Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 879 «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності»; визнання недійсними на майбутнє договорів оренди земельних ділянок, укладених 20 грудня 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_7 ; витребування у ОСОБА_7 та повернення Університету земельних ділянок рекреаційного призначення державної власності площею 0,0130 га та 0,0317 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_12 , з кадастровими номерами 6524755500:01:001:0575 та 6524755500:01:001:0578 відповідно. Провадження у справі в цій частині закрито.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір у цій частині підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки ОСОБА_7 є суб`єктом підприємницької діяльності та спірні земельні ділянки передані останньому для здійснення підприємницької діяльності.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 задоволено: рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 лютого 2017 року скасовано в частині визнання недійсним та скасування рішення Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 884 «Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації щодо відведення в оренду земельних ділянок із складанням договору оренди»; визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки, укладеного 06 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_1 ; витребування у ОСОБА_1 та повернення Університету земельної ділянки рекреаційного призначення державної власності площею 0,9000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001 : 0525; визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації». Визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки, укладеного 17 листопада 2015 між Лазурненською радою та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; витребування у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та повернення Університету земельної ділянки рекреаційного призначення державної власності площею 0,2781 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001 : 0574; визнання недійсним та скасування пункту 1 рішення Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації»; визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки, укладеного 17 листопада 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_6 ; витребування у ОСОБА_6 та повернення Університету земельної ділянки рекреаційного призначення державної власності площею 0,7784 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6524755500:01:001:0573. Ухвалено нове рішення, яким у позові в цій частині відмовлено.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване передчасністю заявлених позовних вимог, оскільки рішенням Лазурненської ради від 20 травня 2015 року № 820 земельну ділянку площею 5,1188 га, що знаходилася у постійному користуванні Університету, вилучено та віднесено до земель комунальної власності, а незаконність цього рішення не встановлена у визначеному законом порядку. 
		 
		Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними правове значення має недодержання вимог закону саме в момент його вчинення, однак не на майбутнє, а також про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та необхідність звернення до суду з віндикаційним позовом з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги Університету на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року
		 
		31 травня 2017 року Університет подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги Університету на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що правовий статус фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Оспорюваними рішеннями Лазурненської ради земельні ділянки передано ОСОБА_7 як фізичній особі. Крім того, оскаржувані договори оренди укладено із останнім не як з ФОП, отже спір у справі в цій частині повинен розглядатися за правилами цивільного, а не господарського судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року
		 
		31 травня 2017 року заступник прокурора Херсонської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір у цій частині не стосується ФОП  ОСОБА_7 , а тому з огляду на положення статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги Університету на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року
		 
		31 травня 2017 року Університет подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги Університету на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення державної власності, а тому її вилучення та зміна форми власності можлива лише за рішенням Кабінету Міністрів України. 
		 
		Крім того, рішення, на підставі яких вказана земельна ділянка вилучена з володіння Університету, скасовані.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги заступника прокурора Херсонської області на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року
		 
		02 червня 2017 року заступник прокурора Херсонської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги заступника прокурора Херсонської області на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що земельна ділянка загальною площею 5,1188 га, до складу якої входять й спірні земельні ділянки, з 2006 року на праві постійного користування перебуває в користуванні Університету та відноситься до земель рекреаційного призначення державної власності, а тому її вилучення та зміна форми власності можлива лише за рішенням Кабінету Міністрів України, що встановлено рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2017 року у справі № 663/2845/14-ц, однак таке рішення центрального органу виконавчої влади відсутнє.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від представника ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 - ОСОБА_11 надійшли відзиви на касаційні скарги прокурора та Університету, в яких останній просив касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року залишити без змін, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права на дотримання норм процесуального права.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня та 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами прокурора та Університету на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року.
		 
		Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня та 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами прокурора та Університету на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», якимЦивільний процесуальний кодекс України(далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 19 червня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах та відзивах на них доводи, матеріали справи, вважає, що касаційні скарги на ухвалу апеляційного суду підлягають залишенню без задоволення, а касаційні скарги на рішення апеляційного суду - задоволенню. 
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Суди встановили, що на підставі рішень виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих від 06 квітня 1965 року № 232 та від 26 лютого 1966 року № 124, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 01 лютого 1991 року № 22-р Херсонському педагогічному інституту ім. Н. К. Крупської виділено земельну ділянку для розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник» загальною площею 5,25 га, що розташована за адресою:  АДРЕСА_1 .
		 
		04 червня 1996 року Скадовська районна рада народних депутатів видала Херсонському педагогічному інституту ім. Н. К. Крупської державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.
		 
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 744 Херсонський педагогічний інститут ім. Н. К. Крупської реорганізовано у Херсонський державний педагогічний університет, який розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 641-р перетворений у Херсонський державний університет (Університет), при цьому вносилися зміни в статут установи тільки щодо назви університету без його фактичної ліквідації, реорганізації чи зміни напрямку та організаційно-правової форми діяльності.
		 
		14 листопада 2006 року на підставі рішення Лазурненської ради від 24 жовтня 2006 року № 106 Університету видано державний акт серії ЯЯ № 322884 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5,1188 га для розміщення існуючого спортивно-оздоровчого табору «Буревісник». План меж земельної ділянки свідчить, що Університету в постійне користування надано земельну ділянка площею 5,1188 га, у тому числі в межах першого поясу зони санітарної охорони артеріальної свердловини та водонапірної башти - 0,2714 га.
		 
		Рішенням Лазурненської ради від 20 травня 2015 року № 820 земельну ділянку площею 5,1188 га, що знаходилася у постійному користуванні Університету, повернуто до земель запасу ради. Пунктом 2 цього рішення ухвалено оформити право власності на спірну земельну ділянку за Лазурненською радою.
		 
		23 вересня 2015 року Лазурненською радою прийнято рішення № 879 «Про поновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності».
		 
		Згідно з пунктами 1, 2, 3 цього рішення поновлено (продовжено) договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_7 - площею 0,0130 га (130 кв. м) для розміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_12 , та площею 0,0317 га (317 кв. м) під існуюче кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_10 .
		 
		Протягом вересня - листопада 2015 року Лазурненська рада своїми рішеннями затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, у тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 разом із  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 тощо, для обслуговування існуючих об`єктів нерухомого майна, які перебувають у власності вказаних відповідачів та розташовані на частині земельної ділянки, переданої у постійне користування позивачу. Згодом, шляхом укладення договорів оренди та підписання актів приймання-передачі, Лазурненська рада передала в оренду вказаним відповідачам земельні ділянки площею 0,9000 га, 0,2781 га, 0,7784 га, відповідно.
		 
		20 грудня 2015 року між Лазурненською радою та ОСОБА_7 укладено договори оренди земельних ділянок із цільовим призначенням - для розміщення кафе. 
		 
		Того ж дня сторонами договору складено та підписано акти приймання - передачі земельних ділянок.
		 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 серпня 2016 року, вказані договори оренди земельних ділянок є зареєстрованими, із визначенням цільового призначення ділянок - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Суб`єктом речового права вказано орендаря ОСОБА_7 .
		 
		Згідно з листом Відділу Головного управління Держгеокадастру у Скадовському районі Херсонської області від 14 березня 2017 року                          № 29-2118-99.2-213/2-17, відповідно до відомостей Національної кадастрової системи, земельні ділянки за Університетом не обліковуються. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1188 га на території смт Лазурне від 14 листопада 2006 року серії ЯЯ № 322884, виданий Університету під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник», є недійсним у зв`язку з тим, що рішеннями Лазурненської ради відбулося вилучення земельних ділянок на користь інших користувачів, внаслідок чого змінилася площа земельної ділянки, її кадастровий номер, довжина ліній та конфігурація.
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком випадку, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		 
		У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, і їх особливістю є участь у справі фізичної особи як сторони спору.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Статтею 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовомта розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		 
		Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (пункт 6 частини першої статті 12 ГПК України у вказаній редакції).
		 
		Згідно зі статтею 20 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 07 лютого 1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.
		 
		Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який набрав чинності з 01 січня 2004 року).
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		 
		Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		 
		Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
		 
		За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.
		 
		У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
		 
		За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
		 
		У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
		 
		З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.
		 
		За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		 
		Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
		 
		Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
		 
		Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «ФОП» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
		 
		Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. 
		 
		Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах вже визначала співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу, оскільки вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач.
		 
		Тобто для встановлення факту користування відповідачами земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема, підприємницької діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
		 
		Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), і підстав для відступу від нього не вбачається.
		 
		Частиною другою статті 2 Земельного кодексу України (тут і далі - ЗК України у редакції, чинній на час укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки) встановлено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.
		 
		Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років (частини перша - третя статті 93 ЗК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		 
		Із наявних у матеріалах справи копій рішення Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 879 та договорів оренди земельних ділянок від 20 грудня 2015 року вбачається, що земельні ділянки передано в користування (оренду)  ОСОБА_7 для здійснення підприємницької діяльності - розміщення кафе.
		 
		З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, за участю, зокрема  ОСОБА_7 , є господарсько-правовими, оскільки останній є суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням ним підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.
		 
		Апеляційний суд зробив обгрунтований висновок, що справа в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_7 , не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим правильно закрив провадження у справі.
		 
		Стосовно висновків судів щодо вирішення позову до інших відповідачів - фізичних осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) слід зазначити таке.
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що Університет є правонаступником Херсонського педагогічного інституту ім. Н. К. Крупської, про що свідчать постанова Скадовського районного суду Херсонської області від 09 січня 2014 року (т. 2, а. с. 128-131), ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 663/1544/13а (т. 2, а. с. 125-127), постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2013 року у справі № 923/953/13 (т. 2, а. с. 132-135), постанова Вищого господарського суду України від 19 травня 2014 року у справі № 923/953/13 (т. 2, а. с. 139-141).
		 
		Суд правильно вважав, що Університет є постійним землекористувачем земельної ділянки загальною площею 5,25 га за державним актом від 04 червня 1996 року, який не потребує переоформлення відповідно до пункту 6 Перехідних положень ЗК України, які втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. Відповідно до абзацу 11 пункту 5.3 цього Рішення стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення.
		 
		Суд зробив обгрунтований висновок, що право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим ЗК України не є суб`єктом права постійного землекористуванні, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування.
		 
		14 листопада 2006 року Університет в порядку правонаступництва отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 322884. До державного акта внесено дві земельні ділянки за однією адресою на     АДРЕСА_1 , яким присвоєно різні кадастрові номери, а саме: земельна ділянка №  1 площею 5,1007 га; земельна ділянка № 2 площею 0,0181 (т. 1, а. с. 17).
		 
		Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 04 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня 2014 року, позов ОСОБА_1 до Лазурненської ради, Університету про визнання недійсними рішення та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою - задоволено.
		 
		Установивши, що спірна земельна ділянка надана в користування Університету не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, та без проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації, суди зробили висновок про наявність правових підстав для визнання недійсними рішення Лазурненської ради від 24 жовтня 2006 року № 106, яким затверджено технічну документацію та надано Університету в постійне користування земельну ділянку площею 5,1188 га на АДРЕСА_1 під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник», та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 322884, виданого Університету 14 листопада 2006 року.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що факт нерозроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та непроведення державної експертизи землевпорядної документації з огляду на вимоги статей 141, 143 ЗК України не є підставою для припинення права землекористування на землі рекреаційного призначення державної форми власності.
		 
		У подальшому Лазурненська рада прийняла низку рішень про затвердження проектів землеустрою та надання в оренду земельних ділянок, які є частиною земельної ділянки, що надана Університету в постійне користування під розміщення спортивно-оздоровчого табору «Буревісник» за адресою:  АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням Лазурненської ради від 23 вересня 2015 року № 884 «Про затвердження проекту землеустрою, технічної документації щодо відведення в оренду земельних ділянок і складанням договору оренди» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років ОСОБА_1 загальною площею 0,9000 га під обслуговування існуючого об`єкта нерухомого майна (т. 1, а. с. 18).
		 
		Підпунктом 1.2 указаного рішення визначено, що ОСОБА_1 відводиться земельна ділянка із земель запасу Лазурненської ради, категорія - землі рекреаційного призначення. При цьому будь-яке рішення органу місцевого самоврядування щодо переведення спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність відсутнє.
		 
		На підставі зазначеного рішення між Лазурненською радою та  ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 06 листопада 2015 року, за умовами якого Лазурненська рада (орендодавець) надає, а ОСОБА_1 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 . За вказаним договором оренди до ОСОБА_1 строком на 5 років перейшла у користування земельна ділянка рекреаційного призначення, що розташована на території Лазурненської ради, в межах населеного пункту, площею 0,9000 га, кадастровий номер 6524755500:01:001:0525, нормативна грошова оцінка - 434 697,00 грн (т. 1, а. с. 19-21).
		 
		Рішенням Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років ОСОБА_3 загальною площею 0,0400 га під обслуговування існуючого об`єкта нерухомого майна - будинку латвійського типу № 25 « А» (т. 1, а. с. 22, 23).
		 
		Підпунктом 4.2 вказаного рішення визначено, що ОСОБА_3 відводиться земельна ділянка із земель запасу Лазурненської ради, категорія - землі рекреаційного призначення.
		 
		На підставі зазначеного рішення між Лазурненською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки від 19 листопада 2015 року, за умовами якого Лазурненська рада (орендодавець) надає, а ОСОБА_3 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 . За вказаним договором до ОСОБА_3 строком на 10 років перейшла у користування земельна ділянка рекреаційного призначення, що розташована на території Лазурненської ради, в межах населеного пункту, площею 0,0400 га, кадастровий номер 6524755500:01:001:0571, нормативна грошова оцінка - 19 735,00 грн (т. 1, а. с. 27-29).
		 
		Рішенням Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років ОСОБА_6 загальною площею 0,7784 га під обслуговування існуючого об`єкта нерухомого майна - три будинки латвійського типу, тринадцять будинків вагонного типу, дві душові, три навіси, дитяча гральна, спортивний майданчик, склад (т. 1, а. с. 22, 23).
		 
		Підпунктом 1.2 вказаного рішення визначено, що ОСОБА_6 надана земельна ділянка із земель запасу Лазурненської ради, категорія - землі рекреаційного призначення.
		 
		На підставі зазначеного рішення між Лазурненською радою та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки від 17 листопада 2015 року, за умовами якого Лазурненська рада (орендодавець) надає, а ОСОБА_6 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 . За вказаним договором до ОСОБА_6 перейшла у користування земельна ділянка рекреаційного призначення, що розташована на території Лазурненської ради, в межах населеного пункту, площею 0,7784 га, кадастровий номер 6524755500:01:001:0573, нормативна грошова оцінка - 384 049,00 грн (т. 1, а. с. 30 - 32).
		 
		Рішенням Лазурненської сільради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загальною площею 0,2781 га під обслуговування існуючого об`єкта нерухомого майна - два восьмиквартирних двоповерхових будинки (т. 1, а. с. 22, 23).
		 
		Підпунктом 2.2 вказаного рішення визначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надана земельна ділянка із земель запасу Лазурненської ради, категорія - землі рекреаційного призначення.
		 
		На підставі зазначеного рішення між Лазурненською радою та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки від 17 листопада 2015 року, за умовами якого Лазурненська рада (орендодавець) надає, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (орендарі) приймають у строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаним договором до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перейшла у користування земельна ділянка рекреаційного призначення, що розташована на території Лазурненської ради, в межах населеного пункту, площею 0,2781 га, кадастровий номер 6524755500:01:001:0574, нормативна грошова оцінка - 137 210,00 грн (т. 1, а. с. 33 - 35).
		 
		Рішенням Лазурненської ради від 10 листопада 2015 року № 899 «Про затвердження землевпорядної документації» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років ОСОБА_2 загальною площею 0,0971 га під обслуговування існуючого об`єкта нерухомого майна - літнього будинку (т. 1, а. с. 22, 23).
		 
		Підпунктом 3.2 указаного рішення визначено, що ОСОБА_2 надана земельна ділянка із земель запасу Лазурненської ради, категорія - землі рекреаційного призначення.
		 
		На підставі зазначеного рішення між Лазурненською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки від 19 листопада 2015 року, за умовами якого Лазурненська рада (орендодавець) надає, а    ОСОБА_8 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаним договором оренди земельної ділянки до    ОСОБА_9 перейшла у користування земельна ділянка рекреаційного призначення, що розташована на території Лазурненської ради, в межах населеного пункту, площею 0,0971 га, кадастровий номер 6524755500:01:001:0572, нормативна грошова оцінка - 47 907 грн (т. 1, а. с. 24-26).
		 
		Разом з тим установлено, що рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 16 березня 2015 року за результатами розгляду апеляційної скарги Університету скасовано рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2010 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу літнього будинку АДРЕСА_11, укладений 03 серпня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 , визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний будинок. Приймаючи таке рішення, Апеляційний суд Херсонської області виходив з порушення майнових прав Університету на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене майно (т. 2, а. с. 114-116).
		 
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України.
		 
		Відповідно до статті 19 ЗК України за основними цільовими призначеннями землі України поділяються на 9 основних категорій, зокрема, сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони тощо.
		 
		У пункті 2 цієї статті зазначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
		 
		Законом України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» передбачено, що землями на території країни, які знаходяться за межами населених пунктів, розпоряджаються органи виконавчої влади, окрім тих земель, на яких розміщене майно комунальної власності, а в межах населених пунктів - органи місцевого самоврядування, окрім земель, що надані у приватну власність та на яких розташовуються об`єкти державної власності.
		 
		Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування визначені статтею 122 ЗК України. Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.
		 
		Відповідно до статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		 
		Стаття 141 цього Кодексу містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.
		 
		Згідно з пунктом «з» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.
		 
		Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, вилучає лише Кабінет Міністрів України, а не органи місцевого самоврядування.
		 
		Згідно з частиною восьмою статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування тільки у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
		 
		Отже, виключно тільки Кабінет Міністрів України за погодженням з Міністерством освіти і науки України, може прийняти рішення щодо вилучення земельної ділянки державної власності, але жодного такого погодження матеріали справи не містять.
		 
		Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно керувався тим, що Університет не надавав своєї згоди на вилучення спірних земельних ділянок та припинення свого права постійного користування цими ділянками, а відтак підстави для примусового припинення права користування земельною ділянкою відсутні.
		 
		Земельна ділянка, яка надана у постійне користування Університету під розміщення існуючого спортивно-оздоровчого табору «Буревісник», відноситься до земель саме державної форми власності, оскільки Університет є вищим навчальним закладом IV рівня акредитації державної форми власності, якому цю ділянку передано на підставі рішень виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих від 06 квітня 1965 року № 232 та від 26 лютого 1966 року № 124, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 01 лютого 1991 року № 22-р.
		 
		Суд правомірно вважав, що повноважень щодо вилучення земельної ділянки державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Університету, Лазурненська рада не мала, а відтак оскаржувані рішення ради прийняті із перевищенням повноважень, визначених статтями 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». 
		 
		Посилаючись на вказане, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними та скасування оскаржуваних рішень селищної ради.
		 
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою цього Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
		 
		Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 388 ЦК Укаїни, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 
		 
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		Установивши, що підставою для укладання оспорюваних договорів оренди є рішення Лазурненської ради, які прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсними ці договори, а також задовольнив позовні вимоги про витребування та повернення Університету спірних земельних ділянок.
		 
		Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі (в нескасованій Апеляційним судом Херсонської області ухвалою від 11 травня 2017 року частині) рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду задовольняє касаційні скарги Університету та заступника прокурора Херсонської області на рішення суду апеляційної інстанції по суті вирішеного спору, скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яким позов Університету задоволено, то в порядку розподілу судових витрат з відповідачів (крім ОСОБА_7 ) на користь осіб, які подали касаційні скарги, належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.
		 
		Згідно з матеріалами справи за подання касаційної скарги на рішення апеляційного суду заступник прокурора Херсонської області сплатив судовий збір у розмірі 14 882,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30 травня 2017 року № 693 (т. 5, а. с. 76).
		 
		Університет за подання касаційної скарги на рішення апеляційного суду сплатив судовий збір у розмірі 14 882,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30 травня 2017 року № 829 (т. 5, а. с. 88).
		 
		Вказані судові витрати зі сплати судового збору підлягають компенсації особам, які подали касаційні скарги, шляхом стягнення цих грошових коштів з відповідачів.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 413, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційні скарги Херсонського державного університету, заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року залишити без задоволення. 
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Касаційні скарги Херсонського державного університету, заступника прокурора Херсонської області на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року задовольнити.
		 
		Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року скасувати, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 лютого 2017 року в нескасованій Апеляційним судом Херсонської області ухвалою від 11 травня 2017 року частині залишити в силі.
		 
		Стягнути з Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області (75722, Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Жовтнева, 57; 04526457), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ; НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 ; НОМЕР_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_8 ; НОМЕР_7 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_9 ; НОМЕР_8 ) на користь Херсонського державного університету (73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27; 02125609), прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33; 04851120) по 14 882 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору на користь кожного.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                       В. С. Князєв
		Т. О. Анцупова                                      Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                       Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                         О. Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима                                         Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                      В. Ю. Уркевич
		О. С. Золотніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...