Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 653/4112/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 14-368цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 653/4112/17
		Провадження № 14-368цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго»),
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу АТ «Херсонобленерго»
		 
		на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 27 липня 2018 року у складі судді Венглєвської Н. Б. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.
		 
		у цивільній справі за позовом АТ «Херсонобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (далі - ПАТ «ЕК «Херсонобленерго»), перейменоване в АТ «Херсонобленерго», звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 48 628,76 грн.
		 
		На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно з договором про постачання електричної енергії від 29 жовтня 2004 року, укладеним з відповідачем як з фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП), останній є споживачем електроенергії, яка надається на об`єкт «кафе-бар» за адресою: Херсонська область, Генічеський район, смт Новоолексіївка, вул. Дорожня.
		 
		23 березня 2016 року за результатами проведеного огляду дотримання споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - Правила), уповноваженими працівниками Генічеського РЕЗ і ЕМ при перевірці лічильника електроенергії, встановленого на об?єкті «кафе-бар», виявлено порушення пунктів 3.2 та 10.2.26 указаних Правил, а саме з метою безоблікового користування електричною енергією споживачем внесені конструктивні зміни в електролічильник. Електроенергія, яка споживалась приладом обліку, в повному об?ємі не враховувалася та не сплачувалася.
		 
		За результатами проведеного огляду працівниками енергопостачальника складено акт про порушення від 23 березня 2016 року, прилад обліку вилучено і упаковано в поліетиленовий пакет та опломбовано номерною пломбою ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», про що складено акт про опломбування у присутності представника підприємства, для проведення експертизи. З актом про порушення ОСОБА_2 був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис.
		 
		На час складання акта відповідач не діяв як ФОП, оскільки припинив підприємницьку діяльність відповідно до відомостей з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21 жовтня 2014 року.
		 
		Висновком про експертне дослідження від 20 грудня 2016 року встановлено, що  електролічильник містить механічні пошкодження у вигляді: тріщин та відколів полімерного матеріалу верхнього та нижніх (лівого та правого) каналів для пломбування гвинтів; тріщин полімеру верхнього гнізда для скріплення корпусу з кришкою за допомогою пломбованого гвинта (в поглибленні на задній стінці корпусу); подряпин з потертостями експлуатаційного та виробничого характеру зовнішніх з внутрішніми поверхнями електролічильника. Характер зазначених слідів свідчить про те, що вказані механічні пошкодження електролічильника утворені шляхом розколювання (розламування) полімерного матеріалу, з якого виготовлені корпус та кришка електролічильника, внаслідок впливу механічного зусилля на полімер матеріалу, з якого виготовлені корпус та кришка електролічильника, з подальшою його деформацією та руйнуванням, обумовленими крихкістю полімерного матеріалу. Руйнування полімеру свідчить про прикладання до нього надлишкового механічного зусилля, котре перевищує максимальну опірність полімеру до руйнування.
		 
		За результатами проведеної експертизи споживача було запрошено на засідання комісії, на яке він не з`явився, акт про порушення Правил було розглянуто за його відсутності. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області                            від 27 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що позивач належними та допустимим доказами не довів втручання споживача в роботу приладу обліку електроенергії та безоблікового споживання електроенергії, а також, що виявлені механічні пошкодження на корпусі приладу обліку є конструктивними змінами в електролічильнику. Беззаперечних доказів того, що механічні пошкодження, виявлені на корпусі приладу обліку, вплинули на покази кількості спожитої електроенергії, не надано.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У березні 2019 року АТ «Херсонобленерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді справи суд не врахував, що між сторонами виник спір із господарських відносин, тому його вирішення віднесено до господарської юрисдикції, оскільки на момент укладення договору про постачання електричної енергії - 29 жовтня 2004 року ОСОБА_2 діяв як ФОП та здійснював діяльність з метою одержання прибутку, яка за визначенням статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) була господарською.
		 
		Касаційна скарга містить посилання на те, що, встановивши факт пошкодження приладу лічильника, суд залишив поза увагою, що таке пошкодження є окремим порушенням Правил для населення, і в такому випадку необхідності доведення факту втручання в роботу лічильника особисто відповідачем нормами чинного законодавства не передбачено. Також суд не врахував, що саме на споживача покладена відповідальність за збереження приладів обліку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що саме відповідачем здійснено втручання в прилад обліку електроенергії з метою зміни показників лічильника, та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 03 липня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Суди встановили, що 29 жовтня 2004 року між ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», правонаступником якого є АТ «Херсонобленерго», та відповідачем - ФОП  ОСОБА_2 був укладений договір № 4263 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого енергопостачальник узяв на себе зобов`язання постачати споживачу електричну енергію у необхідних йому обсягах, споживач зобов`язався оплачувати одержану електричну енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.
		 
		Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21 жовтня 2014 року ФОП  ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність, номер запису НОМЕР_1.
		 
		23 березня 2016 року працівники Генічеського РЕЗ і ЕМ при перевірці лічильника електроенергії, встановленого на об`єкті «кафе-бар» на вул . Дорожній у смт Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, що належить відповідачу, виявили порушення пункту 3.2 Правил.
		 
		За результатами проведеного огляду працівники енергопостачальника склали акт про порушення від 23 березня 2016 року № 130430, в якому зафіксовано встановлені порушення. Зокрема, виявлено, що з метою безоблікового користування електричною енергією споживачем внесені конструктивні зміни в електролічильник типу НІК 2301 АП1 № 0551591, які дозволяють проводити відключення лічильного механізму електролічильника. Електроенергія споживається, але приладом обліку вона в повному об`ємі не враховується та не сплачується.
		 
		Під час перевірки прилад обліку вилучено й упаковано в поліетиленовий пакет та опломбовано номерною пломбою № С22193687 ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», про що складено акт опломбування № 00171283 у присутності представника підприємства.
		 
		На засіданні комісії з розгляду актів про порушення Правил від 19 травня 2016 року прийнято рішення про направлення приладу обліку на експертизу.
		 
		Згідно з висновком експертного дослідження від 19 грудня 2016 року № 1379-к, складеним за результатами судово-трасологічного дослідження, проведеного Херсонським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, експертом встановлено, що електролічильник НІК 2301 № 0551591 містить механічні пошкодження у вигляді: тріщин та відколів полімерного матеріалу верхнього та нижніх (лівого та правого) каналів для пломбування гвинтів; тріщин полімеру верхнього гнізда для скріплення корпусу з кришкою за допомогою пломбованого гвинта (в поглибленні на задній стінці корпусу); подряпин з потертостями експлуатаційного та виробничого характеру зовнішніх з внутрішніми поверхнями електролічильника.
		 
		Характер вищезазначених слідів свідчить про те, що вказані механічні пошкодження електролічильника утворені шляхом розколювання (розламування) полімерного матеріалу, з якого виготовлені корпус та кришка електролічильника, внаслідок впливу механічного зусилля на полімер матеріалу, з якого виготовлені корпус та кришка електролічильника, з подальшою його деформацією та руйнуванням, обумовленими крихкістю полімерного матеріалу. Руйнування полімеру свідчить про прикладання до нього надлишкового механічного зусилля, котре перевищує максимальну опірність полімеру до руйнування.
		 
		Питання про наявність в корпусі лічильника № 0551591 сторонніх предметів порівняно зі зразком № 0272427» виходить за межі компетенції експерта з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 4.2 «Дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами», тому не може бути вирішене в межах проведеного експертного дослідження експертами Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
		 
		Допитаний у судовому засіданні суду апеляційної інстанції експерт Козоріз С. Л. зазначив, що механічні пошкодження на корпусі лічильника не могли вплинути на кількість спожитої електроенергії. Такі механічні пошкодження електролічильника, можливо, були утворені при монтажу приладу обліку енергопостачальною компанією, порушення пломб не було виявлено.
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		У позовній заяві ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», перейменоване в АТ «Херсонобленерго», просило стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 48 628,76 грн.
		 
		Стосовно посилання у касаційній скарзі на господарську юрисдикцію цього спору у зв`язку тим, що на момент укладення договору про постачання електричної енергії (29 жовтня 2004 року) ОСОБА_2 діяв як ФОП, слід зазначити таке.
		 
		Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 07 лютого 1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво» (у редакції, чинній на час укладення договору) підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.
		 
		Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 ГК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року).
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		 
		Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		 
		За частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
		 
		За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.
		 
		У частині першій статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
		 
		За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
		 
		У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
		 
		З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.
		 
		За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		 
		Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
		 
		Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
		 
		Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
		 
		Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. 
		 
		Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації її цивільної дієздатності. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах уже визначала співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правових статусів, оскільки вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач.
		 
		Зокрема, у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що якщо стороною спору про надання комунальних послуг є громадянин як фізична особа - власник об`єкта нерухомого майна, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але втратив цей статус на будь-якій стадії судового розгляду, то зміна статусу не зумовлює наслідків у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим судом цивільного провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду, адже у даному спорі вказана особа виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності.
		 
		У позовній заяві позивач указував на те, що відповідач припинив підприємницьку діяльність згідно з відомостями з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21 жовтня 2014 року.
		 
		Більше того, у касаційній скарзі на судові рішення першої й апеляційної інстанцій позивач зазначав, що хоч відповідач і припинив підприємницьку діяльність, його зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки він як фізична особа не перестав існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
		 
		Згідно з матеріалами справи договір з позивачем відповідач уклав у 2004 році як ФОП, однак у 2014 році припинив підприємницьку діяльність.
		 
		Акт про порушення, на підставі якого виникли спірні правовідносини, складено у березні 2016 року, тобто на той час відповідач уже не був ФОП.
		 
		На час звернення у листопаді 2017 року до суду з цим позовом відповідач втратив статус ФОП, тому у спірних правовідносинах він виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності.
		 
		Розглянувши спір у порядку цивільного судочинства, суди не порушили правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
		 
		Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору слід зазначити таке.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» (далі - Закон № 575/97-ВР) енергія - це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
		 
		Згідно зі статтею 26 Закону № 575/97-ВР споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення правил користування електричною енергією.
		 
		До правопорушень у сфері енергетики відносяться, зокрема, пошкодження приладу обліку (стаття 27 Закону № 575/97-ВР). 
		 
		Згідно із закріпленим у статті 12 ЦПК України принципом змагальності учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		За визначенням, яке міститься у статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Разом з тим згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд керувався тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів втручання відповідача як споживача в роботу приладу обліку електроенергії та безоблікового споживання електроенергії, а також, що виявлені механічні пошкодження на корпусі приладу обліку є конструктивними змінами в електролічильнику. 
		 
		Суд зробив висновок, що з матеріалів справи, зокрема висновку експерта, не можна встановити, чи дійсно відповідач ОСОБА_2 здійснив втручання в роботу електролічильника НІК 2301 № 0551591 і чи мало місце безоблікове користування електроенергією.
		 
		У справі відсутні беззаперечні докази того, що механічні пошкодження, виявлені на корпусі приладу обліку, вплинули на покази кількості спожитої електроенергії. 
		 
		При цьому суд вважав, що посилання позивача на зменшення споживачем обсягу спожитої електроенергії після заміни приладу обліку не доводить факт втручання у роботу лічильника.
		 
		Оскільки позивач не довів втручання відповідача у конструкцію встановленого в приміщенні кафе-бару лічильника електроенергії і не підтвердив безоблікового споживання електроенергії, то суди зробили обґрунтовані висновки про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості недооблікованої електричної енергії у розмірі 48 628,76 грн.
		 
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з указаними висновками судів, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, а в силу положень ЦПК України таких повноважень суд касаційної інстанції не має.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Таким чином, оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Генічеського районного суду Херсонської області                                   від 27 липня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду                від 19 лютого 2019 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        В. С. Князєв
		Т. О. Анцупова                                       Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                         Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                           О. Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима                                           Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                        В. Ю. Уркевич
		О. С. Золотніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...