Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 445/994/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2019. Зареєстровано: 26.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Номер судового провадження: 22-ц/811/1022/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 445/994/18                Головуючий у 1 інстанції: Пилип"як П.В. 
		Провадження № 22-ц/811/1022/19            Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. 
		Категорія:58
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		       01 жовтня 2019 року                  м.Львів
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючого  судді Бойко С.М.,
		суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
		секретаря  Юзефович Ю.І.,
		з участю: представника позивача ОСОБА_1  ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 на рішенняЗолочівського районногосуду Львівськоїобласті від23січня 2019року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захистчесті ігідності,ділової репутаціїта відшкодуванняморальної шкоди, 
		 
		                в с т а н о в и л а:
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (а.с.2-4), в якому просила визнати такою, що не відповідає дійсності, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену відповідачем  ОСОБА_3  у серпні 2016 року ОСОБА_4 , який встановлював на земельній ділянці позивача відеокамери, щоб зафіксувати поведінку відповідача, у квітні 2017 року лікарю Золочівської лікарні ОСОБА_5 Є ОСОБА_6 , в якій позивач працює старшою медичною сестрою відділення анестезіології, у травні 2017 року ОСОБА_7 , який встановлював огорожу на земельній ділянці позивача, 23.05.2018 року сусідці позивача  ОСОБА_8 , 24.05.2018 року подрузі позивача ОСОБА_9 , про те, що вона ( ОСОБА_1 ) є відьмою та вбила головного лікаря Золочівської лікарні ОСОБА_10 , зобов`язати відповідача у присутності свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 спростувати цю інформацію, та стягнути з відповідача у її користь моральну шкоду в розмірі 8000 грн. та понесені нею судові витрати.
		Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 23 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано такою, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність та ділову репутацію інформацію, яку поширила ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , про те, що вона вбила головного лікаря Золочівської районної лікарні ОСОБА_13 С.
		Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію у присутності свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 
		Стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1498 грн. витрат по сплаті судового збору.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 в особі свого представника  адвоката Янківа І.М., просить рішення скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що суд не дав належної правової оцінки доказам, які подала їхня сторона на підтвердження протиправності дій відповідача та безпідставно взяв до уваги показання свідка ОСОБА_14 , допитану судом за усним клопотанням відповідача, а не за заявою, як це передбачено ст.91 ЦПК України. 
		Апелянт вважає, що суд без належних обґрунтувань дійшов висновку про розмір морального відшкодування, не врахувавши тривалий характер протиправної поведінки відповідача по відношенню до неї, в тому числі й факт її побиття відповідачкою 22.05.2018 року.
		Не погоджується апелянт й з висновком суду про те, що вислів «відьма» є оціночним судженням і не підлягає спростуванню, оскільки він ототожнюється з навмисними вбивствами та отруєннями невинних людей, а відтак, характеризує позивача як аморального злочинця.
		В судове засідання апеляційного суду відповідач не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їй судової повістки (а.с.159), клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у її відсутності. 
		Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України,людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї.
		Конституцією України (ст.34) також гарантується право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб  на свій вибір.
		Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), беручи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. 
		При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь  особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.ч.4, 7 ст.277 ЦК). 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). 
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своєособисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Згідно з положеннями ст.277 ЦК України, роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п.18 названої вище постанови, обов`язокдовести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України). 
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.
		Отже, за змістом статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Судом встановлено, що інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, становлять висловлювання про те, що  ОСОБА_1 є «відьмою» і що вона «вбила головного лікаря Золочівської районної лікарні ОСОБА_15 Б ОСОБА_16 .».
		Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що лише вислів відповідача про те, що позивач «вбила головного лікаря Золочівської районної лікарні ОСОБА_15 Б ОСОБА_17 », можна перевірити на достовірність, а тому така інформація правильно визнана судом недостовірною і такою, що підлягає спростуванню, оскільки відповідачем не доведено достовірності цієї інформації.
		Вислів «відьма», який хоч і ототожнюється з негативною характеристикою особи, проте, не може бути перевірений на достовірність, оскільки відноситься до таких мовних засобів, як алегорія (поняття «алегорія»  це спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного), і є оціночним судженням.
		Отже, в цій частині вирішення спору висновки суду першої інстанції є також правильними.
		Що ж стосується розміру присудженого позивачеві морального відшкодування, то за встановлених судом обставин, такий розмір відшкодування відповідає вимогам розумності і справедливості.
		Доводи апелянта про те, що судом не враховано тривалого характеру протиправної поведінки відповідача та факту її побиття відповідачем 22.05.2018 року, є безпідставними, оскільки свою вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язувала саме з поширенням відповідачем оспорюваної інформації, а не із застосуванням до неї фізичної сили чи вчинення відповідачем інших протиправних діянь.
		Крім того, позивач не довела факту негативного сприйняття поширюваної відповідачем інформації особами, яким така інформація була поширена, їхнього осуду дій позивача, обурення такими діями, тощо, оскільки допитані в судовому засіданні свідки, зокрема ті, яким була поширена оспорювана інформація, вже неодноразово чули таку інформацію від відповідача про позивача і знали про наявність між ними конфліктних відносин, а тому підстав для висновку про те, що вони серйозно сприймали поширювану відповідачем відносно позивача інформацію про те, що вона «вбила головного лікаря Золочівської районної лікарні ОСОБА_10 », немає.
		Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору в оскаржуваній позивачем частині рішення та не вказують на порушення судом в цій частині норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  залишити без змін. 
		Враховуючи те, що згідно з наказом голови Львівського апеляційного суду від 11.09.2019 року, суддя-доповідач Бойко С.М. з 6 жовтня по 11 жовтня 2019 року перебувала у відрядженні в м.Києві, тому повний текст постанови складений 18.10.2019 року.
		Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
		 
		п о с т а н о в и л а:
		апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Золочівського районногосуду Львівськоїобласті від23січня 2019року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. 
		Повний текст постанови складений 18 жовтня 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий:                             Бойко С.М.
		 
		Судді:                                 Копняк С.М.
		   
		                                   Ніткевич А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...