Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/261/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2019. Зареєстровано: 28.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Результат оскарження 15.01.2020 Верховний Суд: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_____________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"01" жовтня 2019 р.                                                                  Справа №914/261/18
		 
		Місто Львів
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого (судді-доповідача):                                                            Бонк Т.Б. 
		суддів                                                                                                     Бойко С.М. 
		                                                                                                     Зварич О.В. 
		секретар судового засідання - Борщ І.О.
		за участю представників:  
		від відповідача - Дудяк Р.А. (адвокат)                                 
		від позивача - Іванов А.О. (адвокат)                                                   
		від третьої особи з боку позивача -  Гуленко Ю.М. (адвокат)                               
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" , м.Городок, Львівської обл.., б/н від 12.07.2019 
		на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2019 (суддя Король М.Р., повний текст винесено та підписано 03.07.2018)
		у справі № 914/261/18
		за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:        Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"
		про: визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог                                      
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          короткий зміст вимог позову  та рішення суду першої інстанції: 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2018р. у справі №914/261/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково, визнано недійсним односторонній правочин - заяву від 09.02.2015р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в частині зарахування 81 136, 9081 Євро, що еквівалентно 92 453,2349 доларів США, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. вказане рішення в частині задоволення позову скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		20.02.2019р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийнято постанову, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі №914/261/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2019 року у справі №914/261/18 позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» від 09.02.2015р. про:
		- часткове припинення зобов`язань щодо сплати ТзОВ «Танк Транс» на користь АТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09 червня 2011 року у розмірі 8 059 033,82 євро (що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 9 090 590,15 доларів США) та 
		- припинення зобов`язань щодо сплати АТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Танк Транс» заборгованості на загальну суму 9 090 590,15 доларів США (що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 8 059 033,82 євро) за наступними акредитивами:
		- безвідкличний акредитив №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc (у повній сумі відступлених прав (10,3963658% надходжень), що станом на 09 лютого 2015 року                складає 571 674,33 доларів США, що заза кpoc-курсом станом на 09 лютого 2015 року                складає еквівалент 506 804,48 євро);
		- безвідкличний акредитив №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року                складає еквівалент 4 431 985,82 євро);
		- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року                складає еквівалент 868 761,04 євро);
		- безвідкличний резервний акредитив №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року                складає еквівалент 610 666,91 євро);
		- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року                складає еквівалент 699 366,67 євро);
		- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року                складає еквівалент 197 256,35 євро);
		- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року                складає еквівалент 744 193,56 євро),
		внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.
		Рішення суду мотивоване тим, що зважаючи на спосіб виконання безвідкличних резервних акредитивів №LC/SB/018/042014, №LC/SB/019/042014, №LC/SB/020/042014, №LC/SB/022/042014, №LC/SB/023/042014, проведення розрахунків за акредитивами можливе виключно у строк їх дії та у разі належного представлення і акцепту Покупцем (ТОВ «Агроновоком») документів, перелік яких визначено умовами Договорів купівлі-продажу, наданих Продавцем (Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT)), однак всупереч цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення відповідних дій. Оскільки у цій справі зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії та акредитивами підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними. Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.10.2018р. у справі №914/3217/16, яку суд враховує при розгляді даної справи. Зустрічні вимоги сторін не є однорідними і їх зарахування за відповідним одностороннім правочином не відповідає вимогам ст.601 ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: 
		до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", м.Городок, Львівської обл.., б/н від 12.07.2019, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та в позові відмовити, мотивуючи це тим, що: 
		1)          суд першої інстанції неправильно застосував правовий висновок Великої Палати  Верховного Суду  від 30 жовтня 2018 року у справі №914/3217/16 та не звернув увагу на суперечності у даній постанові Верховного Суду, та при цьому скаржник покликався на висновок Вищого господарського суду України у справі № 914/133/16;
		2)          суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: 203, 215, 509, 512 - 514, 516, 517, 519, 526, 601 ЦК України;
		3)          скаржник вважає, що гроші є різновидом речей з родовими ознаками, які володіють такою здатністю як замінність, а відтак мають однакову правову природу та є замінними: вираження грошового зобов`язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що є виразом ціни грошової одиниці однієї країни  у грошових одиницях, не змінюють самої суті грошового зобов`язання; при вирішенні питання щодо правомірності зарахування однорідних вимог згідно зі ст. 601 ЦК України, коли зустрічні вимоги виражені в різних валютах, слід виходити з того, що такі вимоги є однорідними;
		4)          суд першої інстанції не врахував відповідні правові висновки у інших постановах Верховного Суду, які стосуються подібних правовідносин та спірних питань.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач ПАТ «Дельта Банк» просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, мотивуючи це тим, що доводи відповідача зводяться до незгоди із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 914/3217/16. Крім того, покликання на постанови пленумів носять рекомендаційний характер. 
		Разом з тим, ПАТ «Дельта Банк» вважає, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував факт належного представлення документів до  ПАТ «Дельта Банк» у відповідні строки, зокрема, повідомлення від  05.02.2015 року компанії CFSIT. Inc не може вважатися належним представленням документів у розумінні Уніфікованих правил та звичаїв по документарному акредитиву; таке повідомлення зроблене до настання строків платежу; вказане повідомлення стосується інших акредитивів. А відтак, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зазначеного.
		У письмових поясненнях на апеляційну скаргу - третя особа без самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. 
		Свої письмові пояснення мотивує тим, що :
		- зі змісту оскаржуваного рішення суду не вбачається застосування положень тих статей, які апелянт вважає неправильно застосованими, зокрема, ст.ст. 509, 513, 516, 517, 526 ЦК України, крім того, апелянт не вказує, в чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права;
		- доводи відповідача зводяться до незгоди із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 914/3217/16.
		Разом з тим, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає хибними висновки суду першої в частині встановлення факту настання строку виконання зобов`язань за акредитивами з посиланням на повідомлення про невиконання зобов`язань та вимог їх дострокового виконання від 05.02.2015 року. Зазначає, що зважаючи на спосіб виконання безвідкличних резервних акредитивів №LC/SB/018/042014, №LC/SB/019/042014, №LC/SB/020/042014, № LC/SB/022/042014, № LC/SB/023/042014, проведення розрахунків за акредитивами  можливе виключно у строк їх дії та в разі належного представлення і акцепту покупцем (ТОВ «Агроновоком») документів, наданих продавцем (Компанія Каргіл), однак всупереч цьому матеріали справи не містять жодних та допустимих доказів  вчинення сторонами контракту відповідних дій, що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог. 
		Вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв твердження відповідача про обставину настання строків виконання зобов`язань за вказаним акредитивами, а саме за вимогою про дострокове виконання зобов`язання за акредитивами.
		У підсумку зазначає, що припинення зобов`язань між  АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Танк Транс» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підстави заяви  від 09.02.2015 року суперечило вимогам закону та свідчить про недійсність такого одностороннього правочину, адже зобов`язання Банку перед відповідачем не могло бути виконано за неіснуючими (відсутніми) зобов`язаннями ( 5 акредитивів), до того ж за такими акредитивами строк виконання зобов`язання на момент направлення оспорюваної заяви не настав, що свідчить про недійсність такого правочину. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2019 року визначено склад колегії для розгляду справи : Бонк Т.Б., Бойко С.М., Зварич О.В. Суддя - член колегії Бойко С.М. з 14.10.2019 року по 24.10.2019 року перебувала у щорічній відпустці. 
		Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях третьої особи без самостійних вимог, заслухавши пояснення представників учасників справи в судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.  
		 
		Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
		09.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (позичальник) укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880.
		Відповідно до пункту 1.1 договору та з урахуванням додаткових договорів (зокрема, додаткового договору №42 від 06.05.2014р.), кредитор (позивач) зобов`язався надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
		Сторони погодили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами), на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36 333 314,10 євро, зі сплатою за користування кредитом у розмірі: 
		- 12% річних за користування кредитом, наданим в євро, 
		- 15% річних за користування кредитом, наданим в гривні, 
		та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 5 липня 2015р., на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього (п. 1.1.1. договору кредитної лінії в редакції додаткового договору №42 від 06.05.2014).
		На виконання договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р. (зі змінами) ПАТ «Дельта Банк» надав ТОВ «Танк Транс» кредит. 
		Позивачем було надіслано відповідачу претензію на суму 36 834 160,99 євро, з яких сума заборгованості за кредитом - 36 333 314,10 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 430 027,17 євро, сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 70 819,72 євро. У претензії відповідачу надавався 30-денний строк на сплату вказаної суми.
		Як вбачається з матеріалів справи, пред`явлення претензії позичальнику та факт порушення умов договору кредитної лінії відповідачем, сторонами не заперечувалися. Крім того, відповідач не заперечував наявність обов`язку повернути ПАТ «Дельта Банк» зазначену суму. Не заперечував цей факт, а також обов`язок дострокового повернення кредиту й позивач, посилаючись лише на підписання претензії неуповноваженою особою.
		Пунктом 4.3. договору кредитної лінії, за наявності порушення обов`язків позичальника, на одинадцятий день від дати такого порушення у позичальника настає обов`язок дострокового повернення належних платежів, а виконання позичальником даного обов`язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог.
		Відповідач заборгованості по кредитному договору не погасив, однак звернувся до банку із заявою від 09.02.2015р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог на підставі статті 601 ЦК України.
		Підставою для звернення з вказаною оспорюваною заявою слугувало те, що 05.02.2015р. між Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International Inc.) (далі - CFSIT) та ТОВ «Танк Транс» (новий кредитор) укладено договори відступлення права вимоги, зокрема:
		- договір відступлення права вимоги №АА8, згідно пункту 1.1 якого первісний кредитор (CFSIT) передає, а новий кредитор (відповідач) одержує всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними ПАТ «Дельта Банк» на користь первісного кредитора (CFSIT), як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США;
		- договір відступлення права вимоги №АА9, згідно з пунктом 1.1. якого первісний кредитор (CFSIT) передає, а новий кредитор (відповідач) одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов`язаними з ними документами: безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT) у розмірі відносної частки 10,3963658% акредитиву; безвідкличним акредитивом №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT).
		Згідно з пунктами 1.3. вищезазначених договорів про відступлення прав вимоги, в якості оплати за відступлення прав вимоги новий кредитор погодився сплатити на користь первісного кредитора кошти у розмірі номінальної вартості прав вимоги в доларах США протягом 5 років.
		05.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк» був повідомлений спільним листом Компанії CFSIT, Inc. та ТОВ «Танк Транс» про укладення вищевказаних договорів відступлення права вимоги.
		Зазначені договори про відступлення прав вимоги недійсними не визнавались, доказів їх оскарження у судовому порядку сторонами не надано.
		09.02.2015р. ТОВ «Танк Транс» направив ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, в якій посилаючись на статтю 601 ЦК України вказував, що зобов`язання щодо сплати ним на користь ПАТ «Дельта Банк» частково припинені на суми боргу за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 у розмірі 8 059 033,82 євро, що за крос-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 9 090 590,15 доларів США, та припинення зобов`язання щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Танк Транс» боргу на загальну суму 9 090 590,15 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 8 059 033,82 євро за наступними акредитивами:
		1) безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі відступлених прав (10,3963658% надходжень), що станом на 09.02.2015р. складає 571 674,33 доларів США (за кpoc-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 506 804,48 євро;
		2) безвідкличним акредитивом №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 4 431 985,82 євро;
		3) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 868 761,04 євро);
		4) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 610 666,91 євро);
		5) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 699 366,67 євро);
		6) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву що за крос-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 197 256,35 євро);
		7) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015р. складає еквівалент 744 193,56 євро).
		Разом з цим, в подальшому, а саме 02.03.2015р., правлінням НБУ було прийнято постанову №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
		02.03.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно із яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В.
		08.04.2015р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71, яким запровадила тимчасову адміністрацію строком на шість місяців, а рішенням №147 від 03.08.2015р. тимчасову адміністрацію продовжено до 02.10.2015р.
		На підставі постанови НБУ №664 від 02.10.2015р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №181 від 02.10.2015р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», якою розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноваженою особою Фонду Кадирова В.В. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №619 від 20.02.2017р. продовжено строк процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04.10.2019р. включно.
		Вважаючи зарахування зустрічних взаємних вимог одностороннім правочином та, вважаючи, що така заява суперечить актам цивільного законодавства, позивач звернувся із позовом про визнання цього правочину недійсним.
		 
		Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		За змістом ст.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України «Про Національний банк України», «;Про банки і банківську діяльність», «Про поштовий зв`язок», цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.
		Статтею 1093 ЦК України передбачено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов`язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту. Згідно з ст.1095 ЦК України, безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів. На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов`язання банку-емітента зобов`язання провести платіж відповідно до умов акредитива. Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.
		Постановою Національного банку України №514 від 03.12.2003р. затверджено Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями (Положення), яким визначено загальні правила Національного банку України щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб - нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб. Пунктом 1.2 розділу І цього Положення передбачено, що під час здійснення розрахунків за договорами в іноземній та національній валюті можна використовувати всі акредитиви, що передбачені діючими Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговельною палатою, або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цим Положенням, і не суперечать законодавству України.
		Акредитив - грошове зобов`язання, що надається банком-емітентом, виконати зобов`язання проти належного представлення (п.1.3 розділу І Положення). 
		Згідно з пунктом 1.4 розділу І Положення в акредитиві має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива: сплатити за пред`явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред`явленням; взяти на себе зобов`язання щодо відстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом відстроченого платежу; акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефіціаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту. 
		Спірне зарахування зустрічних вимог, повинно було би відбутися, в тому числі і за рахунок імпортних акредитивів, а саме: №LC/ІМ/08/092013 на суму 5 498 790,00 доларів США (у повній сумі відступлених прав (10,3963658% надходжень), що станом на 09.02.2015р. складає 571 674,33 дол. США), №LС/ІМ/09/092013 на суму 4 999 280,00 доларів США.
		Водночас, вказані імпортні акредитиви відкриті (емітовані) на виконання Угод про торговий кредит, укладених між Компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT) та ТОВ «Яблуневий дар», а саме: Угода про торговий кредит №1643 2013 від 21.08.2013р. (зі змінами) (№LC/ІМ/08/092013); Угода про торговий кредит №1644 2013 від 30.08.2013р. (зі змінами) (№LС/ІМ/09/092013).
		Згідно статті 1 «Кредит» Угод про торгові кредити (з урахуванням внесених змін), кредитор зобов`язаний перерахувати суму Кредиту на рахунок Компанії не пізніше, ніж через два (2) робочі дні після отримання від Deutsche Bank AG (авізуючий/підтверджуючий банк)) авізування і підтвердження акредитива, випущеного у відповідності до Додатку 1 до цього Договору АТ «Дельта Банк», з відстрочкою дати платежу, що визначається Датою погашення і строком дії не менше одного місяця. 
		Угодою про внесення змін №1 від 18.03.2014р. до Угоди про торговий кредит №1643 2013 від 21.08.2013 сторони змінили дату погашення кредиту на 15.09.2014р. та збільшили суму акредитиву на 236 790 доларів США. Угодою про внесення змін №2 від 15.09.2014р. сторони змінили дату погашення кредиту на 14.03.2015р. Угода про торговий кредит №1643 2013 від 21.08.2013 та зміни до неї були зареєстровані в ГУ НБУ по м. Києву і області. 
		Угодою про внесення змін №1 від 25.03.2014р. до Угоди про торговий кредит №1644 2013 від 30.08.2013 сторони змінили дату погашення кредиту на 21.09.2014р. Угодою про внесення змін №2 від 15.09.2014р. сторони змінили дату погашення кредиту на 21.03.2015р. Угода про торговий кредит №1644 2013 від 30.08.2013р. та зміни до неї були зареєстровані в ГУ НБУ по м. Києву і області.
		При цьому, пункт 1.1. вищевказаних Угод визначає, що поле « 42Р» - дата відстроченого платежу за акредитивом, повинно бути змінено на 14.03.2015р. та на 21.03.2015р. відповідно.
		Щодо поля « 42Р», яке міститься у SWIFT-повідомленнях, то воно визначає деталі відстроченого платежу за акредитивом, а саме: дату оплати за кредитом чи спосіб її визначення, у випадку його погашення за рахунок акредитива шляхом здійснення платежу з відстрочкою.
		Отже, з урахуванням пункту1.4 розділу І Положення №514, зважаючи на умови акредитивів, спосіб виконання акредитивів №LС/ІМ/08/092013 та №LС/ІМ/09/092013 - у вигляді платежу з відстрочкою, який передбачає виконання наказодавцем (банком-емітентом, виконуючим банком) зобов`язання за ними шляхом їх сплати з настанням строку платежу - тобто 14.03.2015р. та 21.03.2015р. відповідно.
		Тому, вказані акредитиви є безвідкличними, документарними та такими, що передбачають платіж з відстрочкою.
		Разом з цим, пунктом 5.6 глави 5 розділу II Положення передбачено, що якщо умовами акредитива визначено, що акредитив виконується уповноваженим банком-емітентом з розстроченням (відстроченням) платежу, то оплата коштів за цим акредитивом здійснюється уповноваженим банком-емітентом на користь бенефіціара після отримання документів та встановлення їх належного представлення у строк та в порядку, визначених умовами акредитива. Право володіння документами (проти яких має здійснюватися платіж) наказодавець акредитива отримує до одержання бенефіціаром платежу.
		Крім того, згідно з пунктом 1.11 глави 1 розділу ІІ Положення уповноважений банк-емітент після перевірки правильності заповнення заяви про відкриття акредитива, а також наявності коштів для грошового забезпечення акредитива або на підставі забезпечення наказодавцем акредитива відповідною заставою, порукою тощо, або достатності відкритих наказодавцю акредитива кредитних ліній, або наявності гарантій, наданих третіми сторонами на користь уповноваженого банку-емітента, протягом трьох банківських днів з дня прийняття уповноваженим банком-емітентом заяви про відкриття акредитива надсилає повідомлення про відкриття акредитива до іноземного або іншого банку/ів або безпосередньо бенефіціару (за реквізитами, зазначеними в заяві про відкриття акредитива). Акредитив уважається відкритим з дати відправлення повідомлення про його відкриття. Акредитив уважається чинним з дати його відкриття, крім випадків, якщо текст акредитива містить окрему умову щодо дати або події, після якої відкритий акредитив набере чинності. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу ІІ Положення після відправлення банком-емітентом повідомлення про відкриття акредитива та відображення операції в бухгалтерському обліку акредитив уважається чинним для наказодавця акредитива.
		За змістом пункту «b» статті 14 Уніфікованих правил та звичаїв по документарному акредитиву (UCP-600) Міжнародної Торгової Палати в редакції 2007р., виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджувальний банк, якщо такий є, і банк-емітент повинні мати максимум п`ять банківських днів, що йдуть за днем представлення документів, для визначення того, чи є представлення належним. Цей термін не скорочує або яким-небудь іншим чином не зачіпає, на дату або після терміну представлення, будь-який термін позовної давності або останній термін представлення документів.
		Відповідно до пункту «b» статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв якщо банк-емітент визначає, що представлення документів є неналежним, він може на свій розсуд зв`язатися з наказодавцем акредитиву з питань усунення розбіжностей. Це не повинно виходити за межі терміну, визначеного у пункті «b» статті 14.
		Пунктом «с» статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв передбачено, що виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є, або банк-емітент вирішують відмовити в платежі або негоціації, вони повинні повідомити про це особу, яка подала документи. Повідомлення, передбачене у пункті «с» статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв має бути передане по телекомунікації або, якщо це неможливо, іншими засобами не пізніше закінчення п`ятого банківського дня, що слідує за днем подання документів (пункт «d» статті 16).
		При цьому, якщо банк-емітент або підтверджуючий банк відмовляється діяти відповідно до положень цієї статті, то він буде не вправі заявити претензію про те, що документи не є належним поданням.
		За змістом пункту «е» статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є або банк-емітент можуть після подання відповідного повідомлення, передбаченого у пунктах «с» (ІІІ), «а», «b» статті 16, повернути документи особі, яка їх представила у будь-який час.
		Зазначеними положеннями Уніфікованих правил та звичаїв спростовуються покликання позивача та третьої особи щодо ненастання у позивача обов`язків по акредитивах.
		Так, у рішенні Господарського суду Львівської області від 07.12.2018р. у справі №914/3300/19, яке набрало законної сили зазначено, що «з матеріалів справи, зокрема, повідомлення від 05.02.2015 вбачається, що компанія CFSIT, Inc. звернулася до ПАТ «Дельта Банк», зазначивши, що у зв`язку з: «фактом нездійснення Банком оплати згідно з резервними акредитивами під номерами 1а, 2а та 3, виданими Банком на користь CFSIT; погіршенням фінансової ситуації в Україні та істотним погіршенням фінансового становища ПАТ «Дельта Банк»; обмеженням доступу ПАТ «Дельта Банк» до ринків фінансових послуг, проведення обмінних операцій для забезпечення повернення грошових зобов`язань в іноземній валюті та урядової підтримки, у зв`язку із актуальною політичною та економічною ситуацією в Україні, ми вважаємо, що грошові зобов`язання Банку відповідно до вищенаведених резервних акредитивів не будуть виконані ПАТ «Дельта Банк» через причини, вказані вище, і тому визнаємо усі суми зобов`язань за вказаними акредитивами такими, строк виконання яких уже настав і які підлягають негайній оплаті. Ми вимагаємо від Вас здійснити негайне повернення усіх вказаних в цьому повідомленні сум коштів на наш рахунок». Повідомлення аналогічного змісту було скероване 05.02.2015 від компанії CFSIT на адресу ТОВ «Агроновоком» та принципала (комітента) «Рабітурна Лімітед». У вказаний в Уніфікованих правилах та звичаях п`ятиденний строк позивач не зазначив, чи представлення документів було належним. В судових засіданнях позивач не заперечив факт неоплати за зазначеними у повідомленні резервними акредитивами, пояснюючи це, однак, неналежним представленням документів. Водночас, зазначене не звільняє позивача від обов`язку у п`ятиденний термін визначити, чи було представлення документів належним та повідомити про це, що зроблено не було та позбавляє позивача права заявити претензію про те, що документи не є належним поданням згідно із ст. 16 Уніфікованих правил та звичаїв».
		При цьому, у вищевказаному повідомленні під номерами 1а, 2а та 3 зазначено акредитиви №LC/SB/017/042014, №LC/SB/029/062014 та №LC/SB/016/042014, які не стосуються акредитивів, визначених у спірному правочині, проте, нездійснення Банком оплати згідно таких акредитивів у вказаному повідомленні зазначено лише однією з причин, наслідком яких, на думку адресата, буде невиконання Банком грошових зобов`язань відповідно зазначених у повідомленні акредитивів, зокрема, під номерами « 1b», « 4b» та « 6a» акредитиви №LC/SB/ 018 /042014, №LC/SB/020/042014 та №LC/SB/ 022 /042014 відповідно, за якими адресат визнає усі суми зобов`язань такими, строк виконання яких уже настав і які підлягають негайній оплаті та вимагає від Банку здійснити негайне повернення усіх вказаних в цьому повідомленні сум коштів на його рахунок, в тому числі і за акредитивами №LC/SB/018/042014, №LC/SB/020/042014 та №LC/SB/022/042014. Отже, як зазначено вище, враховуючи те, що протягом встановленого строку позивач не зазначив, чи було представлення документів належним та не повідомив про це, вказане позбавляє позивача права заявити претензію про те, що документи не є належним поданням згідно із ст. 16 Уніфікованих правил та звичаїв.                
		Водночас, як зазначено        вище, згідно п.1.1. Угоди про торговий кредит (зі змінами) визначає, що поле « 42Р» - дата відстроченого платежу за акредитивом, повинно бути змінено на 14.03.2015р. та на 21.03.2015р. відповідно. При цьому, вищевказане повідомлення здійснено 05.02.2015р., а отже до настання строків платежу за акредитивами №LС/ІМ/08/092013 та №LС/ІМ/09/092013
		У вказаний в Уніфікованих правилах та звичаях п`ятиденний строк позивач не зазначив, чи представлення документів було належним. При цьому, позивачем не заперечено факт неоплати за зазначеними у повідомленні резервними акредитивами.
		Відтак, зазначена обставина позбавляє позивача права заявити претензію про те, що документи не є належним поданням згідно із ст.16 Уніфікованих правил та звичаїв.
		Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що акредитиви, зазначені в спірній заяві про зарахування зустрічних взаємних вимог, є нетрансферабельними. З цієї підстави позивач вважає, що права за ними не можуть передаватись іншим особам, договори відступлення права вимоги від 05.02.2015р. №АА8 та №АА9 тягнуть за собою зміну бенефіціара акредитива, що у такий спосіб не допускається.
		Проте, як встановлено судом, зі змісту вказаних договорів вбачається, що заміна бенефіціара зазначених акредитивів не здійснювалась. На підставі акредитивів, після належного представлення документів, у позивача виник обов`язок по оплаті коштів (грошове зобов`язання) по відношенню до CFSIT, Іnc, а остання отримала відносно ПАТ «Дельта Банк» відповідне право вимоги, тобто, стала кредитором у даному зобов`язанні. 
		Також, суд звертає увагу, що з урахуванням п.1.4 Положення, безвідкличні резервні акредитиви №LC/SB/018/042014, №LC/SB/019/042014, №LC/SB/020/042014, №LC/SB/022/042014, №LC/SB/023/042014 виконуються за пред`явленням: сплата відбувається за пред`явленням документів. Як вбачається із матеріалів справи, безвідкличні резервні акредитиви повинні відкриватися на виконання Договорів купівлі-продажу, укладених між Компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT), ТОВ «Агроновоком» та Компанією Рабітурна Лімітед (принципал), а саме: №CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 року (зі змінами); №CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011 року (зі змінами); №CFSIT288.11-9-S від 23.11.2011 року (зі змінами), якими повинні встановлюватися порядок, спосіб та строки оплати, в тому числі і за рахунок такого акредитива. Згідно розділу «Оплата» Договорів купівлі-продажу (з урахуванням внесених змін), покупець повинен забезпечити відкриття трьох безвідкличних резервних акредитивів, які будуть відкриті АТ «Дельта Банк» у відповідності до Додатків «А», «В» та «С» по Контракту і авізовані Credit Suisse AG, Нью-Йорк, США на користь Продавця протягом 1 робочого дня з дати підписання цього Контракту. Кожний резервний акредитив набуває чинності станом на дату, яка являється 5 робочим днем з відповідної дати платежу і повинен діяти протягом 15 робочих днів після дати набуття чинності. У випадку, якщо резервні акредитиви не будуть випущені протягом 10 робочих днів з моменту підписання цієї угоди, Продавець (компанія CFSIT) має право вважати Угоду такою, яка втратила чинність з моменту її укладення, про що письмово повідомлено Покупця (ТОВ «Агроновоком»). Як вбачається зі змісту електронних повідомлень Deutsche Bank AG, адресованих Credit Suisse AG, наданих ТОВ «Танк Транс» для долучення до матеріалів даної справи, згадані вище безвідкличні резервні акредитиви №LC/SB/018/042014, №LC/SB/019/042014, №LC/SB/020/042014, №LC/SB/022/042014, №LC/SB/023/042014 доступні для виплати по пред`явленню документів проти представлення бенефіціаром факсом або кур`єром визначених сторонами документів в офісі Credit Suisse AG, Женева, Швейцарія: заяви, підписаної бенефіціаром та адресованої Credit Suisse AG, Женева, Швецаріяє
		З огляду на вищевикладене, зважаючи на спосіб виконання безвідкличних резервних акредитивів №LC/SB/018/042014, №LC/SB/019/042014, №LC/SB/020/042014, №LC/SB/022/042014, №LC/SB/023/042014, проведення розрахунків за акредитивами можливе виключно у строк їх дії та у разі належного представлення і акцепту Покупцем (ТОВ «Агроновоком») документів, перелік яких визначено умовами Договорів купівлі-продажу, наданих Продавцем (Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT)), однак всупереч цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення відповідних дій.
		Згідно із п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.
		Згідно із ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		Недійсність договорів №№АА8, АА9 від 05.02.2015р. відступлення права вимоги прямо законом не встановлена, ці договори не оскаржувались, недійсними не визнавались, а їх предметом є передача права вимоги первісного кредитора новому кредитору до боржника у відповідному зобов`язанні - ПАТ «Дельта Банк». Договори містять посилання на акредитиви як на правочини, з яких виникло таке право вимоги. Зазначеним спростовуються посилання позивача на неможливість відступлення прав вимоги до відповідача.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
		Згідно з ст.601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
		Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
		Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
		Судом встановлено, що спірна заява стосується зустрічного зарахування вимог, які виникли на підставі договору кредитної лінії від 09.06.2011 №ВКЛ-2005880 (за якими позивач є кредитором, а відповідач - боржником), а також вимог за акредитивами (згідно з яким бенефіціаром є CFSIT, а право вимоги до банка-емітента останній відступив відповідачу, а позивач є банком - емітентом), загальним розміром 8 059 033,82 євро та 9 090 590,15 доларів США відповідно.
		За змістом статті 184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
		Умовами договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р. з урахуванням додаткової угоди №42 від 06.05.2014р., сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (євро) згідно графіку. Тобто умовами виконання зобов`язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.
		Натомість акредитивами, право вимоги за якими відступлені відповідачеві у цій справі, емітовані у доларах США.
		Отже, оскільки у цій справі зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії та акредитивами підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними. Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.10.2018р. у справі №914/3217/16.
		Враховуючи наведене, зустрічні вимоги сторін не є однорідними і їх зарахування за відповідним одностороннім правочином не відповідає вимогам ст.601 ЦК України.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.236 ГПК України). Аналогічна норма передбачена ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		У висновку щодо застосування норм права зазначеному в постанові Великої палати Верховного Суду України від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 передбачено, що за змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України фізична особа (вкладник) не обмежена в праві передачі своїх прав за договором банківського вкладу (депозиту) іншим особам (відступлення права вимоги). Виходячи зі змісту статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню на підставі цієї норми права, мають бути зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. У разі якщо зобов`язання підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, то такі вимоги не є однорідними з огляду на те, що євро та долар США є різними валютами, які не є рівнозначними.
		В ухвалі від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17 Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від зазначеного висновку щодо застосування норм права, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16 (провадження № 12-176гс18).
		 
		Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Згідно з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.
		Згідно з ст.203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. 
		 
		Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (надалі по тексту - «Суд»), який зазначив, що згідно зі ст.19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain). Більше того, тоді як ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.          
		Апеляційна скарга ТОВ «Танк Транс» фактично стосується заперечень проти висновку, зробленого Великою Палатою у справі № 914/3217/16, однак апеляційний суд не вбачає підстав для відступу від вищезазначеного висновку Верховного Суду. 
		Відтак, апеляційна скарга ТОВ «Танк Транс» не містить підстав згідно ст. 277 ГПК України для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. 
		 
		Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. 
		За даних обставин, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2019 року у справі №914/261/18 відповідає нормам матеріального права. Доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивачем не наведено належних підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, крім того, доводам позивача, наведеним у відзиві на апеляційну скаргу, була надана належна правова оцінка.
		Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		 
		Судові витрати в суді апеляційної інстанції. 
		Згідно ст.129 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку про покладення сплаченого скаржником судового збору на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 236, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - 
		 
		                                                           П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", м.Городок, Львівської обл.., б/н від 12.07.2019 - залишити без задоволення. 
		2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2019 року у справі №914/261/18 - залишити без змін. 
		3.          Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
		4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.    
		 
		 
		Головуючий (суддя-доповідач):                                                        Т.Б. Бонк
		 
		Судді                                                                                                            С.М. Бойко 
		                                                                                                                                                                                                                                          О.В. Зварич
		 
		 Повний текст постанови складено - 28.10.2019р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...