Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 690/425/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2019. Зареєстровано: 29.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2019.
Дата набрання законної сили: 28.10.2019 (частково)
Результат оскарження 21.04.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: змінено рішення апеляційної інстанції
Номер судового провадження: 22-ц/821/387/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Номер провадження 22-ц/821/387/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія: 304090000 Здоровило В. А.  Доповідач в апеляційній інстанції  Вініченко Б. Б. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		       28 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
		       
		            суддів                             Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Новікова О.М.
		            за участю секретаря     Матюха В.І.
		           
		розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 липня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості, -
		 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		         У жовтні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом. 
		В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 08.08.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 19 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
		В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 04.10.2018 року склала 72922,68 гривень, в тому числі: 43819,49 грн - заборгованість за тілом кредиту;  9065,85 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 16088,64 грн - нарахована пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 3448,70 грн - штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.
		Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
		В мотивування рішення судом зазначено, що відповідач вживав всіх необхідних заходів, передбачених умовами і правилами надання банківських послуг, проінформував банк, а також правоохоронні органи про факт крадіжки грошових коштів з його карткових рахунків, нікому не передав та не розголошував свою особову інформацію, яка необхідна для доступу в систему «Приват-24» та зняття готівкових коштів, не оформлював в банку картку № НОМЕР_1 , з якої було несанкціоновано знято готівкові кошти, а тому його вини, як підстави цивільно-правової відповідальності не вбачається, що виключає можливість стягнення з нього заборгованості, яка виникла не з його вини.
		В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та неправильним застосування норм матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, тому просив апеляційний суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку. 
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач звернувся до банку у передбачений договором строк для оскарження операцій по його рахунку та блокування відповідних рахунків, номеру мобільного фінансового телефону. Також відповідачем не надано доказів того, що ним було своєчасно повідомлено банк про втрату/викрадення картки, Стікеру PayPass, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані трансакції по його рахунку. Відповідачем не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу, сім-карти мобільного телефону.
		Щодо посилання відповідача на випуск/перевипуск сім-карти, до якої прив`язаний фінансовий номер телефону відповідача, зазначаємо, що випуск/перевипуск сім-карти знаходиться поза межами компетенції банку.
		Відповідачем не доведено того факту, що спірні операції вчинено саме третіми особами, враховуючи, що переказ коштів відбувся з використанням номерів карток та особистої, контрольної інформації, за нерозголошення та схоронність якої несе відповідальність відповідач.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Ковтун Ю.О. вказував на те, що 21 грудня 2017 року близько 17 год. 30 хв. відповідач виявив, що невстановленою особою були викрадені кошти АТ КБ «Приватбанк», в межах кредитного ліміту на картковому рахунку за  кредитною карткою. Відповідно до банківської виписки №7RLU2K205EG1HOK4 від 23.12.2017 року сума несанкціоновано списаних грошових коштів з картрахунку відповідача разом із комісіями складає 39 320, 32 грн.
		Як стало відомо відповідачу невідома особа звернулась до оператора мобільного зв`язку «ЛайфСел» із завідомо неправдивою заявою про втрату картки мобільного зв`язку, назвавши номер відповідача  ( НОМЕР_2 ), що також був фінансовим номером телефону. Таким чином невстановлена особа отримала дублікат сім-карти оператора мобільного зв`язку «ЛайфСел» з номером відповідача. Використовуючи фінансовий номер телефону відповідача невстановлена особа отримала доступ до системи «Приват24» та несанкціоновано, без відома відповідача, збільшили кредитний ліміт на його картці № НОМЕР_3 до 19500 грн та з використанням  протиправно отриманої інформації з системи «Приват 24» про банківські реквізити відповідача оформила 2 кредити «Миттєва Розстрочка» на загальну суму 22000 грн. Потім в системі «Приват24» не встановлена особа здійснила прив`язку картки № НОМЕР_1 до картрахунку відповідача № НОМЕР_5 та перевела на картку № НОМЕР_1 грошові кошти з урахуванням комісій в сумі 39320,32 грн, які через мережу банкоматів «Приватбанк» було знято.
		В той же день 21 грудня 2017 року в 18 год. 00 хв., в зв`язку з тим, що відповідач розпорядження про списання коштів не давав, будь-яких дій, що могли б призвести до списання та зняття грошових коштів не вчиняв, картку № НОМЕР_1 з якої знімалися грошові кошти в банку не отримував, а його картка № НОМЕР_3 була в нього і він її не втрачав, він звернувся до відділення  «Приватбанку» з вимогою заблокувати картки відкриті на його ім`я, та повідомив про факт шахрайства.
		22 грудня 2017 року відповідач звернувся з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до поліції та по даному факту Черкаським ВП ГУНП в Черкаській області було розпочате кримінальне провадження №12017251010010178 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.
		В матеріалах справи міститься заява від 08.08.2007 року, у відповідності до якої ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір  б/н, відповідно до якого отримав кредит у розмірі 19500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		Відповідно до розрахунку банку станом на 04.10.2018 року заборгованість ОСОБА_1 становить 72 922,68 гривень, в тому числі: 43819,49 грн - заборгованість за тілом кредиту;  9065,85 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 16088,64 грн - нарахована пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 3448,70 грн - штраф (процентна складова).
		Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
		За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
		Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 6-2023цс16.
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2017 року було відкрито кримінальне провадження №12017251010010178 за заявою ОСОБА_1 за частиною 1 статті 185 КК України та розпочато досудове розслідування. Потерпілим визнано ОСОБА_1 . 
		Як видно зі змісту листа-повідомлення ОСОБА_1 адресованого АТ КБ «Приватбанк» від 05 січня 2018 року, ним повідомлено банк про те, що 21 грудня 2017 року близько 17 год. 30 хв.  він виявив, що невстановленою особою були викрадені кошти ПАТ КБ «Приватбанк», в межах кредитного ліміту на його картковому рахунку за кредитною карткою № НОМЕР_3 в розмірі близько 40 000 грн. Попередньо встановлено, що невідома особа звернулася до оператора мобільного зв`язку із завідомо неправдивою заявою про втрату картки мобільного зв`язку, назвавши його номер мобільного оператора, таким чином отримавши дублікат його сім-карти, після чого використовуючи цю сім-карту, а також банківську картку, здійснила використання цієї інформації для зняття коштів в декількох банкоматах Приватбанку в межах кредитного ліміту близько 40 000 грн. Крім того, невідома особа оформила з використанням протиправно отримавши інформацію про його банківські реквізити 2 кредити «Миттєва розстрочка» шляхом зняття готівкових коштів в банкоматах за вказаними адресами. Крім того, вже після блокування ним всіх карток та картрахунку у відділенні Приватбанку 21.12.2017 року близько 18 год. 00 хв., о 03 год. 11 хв. 22 грудня 2017 року невідомою особою було оформлено списання з його картрахунку 45 грн. Внаслідок викладених обставин на його картковому рахунку № НОМЕР_3 на даний час наявний кредитний залишок коштів в розмірі близько 40 000 грн, які викрадені у ПАТ КБ «Приватбанк» невідомими особами з використанням протиправно отриманої з невідомих джерел інформації про його банківські реквізити, яку він нікому не розголошував і не надавав.
		За змістом ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.
		Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Згідно із п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні`у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
		Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15.
		Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Як встановлено судом відповідач відразу повідомив про списання коштів з карткового рахунку.
		Матеріали у даній справі не містять даних чи проводилось службове розслідування за вказаним фактом АТ КБ «ПриватБанк» та відсутні докази того, що АТ КБ «ПриватБанк» вчиняв дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відповідача.
		Доводи позивача про те, що відповідач порушив умови кредитного договору, враховуючи те, що переказ коштів відбувся з використанням номерів карток та особистої, контрольної інформації, за нерозголошення та схоронність якої несе відповідальність відповідач ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим.
		Колегія суддів звертає увагу, що в справі не встановлено обставин, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому зняттю коштів з рахунка, незаконному використанні номера авторизованого телефону клієнта, якому належить картка, з подальшим введенням паролю або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		У справі встановлено, що відповідач виконав передбачені Умовами і Правилами надання банківських послуг (які складають кредитний договір) п. 2.1.1.5, які передбачають обов`язок клієнта інформувати банк, а також правоохоронні органи при отриманні звістки про незаконне використання картки (п.2.1.1.5.11), та 21 грудня 2017 року звернувся до відділення АТ КБ «ПриватБанк» з повідомленням про викрадення коштів з картки, її блокування, та  22 грудня 2017 року правоохоронні органи про факт вчинення шахрайських дій відносно нього, і по даній заяві 22 грудня 2017 року було відкрито кримінальне провадження № 12017251010010178. 
		Пунктом 1.1.3.1 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачені обов`язки банку.
		Відповідно до яких (п. 1.1.3.1.7) у випадку виникнення Овердрафту або отримання усного або письмового повідомлення держателя або довіреної особи, переданого в порядку передбаченому правилами, про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами, - забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.
		Із наданого банком розрахунку заборгованості станом на 12 грудня 2017 року заборгованість відповідача за наданим кредитом становила  1879, 93 грн та витрати кредитних коштів становили 20 грн, а 21 грудня 2017 року заборгованість за наданим кредитом становила 19 356,09 грн, витрати кредитних коштів становили 39 320,32 грн.
		Таким чином 21 грудня 2017 року з рахунку відповідача було знято кредитних коштів на суму 39 320,32 грн.
		 
		23 грудня 2017 року ОСОБА_1 вніс в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1879, 93 грн кошти в загальній сумі 1900 грн (т.1 а.с. 74), що підтверджує його доводи про те, що заборгованість у нього за вказаним кредитним договором перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутня.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не отримував кошти в сумі 39 320,32 грн. та їх не використовував, а тому нарахування банком процентів та інших платежів за договором на тіло кредиту в сумі 39 320,32 грн. є безпідставним, а вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 72 922,68 грн є такими, що не підлягають задоволенню.
		При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Інші аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
		Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,- 
		 
		п о с т а н о в и в  :
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
		Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 09 липня 2019 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. 
		                                                                 
		         Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...