Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/17065/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2019. Зареєстровано: 29.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: 11-сс/4808/276/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018090190000285

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/17065/19 
		Провадження № 11-сс/4808/276/19 
		Категорія ст. 183 КПК України  
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі:
		 головуючого-судді ОСОБА_3 ,
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,
		 прокурора ОСОБА_7 ,
		 захисника ОСОБА_8 ,
		 підозрюваного ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) захисника підозрюваного ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2019 року про обрання щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - 
		в с т а н о в и л а :
		Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2019 року задовольнено клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором, та застосовано щодо ОСОБА_9  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 22 листопада 2019 року включно.
		Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурор та слідчий довели наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), а наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджуються долученими до клопотання копіями доказів. З урахуванням тяжкості інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст.15 п.5, 12 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України (далі КК), слідчий суддя дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, дають підстави вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню ризиків, і є співмірним та доцільним для забезпечення дієвості кримінального провадження, в тому числі щодо запобігання вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки таке судове рішення порушує законні права та інтереси її підзахисного, а також те, що слідчий суддя, розглядаючи дане клопотання, всебічно не з`ясував усіх обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування до підозрюваного такого виняткового заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою, зокрема те що, на момент розгляду даного клопотання особа не мала статусу підозрюваного, що позбавило слідчого суддю можливості обирати запобіжний захід.
		Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
		Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення захисника ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_9 , які підтримали подану АС, просять задовольнити апеляційні вимоги ; пояснення прокурора ОСОБА_7 , який вважає АС безпідставною, а ухвалу законною і обгрунтованою, перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
		У відповідності до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Вказаних вимог закону слідчий суддя дотримався.
		Покликання захисника ОСОБА_8 в АС на те, що слідчий суддя безпідставно обрав щодо її підзахисного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, є необґрунтованими.
		Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Відповідно до ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Як встановлено ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. 
		Згідно припису ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього ж Кодексу.
		Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		Вказаних вимог закону слідчий суддя при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_9  дотримався.
		Як вбачається із судової справи 24 вересня 2019 р. ОСОБА_9 затримано на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2019 року, а 24.09.2019.2019 року йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263,ч.2 ст.15 п.5,12 ч.2 ст.115 КК.
		Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля. 
		У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182). 
		При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру». В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування». Колегія суддів зазначає, що викладені у клопотанні обставини підозри, мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджені в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватого чи невинуватого у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, а тому з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 , злочинів, передбачених ч.1 ст.263,ч.2 ст.15 п.5,12 ч.2 ст.115 КК.
		Колегія суддів визнає, що слідчий суддя у своїй ухвалі правильно вказав, що обгрунтована підозра ОСОБА_9 , у вчиненні інкримінованих злочинів, підтверджується письмовими доказами, зокрема: протоколом огляду місця події (а.с.-6-8); висновками експертиз; протоколами про результати проведення негласних слідчих дій; постановою про оголошення розшуку підозрюваного (а.с.45); протоколом огляду (а.с.47); протоколом допиту свідка (а.с.48); а також іншими зібраними у провадженні доказами у їх сукупності.
		Слідчий суддя, обираючи ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано взяв до уваги обставини вчинення неправомірних дій, вагомість зібраних доказів та обґрунтованість підозри про скоєння підозрюваним кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК, відноситься до тяжкого злочину і особливо тяжкого злочину, за вчинення яких передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. 
		Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого, прокурором було доведено наявність достатніх підстав про існування ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і особливо тяжкого, та він усвідомлює про неминучість покарання за вчинення даного злочину, а також можливість знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. 
		Враховуючи суспільну небезпечність злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , а також вищевказані обставини та дані про його особу, колегія суддів приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК. 
		Доводи захисника щодо незаконної процедури вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 , є необґрунтованими.
		Виходячи зі змісту ч.1 ст. 42 КПК , підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК, вручено повідомлення про підозру. Письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складання слідчим або прокурором.
		У разі неможливості вручити особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи, а саме ст.ст. 135, 136 КПК , тобто шляхом: надіслання поштою, електронною поштою; врученням під розписку дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»; врученням житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		Як вбачається з матеріалів провадження, вручення підозрюваному повідомлення про підозру було зафіксовано відеозаписом відповідної процесуальної дії, оскільки було встановлено відсутність підозрюваного за місцем проживання протягом періоду часу на підставі показань свідків, а за місцем реєстрації і проживання підозрюваного були відсутні повнолітні особи, яким можна надати для передання підозрюваному повідомлення про підозру; відсутність підозрюваного в місці проживання протягом тривалого періоду часу, що було встановлено на підставі показань свідків, і унеможливлювало направлення повідомлення про підозру засобами зв`язку.
		Постановою від 18 вересня 2019 року оголошено підозрюваного ОСОБА_9 в розшук, в якій зазначається, що місце перебування підозрюваного не відомо, за місцем проживання підозрюваний відсутній.
		Таким чином, колегія суддів погоджується, що органом досудового розслідування належним чином дотримано вимоги чинного законодавства щодо повідомлення ОСОБА_9 про підозру, тобто вжиті всі заходи для вручення повідомлення у спосіб, передбачений КПК 
		Щодо заяви про можливість передачі підозрюваного під особисту поруку громадянину ОСОБА_10 , колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.176 КПК , особиста порука є одним із видів запобіжних заходів, порядок застосування особистої поруки регламентовано ст. 180 КПК .
		За змістом ст.180 КПК , особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.
		Розглянувши подану заяву про взяття підозрюваного ОСОБА_9 на особисту поруку, апеляційний суд дійшов висновку, що вона не підлягає до задоволення, оскільки запобіжний захід такий в межах вказаного кримінального провадження, не буде достатнім для запобігання ризикам, які були встановлені під час апеляційного розгляду, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
		Крім цього, суд правильно врахував те, що даний злочин є суспільно небезпечним діянням, який вкрай негативно впливає на суспільство в цілому.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування. 
		За таких обставин, АС захисника підозрюваного ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 не підлягає до задоволення.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, 
		 
		п о с т а н о в и л а :
		Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2019 року, якою задовольнено клопотання слідчого в кримінальному провадженні № 120180901900000285 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9  без зміни.
		Відмовити громадянину ОСОБА_10 у його заяві про обранння щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
		Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий ОСОБА_3 
		Судді: ОСОБА_4 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...