Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7790/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2019. Зареєстровано: 29.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		16.10.2019Справа №  910/7790/19За позовом ОСОБА_1 
		до 1) ОСОБА_2 
		2) ОСОБА_3  
		3) Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" 
		4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віру Миколаївну 
		про визнання правочинів, рішень вищого органу управління та редакцій статуту товариства недійсними.
		Суддя Сташків Р.Б.
		Секретар судового засідання Гукун Н.В.
		Представники сторін:
		від позивача - Вабіщевич Т.В. (адвокат); 
		від відповідача-1 - не з`явився;
		від відповідача-2 - Гера Р.Ю. (адвокат);
		від відповідача-3 - Король Д.В. (адвокат);
		від відповідача-4 - не з`явився.
		від третьої особи - не з`явився. 
		СУТЬ СПОРУ:
		На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, у якому позивач просить суд:
		1) визнати недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000 грн., оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 29.11.2018, укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
		2) визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №19/2 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 19.02.2019;
		3) визнати недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000 грн., оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" №1/03/2019 від 01.03.2019 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
		4) визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019;
		5) визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", затверджену рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019;
		6) визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 02.05.2019;
		7) визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ПІКБЛЕНК", затверджену рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія КРАТОС" від 02.05.2019;
		8) визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019;
		9) визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ПІКБЛЕНК", затверджену рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019;
		10) визнати недійсним правочин щодо переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" права власності на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20299,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97000780000), оформлений актом приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019. 
		Вимоги позову мотивовані фальсифікацією документів, внаслідок чого Позивача було неправомірно позбавлено частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія "КРАТОС".
		Відповідач-3 вимоги позову відхиляв з підстав, викладених у відзиві та у інших наданих суду письмових поясненнях і запереченнях, та окремо зауважував, що на його думку вимоги позову не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми  доказами   
		Відповідач-2 заперечення проти позову Відповідача-3 підтримував також з підстав, викладених у відзиві та у інших наданих суду письмових поясненнях і запереченнях, і окремо додатково вказував, що на його переконання Позивач міг протягом одного дня у двох містах вчинити два правочини, зокрема, оскільки перебування на лікарняному не перешкоджало йому пересуватися. Наданий Позивачем висновок експерта Відповідач-2 просить суд як доказ не приймати, і оскільки на переконання Відповідача-2 вчинений 29.11.2018 правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100% є дійсним, то підстав для задоволення решти вимог позову немає.
		У відповідях на відзиви Позивач доводи опонентів повністю відхиляє, а саме, вважає що ним надані належні докази, які у сукупності доводять обгрунтованість вимог позову, заперечує укладення Позивачем 29.11.2018 правочину щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 100%, зокрема, посилаючись на неможливість Позивача, як фізичної особи, перебувати у двох місцях одночасно та встигнути, враховуючи відстань між місцями вчинення нотаріальних дій. Окремо, Позивач вказує фізичну відсутність, тобто, на не існування оригіналу договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018, який навіть був витребуваний ухвалою суду, але суду не наданий. Тому Позивач також окремо просив відсутність оригіналу трактувати на користь того, що Позивачем він не укладався. Наданий висновок експерта Позивач вважає належним доказом. 
		У запереченнях на відповідь на відзив Відповідачі повністю підтримали свої раніше висловлені заперечення проти позову.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 , Позивач, з 23.07.2012 є єдиним учасником, власником 100% статутного капіталу та директором ТОВ МЮК «КРАТОС», Відповідача-4, далі - Товариства, що підтверджується наступними належним доказами: договором купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства від 29.05.2012 (посв. приватним нотаріусом КМНО Шевченко І.Л. за реєстровим 892); заявою про передання частки статутного капіталу від 29.05.2012 (посв. приватним нотаріусом КМНО Шевченко І.Л. за реєстровим 891); протоколом №4 Загальних зборів учасників Товариства від 23.07.2012; Статутом Товариства у редакції, затвердженій протоколом №4 від 23.07.2012; випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, далі - ЄДР від 26.07.2012 та наказом №1 про призначення на посаду директора від 23.07.2012.
		З 03.07.2013 у власності Товариства перебував незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20299,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97000780000), далі - Офісний комплекс, що підтверджується наступними належним доказами: рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі №5011-32/10471-2012, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5741755 від 05.07.2013.
		У подальшому, в період з 19.02.2019 по 24.05.2019, щодо Товариства було вчинено низку реєстраційних дій, внаслідок яких Позивач перестав бути власником корпоративних прав у Товаристві і з власності Товариства вибув Офісний комплекс. 
		Так, власником 100% статутного капіталу Товариства став значитись ОСОБА_3 , Відповідач-2 за позовом, а власником офісного комплексу - ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» (виділено з Товариства, буде описано далі), єдиним засновником якого виступає також ОСОБА_3 , що відбулося внаслідок реєстраційних дій у ЄДР щодо Товариства, підтверджених залученим до справи належним доказом - витягом з ЄДР станом на 29.05.2019, а саме, таких реєстраційних дій:
		- №10741070011035120 від 19.02.2019, згідно з якою було змінено склад засновників Товариства (виключено ОСОБА_1 та включено ОСОБА_2 );
		- №10741070012035120 від 21.02.2019, згідно з якою було змінено керівника Товариства з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ;
		- №10741070013035120 від 01.03.2019, згідно з якою було змінено склад засновників Товариства (виключено ОСОБА_2 та включено ОСОБА_3 );
		- №10741050014035120 від 01.03.2019, згідно з якою було зареєстровано Статут Товариства у новій редакції;
		- №10741070015035120 від 02.03.2019, згідно з якою було змінено керівника Товариства з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ;
		- №10741070016035120 від 02.05.2019, згідно з якою було змінено місцезнаходження Товариства з « 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/ 10 , корп. 14, поверх 4 » на « 04119 , м. Київ, вул . Зоологічна, буд. 4А , офіс 139»;
		- №10741050017035120 від 22.05.2019, згідно з якою було змінено найменування Товариства з «Міжнародна юридична компанія «КРАТОС» на «ПІКБЛЕНК», і зареєстровано Статут Товариства у новій редакції;
		- №10741070018035120 від 22.05.2019, згідно з якою було змінено керівника Товариства з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 ;
		- №10741220019035120 від 22.05.2019, згідно з якою було внесено рішення засновників (учасників) Товариства щодо виділу;
		- №10741050020035120 від 23.05.2019, згідно з якою було: зменшено розмір статутного капіталу Товариства з 10075000 грн. до 2786300 грн., у зв`язку з виділом з Товариства нової юридичної особи - ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС»; змінено грошовий розмір частки засновника з 10075000 грн. на 2786300 грн.; зареєстровано Статут Товариства у новій редакції; внесено відомості про юридичних осіб-правонаступників Товариства - ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС».
		Як вбачається з відомостей ЄДР (відповідні належні докази - роздруківки з ЄДР, залучені до матеріалів справи), підставою для вчинення таких реєстраційних дій стали наступні документи:
		- договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 29.11.2018, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до умов яких право власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ;
		- рішення №19/2 учасника Товариства (код 36799623) від 19.02.2019, яким звільнено з посади директора Товариства ОСОБА_1 та призначено на посаду директора ОСОБА_2 ;
		- договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства №1/03/2019 від 01.03.2019 та Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 01.03.2019, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до умов яких право власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ;
		- рішення №01/03/19 учасника Товариства (код 36799623) від 01.03.2019, яким затверджено Статут Товариства у новій редакції, а також звільнено з посади директора Товариства ОСОБА_2 та призначено на посаду директора ОСОБА_3 ;
		- рішення №02-05/19 одноосібного учасника Товариства (код 36799623) від 02.05.2019, яким змінено найменування Товариства на ТОВ «ПІКБЛЕНК», звільнено з посади директора Товариства ОСОБА_3 та призначено на посаду директора ОСОБА_4 , а також затверджено Статут Товариства у новій редакції;
		- рішення №22-05/19 одноосібного учасника Товариства (код 36799623) від 22.05.2019, яким виділено з Товариства нову юридичну особу - ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» зі статутним капіталом 7288700 грн., затверджено розподільчий баланс, передано для формування статутного капіталу ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» офісний комплекс, здійснено конвертацію (обмін) часток учасника Товариства, з якого здійснюється виділ, зменшено статутний капіталі Товариства з 10075000 грн. до 2786300 грн., у зв`язку з виділом з нього нового товариства з обмеженою відповідальністю зі статутним капіталом 7288700 грн., затверджено Статут Товариства у новій редакції.
		Позивач, звертаючись до суду з даним позовом стверджує, що як єдиний учасник та директор Товариства не підписував жоден з вищезазначених документів, що свідчить про їх підробку та фальсифікацію невідомими особами. 
		Позивач зазначає, що такими діями було порушено його права, як законного власника Товариства, оскільки після вчинення вказаних реєстраційних дій, над Товариством був встановлений повний корпоративний та управлінський контроль сторонніх осіб, що дозволило їм вивести Офісний комплекс, належний на праві власності Товариству, на користь третьої особи - ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС», що і  Відбулось це шляхом виділу з Товариства нової юридичної особи - ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» зі статутним капіталом 7288700 грн. та передачі для формування її статутного капіталу офісного комплексу на підставі акта приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019.  Як наслідок, 23.05.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, далі - ДРРП, право власності на Офісний комплекс на підставі акта приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019 було зареєстровано за ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» (запис №31695181 від 23.05.2019), належна копія інформаційної довідки з ДРРП від 29.05.2019 судом залучена до справи.
		Тобто, Позивач посилається, що правочини щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства та офісний комплекс, а також всі рішення вищого органу управління Товариства, прийняті з 19.02.2019 по 22.05.2019, та затверджені ними нові редакції Статуту Товариства, є недійсними.
		Судом встановлено, та що було описано вище, що частка Позивача у статутному капіталі Товариства вибула з його власності на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 29.11.2018 та договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018, на який міститься посилання в пункті 1 даного Акту.
		Позивач, ОСОБА_1 , стверджує, що ніколи не укладав та не підписував такі акт та договір, на дату їх складання був відсутній в м. Києві, ніколи не зустрічався з ОСОБА_2 та взагалі не знайомий з даною особою, до приватного нотаріуса Кударенко В.М. для нотаріального посвідчення справжності підпису на акті не звертався.
		При цьому, Позивач посилається, що факт підробки підпису ОСОБА_1 на акті приймання-передачі частки підтверджується Висновком експерта №9310 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 04.06.2019, складеним експертом першого класу ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» (свідоцтво №35199548), в заключній частині якого зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 , електрографічне зображення якого міститься у графі: «підписи сторін», навпроти друкованого запису: « ОСОБА_1 » в електрофотокопії акта приймання-передачі частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «КРАТОС» від 29.11.2018, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
		Суд погоджується, що вказаний висновок №9310 від 04.06.2019, складений ОСОБА_5 , яка працює у ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» дійсно містить висновок особи, яка його склала, що за проведеним нею дослідженням підпис від імені ОСОБА_1 , електрографічне зображення якого міститься у графі: «підписи сторін», навпроти друкованого запису: « ОСОБА_1 » в електрофотокопії акта приймання-передачі частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «КРАТОС» від 29.11.2018, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
		Разом з цим, указаний вище документ, «Висновок експерта №9310 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 04.06.2019», не приймається судом, як доказ по справі - висновок експерта (ст. 77, 98 ГПК України), та відхиляється, як неналежний доказ, оскільки складений особою, яка не мала права проводити почеркознавчу експертизу та складати її висновок. 
		Так, стаття 98 ГПК України визначає висновок експерта, як докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновків та обґрунтованих відповідей на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. 
		Законодавство України про судову експертизу складається із Закону України «Про судову експертизу» (ст. 2 вказаного Закону), інших нормативно-правових актів. Стаття 7 Закону України «Про судову експертизу» визначає, до чого обгрунтовано апелює Позивач, на замовлення якого вказана вище експертиза проводилась, що судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. 
		Разом з чим, частина 3 сказаної статті містить виключення з описаного вище загального правила, а саме, що «виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз».
		Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затв. Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 зі змінами та доповненнями, у редакцій, чинній на момент здійснення експертизи) почеркознавча експертиза є видом (підвидом) криміналістичної експертизи (п.п. 1.2.1. п. 1.2 Інструкції).
		ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з картки судового експерта, працювала у Київському НДІ судових експертиз, мала відповідне свідоцтво та була кваліфікована комісією вказаного інституту у такій категорії експертиз, як почеркознавча і авторознавча: дослідження почерку і підписів. 
		Разом з цим, на момент проведення експертного дослідження та складення висновку №9310 від 04.06.2019 ОСОБА_5 не працювала у державній спеціалізованій установі зі здійснення судово-експертної діяльності та не мала діючого кваліфікаційного свідоцтва на проведення відповідного виду почеркознавчих експертиз, оскільки видане їх раніше свідоцтва було визнано недійсним 01.02.2018 у зв`язку з звільненням з КНДІСЕ та анульовану за рішенням ЕКК КНДІСЕ 02.02.2018 №2.
		Вказана інформація є відкритою та розміщена у вільному доступі у Реєстрі атестованих судових експертів (http://rase.minjust.gov.ua/).
		Отже, на момент проведення експертного дослідження та складення висновку №9310 від 04.06.2019 ОСОБА_5 не відносилась до визначених Законом суб`єктів, які мають право проводити почеркознавчу експертизу, яка є видом (підвидом) криміналістичної експертизи (п.п. 1.2.1. п. 1.2 вказаної Інструкції). 
		Тобто, по суті, наданий Позивачем доказ - висновок експертизи №9310 від 04.06.2019, містить дефект - складений ОСОБА_5 , як особою, яка не мала не це відповідних повноважень, тому не приймається судом. 
		Натомість, твердження Позивача, що він не укладав та не підписував спірні акт та договір від 29.11.2018, так як дату їх складання був відсутній в м. Києві, тобто, не міг це зробити, оскільки фізично перебував у іншому місці, суд визнає обґрунтованими. 
		Так, судом встановлено, що 29.11.2018, в день складання та нотаріального посвідчення справжності підпису ОСОБА_1 у м. Києві, ОСОБА_1 . знаходився в м. Бердянську Запорізької області, що підтверджується фактом оформлення ним у цей день у м. Бердянську нотаріальної довіреності (серія бланка НИМ №341062), посвідченої приватним нотаріусом Бердянського МНО Запорізької області Степаненко Т.А. за реєстровим №2913. І у посвідчувальному написі, зробленому на вказаній довіреності, зазначено, що вказана довіреність була підписана ОСОБА_1 у присутності нотаріуса, його особу було встановлено, а дієздатність перевірено. Також, з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів вбачається, що бланк ННМ №341062, на якому було виготовлено вищезазначену довіреність, було витрачено саме 29.11.2018, і згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей вказана довіреність була видана ОСОБА_1 29.11.2018 об 11:24:07.
		Суд погоджується з твердженнями Позивача, що враховуючи відстань між містом Бердянськом та містом Києвом (біля 765 км), що ОСОБА_1 , фізично перебуваючи об 11:24:07 у м. Бердянську, не міг в цей же день у присутності приватного нотаріуса КМНО Кударенко В.М. вчинити підпис на акті приймання-передачі частки, а приватний нотаріус Кударенко В.М., відповідно, не могла у цей день засвідчити справжність підпису ОСОБА_1 на такому Акті.
		При цьому, обставину доведеності перебування ОСОБА_1 в день складання акта приймання-передачі частки саме у м. Бердянську, а не у м. Києві, суд встановив виходячи з листка непрацездатності серії АДУ №466410, виданого КНП «Бердянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бердянської міської ради, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 29.11.2019 по 03.12.2018 перебував на лікарняному.
		Також, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 або Товариством видавалися доручення (довіреності) будь-яким іншим особам, які б містили повноваження щодо звернення із заявами до державних реєстраторів та/або осіб, які виконують функції державних реєстраторів, про внесення змін до відомостей про учасників Товариства та вчинення будь-яких інших реєстраційних дій.
		І матеріали справи також не містять доказів, що ОСОБА_1 вступав будь-якою особою у правовідношення, з якого б випливало право або обов`язок представляти його інтереси як учасника Товариства на загальних зборах та розпоряджатись належною йому часткою у статутному капіталі Товариства.
		Отже, судом встановлено, що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 29.11.2018 Позивач не підписував. 
		Також, суд визнає обгрунтвоаними і доведеними твердження Позивача, що він також не підписував і Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018, оскільки єдиним місцем, де згадується цей договір, є посилання на нього в п. 1 акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 29.11.2018, і при цьому, судом встановлено, що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 29.11.2018 Позивач не підписував, і також судом встановлено відсутність існування оригіналу Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018, який відповідною ухвалою суду витребовувався в порядку ст. 81 ГПК України  у ОСОБА_2 , проте суду наданий не був.
		Відповідно до ч. 9 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
		Враховуючи наведене, за відсутності оригіналу Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018, суд визнає доведеною обставину, що цього договору фізично не існує і Позивач його не підписував. У матеріалах справи відсутня навіть і копія цього договору. 
		Отже, оскільки Позивачем, як єдиним законним власником частки у статутному капіталі Товариства самостійно також не вчинялись будь-які дії щодо відчуження належних йому корпоративних прав та проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, то вчинення вищезазначених дій відбувалось поза волею ОСОБА_1 , а підписи на відповідних документах виконані не ним, а іншими особами, які ним на підписання також не уповноважувались. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Підставою недійсності правочину, як зазначено в ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 2 і 3 ст. 203 ЦК України).
		Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. 
		Підсумовуючи наведене вище, судом було встановлено, що Позивач як єдиний належний учасник Товариства: не виражав своєї волі на відчуження частки у статутному капіталі Товариства, не укладав та не підписував жодних правочинів, направлених на відчуження частки у статутному капіталі Товариства і не надавав будь-якій особі повноважень на вчинення будь-яких дій відносно частки у статутному капіталі Товариства. Також Позивач не скликав та не приймав участі у Зборах учасників Товариства, на яких би вирішувались питання про відчуження частки у статутному капіталі, вихід учасника та інші питання, наслідком яких мала б стати втрата контролю над Товариством, не підписував жодних рішень, протоколів Зборів учасників Товариства, зі змісту яких вбачались би відчуження частки у статутному капіталі, втрата контролю над Товариством і не наділяв будь-яку особу повноваженнями (не вчиняв будь-які правочини) на звернення як від свого імені, так і від імені Товариства до державного реєстратора із заявами про внесення змін до відомостей про юридичну особу.
		З огляду на наведене та враховуючи відсутність у ОСОБА_1 волі на продаж (відступлення) власної частки у статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_2 , судом встановлено, що правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства, оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 29.11.2018, суперечить вимогам ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, тому вимоги про визнання його недійсним судом задовольняються.
		При цьому, ч. 1 ст. 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Отже, з огляду на недійсність вищезазначеного правочину, ОСОБА_2 не набув право власності на частку у статутному капіталі Товариства, а тому не мав права нею розпоряджатись шляхом продажу на користь ОСОБА_3 
		Відтак, правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства, оформлений Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства №1/03/2019 від 01.03.2019 та Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 01.03.2019, також суперечить вимогам ч. 2, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 658 ЦК України, тому вимоги про визнання його недійсним судом також задовольняються.
		Щодо оскаржуваних рішень вищого органу управління Товариства, прийнятих з 19.02.2019 по 22.05.2019, та редакцій Статуту Товариства, судом встановлено наступне. 
		Відповідно до п. 7.1. Статуту Товариства (у редакції, затвердженій Протоколом №4 від 23.07.2012), вищим органом управління Товариством є Загальні збори учасників (далі - Збори учасників). Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників.
		Пунктом 7.1.2. Статуту Товариства (у вказаній редакції) передбачено, що Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.
		За приписами ч. 1 ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
		Суд зазначає, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. І безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства»).
		З наведеного суд дійшов висновку, що оскільки Позивач, як єдиний належний учасник Товариства з часткою 100% статутного капіталу не брав участі у Зборах учасників та не ухвалював жодних рішень з 19.02.2019 по 22.05.2019, а також не уповноважував на це інших осіб, то всі рішення вищого органу управління Товариства, що були прийняті ним у період з 19.02.2019 по 22.05.2019, підлягають визнанню недійсними, так як на підставі ст.ст. 59, 60 указаного Закону, тому вимоги позову у цій частині судом задовольняються.
		Оскільки судом визнані недійсними рішення вищого органу управління Товариством, прийняті з 19.02.2019 по 22.05.2019, то як наслідок їх недійсності суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про визнання недійсними і нових редакцій Статуту Товариства, що затверджені такими рішеннями.
		Щодо правочину про перехід до ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» права власності на офісний комплекс, суд зазначає наступне.
		Так, як вже було встановлено судом та описано вище, перехід права власності на офісний комплекс до ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» став можливим лише внаслідок незаконної втрати Позивачем корпоративного та управлінського контролю над Товариством.
		ОСОБА_1 , як законний власник Товариства з часткою 100% статутного капіталу та як директор Товариства, не приймав рішень про виділення з Товариства нової юридичної особи, про затвердження розподільчого балансу та передачу офісного комплексу для формування статутного капіталу нової юридичної особи (ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС»), а також не підписував та не уповноважував будь-яких осіб на підписання Акту приймання - передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019 (матеріали справи не містять доказів протилежного), тому згаданий акт був підписаний з боку Товариства фактично сторонньою особою без жодних повноважень.
		Суд зауважує, що рішення особи про передачу належного їй майна до статутного капіталу суб`єкта господарювання є одностороннім правочином (юридичним актом), спрямованим на припинення права власності на майно такої особи, яке створює для суб`єкта господарювання правомочності прийняти таке майно до статутного капіталу та визначити в установчих документах розмір частки у статутному капіталі. Отже, до даної дії мають застосовуватись загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України.
		Частинами 1, 2 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обоє`язків і здійснювати їх через своїх учасників.
		Як уже було вказано вище, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Тобто, з системного аналізу ст.ст. 92, 203 ЦК України вбачається, що для вчинення дійсного правочину: юридична особа повинна мати необхідний обсяг дієздатності, і волевиявлення такої юридичної особи має відповідати її волі.
		Натомість, судом встановлено, що оскаржуваний правочин було вчинено на виконання недійсного рішення №22-05/19 одноосібного учасника Товариства (код 36799623) від 22.05.2019, та підписано від імені Товариства незаконно обраним керівником, який діяв всупереч інтересам Товариства, без відома та дозволу Позивача, тобто за відсутності будь-яких належних повноважень.
		При цьому, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначені повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення в подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу були відсутні чи обмежені (Верховний Суд України, постанова від 13.03.2017 у справі №6-147цс17).
		Суд зазначає, що недійсність правочинів, на підставі яких Позивача було позбавлено права власності на частку у статутному капіталі Товариства, а також недійсність рішень вищого органу управління Товариства, якими Позивача було звільнено з посади директора та призначено нового директора, підтверджує, що станом на час вчинення правочину по передачі права власності на офісний комплекс на користь ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС», у органів управління були відсутні повноваження щодо представництва ТОВ «Міжнародна юридична компанія «КРАТОС».
		З моменту втрати ОСОБА_1 корпоративного та управлінського контролю над Товариством, всі дії виконавчого органу Товариства (директора), а також дії та рішення незаконно сформованого вищого органу управління також є незаконними та такими, що не породжують жодних правових наслідків, оскільки вчинялися поза межами волі Позивача.
		Відповідно до п. 7.1.2. Статуту Товариства (у редакції, затвердженій Протоколом №4 від 23.07.2012) до виключної компетенції Зборів учасників належить: прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства; надання дозволу на укладення договорів (вчинення правочинів) на суму, що перевищує 100 000 грн.; надання дозволу на укладення договорів (вчинення правочинів) щодо відчуження основних фондів Товариства, вартість яких відповідно до даних бухгалтерського обліку перевищує 10 000 грн.
		Таким чином, Товариство могло відчужити власні майнові активи шляхом передачі їх для формування статутного капіталу іншої юридичної особи лише за наявності дієздатності, через свої органи управління, воля яких могла бути виражена виключно через ОСОБА_1 , але у даному випадку Товариство в особі ОСОБА_1 не приймало будь-якого рішення щодо передачі офісного комплексу за Актом приймання-передачі для формування статутного капіталу ТОВ «СІЕЕЙТ ПРОПЕРТІС», з чого суд дійшов висновку про недієздатність Товариства щодо підписання Акту приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019 та вказує на відсутність (дефект) волі Товариства на вчинення правочину щодо передачі офісного комплексу для формування статутного капіталу ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС».
		Отже, створення ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» та формування його статутного капіталу за рахунок майна Товариства було здійснено протиправно, і відповідно, Офісний комплекс протиправно вибув з власності Товариства, тому правочин по переходу права власності на офісний комплекс до ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» суперечить ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України, тому вимоги позову у цій частині судом також визнаються обґрунтованими та задовольняються.
		Щодо порушення прав Позивача, суд окремо зазначає наступне. 
		За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		Згідно з п. 5.1.2. Статуту Товариства (у редакції, затвердженій Протоколом №4 від 23.07.2012) учасники Товариства мають право брати участь в розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди).
		Відповідно до п. 7.1.2. Статуту Товариства (у редакції, затвердженій Протоколом №4 від 23.07.2012) до виключної компетенції Зборів учасників належить: прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства; надання дозволу на укладення договорів (вчинення правочинів) на суму, що перевищує 100 000 грн.; надання дозволу на укладення договорів (вчинення правочинів) щодо відчуження основних фондів Товариства, вартість яких відповідно до даних бухгалтерського обліку перевищує 10 000 грн.
		Оскільки Позивач не приймав жодних рішень про відчуження майна Товариства, а відчуження офісного комплексу стало можливим лише після незаконного позбавлення Позивача частки у статутному капіталі Товариства та зміни директора Товариства (після втрати корпоративного та управлінського контролю), є очевидним, що вчиненням правочину по переходу права власності на офісний комплекс до ТОВ «СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС» порушуються корпоративні права Позивача, як єдиного законного учасника Товариства, що надає йому право на оскарження такого правочину.
		Внаслідок незаконного відчуження офісного комплексу Позивач, як бенефіціарний власник Товариства, позбавився можливості отримувати доходи та інші блага від володіння та використання даної нерухомості тощо.
		Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 р. у справі №3-207гс14, незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам. Зважаючи на частку позивача у статутному фонді товариства (70 %), акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Таку ж правову позицію відображено у п. 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Слід відзначити, що поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, а тому воно не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів). Зокрема, у контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції майном визнаються: прибутки, що випливають з власності (рішення ЄСПЛ від 19.12.1989 р. у справі «Мелахер та інші проти Австрії»); акції компаній (рішення ЄСПЛ 25.07.2002 р. у справі «Совтрансавто- Холдинґ» проти України»); приватновласницькі інтереси, визнані відповідно до національного права (рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 р. у справі «Беєлер проти Італії».
		Отже, частка у статутному капіталі, якою володіє Позивач, є його майном, і позбавлення його можливості отримувати прибуток від такої частки є порушенням його прав (постанова Верховного Суду України від 27.06.2017 р. у справі №21-3739а16).
		Виходячи з наведеного, вчинення спірного правочину безумовно свідчить про порушення корпоративних прав Позивача щодо управління справами Товариства та розподілу прибутку Товариства від господарської діяльності, що надає йому право на оскарження такого правочину.
		Відтак, з огляду на все наведене вище, вимоги позову визнаються судом обґрунтованими та задовольняються повністю.
		Інші заперечення Відповідачів проти позову, не відхилені судом вище у рішенні описаним судом встановленням дійсних обставин справи, судом також розглянуті і відхилені як такі, що на результат вирішення спору (задоволення позову з наведених вище обґрунтувань) впливу не мають.   
		Окремо суд відхиляє посилання Відповідачів 2 та 3 на неналежне засвідчення Позивачем копій документів, поданих у якості доказів та прийнятих судом, та зауважує, що дані документи засвідчені одним пакетом та згідно з ч. 5 ст. 91 ГПК України, а саме, засвідчені учасником справи, який підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
		Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідачів 1-3, оскільки з встановлених судом та описаних вище обставин справи вбачається, що вони є винними у виникненні даного спору.
		Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000 грн., оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) від 29.11.2018, укладеними між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області 15.09.1998, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 07.12.2000, проживає за адресою АДРЕСА_8 ).
		Визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623), оформлені рішенням №19/2 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623)  від 19.02.2019.
		Визнати недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000 грн., оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) №1/03/2019 від 01.03.2019 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) від 01.03.2019, укладеними між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 07.12.2000, проживає за адресою АДРЕСА_8 ) та ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_5 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 18.04.2003, адреса реєстрації: АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ).
		Визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623), оформлені рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) від 01.03.2019.
		Визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623), затверджену рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) від 01.03.2019.
		Визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623), оформлені рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) від 02.05.2019.
		Визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІКБЛЕНК» (ідентифікаційний код 36799623), затверджену рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623) від 02.05.2019.
		Визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" (м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 36799623), оформлені рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" (ідентифікаційний код 36799623) від 22.05.2019.
		Визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІКБЛЕНК» (ідентифікаційний код 36799623), затверджену рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" (ідентифікаційний код 36799623) від 22.05.2019.
		Визнати недійсним правочин щодо переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" (м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 6-Д, офіс 43; ідентифікаційний код 43016679) права власності на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20299,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97000780000), оформлений актом приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 07.12.2000, проживає за адресою АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області 15.09.1998, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ) 6403 (шість тисяч чотириста три) грн. 33 коп. судового збору.
		Стягнути з ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_5 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 18.04.2003, адреса реєстрації: АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області 15.09.1998, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ) 6403 (шість тисяч чотириста три) грн. 33 коп. судового збору.
		Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" (м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 6-Д, офіс 43; ідентифікаційний код 43016679) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області 15.09.1998, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ) 6403 (шість тисяч чотириста три) грн. 33 коп. судового збору.
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.
		Повне рішення складено 29.10.2019
		Суддя                                                                                                        Р.Б. Сташків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...