Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 526/1881/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2019. Зареєстровано: 30.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.
Дата набрання законної сили: 26.11.2019
Номер судового провадження: 2/526/707/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 526/1881/19
		Провадження № 2/526/707/2019
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України 
		 
		21 жовтня 2019 рокуГадяцький районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого - Киричка С.А.,
		за участю секретаря - Широколави О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадячі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України,-
		 
		встановив:
		 
		У вересні 2019 року до Гадяцького районного суду Полтавської області надійшов позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України в сумі 1 089 803,22 грн.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, що виявилась у повсюдних проявах порушень прав людини, позивачка була змушена покинути тимчасово окуповане м.Брянка, Луганської області та у листопаді 2014 року вимушено перемістилася зі своїм сином до підконтрольної Україні території - м. Гадяч Полтавської області. В результаті збройної агресії Російської Федерації проти України їм було завдано істотної моральної шкоди.
		Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 30.10.2018 року у цивільній справі № 526/1844/18 встановлено юридичний факт вимушеного переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в листопаді 2014 року з території Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
		Вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України були порушені її права, передбачені розділом II Конституції України, Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року, іншими міжнародними актами, зокрема, такі як: право на життя, право на повагу до честі та гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії тощо.
		Стверджує, що обставини її вимушеного переселення в результаті збройної агресії РФ проти України, чисельні порушення основоположних прав людини на тимчасово окупованій території Луганської області є підставою для заявлення до РФ вимог щодо компенсації моральної шкоди. Нанесена позивачу Російською Федерацією моральна шкода не усунута та продовжує йому завдавати чималих моральних страждань. Крім цього, внаслідок вимушеного переселення в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, позивач була змушена прилаштовуватись до нових життєвих умов. Внаслідок пережитого у неї погіршився емоційний і психологічний стан.
		Вважає, що розмір моральної шкоди встановлений з урахуванням характеру і обсягу завданих моральних страждань та з урахуванням практики Європейського суду з аналогічних питань.
		Представник позивача в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує .
		Представник відповідача, який повідомлявся про судове засідання через Посольство Російської Федерації в Україні, отримав завчасно судову повістку, що підтверджується матеріалами справи, заперечення на позов не надіслав, в судові засідання представника не направив.
		Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
		У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Троїцьке Папаснянського району Луганської області, була зареєстрована та до листопада 2014 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане місце проживання вимушено покинула у листопаді 2014 року з огляду на масові порушення прав людини, викликані збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Відповідно до рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30.10.2018 року у цивільній справі №526/1844/18, яке не оскаржувалось з боку Російської Федерації у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено факт того, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в листопаді 2014 року з території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України. В результаті збройної агресії Російської Федерації проти України та вимушеного переселення з тимчасово окупованої території Луганської області України позивачка зазнала моральних страждань. Завдана моральна шкода позивачці обумовлена зокрема тим, що остання втратила можливість проживати у рідному місті, втратила можливість спілкуватися з друзями та родичами, втратила звичне для себе середовище існування. Переміщення на підконтрольну Україні територію в результаті саме збройної агресії РФ спричинило об`єктивну необхідність позивачці облаштовувати звичний для неї спосіб життя. Нанесена позивачці Російською Федерацією моральна шкода виявилась у погіршенні емоційного та психологічного стану, повністю не усунута та продовжує їй завдавати чималих моральних страждань.
		Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, що також регулювалось різними законодавчими актами та офіційними документами.
		За правилом ч.1. ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. При цьому, згідно з ч.3 вказаної статті, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Згідно ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) N 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Як слідує зі ст. 1167, ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
		Право на життя передбачене Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ІУ Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975р., договори укладені між Україною та Росією в т.ч. про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст..2 Статуту ООН.
		При вирішенні вимог позивача, суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно якого вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
		Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 983384,22 гривень (35 000,00 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову), позивачем доведено, що внаслідок її вимушеного переселення з тимчасово окупованої території Луганської області внаслідок саме збройної агресії РФ проти України вона відчуває душевні страждання, що не дають їй можливості проживати повноцінним життям та життям, яким вона проживала до збройної агресії РФ проти України. З огляду на триваючу окупацію РФ частини території Луганської області України обставини, що призвели до вимушеного переселення позивачки тривають і досі.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		Враховуючи те, що позивачем наведені обґрунтовані правові докази вини відповідача у завданні їм моральної шкоди через вимушене переселення внаслідок збройної агресії, а відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для ухвалення рішення про стягнення моральної шкоди.
		Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України суд,-
		вирішив:
		 
		Позов   ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України - задовольнити.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1089803,22 грн (один мільйон вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот три гривень 22 коп.), що на день підписання позову за офіційним курсом НБУ складає 35 000,00 євро (тридцять п`ять тисяч євро).
		Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 16347 гривень 05 копійок.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.  
		Дата складання повного судового рішення - 25.10.2019 р.
		 
		Суддя:                         С. А. Киричок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...