Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/1300/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2019. Зареєстровано: 30.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.
Дата набрання законної сили: 30.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/34036/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №806/1300/16
		провадження №К/9901/34036/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції рядового поліції Свести Андрія В`ячеславовича, Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції про визнання незаконними дій, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Іваненко Т. В. (головуючий), Мацького Є. М., Франовської К. С.
		І. Суть спору
		1. У липні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо зупинки та блокування 6 травня 2016 року о 22:18 керованого ним транспортного засобу Нonda CR-V, номерний знак НОМЕР_1 .
		2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вчинені інспектором дії не відповідають статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». За твердженням позивача, зазначені інспектором причини зупинки, спочатку - не пристебнутий ремінь безпеки, а згодом - орієнтування щодо перебування водія у нетверезому стані, не підтверджені належними доказами. Позивач звертав увагу на те, що будь-яких протоколів про адміністративне правопорушення відповідачем 6 травня 2016 року не складалось. Також позивач, із посиланням на приписи статті 126 Основного Закону України, наголосив на тому, що він є суддею апеляційного суду Житомирської області, а тому його права гарантовані Конституцією України.
		3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірних дій.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. 6 травня 2016 року близько 22 години на вул. Щорса (Покровська) у м. Житомирі інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Житомирі ДПП рядовим поліції Свестою А.В. під час здійснення патрулювання за допомогою гучномовця зупинено транспортний засіб Нonda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який не був пристебнутий ременем безпеки.
		5. За наслідками зупинки транспортного засобу під керуванням позивача постанов не виносилось, однак у подальшому відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
		6. Уважаючи, що вказана зупинка відбулась протиправно, позивач звернувся до суду.
		7. Під час дослідження питання щодо причин зупинки в суді першої інстанції відповідач Свеста А. В. пояснив, що причиною зупинки транспортного засобу було порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме він не був пристебнутий ременем безпеки. Щодо посилання ним під час зупинки на орієнтування, що водій даного транспортного засобу керує у стані алкогольного сп`яніння, вказав, що можливо помилково про це зазначив, орієнтування не було. На запитання суду яким чином їх патруль, рухаючись позаду автомобіля позивача та враховуючи темну пору доби, побачив, що водій непристебнутий ременем безпеки, інспектор Свеста А В. пояснив, що про таке порушення їм повідомив по рації патруль, що рухався назустріч, а саме інспектор ОСОБА_3 
		8. Аналогічні показання надано в суді першої інстанції свідком інспектором ОСОБА_4 , який здійснював патрулювання разом з відповідачем.
		9. Указані обставини підтвердив і допитаний у судовому засіданні   в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 , який пояснив, що 6 травня 2016 року під час патрулювання разом з інспектором ОСОБА_3, рухаючись вулицею Щорса (Покровська) в напрямку вулиці Ватутіна побачили, що у автомобілі, який рухався назустріч, водій та пасажир були не пристебнуті ременем безпеки. Побачивши, що позаду даного автомобіля рухається інша патрульна машина, інспектор ОСОБА_3 вирішив повідомити по рації про вказане порушення, вказавши місцезнаходження даного автомобіля. На запитання суду яким чином їх патруль, враховуючи темну пору доби, побачив не пристебнутий ремінь безпеки позивача, інспектор ОСОБА_5 пояснив, що вже було увімкнено вуличне освітлення і, рухаючись назустріч, патрульний автомобіль освітив автомобіль позивача.
		10. Дослідивши наявний відеозапис з відеореєстратора поліцейського, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не оспорює, що на даному відео зафіксовано обставини щодо яких заявлено позов. За висновком апеляційного суду, цим відеозаписом підтверджено, що зупинка водія інспектором мала місце саме внаслідок порушення пункту 2.3 Правил дорожнього руху. Так, на запитання інспектора, чому водій допустив це порушення, останній відповів вибаченням і цих обставин не оспорював. В суді апеляційної інстанції, позивач у процесі перегляду відеозапису достовірність фіксації в означеній частині, не оспорював.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		11. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 16 грудня 2016 року позов задовольнив частково та визнав незаконними дії інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Житомирі ДПП рядового поліції Свести А. В. щодо зупинки 6 травня 2016 року транспортного засобу Honda CR-V, держ. номер НОМЕР_1 .
		12. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено належними доказами наявність підстав зупинки транспортного засобу позивача, а саме порушення ним пункту 2.3 Правил дорожнього руху, а отже і правомірності своїх дій щодо зупинки даного транспортного засобу, а тому такі дії є незаконними. Такий висновок суду ґрунтується на таких мотивах: інформація про те, що порушення позивачем Правил дорожнього руху зафіксовано іншим патрульним автомобілем, з`явилась тільки під час даного судового розгляду та не підтверджена іншими доказами у справі (відеозаписом нагрудної камери інспектора); автомобіль позивача рухався у темну пору доби; свідок ОСОБА_5 перебуває на службі в тому ж органі поліції, що і відповідач.
		13. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 травня 2017 року скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року в частині задоволення позовних вимог і прийняти нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову в цій частині. В решті постанову суду залишив без змін.
		14. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що обставини щодо зупинки транспортного засобу позивача 6 травня 2016 року у зв`язку з порушенням з боку останнього вимог пункту 2.3 Правил дорожнього руху навпаки є доведеними наявними у справі доказами, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		15. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до невірної оцінки фактичних обставин справи з боку апеляційного суду.
		16. У скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		17. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.
		V. Оцінка Верховного Суду
		18. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		19. Отже, касаційний розгляд здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги. Встановлені в оскаржуваному судовому рішенні фактичні обставини повторно доказами не перевіряються.
		20. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		21. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
		22. Відповідно до статті 35 указаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
		1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
		2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
		3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
		4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
		5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
		6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
		7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 
		8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
		9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
		Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
		23. Спірним у цій справі є питання наявності у діях позивача ознак порушення пункту 2.3 Правил дорожнього руху, згідно з підпунктом «в» якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. <...> 
		24. Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		25. При цьому покладений на суб`єктів владних повноважень - відповідачів указаною нормою процесуального закону тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
		26. Аналіз обставин справи, установлених судом апеляційної інстанції, та мотивів, покладених в основу оскаржуваного судового рішення, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах факту недотримання з боку позивача вимог пункту 2.3 Правил дорожнього руху, що свідчить про наявність у відповідача правової підстави для зупинки позивача у силу пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
		27. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		28. Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку не спростовують, і так само не містять жодних аргументів щодо неправильного застосування з боку суду апеляційної інстанції норм матеріального права.
		29. Своєю чергою, як уже зазначено, суд касаційної інстанції обмежений у праві додаткової перевірки доказів.
		30. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
		31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		VI. Судові витрати
		32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі № 806/1300/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		 
		Судді                                                                                                    О. А. Губська
		 
		                                                                                                    О. В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...