Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-6471/06 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 61-11034ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		09 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа № 2-6471/06
		провадження № 61-11034св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Кузнєцова В. О.,
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року у складі судді Логінової С. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Гринчука Р. С.,  Ярмолюка О. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, в обґрунтування якої зазначала, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада           2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 червня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.
		На виконання вказаного рішення нею 01 грудня 2006 року було отримано виконавчий лист.
		При зверненні до Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області з приводу надання інформації щодо заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів їй надано відповідь про те, що виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина до відділу виконавчої служби не надходив та на виконанні не перебуває.
		Враховуючи наведене, просила задовольнити подану нею заяву.
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від    13 травня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив                з недоведеності заявником втрати виконавчого листа. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від      26 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата його оригіналу. Таким чином, оскільки стягувач повідомила суду про те, що виконавчий лист у справі втрачено, він не перебував на примусовому виконанні, наявні підстави для задоволення її заяви.
		Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суди позбавили її можливості отримати аліменти на утримання дитини. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.  
		05 серпня 2019 року справа № 2-6471/06 надійшла до Верховного Суду.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи                               в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд                  у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі ј частини від всіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 червня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.
		На виконання вказаного рішення ОСОБА_4 01 грудня 2006 року отримала виконавчий лист, що підтверджується її розпискою, яка міститься в матеріалах справи. 
		Відповідно до листа районного відділу державної виконавчої служби Хмельницького міського управління юстиції від 01 лютого 2019 року за результатами перевірки журналів обліку виконавчих проваджень, алфавітних покажчиків виконавчих проваджень, АСВП та інших облікових книг виконавчий лист № 2-6471/06 від              30 листопада 2006 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів до відділу державної виконавчої служби не надходив, на виконанні не перебуває.
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів його втрати.
		Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком судів з огляду на наступне.
		Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.  
		Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
		Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від       20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
		У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		У відповідності до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу         і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».
		При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати                у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження.
		Приймаючи оскаржувані рішення, суди не звернули уваги на те, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада          2006 року, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконано (доказів протилежного матеріали справи не містять), а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист ні у стягувача, ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебуває.
		Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви         у зв`язку із недоведеністю заявником втрати виконавчого листа. 
		Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд не звернув уваги на вищевикладене, допущені судом першої інстанції помилки не виправив.
		Оскільки згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України питання щодо видачі дубліката виконавчого документа віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, що позбавляє Верховний Суд ухвалити власне рішення, ухвалені  у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати вищевикладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд  у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. О. Кузнєцов  СуддіВ. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...