Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/2143/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: 61-15606ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                   
		 
		23 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 562/2143/17
		провадження № 61-15606св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,       
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - керівник Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Маломощаницької сільської ради, відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації,
		відповідачі: Маломощаницька сільська рада Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Рівненської області у складі колегії суддів: Григоренка М. П.,                Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., від 22 лютого 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		 
		У червні 2017 року керівник Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади Маломощаницької сільської ради, відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації до Маломощаницької сільської ради, відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації до Маломощаницької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (далі - Маломощаницька сільська рада), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості, зобов`язання повернення приміщення.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 10 серпня 2016 року між Маломощаницькою сільською радою в особі сільського голови Нікітюка В. В. та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 28/100 часток нежитлової будівлі - дитячого садка, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 131,0 кв. м. 
		На підставі вказаного договору за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказане приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 79517657 від 03 лютого    2017 року.
		Зазначав, що вказаний договір укладений між Маломощаницькою сільською радою та ОСОБА_1 з порушенням вимог статті 63 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент укладення спірного правочину),статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» та частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», якими встановлено заборону на приватизацію та використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.
		З урахуванням зазначеного позивач просив визнати вказаний правочин недійсним та зобов`язати останнього повернути 28/100 часток нежитлової будівлі - дитячого садка, що знаходиться по АДРЕСА_1 , територіальній громаді с. Мала Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області  у складі судді Шуляка А. С. від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Маломощаницької сільської ради, відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дитячий садочок у с. Мала Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області перестав функціонувати ще в 1984 році і ОСОБА_1 зі свого боку не допустив будь-яких неправомірних дій при набутті у власність                    28/100 часток нежитлової будівлі вказаного дитячого садка, а тому витребування на користь держави із володіння ОСОБА_1 спірного майна  буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
		Позов керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Маломощаницької сільської ради, відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації задоволено.
		Визнано недійсним договір від 10 серпня 2016 року купівлі-продажу 28/100 часток нежитлової будівлі, будівлі дитячого садка, а саме: 18 - коридор, 19 - основна, 20 - приміщення, 21 - туалет, 22 - туалет, 23 - основна, 24 - основна, 25 - тамбур, загальною площею 131,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та Маломощаницькою сільською радою в особі голови Маломощаницької сільської ради           Нікітюка В. В., та зобов`язано ОСОБА_1 звільнити та повернути вищевказане майно в розпорядження Маломощаницькій сільської ради.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що та обставина, що дитячий садочок у с. Мала Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області з 1984 року не функціонує, не змінює правовий статус цього об`єкту нерухомого майна, а тому відчуження частини будівлі дитячого садочка здійснено у порушення частини п`ятої  статті 63 Закону України «Про освіту», частини п`ятої та шостої статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» та частини другої статті  5 Закону України «Про приватизацію державного майна».
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.  
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відніс спірну будівлю до об`єктів освіти, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дитячий садок АДРЕСА_1 у формі дошкільного навчального закладу комунальної власності був створений та функціонував. Також відсутні докази державного фінансування дитячого садочка як об`єкта освіти загальнодержавного значення. Отже, позивач не довів належність спірної будівлі до об`єктів закладів освіти.
		Крім того, позивач не оспорював рішення Маломощаницької сільської ради від 18 лютого 2016 року № 32, яким затверджено перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, до якого включено частину приміщення колишнього дитячого садочка.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		 
		У липні 2018 року керівник Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу - Кривцовій Г. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Маломощаницької сільської ради від 12 березня 2002 року № 133 прийнято на баланс сільської ради приміщення колишнього дитячого садочка, який раніше перебував на балансі КСП «Нива».
		 
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 грудня 2003 року Маломощаницькою сільською радою зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, будівлю дитячого садка за адресою:                АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням Маломощаницької сільської ради від 18 лютого 2016 року № 32 затверджено перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, до якого включено частину приміщення дитячого садка.
		 
		14 липня 2016 року товарною біржою «Суренж» проведено прилюдні торги з продажу спірного приміщення.
		 
		Згідно з протоколом № 6 від 14 липня 2016 року про придбання на аукціоні (біржових торгах), переможцем аукціону ОСОБА_1 придбано лот - частину приміщення дитячого садка (а саме приміщення № № 18-25) загальною площею 131,0 кв. м, що обліковується на балансі Маломощаницької сільської ради, ціна продажу -  45 820,80 грн.
		 
		10 серпня 2016 року між Маломощаницькою сільською радою в особі сільського голови Нікітюка В . В . та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець на підставі протоколу № 6 про придбання на аукціоні (біржових торгах)                     від 14 липня 2016 року передав у власність, а покупець прийняв 28/100 часток нежитлової будівлі, будівлі дитячого садка а саме: 18 - коридор, 19 - основна, 20 - приміщення, 21 - туалет, 22 - туалет, 23 - основна, 24 - основна, 25 - тамбур, загальною площею 131,0 кв. м за адресою:                          АДРЕСА_1 .
		 
		На підставі вказаного договору за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищевказане приміщення, що підтверджується витягом                    № 79517657 від 03 лютого 2017 року.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Відповідно до статті 28 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1060-XII), система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
		 
		Згідно зі статтею 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; самоосвіту.
		 
		Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (частини перша статті 63 Закону № 1060-XII)
		 
		Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Заклад дошкільної освіти задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти.
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 63 Закону № 1060-XII об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
		 
		У справі, що переглядається, установлено, що будівлю колишнього дитячого садка по АДРЕСА_1 передано на баланс Маломощаницької сільської ради       12 березня 2002 року.
		 
		Разом з тим, обставин про те, що на баланс ради 12 березня 2002 року передано діючий дошкільний навчальний заклад, що він продовжував функціонувати за призначенням та фінансувався за рахунок державного бюджету, у справі не встановлено.
		 
		Так, згідно з листом відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації від 12 червня 2017 року дитячий садок у с. Мала Мощаниця перестав функціонувати ще в 1984 році.
		 
		На підставі рішення Маломощаницької сільської ради від 03 листопада        1992 року № 32 з 01 листопада 1992 року припинено діяльність і функціонування дитячого садка «Вишенка» у с. Мала Мощаниця.
		 
		Згідно з листом Маломощаницької сільської ради від 27 квітня 2017 року будівля колишнього дитячого садка на  50 % зруйнована. 
		 
		Таким чином, 12 березня 2002 року Маломощаницька сільська рада прийняла на баланс будівлю колишнього дитячого садка по АДРЕСА_1, а не дитячий  садок зі статусом дошкільного навчального закладу.  
		 
		З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що при відчуженні спірного об?єкта нерухомості Маломощаницька сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень.
		 
		Відповідно до рішення Здолбунівської районної ради Рівненської області       від 26 липня 2017 року № 366 здійснено реорганізацію Маломощаницької загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня в Маломощаницький навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІ ступеню - дошкільний навчальний заклад» Здолбунівської районної ради Рівненської області.
		 
		Згідно з довідки Маломощаницької сільської ради від 09 жовтня 2017 року на підставі наказу відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації розпочато підготовку документів для відкриття дошкільної групи для розвитку дітей дошкільного віку в Маломощанському навчально-виховному комплексі.
		 
		Отже, відчуженням частини спірної будівлі не порушено права відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації щодо забезпечення розвитку дошкільної освіти та мережі дошкільних навчальних закладів.
		 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція)  кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. 
		 
		У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»                                  від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»                    від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії»                              від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України»  від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями  статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		 
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		 
		Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
		 «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». 
		 
		У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом першої  інстанції обставини про те, що будівля колишнього дитячого садка не використовувалася для функціонування діючого дошкільного навчального закладу з 1984 року, не фінансувалась за рахунок державного бюджету, а також з огляду на те, що у с. Мала Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області є інший діючий дошкільний навчальний заклад - Маломощаницький навчально-виховний комплекс, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
		 
		Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 квітня           2019 року у справі № 718/2639/14-ц (провадження № 61-13292св18).
		 
		Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 6 400,00 грн, понесений останнім у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, необхідно покласти на Здолбунівську місцеву прокуратуру.
		 
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року скасувати, рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області                               від 06 листопада 2017 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з Здолбунівської місцевої прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 400,00 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   Б. І. Гулько     І. А. Воробйова     Г. В. Кривцова     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...