Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/27550/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.
Дата набрання законної сили: 24.10.2019
Номер судового провадження: 22-ц/801/1934/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/27550/18
		Провадження № 22-ц/801/1934/2019
		Категорія: 47
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
		Доповідач:Копаничук С. Г.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 жовтня 2019 рокуСправа № 127/27550/18м. Вінниця
		 
		Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого : Копаничук С.Г.
		суддів: Денишенко Т.О., Міхасішина І.В.
		при секретарі: Богацькій О.М.
		учасники справи : 
		позивач : ОСОБА_1 
		відповідачі : ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на  рішення Вінницького міського суду від 11.04.2019 року  ,ухвалене  в приміщенні цього суду суддею Медяною Ю.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,за участю третьої особи- Вінницького міського управління Держпродспоживслужби про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
		       
		В с т а н о в и в :
		 
		30.10.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи- Вінницького міського управління Держпродспоживслужби про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Зазначила, що відповідач в порушення санітарних і будівельних норм і правил побудувала вигрібну яму біля її земельної ділянки на відстані 2 метри від житлового будинку та біля 5 метрів від її колодязя, через що у погребі збільшилась вологість, він став непридатним для використання за цільовим призначенням Вказала, що на території двору відчувається неприємний запах джерелом якого є вигрібна яма. Позивач неодноразово зверталась до відповідача та відповідних державних органів щодо порушень її права користування своєю земельною ділянкою та використання її за призначенням, але жодних заходів задля припинення протиправних дій відповідачем вжито не було, у зв`язку з чим просила суд усунути відповідачем перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знищення вигрібної ями, яка знаходиться на відстані 2 метрів від домоволодіння позивача.
		Рішенням Вінницького міського суду від 11.04.2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог - Вінницького міського управління Держпродспоживслужби про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено, зобов`язано відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знищення (засипання) вигрібної ями, яка знаходиться на відстані 2 метрів від домоволодіння позивача. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а у справі постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказала на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, а також на порушення її прав на захист через недобросовісне виконання своїх обов`язків її представником. Зазначила про неправомірність розгляду судом першої інстанції даної справи в порядку спрощеного провадження, на не залучення всіх власників та користувачів житлового будинку до участі у справі , не дослідження правовстановлюючих документів, інвентарної справи на домоволодіння, технічних паспортів на будинковолодіння. Також зазначила, що суд не звернув увагу на те, що позивач не довела будування ями та використання саме відповідачкою , документів на підтвердження позовних вимог суду не надала. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною. Вказала, що посилання апелянта на неналежне виконання представником відповідача своїх обов`язків у суді першої інстанції не є підставою для скасування апеляційним судом законного рішення суду, а твердження про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи є безпідставними та не підтверджуються жодними допустимими та достатніми доказами.
		Колегія суддів, заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню слід залишити без задоволення.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права чи інтересу.
		Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
		Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч. 1 ст. 50 Конституції України).
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
		Відповідно до ст. ст. 90, 91 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких перешкод та порушень його прав на землю та відшкодування завданих збитків, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, щоб не створювати незручності сусідам.
		Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
		Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		Відповідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння як найменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.
		Ст. 12 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено обов`язки громадян, які пов`язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов`язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.
		Згідно ст. ст. 4, 15 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" громадяни мають право на безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище. Громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм, а при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.
		Пунктом 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року N 145, передбачено, що вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.
		Відповідно до пункту 5.1 вказаних норм та правил, Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за утриманням територій населених місць здійснює державна санітарно-епідеміологічна служба згідно з санітарним законодавством у порядку запобіжного та поточного нагляду. 
		Постановою Кабінету міністрів України «Про Деякі питання Державної
		санітарно-епідеміологічної служби» від 29 березня 2017 р. № 348 було ліквідовано державну санітарно-епідеміологічну службу, а її повноваження в частині санітарного та епідемічного благополуччя населення, державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства покладено на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба).
		Відповідно до ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Згідно ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.
		Відповідно до вимог п. 2.21.Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17 березня 2011 року рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах).
		Приписи п. 2.22.Санітраних норм визначають, що вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.
		Згідно п. 3.25а, п. 3.26 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських сільських поселень» ДБН 360-92» вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, які запобігатимуть фільтрації фекальних стоків у ґрунт. Відповідно до санітарних вимог дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб. Садибна забудова площею ділянок менше 600 м2 повинна забезпечуватися централізованим водопроводом, а малоповерхова забудова площею приквартирних ділянок менше 300 м 2 - водопроводом і каналізацією.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 . На території домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 розташована вигрібна яма. Вказана вигрібна яма розташована на відстані 2 м. від житлового будинку та приблизно 5 м. від криниці, що знаходяться на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 . Зазначені обставини визнано учасниками справи, а тому вони не підлягають доказуванню.
		Відповідно до Акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 15.07.2016 р., складеного головним спеціалістом відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства управління Держпродспоживслужби у м. Вінниці Гончарук Т.С., вигрібну яму використовувати не можна, про що з власником домоволодіння проведено бесіду, зокрема про необхідність підключення до централізованої мережі каналізації м. Вінниці або перенесення вигрібної ями в інше місце. 
		Протягом 2015-2016 років листами Управління Держпродспоживслужби у місті Вінниці ГУ ДПСС у Вінницькій області та Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці позивач неодноразово повідомлялось про незаконність розташування вигрібної ями на території сусіднього домоволодіння, що належить відповідачу, а ОСОБА_2 повідомлялась про необхідність перенесення вигрібної ями в інше місце з дотриманням санітарних вимог щодо облаштування вигребу та відстаней до житлового будинку і криниці позивача або підключення до централізованої мережі каналізації. 
		Згідно листа Департаменту міського господарства Вінницької міської ради від 18.08.2016 р. Б-01.62803/01-18, працівниками муніципальної поліції було встановлено, що на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , облаштована нова вигрібна яма з бетонної конструкції. Станом на 26.07.2015 року, мережа від будинку ОСОБА_2 до нової ями не підведена, яма за прямим призначенням не використовується, а засипана відходами деревини. ОСОБА_2 рекомендовано попередньо викопану яму засипати складованою глиною і визначитися з іншим місцем для облаштування вигрібної ями. Окрім того, у жовтня 2018 року фахівцями Вінницького міського управління ГУ ДПСС у Вінницькій області спільно з головою квартального комітету «Набережний 1» здійснено перевірку щодо неправомірного облаштування вигрібної ями на території домоволодіння відповідача. Вказаною перевіркою встановлено, що приватні домоволодіння АДРЕСА_2 не підключені до централізованих мереж водопостачання та каналізації. Вигрібна яма ОСОБА_2 розміщена на відстані 2 м. від житлового будинку, до 8 м. - від погребу ОСОБА_1 та 3 м. - від власного будинку. На день перевірки люк вигрібної ями зверху засипаний щебенем, що унеможливлює її повне обстеження. Згідно домової книги в будинку АДРЕСА_4 проживає 2 людини, для побутових потреб використовують надвірну вбиральню (8-10 м від будинку ОСОБА_2 в протилежному напрямку від будинку ОСОБА_1 ) та викопаний біля вбиральні приямок для збору харчових відходів. При огляді подвір`я ОСОБА_1 слідів забруднення земельної ділянки витоками з вигрібної ями ОСОБА_2 не виявлено, земельна ділянка впорядкована. ОСОБА_2 направлено лист з рекомендаціями розміщення нової вигрібної ями на відстані 20 метрів від стін сусідніх житлових будинків та індивідуальних колодязів, у випадку неможливості дотримання санітарних вимог, вирішувати спірні питання з урахуванням правил добросусідства із залученням представника квартального комітету «Набережний 1».
		За результатом перевірки дотримання санітарного законодавства в частині вигрібної ями на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_3 від 28.03.2019 року, проведеної лікарем з загальної гігієни відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Вінницького міського управління ГУДПСС у Вінницькій області ОСОБА_3 , фельдшером санітаром ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , виявлено, що люк вигрібної ями звільнений від насипу будівельного матеріалу (щебеню). При відкритті люка встановлено, що яма побудована з бетонних кілець (4 шт.), глибиною орієнтовно 3 метри. Дно ями не зацементовано, слідів використання вигрібної ями не виявлено. Отвір для прийняття стічних вод від будинку відсутній. Зі слів ОСОБА_2 будівництво ями не закінчено у зв`язку з надходженням скарг. ОСОБА_2 для запобігання подальших скарг було рекомендовано не використовувати вигрібну яму за призначенням.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на безпечне користування земельною ділянкою було порушеним і підлягало захисту, вигрібна яма була збудована відповідачем ОСОБА_2 самочинно, без згоди позивача, без урахування правил добросусідства і з порушенням норм ДБН 360-92, оскільки відстані від вигрібної ями до стін будинку позивача ОСОБА_1 не відповідають встановленим нормам, а тому дійшов висновку, що таке розміщення створює перешкоди в користуванні позивачем ОСОБА_1 земельною ділянкою та погребом. 
		Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи ,які перевірив доказами, оціненими відповідно до ст. 89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
		Доводи апеляційної скарги про незаконність розгляду судом справи в порядку спрощеного провадження не заслуговують на увагу виходячи з наступного. 
		Відповідно до ч. 1-2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. 
		Зазначена справа не належить до категорії справ ,що заборонена для розгляду в порядку спрощеного провадження ,а тому посилання на незаконність розгляду судом справи в порядку такого провадження-безпідставні. 
		Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, в повній мірі дотримався вимог процесуального законодавства , тричі призначав справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, про що належним чином повідомляв учасників справи, відповідач отримувала повідомлення про день, час і місце розгляду справи (а.с.64,65а,77) а, відтак, не була позбавлена можливості участі в судовому засіданні , реалізації процесуальних прав сторони у процесі та захисту своїх прав та інтересів. Тому доводи апеляційної скарги щодо зазначеного не заслуговують на увагу . Окрім того, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги з посиланням на неналежне виконання представником відповідача своїх обов`язків по захисту прав відповідача у суді першої інстанції не є підставою для скасування постановленого судом рішення, оскільки сторона ,користуючись наданими їй правами самостійно ,обрала для захисту своїх прав представника і правовідносини з належного виконання представництва між ними виходять за рамки провадження у даній справі
		Апеляційний суд також критично оцінює доводи апеляційної скарги про недоведеність обставин створення і використання вигрібної ями саме відповідачем, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо  їх достовірності , виходячи з наявних в матеріалах справи заяв та клопотань учасників справи ,у яких ці факти не спростовувались. 
		Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Крім того, зазначені обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, наданими позивачем, а саме: листами та актами перевірки дотримання санітарного законодавства Вінницького міського управління Держспоживслужби складеними відповідальними особами цих органів, що підтверджують не дотримання відповідачем при спорудженні вигрібної ями відстаней, передбачених п. 3.25а, п. 3.26 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44, від житлових будинків та колодязів , які повинні бути не менше 15 і 20 метрів відповідно. 
		Щодо доводів апеляційної скарги про те, що заглиблення на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 не є вигрібною ямою, а є погрібом, спростовується результатами обстежень зазначеного заглиблення представниками Управління Держпродспоживслужби у місті Вінниці, до компетенції яких входить державний нагляд за дотриманням санітарного законодавства, з яких вбачається, що вказане заглиблення у повній мірі відповідає визначенню «вигрібна яма».
		Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом факту невикористання вигрібної ями за призначенням, не заслуговують на увагу, оскільки цей факт не спростовує визначення споруди ,як вигрібної ями та можливості її використання. 
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог обравши спосіб усунення перешкод в користуванні шляхом засипання вигрібної ями , безпідставні , оскільки відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
		Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
		Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
		П о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького міського суду від 11.04.2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
		 
		Судді /підписи/
		 
		Згідно з оригіналом
		Суддя : Копаничук С.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...