Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/627/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.
Дата набрання законної сили: 31.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/62021/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №822/627/18
		адміністративне провадження №К/9901/62021/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Бучик А.Ю.,
		суддів: Мороз Л.Л.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г. у справі №822/627/18 за позовом Приватного підприємство "Антиколекторське агентство "Остання спроба" до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області Андрухова Юрія Васильовича, треті особи - Волочиський районний відділ державної виконавчої служби у Хмельницькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Армаса", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алікс",   ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію,
		УСТАНОВИВ:
		ПП "Антиколекторське агентство "Остання спроба" (надалі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області Андрухова Ю.В. (надалі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2016 № 29418279 та зобов`язати відповідача поновити реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6820955300:01:001:0041 за попереднім власником ОСОБА_1 .
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. 
		Визнано протиправним та скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29418279, прийняте державним реєстратором Відділу державної реєстрації Волочиської районної державної адміністрації Андруховим Ю.В., щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6820955300:01:001:0041 від ОСОБА_1 до ТОВ "Армаса".
		Не погоджуючись з   рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на   порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що станом на час накладення арешту постановою державного виконавця відділу ДВС Волочинського РУЮ на все майно ОСОБА_1 , у його власності не перебувала земельна ділянка площею 0,9842 під кадастровим номером 6820955300:01:001:0041, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , так як вона була відчужена шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ "Продлінія".
		Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи      касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		У ході розгляду справи судами встановлено, що 18.07.2008 акціонерний комерційний банк "Форум" та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0082/08/17-KLMVI.
		Рішенням від 16.05.2011 Волочиський районний суд Хмельницької області в цивільній справі № 2-31/11  стягнув  на  користь  ПАТ  "Банк  Форум" в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитну заборгованість в сумі 50203,93 дол США та 16617,82 грн.
		07.07.2011 на підставі виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 50203,93 дол США та 16617,82 грн, державний виконавець 10.11.2015 відкрив виконавче провадження № 49275953.
		Ухвалою від 24.10.2017 Волочиський районний суд Хмельницької області замінив стягувача у виконавчому провадженні № 49275953 з виконання рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 16.05.2011 в цивільній справі № 2-31/11 - з ПАТ "Банк Форум" на ПП "Антиколекторське агентство "Остання спроба".
		У ході розгляду справи також встановлено, що 26.04.2016 державний реєстратор відділу державної реєстрації Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області Андрухов Ю.В. прийняв рішення № 29418279 про державну реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер 6820955300:01:001:0041 за ТОВ "Армаса".
		Не погоджуючись з вказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані представником ТОВ "Армаса", відповідають вимогам Закону № 1952-IV та Порядку № 1127 та є достатніми для прийняття державним реєстратором відповідного рішення. Вказано, що враховуючи відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, станом на час розгляду заяви про реєстрацію права власності, відомостей про заборони щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки, у відповідача не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за ТОВ "Армаса".
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Державним реєстратором Андруховим Ю.В. не здійснено пошук в Державному реєстрі прав відомостей про суб`єкта права власності і обтяження права на нерухоме майно та суб`єкта цих прав, оскільки в матеріалах реєстраційної справи наявний лише один витяг з Державного реєстру за № 57782992 від 20.04.2016 за ідентифікатором пошуку - кадастровий номер земельної ділянки та вказує на те, що за іншими ідентифікаторами пошук відомостей не проводився.
		Разом з тим, згідно інформаційної довідки № 113637092 від 12.02.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказано, що на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено два арешти: від 17.10.2012 №13125350 та від 10.11.2015 № 11982334 і дані обтяження є зареєстрованими.
		Таким чином, судом апеляційної інстанції вказано, що станом на дату розгляду заяви, державним реєстратором Андруховим Ю.В., про реєстрацію переходу права власності 26.04.2016 на земельну ділянку 6820955300:01:001:0041 від ОСОБА_1 до ТОВ "Армаса" існували зареєстровані обтяження (арешти) на все нерухоме майно ОСОБА_1 
		Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
		Вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що пов`язано з порушенням права позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, якого внаслідок спірної реєстрації позбавлено можливості задовольнити свої грошові вимоги в рамках виконавчого провадження за рахунок такого майна.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).
		Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
		Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, і господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
		Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від      04 вересня 2018 року у справі №    823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.
		Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
		Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.
		Визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації прав на об`єкт нерухомості спрямоване на захист прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, який має намір задовольнити свої грошові вимоги в рамках виконавчого провадження за рахунок арештованого майна боржника ( ОСОБА_1 ), тому цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер.
		Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
		Належним відповідачем у такій справі є особи, права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.
		При цьому слід звернути увагу на те, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства(постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №757/1660/17-ц).
		Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Такий спір має приватноправовий характер і залежно від суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.
		Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 та у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а.
		Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).
		Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року та  постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року  скасувати, провадження у справі № 822/627/18 закрити.
		Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 А.Ю. Бучик
		Судді:                                                                                           Л.Л. Мороз
		                                                                                          А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...