Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/483/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2019.
Дата набрання законної сили: 31.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/32407/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 824/483/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/32407/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача Саприкіної  І.  В.,
		суддів Єзерова  А.  А., Чиркіна  С.  М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Левицького  В.  К.) від 12  грудня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Ватаманюка  Р.  В., суддів Мельник-Томенко  Ж.  М., Сторчака  В.  Ю.) від 28  березня 2017  року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської  О.  С. (далі - Уповноважена особа Фонду), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд), у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», Банк) відомостей про банківський вклад за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 12  червня 2014  року №  300131/66498/1-14 (далі - Депозитний договір) на суму 125  000,00  грн та 6  931,50 грн відсотків;
		- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити його до реєстру вкладників ПАТ  «Банк «Фінанси і Кредит» шляхом надання ФГВФО додаткової інформації стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду щодо нього відповідно до Депозитного договору на суму 125  000,00 грн та відсотків за вкладом за період з серпня 2014  року по день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, та включити його до III черги кредиторів Банку.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він неодноразово звертався до відповідача з усними та письмовими заявами про включення його до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і виплати йому суми банківського вкладу в розмірі 125000,00 грн та нарахованих по депозиту відсотків, проте всупереч положень Закону України від 23   лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) його вимоги виконані не були.
		Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28  березня 2017  року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відомостей про його банківський вклад за Депозитним договором на суму 125  000,00 грн та відсотків в розмірі 6  931,50 грн. Зобов`язав Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» шляхом надання ФГВФО додаткової інформації стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду щодо ОСОБА_1 відповідно до Депозитного договору на суму 125000,00 грн та відсотків за вкладом за період з серпня 2014 року по день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку, та включити ОСОБА_1 до III черги кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
		Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у квітні 2017  року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (ліквідація) подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12  грудня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28  березня 2017  року і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи. За позицією скаржника, судами попередніх інстанцій не було досліджено поняття «Перелік вкладників», «Загальний реєстр вкладників» та «Реєстр акцептованих вимог кредиторів», які являються різними за своєю суттю поняттями, регулюються різними нормами матеріального права, а спори щодо включення до зазначених переліку та реєстрів вирішуються судами різних юрисдикцій. Також скаржник вказав, що судами помилково включено позивача до ІІІ черги кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», оскільки відповідно до п.  3 ч. 1 ст.  52 Закону № 4452-VI кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів, і до ІІІ черги відносяться вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених п.  7 ч. 2 ст. 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом. Вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, відносяться до IV черги.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16  травня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30  жовтня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
		12  травня 2014  року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву №  300131/48976/1-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в національній валюті, відповідно до якого позивач вніс, а Банк прийняв грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок №  НОМЕР_1 у сумі 130  000,00 грн на строк з 12  травня 2014 року до 12  червня 2014 року, що підтверджується квитанцією від 12  травня 2014  року №  9.
		Після закінчення строку дії депозиту, а саме 12  червня 2014  року позивач отримав частину банківського вкладу в сумі 5  000,00 грн та відсотки згідно вказаного вище договору в сумі 2  564,57 грн.
		Того ж дня позивач уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Депозитний договір №  300131/66498/1-14 на 1 місяць в національній валюті на решту суми попереднього вкладу, а саме: 125  000,00 грн, які були перераховані позивачем на вкладний рахунок №  НОМЕР_2 , про що свідчить квитанція від 12  червня 2014 року №  9. 
		14  липня 2014  року позивач отримав відсотки в розмірі 2  260,52 грн за депозитним договором №  300131/66498/1-1.
		У подальшому, 07  жовтня 2014 року позивач направив до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заяви про припинення дії Депозитного договору №  300131/66498/1-14 та просив Банк повернути його банківський вклад та нараховані по ньому відсотки.
		У зв`язку з неповерненням грошових коштів за вказаним вище Депозитним договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит». 
		Шевченківський районний суд м. Чернівці рішенням від 23  грудня 2014 року у справі №  727/9077/14-ц, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25  лютого 2015  року, стягнув з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 131  931,50 грн згідно з договором 12  червня 2014  року №  300131/66498/1-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік».
		Судами попередніх інстанцій також установлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17  вересня 2015 року № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» 17  вересня 2015 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №  171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015  року №  898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18  грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
		Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено Уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ  «Банк «Фінанси та кредит», визначені ст. 37, 38, 47-51 Закону № 4452-VI.
		З матеріалів справи також убачається, що листами від 13  листопада 2015 року та 16  січня 2016  року ОСОБА_1 звертався до Уповноваженої особи Фонду із заявами про включення його до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів з кредиторськими вимогами на суму 131  931,50 грн (згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23  грудня 2014 року) та просив повернути вказані належні йому кошти. Зазначені заяви були отримані відповідачем 17  листопада 2015 року та 22  січня 2016  року, що вбачається з поштових повідомлень про вручення відправлення, однак жодної відповіді на такі заяви позивач не отримав.
		Вважаючи, що відповідач протиправно не включив його до реєстру вкладників ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, а також до ІІІ та IV черги кредиторів Банку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Шевченківського районного суду м. Чернівці, як суду цивільної юрисдикції, з подібним позовом про включення його до списку вкладників та визнання вкладником банку, однак ухвалою цього ж суду від 05  лютого 2016  року провадження у справі було закрито, оскільки такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
		Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
		Приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 є вкладником ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит», і відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.  Чернівці від 23  грудня 2014  року, яке набрало законної сили, установлено право позивача на отримання банківського вкладу за Депозитним договором №  300131/66498/1-14 разом з нарахованими відсотками в сумі 131  931,50  грн, а тому Уповноважена особа Фонду протиправно не включила позивача до переліку вкладників ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО в межах гарантованої державою суми.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №  4452-VI.
		Відповідно до п. 3, 4 ст. 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		Частиною 1 ст. 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду і має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5)  затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов`язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
		За змістом ч. 1 ст. 26 вказаного Закону ФГВФО гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200  000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		Частинами 1- 3 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III) - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
		Отже, з урахуванням вищевказаних приписів Закону № 4452-VI право на відшкодування грошових коштів в межах гарантованої суми грошових коштів має вкладник банку, а саме: фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку, або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.  4 ч.  1 ст. 2 цього Закону). 
		Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії ФГВФО чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (ст. 2, 25 цього Закону).
		Аналіз наведених вище законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200  000,00 грн.
		Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5)  затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.
		Згідно з п. 3,4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09  серпня 2012  року № 14 (далі - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання ФГВФО рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4- 6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
		Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики ФГВФО, така сума відшкодування включається до Переліку.
		Відповідно до п. 2, 3 розділу IV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.
		Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зазначило, що, на його думку, Депозитний договір №  300131/66498/1-14 є нікчемним, оскільки в операційній системі Банку такий вклад не обліковується. За таких обставин скаржник вважає, що позивач правомірно невключений Уповноваженою особою Фонду до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду.
		Колегія суддів вважає такі доводи скаржника необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
		Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		Відповідно до п. 15 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4452-VI до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників.
		Таким чином, Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
		Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказане вище право Фонду (Уповноваженої особи Фонду) на визнання правочину нікчемним не є абсолютним, а тому не може бути беззаперечною підставою для відмови вкладникам у їх включенні до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з огляду на таке.
		Згідно із ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (Уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
		За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
		Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення Уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і виданий з цього приводу наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
		Таким чином, рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
		Така сама позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018  року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року тощо.
		Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього рішення. Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи і не можуть слугувати підставою для відмови у включенні до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 порядку укладення зазначених вище Депозитних договорів, а також щодо фактичного невнесення позивачем грошових коштів на свої рахунки за цими договорами.
		При вирішенні справи в частині задоволення вимоги позивача стосовно зобов`язання Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до ІІІ  черги кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернівецький окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився й Вінницький апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що спір в цій частині є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Колегія суддів не погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій і, вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, у межах якої має розглядатись ця справа, виходить з такого.
		Відповідно до ч. 1 ст.  2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з п.  7 ч.  1 ст.  4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Пунктом 1 ч.  1 ст.  19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду та ФГВФО, направленим на включення його кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та повернення йому невиплаченої залишкової суми банківського вкладу.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Відповідно до п.   17 ч. 1 ст.  2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені ФГВФО та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		За змістом ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. ФГВФО є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону №  4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених ст. 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
		На підставі ч. 5 ст. 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації ФГВФО має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
		Крім того, за приписами ч. 1 ст. 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками ФГВФО, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
		Таким чином, за змістом наведених правових норм на ФГВФО, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
		Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
		Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Вимоги позивача в частині зобов`язання Уповноважену особу Фонду включити його до ІІІ черги кредиторів Банку (і, як наслідок, до реєстру акцептованих кредиторів), обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
		Повноваження Уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
		Аналіз наведених норм свідчить, що основні функції ФГВФО мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
		Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за Законом      №  4452-VI доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені ОСОБА_1 вимоги в частині включення його до ІІІ черги кредиторів (до реєстру акцептованих кредиторів) випливають із зобов`язань банку за укладеними між ними договорами, Уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частинами 1 та 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
		Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 у частині вимог про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду включити його до ІІІ черги кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (включення його кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів) не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд цієї вимоги в порядку адміністративного судочинства.
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги позивача мають вирішуватися в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
		Така сама правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі №  811/568/16 та від 23 січня 2019 року у справі № 816/214/16.
		За змістом п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
		Частиною 1 ст. 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули позов ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду включити позивача до ІІІ черги кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів дійшла висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження у вказаній частині.
		Водночас, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, при ухваленні оскаржуваних рішень, не врахували положення ст. 27 Закону № 4452-VI і помилково зазначили про необхідність включення позивача до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», замість правильного - «зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити  ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників у ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит».
		За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для зміни постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 12  грудня 2016  року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28  березня 2017  року в частині невірного зазначення словосполучення: «включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказати правильне: «включити  ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників у ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит».
		За правилами ст. 349, 351 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: (…) змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		В решті постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 12  грудня 2016  року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28  березня 2017  року - підлягають залишенню без змін.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 354, 355, 356, 359 КАС  України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.
		Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12  грудня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28  березня 2017  року в частині задоволення вимог про зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни включити ОСОБА_1 до ІІІ черги кредиторів Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - скасувати, провадження в цій частині закрити.
		Мотивувальну та резолютивну частини постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 12  грудня 2016  року та мотивувальну частину ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28  березня 2017  року змінити, зазначивши: «включити ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників у ПАТ  «Банк «Фінанси та Кредит» замість: «включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
		У решті постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12  грудня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28  березня 2017  року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                І.  В.  Саприкіна
		Судді          
		                                                                                                    А.  А. Єзеров
		                                                                                                    С.  М.  Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...