Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/2263/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.

Результат оскарження 19.10.2020 Центральний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Кіровоградської області
		вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
		тел/факс: 22-09-70/24-09-91E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2019 рокуСправа № 912/2263/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2263/19
		за позовом: Керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, 2800, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 1-а в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25006, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26 
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС АГРО", 27645, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Вишняківка, вул. Молодіжна, 30Б
		пророзірвання договору та повернення земельної ділянки
		 
		Представники:
		від прокуратури - Газібар М.М., посвідчення № 046635 від 13.04.17, прокурор відділу;
		від позивача - участі не брали;
		від відповідача - Черниш В.А., посвідчення адвоката №124 від 26.02.16, ордер №76843 від 25.09.19.
		 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Керівник Олександрійської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Управління Держгеокадастру, позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОС АГРО" (далі - ТОВ "РОС АГРО", відповідач) про наступне:
		- розірвати договір оренди землі від 25.05.2017, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ТОВ "РОС АГРО", який зареєстровано 29.05.2017;
		- зобов`язати ТОВ "РОС АГРО" повернути земельну ділянку, площею 19,2494 га (кадастровий номер 3522882300:02:000:9056), яка знаходиться за межами населеного пункту території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за актом приймання-передачі земельної ділянки, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
		В обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на те, що під час перевірку стану додержання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Компаніївського району Кіровоградської області було виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522882300:02:000:9056, яку орендує ТОВ "РОС АГРО", використовується з порушенням умов договору оренди землі, а саме не за передбаченим договором видом цільового призначення, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п. "г" ст. 141 Земельного кодексу України.
		Визначаючи підстави для представництва інтересів держави в особі Управління Держгеокадастру, Прокурором зазначено, що вказаним органом, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, жодних дій по розірванню договору не вчинялось, хоча було відомо про допущене відповідачем порушення, а тому наявні достатні підстави для звернення до суду Прокурора в інтересах держави. При цьому вказано, що земля, згідно ст. 14 Конституції України, є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, внаслідок чого порушуються інтереси держави.
		Ухвалою господарського суду від 08.08.2019 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2263/19. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; у справі призначено підготовче засідання на 23.08.2019; сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.
		23.08.2019 суд розпочав підготовче провадження, в якому оголошено перерву до 26.09.2019.
		27.08.2019 від Управління Держгеокадастру надійшли письмові пояснення, у відповідності до яких позовні вимоги Прокурора підтримано повністю (а.с. 107-111). Так, позивачем зазначено, що матеріали перевірки свідчать про те, що орендована відповідачем земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання як пасовище для сінокосіння та випасання худоби у 2018 році фактично використовувалась як рілля на площі, загальній площі об`єкта оренди. Вказано, що ТОВ "РОС АГРО" своїми діями в порушення умов договору та вимог земельного законодавства, самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час коли питання про визначення виду використання земельної ділянки належить до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
		Відповідачем позовні вимоги заперечено, про що до матеріалів справи подано відзив (а.с. 117-118) з тих підстав, що надані у справу докази у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про наявність зміни відповідачем виду використання земельної ділянки. Вказано, що земельна ділянка не використовувалась відповідачем для товарного сільськогосподарського виробництва і Прокурором даний факт ніяким чином не доведено. За повідомленням відповідача, факт підписання документів перевірки директором ТОВ "РОС АГРО" і сплата останнім штрафу не означає визнання відповідачем вказаних в документах даних. Відповідачем також зазначено, що згідно норм законодавства земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 48. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання. 
		Прокурор у відповіді на відзив (а.с. 124-130), спростовуючи заперечення відповідача, зазначив, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України. Водночас встановлено, що земельна ділянка, яку орендує ТОВ "РОС АГРО", використовується з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства, а саме розорано пасовище, земельна ділянка оброблена та засіяна. 
		26.09.2019 суд продовжив підготовче провадження, в якому постановлено ухвалу про продовження позивачу строку для подання письмових пояснень, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2019.
		04.10.2019 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.
		В судовому засіданні Прокурором позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог. Представник позивача участі в засідання суду не приймав, про причини відсутності суду не повідомлено.
		В судовому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 23.10.2019 та в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України надано можливим Прокурору подати додаткові письмові пояснення щодо істотності порушення умов договору, а відповідачу - щодо підстав неналежності доказів, наданих Прокурором, а також щодо фактичного використання відповідачем земельної ділянки.
		В установлений судом строк від Прокурора надійшли письмові пояснення від 23.10.2019, в яких, зокрема, вказано на те, що внаслідок фактичного використання відповідачем орендованої земельної ділянки в якості ріллі, орендодавець недоотримав значних коштів в якості орендної плати, що є істотним порушенням умов договору. При цьому зазначено, що у порушення умов договору, відповідач замість вирощування багаторічних насаджень переробив земельну ділянку під ріллю та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме озимими ячменем та нутом, зібравши які, отримав дохід. В поясненнях Прокурор послався на практику Верховного Суду в інших справах та додав до пояснень нові докази - акти обстеження земельних ділянок від 13.08.2019, протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.08.2019.
		Відповідач згідно поданих до суду письмових пояснень від 18.10.2019 зазначив, що матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.07.2018 не містять таких даних як систематичне розорювання земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби, фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, інші дані, які б означали про використання відповідачем земельної ділянки як ріллі. Відсутність таких даних, на думку відповідача, не надає можливість використовувати зазначені акти як докази нецільового використання відповідачем земельної ділянки. Аналогічна позиція, як зазначив відповідач, викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 925/1579/17. Крім того, відповідач вважає, що Прокурором не зазначено в чому полягає істотність порушення договору оренди землі, не зазначено розміру шкоди, завданої відповідачем, та не вказано чого було позбавлене Управління Держгеокадастру із того, на що воно розраховувало.
		23.10.2019 господарський суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.
		В судовому засіданні присутнім Прокурором підтримано подані пояснення та позовні вимоги; представником відповідача підтримано подані пояснення та зеперечено проти задоволення позовних вимог.
		В судовому засіданні судом зазначено про не прийняття судом поданих Прокурором згідно пояснень від 23.10.2019 доказів - матеріалів перевірки від 13.08.2019, з підстав наступного.
		Порядок подання доказів визначено ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
		Як встановлено матеріалами справи, Прокурор не звертався до суду з клопотанням про встановлення додаткового строку для подання доказів та подав докази з поясненнями від 22.10.2019, порушивши строк їх подання. Крім того, докази подано без підтвердження завчасного надсилання їх відповідачеві. 
		З підстав наведеного, суд не приймає докази, які подано Прокурором разом з поясненнями від 23.10.2019.
		Представник позивача участі в засіданні суду не прийняв, хоча належним чином повідомлений про його проведення, про причини відсутності суду не повідомлено.
		У відповідності до положень п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності представника позивача.
		В судовому засіданні 23.10.2019 судом досліджено докази у справі.
		Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення Прокурора і представника відповідача, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти задоволення позовних вимог, врахувавши письмові пояснення позивача щодо поданого позову, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		25.05.2017 між Управлінням Держгеокадастру (Орендодавець) та ТОВ "РОС АГРО" (Орендар) укладено строком на 7 років договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 24-30), за умовами якого в оренду позивача надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби (код згідно КВЦПЗ 01.08.), яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області за межами населеного пункту площею 19,2494 га, у тому числі пасовищ 19,2494 га, кадастровий номер 3522882300:02:000:9056.
		Земельну ділянку надано в оренду з розробленням проекту землеустрою (а.с. 35-61).
		Право оренди на земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "РОС АГРО", що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 31-33).
		Згідно Договору Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства (п. 5.3. Договору). Земельна ділянка повинна використовуватись Орендарем відповідно до умов, визначених у пунктах 5.1., 5.2. Договору та чіткого дотримання чинного законодавства України, дотримання вимог екологічної безпеки та збереження родючості ґрунтів, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (п. 5.4. Договору). 
		Пунктом 5.6. Договору передбачено, що використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, а також зміна цільового призначення на весь строк забороняється. 
		Орендодавець має право вимагати від Орендаря, зокрема: використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з цим Договором; дотримання екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і правил (п. 8.1. Договору).
		Пункт 8.1.2. Договору встановлює право Орендодавця здійснювати контроль за використанням умов Договору з боку Орендаря.
		Згідно з пунктом 11.3. Договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
		10.07.2018 державним інспектором провідним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Бобринецького, Компаніївського, Устинівського району Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - державний інспектор) в присутності директора ТОВ "РОС АГРО" проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства з об`єктом - земельної ділянки, які знаходяться за межами населеного пункту на території Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, про що складено Акт перевірки (а.с. 62-63).
		Згідно вказаного Акту перевірки встановлено, що директор ТОВ "РОС АГРО" використовує земельні ділянки, у земельну ділянку площею 19,2494 га кадастровий номер 3522882300:02:000:9056, які оброблені та засіяні, чим порушено вимоги п. а ч. 1 ст. 96, п. ґ) ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.
		Перевірка проведена у присутності директора ТОВ "РОС АГРО", яким підписано Акт перевірки без зауважень.
		Також, 10.07.2018 державним інспектором в присутності директора ТОВ "РОС АГРО" проведено обстеження земельної ділянки, про що складено Акт обстеження, за результатами якого встановлено, що земельна ділянка площею 19,2494 га кадастровий номер 3522882300:02:000:9056 на час обстеження оброблена та засіяна (а.с. 64-65).
		10.07.2018 державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до яких директора ТОВ "РОС АГРО" притягнуто до відповідальності за правопорушення, передбаченої ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 66-69).
		10.07.2018 директором ТОВ "РОС АГРО" сплачено відповідний штраф (а.с. 70).
		Прокурор вважає, що наведені вище документи перевірки підтверджують використання ТОВ "РОС АГРО" орендованої земельної ділянки не для сінокосіння і випасання худоби, чим допущено порушення виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення - земель сільськогосподарського призначення, що є підставою для розірвання Договору і повернення земельної ділянки.
		На підтвердження обставин розорення пасовищ Прокурором також надано інформацію Лозуватської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а.с.71, 71а).
		Позивачем підтримано повідомлені Прокурором обставини. 
		Натомість, відповідач вважає, що надані Прокурором докази не підтверджують наявність зміни виду цільового призначення земельної ділянки, докази використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням відсутні, земельна ділянка не використовувалась відповідачем для товарного сільськогосподарського виробництва, істотність порушення умов договору не доведено.
		При вирішенні спору господарський суд враховує, що за змістом частини 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Аналіз положень частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. 
		Виходячи зі змісту рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
		Як зазначає Прокурор та що відповідає діючим нормам законодавства, згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Отже, питання дотриманням вимог законодавства щодо користування землями державної власності охоплюються інтересами держави.
		Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Такими органом по відношенню до земельної ділянки, з приводу якої розглядається спір у даній справі, є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. 
		Разом з цим, як повідомляє Прокурор та що слідує з матеріалів справи, після виявленого порушення за результатами проведеної перевірки, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області не вчинено жодних дій щодо відновлення, як зазначає Прокурор, порушеного права держави.
		Тобто, має місце "Нездійснення захисту", з підстав чого господарський суд дійшов висновку про підтвердження підстав представництва Прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області згідно поданого у справі позову.
		Щодо суті спору, враховано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 
		Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. 
		Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано права та обов`язки орендодавця та орендаря. Зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
		За змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		Відповідно до частини 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. 
		За приписами пункту ґ) ст. 141 Земельного кодексу України, на яку, у тому числі посилається Прокурор, підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		Слід відмітити, що за приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).
		Відповідно до п. а частини 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
		Згідно з пунктом ґ) частини 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
		Разом з цим, згідно з абзацом першим частини 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. 
		Отже, земельне законодавство розрізняє поняття "категорія земельної ділянки за цільовим призначенням" та "вид використання земельної ділянки в межах певної категорії".
		Пунктами 1.2., 1.4. Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 N548, передбачено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. 
		З підстав викладеного господарський суд дійшов висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. 
		Оскільки матеріали перевірки, а також довідки Лозуватської сільської ради, які надано Прокурором, не встановлюють використання ТОВ "РОС АГРО" земельної ділянки за видом використання іншого цільового призначення (іншої категорії), господарський суд вважає безпідставним посилання на норми законодавства, які визначаються наслідки використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Матеріали справи та наведені Прокурором обставини не підтверджують використання ТОВ "РОС АГРО" орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, як землі сільськогосподарського призначення.
		Щодо порушення відповідачем погодженого йому виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення - земель сільськогосподарського призначення, господарський суд зазначає наступне.
		Умови Договору та проект землеустрою свідчать про те, що земельна ділянка надана ТОВ "РОС АГРО" для в користування за видом використання як пасовище для сінокосіння та випасання худоби, код згідно КВЦПЗ 01.08.
		Згідно частини 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. 
		Абзацом другим частини 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України. 
		Відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. 
		Частинами 1-3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, розорювання сіножатей, пасовищ.
		Згідно Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		Таким органом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення.
		Як встановлено вище, згідно матеріалів перевірки, проведеної державним інспектором 10.07.2018, встановлено, що земельна ділянка площею 19,2494 га, кадастровий номер 3522882300:02:000:0956, яка надавалась в оренду ТОВ "РОС АГРО", як пасовище для сінокосіння та випасання худоби - "оброблена та засіяна" (детально за змістом).
		Господарський суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, за змістом якого пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Рілля - це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї та теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. 
		Таким чином, вказана норма пов`язує можливість розорення сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення, але з умовою використання їх під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби. 
		Між тим, матеріали перевірки не містять відомостей щодо систематичного розорювання відповідної земельної ділянки, про вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання врожаю, а не для випасання худоби, щодо фактичного збирання врожаю та інших відомостей, які б чітко означали про використання відповідачем земельної ділянки саме як ріллі.
		Так, в матеріалах перевірки вказано, що земельна ділянка оброблена, однак в чому саме полягає таке оброблення не зазначено. Вказано, що земельна ділянка засіяна, проте чим саме вона засіяна відомості відсутні. Таким чином, зазначені в матеріалах справи перевірки дані не є достатніми ознаками зміни відповідачем виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з пасовища на ріллю, оскільки також можуть свідчити про здійснення відповідачем на земельній ділянці певних заходів з метою поліпшення пасовища.
		Надані Прокурором відомості Лозуватської сільської ради також не підтверджують використання відповідачем земельної ділянки як рілля. Так, кадастрові номери земельних ділянок у наданій інформації не зазначено, як саме земельні ділянки оброблені не вказано, докази делегування Лозуватській сільській раді повноважень по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства відсутні.
		За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13).
		В силу положень частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		З підстав викладеного господарський суд дійшов висновку про не доведення Прокурором та позивачем згідно поданих у справу доказів обставин зміни відповідачем виду використання відповідної земельної ділянки із пасовища на ріллю та використання її, супереч вимогам чинного законодавства і договору.
		При цьому, суд відхиляє посилання сторін на судову практику в інших справах, оскільки рішення в даній справі прийнято за результатами оцінки конкретних доказів.
		Щодо істотності порушення договору, господарський суд зазначає, що за частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Отже, критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе скористатися результатами договору.
		Як вже зазначено вище, згідно умов Договору земельна ділянка надавалась відповідачеві для сінокосіння та випасання худоби. Щодо орендної плати, то відповідно Орендодавець очікував її отримання в строки та в розмірі, які встановлено Договором. Таким чином, твердження Прокурора, що внаслідок фактичного використання земельної ділянки як ріллі, Орендодавець не доотримав значних коштів в якості орендної плати, не є свідченням істотності порушення умов Договору.
		З підстав вищенаведеного, враховуючи не доведення матеріалами справи підстав для розірвання Договору, які вказані Прокурором, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
		Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Прокурора.
		Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 145, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Належним чином засвідчені копії рішення направити Керівнику Олександрійської місцевої прокуратури за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 1а; Прокуратурі Кіровоградської області за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4; Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26 та Товариству з обмеженою відповідальністю "РОС АГРО" за адресою: 27645, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Вишняківка, вул. Молодіжна, 30Б.
		 
		Повне рішення складено 01.11.2019.
		 
		Суддя В.В.Тимошевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...