Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/50824/19-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; інші скарги.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2019. Зареєстровано: 01.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.

Номер судового провадження: 1-кс-45829/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018000000002110

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/50824/19-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 жовтня 2019 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на рішення слідчого в порядку п.10 ч.1 ст. 303 КПК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 26.02.2019, щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42017160000000054 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 209 КК України. У скарзі захисник просить також зобов`язати уповноважену особу Генеральної прокуратури України вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42017160000000054 відомості про набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваної особи.                                        В обґрунтування скарги захисником зазначено, що Національним антикорупційним бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002110 від 29.08.2018 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368-2, ч. 3 ст. 209 КК України.        26.02.2019 в ході досудового розслідування, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, у зазначеному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.                                                    Після повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, 06.03.2019 заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції ОСОБА_6 винесено постанову про закриття кримінального провадження №42018000000002110 від 29.08.2018 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КК України та у подальшому, кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 209 КК України, скеровано для подальшого розслідування до Генеральної прокуратури України де об`єднано з кримінальним провадженням № 42017160000000054.                            Скаржник також посилається на те, що приймаючи рішення про закриття кримінального провадження за ст. 368-2 КК України, прокурором зазначено єдину підставу ухвалення Конституційним Судом України 26.02.2019 рішення №1-р/2019, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України статтю 368-2 КК України, у зв`язку з чим вона втратила чинність.                                                    При цьому, згідно змісту повідомлення про підозру від 26.02.2019, щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42017160000000054, предикатним злочином до інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України вважалися дії, що формально підпадали під деякі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-2 КК України, яке на дату винесення повідомлення про підозру втратило чинність.                    З урахуванням зазначеної обставини сторона захисту вважає, що декриміналізацією складу злочину, передбаченого ст. 368-2 КК України, Держава визнала, що набуття активів у значному розмірі, законність набуття яких не підтверджена доказами не є злочинним а відтак, щодо такого майне не може здійснюватися легалізація, як склад злочину, передбачений ст. 209 КК України.                                                    Також захист наголошує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази підтвердження нелегальності походження грошових коштів, здобуття їх у злочинний спосіб, при цьому під час досудового розслідування зібрано відомості, що грошові кошти, за які ОСОБА_4 придбав нерухомість належить ОСОБА_7 ..                    При цьому захистом спростовуються викладені у тексті підозри обставини набуття права власності на об`єкти нерухомості ОСОБА_4 за грошові кошти його бізнес-партнера ОСОБА_7 та зазначено про відсутність будь-яких відомостей щодо належності вказаних об`єктів нерухомості ОСОБА_8 , що підтверджено матеріалами кримінального провадження. Повідомлення про підозру щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42017160000000054 не виносилось та органом досудового розслідування не здобуто і не наведено жодного доказу, які б свідчили про причетність ОСОБА_8 до грошових коштів, дії з якими вчинялись ОСОБА_4 , зокрема придбавались об`єкти нерухомості, а також нелегальності походження даних грошових коштів.                            Крім того, захисник зазначає, що з моменту оголошення про підозру ОСОБА_4 в кримінальному провадженні не проведено жодної слідчої дії, а строки досудового розслідування з урахуванням ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2019 №757/26588/19 закінчилися.                                        Адвокат ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, просив задовольнити та скасувати пред`явлену підозру.                Прокурор у судовому засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.                                                    Слідчий суддя вивчивши скаргу та доводи на її обґрунтування, дослідивши додані до скарги письмові документи, а також копії матеріалів кримінального провадження, дійшов висновку про наступне.                                            Кримінальне провадження №42018000000002110 від 29.08.2018 розпочато за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст.368-2, ч. 3 ст. 209 КК України.                        Предметом досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні стали факти незаконного збагачення ОСОБА_5 , що полягало у набутті у власність активів у значному розмірі та подальша легалізація цього майна.                            26.02.2019 за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.                                                    Цього ж дня Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2019, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України статтю 368-2 КК України, у зв`язку з чим вона втратила чинність.                                                Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб`єктом злочину.                            Визнання Конституційним Судом України статті 368-2 КК України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) має правовим наслідком втрату зазначеною нормою законну чинності з дня ухвалення Судом рішення.                Статтями 4, 5 КК України, якими регламентовано чинність та зворотну дію у часі закону про кримінальну відповідальність, передбачено, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.                                Відповідно до ст. 151-2 Конституції України Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Статтею 98 Закону України Про Конституційний Суд України за невиконання рішень та недодержання висновків Суду настає відповідальність згідно із законом.                Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №1-р/2019 від 26.02.2019, набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі не є злочином.                                                    Відповідно, активи законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, не підпадають під ознаки предмету злочину, передбаченого ст. 209 КК України як кошти чи майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння.            Така позиція підтверджується також тим, що частиною 9 ст. 216 КПК України, якою визначено особливості досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 209, 209-1 КК України, встановлено імперативну вимогу, що досудове розслідування у провадженнях їх легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, проводиться без попереднього або одночасного притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення предикатного діяння лише у випадках, коли предикатне діяння вчинено за межами України а легалізація в України і факт вчинення предикатного діяння встановлений судом у відповідних процесуальних рішень.                                    Однією з основних ознак майна, яке є предметом злочину, передбаченого ст.209 КК України, є безпосереднє його походження - від іншого суспільно небезпечного діяння, яке передувало самій легалізації, тобто грошові кошти та інше майно виступають предметом легалізації за умови, що їх здобуття відбулось заздалегідь і було поєднано з порушенням норм тільки кримінального законодавства.                                    Тобто предмет злочину безпосередньо пов`язаний із певним предикатним протиправним суспільно небезпечним діянням, його обов`язковою ознакою є злочинне походження.        Необхідно зазначити, що міжнародно-правове визначення предикатного злочину сформульовано у Конвенції Ради Європи «Про відмивання коштів, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» від 08.11.1990. У цьому документі предикатний злочин розглядається як будь-який злочин, в результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом такого злочину, як «відмивання».                                Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», суд постановив звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 209 КК України обов`язковою умовою, за якої настає відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є одержання таких доходів унаслідок вчинення визначеного у п. 1 примітки до ст. 209 КК України суспільно небезпечного протиправного діяння (предикатне діяння).                                 Таким чином, досліджені матеріали кримінального провадження вказують на те, що вищезазначені обов`язкові підстави для проведення досудового розслідування за ст. 209 КК України та винесення процесуального рішення щодо повідомлення про підозру ОСОБА_4 за цією статтею, у органу досудового розслідування, прокурора були відсутні.            Статтею 24КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.                                                Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.    Згідно з п.10ст. 303 ЦПК Українина досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а саме повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.        За приписами ст.63Конституції України та ст.17КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.                        Статтею 68Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.                                            У відповідності до принципів і засад, гарантованих ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.                    Згідно зіст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.                                    Статтею 8КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.    Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.    Ст. 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.                                Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому зважаючи на положення, закріплені уст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддею враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображена, зокрема, у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".                                                    Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.                    Зазначених вимог законодавства стороною обвинувачення не дотримано і повідомлення про підозру ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 151-2 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 26.02.2019 №1-р/2019, ст. ст. 4, 5, 12 КК України, ст. ст. 216, 276-279 КПК України.                                            Судом також прийнято до уваги, що після винесення 06.03.2019 заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України постанови про закриття кримінального провадження №42018000000002110 від 29.08.2018 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КК України та об`єднання з кримінальним провадженням № 42017160000000054, ОСОБА_4 перебуває у статусі підозрюваного у кримінальним провадженням 42017160000000054 і з часу вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру протягом семи місяців органом досудового розслідування не проведено жодної слідчої дії.                При цьому скасування повідомлення про підозру згідно кримінально-процесуального законодавства не позбавляє орган досудового розслідування, слідчого/прокурора можливості виправити недоліки , встановлені в ухвалі слідчого судді про скасування підозри, зазначити беззаперечні факти та зібрані докази й вручити повідомлення про підозру повторно.        На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1,2,9,42,276-278,303 КПК України, слідчий суддя, -
		УХВАЛИВ:
		Скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на рішення слідчого в порядку п.10 ч.1 ст. 303 КПК України - задовольнити.                Повідомлення про підозру від 26.02.2019 щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42017160000000054 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 209 КК України  скасувати.                                                    Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.                                     
		Слідчий суддя              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...