Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/14877/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2019. Зареєстровано: 03.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/331/91/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017080000000246

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		01.11.2019 
		Провадження № 1-кп/331/91/2019
		ЄУН 335/14877/17
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 листопада 2019 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у залі суду кримінальне провадження № 42017080000000246 від 28.04.2017 року з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше займав посаду інспектора роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя, на сьогодні працює кухарем у кафе «Karsi Хоровац», зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
		за участю:
		прокурора                     ОСОБА_5 
		захисника                      ОСОБА_6 
		обвинуваченого                 ОСОБА_3 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		   Відповідно до наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №105 о/с від 18.04.2016 ОСОБА_3 призначено на посаду інспектора роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя. Таким чином, відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_3 є поліцейським. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Згідно із ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_3 є службовою особою правоохоронного органу.
		Відповідно до вимог ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про вчинення правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції). Статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно із вимогами посадової інструкції поліцейського патрульної поліції ОСОБА_3 здійснює самостійне виявлення правопорушення під час патрулювання, припинення виявлених адміністративних правопорушень із застосуванням заходів адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством
		Так, ОСОБА_3 , будучи працівником поліції, у ніч з 21.08.2017 на 22.08.2017 разом із поліцейським ОСОБА_7 здійснював патрулювання м. Запоріжжя на службовому автомобілі «Toyota Prius», д.н. НОМЕР_1 .
		Під час патрулювання поліцейськими ОСОБА_3 та ОСОБА_7 приблизно о 00 годин 10 хвилин 22.08.2017 на проспекті Соборному у м. Запоріжжя біля зупинки громадського транспорту «площа Пушкіна» був зупинений автомобіль «Ноnda Accord» під керуванням водія ОСОБА_8 . Під час розмови із водієм ОСОБА_8 у поліцейського ОСОБА_3 виник умисел, направлений на отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , діючи, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, перебуваючи на перехресті проспекту Соборного та вулиці Першотравневої у м. Запоріжжя приблизно о 00 годин 15 хвилин 22.08.2017 повідомив ОСОБА_8 про те, що останній нібито перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим ОСОБА_3 має скласти протокол про вчинення ОСОБА_8 адміністративного правопорушення.
		Тоді ОСОБА_8 , з метою уникнення адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, запропонував ОСОБА_3 неправомірну вигоду у розмірі 8000 гривень за те, що ОСОБА_3 не складе відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП , на що останній погодився. Далі ОСОБА_8 , перебуваючи у салоні автомобіля «Honda Accord», що знаходився на перехресті проспекту Соборного та вулиці Першотравневої у м. Запоріжжя приблизно о 00 годин 15 хвилин 22.08.2017, надав, а ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 7800 гривень за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності та не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
		   Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою провину визнав частково та пояснив, що у 2017 році він працював на посаді інспектора патрульної поліції. В серпні 2017 року він разом із напарницею ОСОБА_7 заступили на чергування та виїхали на службовому автомобілі на патрулювання території м. Запоріжжя. У районі Уральських казарм вони помітили автомобіль Хонда, який намагався їх підрізати, але не звернули на це уваги. Далі вони бачили цей автомобіль, який здійснив обгін їх службового автомобіля, а потім знову помітили його, який стояв на зупинці громадського транспорту «пл. Пушкіна», що є порушенням Правил дорожнього руху України. Тоді вони зупинились, його напарниця пішла до водія, щоб зробити йому попередження з приводу порушення ПДР, після чого повернулась та повідомила, що ситуація не зрозуміла, тому він також пішов до водія, щоб розібратися. Під час розмови водій став посилатися на нібито спільних знайомих та пропонувати гроші. Він попросив водія убрати автомобіль із зупинки громадського транспорту, вони разом від`їхали в інше місце. Далі, перебуваючи у салоні автомобіля, водій дав йому грошові кошти, але за що та для чого йому дали гроші, він не зрозумів. Водій попросив супроводити його до ТЦ Україна, але у той момент, коли вони почали рухатися, їх зупинили працівники СБУ та почали обшук службового автомобіля та затримали їх. Скільки саме грошей йому дав водій, він не знає, ніякої винагороди він не вимагав, це була ініціатива водія. Те порушення, яке вчинив водій, було незначне, тому він не нам наміру складати на нього протокол про адміністративне правопорушення. Грошові кошти він поклав до своєї кишені, а потім частину дав ОСОБА_7 , так як раніше позичав у неї гроші через те, що на той момент його родина мала матеріальні складнощі. Раніше цього водія він не бачив, ніколи його не зупиняв, ніяких відносин не підтримував, вважає, що водій навмисно його спровокував на вчинення злочину, оскільки ніякого наміру вимагати та отримувати неправомірну винагороду він не мав. 
		Не дивлячись на невизнання своєї провини, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами. 
		   Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_3 бачив два рази. Перший раз навесні 2017 року його зупинив ОСОБА_3 у районі перехрестя із круговим рухом на мікрорайоні Бородинський та став звинувачувати у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння. У той день він був зморений після роботи, алкоголь не вживав, тому звинувачення поліцейського були безпідставні. ОСОБА_3 не встиг скласти на нього протокол, оскільки отримав виклик на планшет та поїхав, але зазначив йому, що наступного разу він буде винен 10000 грн. Він запам`ятав цього поліцейського, оскільки бачив його на каналі YouTube у роліках, які знімали громадські активісти. Тоді він вирішив повідомити про неналежну поведінку поліцейського правоохоронні органи. Другий раз він зустрів поліцейського в серпні 2017 року. Ввечері його запросили до себе працівники СБУ, видали грошові кошти купюрами по 200 грн у розмірі 10000 грн. Він поїхав на власному автомобілі по м. Запоріжжі, у районі пл.. Пушкіна у нього заглух автомобіль, та через деякий час до нього під`їхали патрульні поліцейські та стали питати, що сталося та перевіряти документи. Також до нього підійшов і ОСОБА_9 , запропонував від`їхати в інше місце та став питати, що він може та на що він здатен. Зрозумівши, що потрібно заплатити, він сказав, що може вісім тисяч. Лобач погодився, тоді він дав йому ці гроші. Він заплатив, щоб на нього не складали протокол про адміністративне правопорушення за ст.. 130 КУпАП не дивлячись на те, що у стані сп`яніння він не перебував. Так у той день у нього не було з собою полісу страхування, що також поставили йому у провину працівники поліції, які його зупинили. Дійсно, він просив не складати на нього протокол та запитав, як можна вирішити питання іншим чином. Лобач сам йому назвав суму 10000 грн., а він став просити зменшити її. Тоді вони домовились на 8000 грн. Грошові кошти він дістав із гаманця та передав ОСОБА_3 у салоні свого автомобіля, той взяв усі гроші та вийшов. Поліцейські супроводили його до ТЦ України, але їх зупинили працівники СБУ та затримали. За вказівкою працівників СБУ він повинен був їхати по пр.. Соборному та очікувати, коли його зупинять поліцейські, але його автомобіль несподівано зламався. Він повідомив ОСОБА_3 , що вживав алкоголь у той день, але насправді у стані сп`яніння не перебував. Так як йому видали 10000 грн., а він передав ОСОБА_9 лише 8000 грн., решту він повернув працівникам поліції. Суму, яку необхідно передати, назвав сам ОСОБА_3 .
		   Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала інспектором патрульної поліції в одному екіпажі із ОСОБА_3 21.08.2017 року вони разом на патрульному автомобілі виїхали на патрулювання Олександрівського та Шевченківського районів м. Запоріжжя. У районі пл.. Пушкіна вони побачили автомобіль Хонда, який зупинився на зупинці громадського транспорту, а за декілька хвилин до цього намагався їх «підрізати» на дорозі. Вона перша підійшла до водія, а потім покликала ОСОБА_3 , оскільки водій дивно себе поводив. Вона перевіряла автомобіль за планшетом, а ОСОБА_9 спілкувався із водієм, далі вони від`їхали у район заправки біля пл.. Пушкіна, де продовжили спілкуванні із водієм. У них були підозри, що водій може перебувати у стані сп`яніння. За розмовою ОСОБА_9 та водія вона не слідкувала, з приводу отримання ОСОБА_3 грошових коштів вона нічого не знає. Потім вони поїхали далі у справах, а ОСОБА_3 повернув їй грошові кошти, які раніше брав у борг, але вона не пам`ятає, коли саме відбулись ці події  до спілкування із водієм, або після цього. Раніше цього водія вона ніколи не бачила. Через деякий час їх зупинили працівники СБУ, провели обшук та вилучили усі грошові кошти, в тому числі і її особисті. 
		Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що вони були присутні у якості понятих під час помітки грошових коштів працівниками СБУ. За їх участі працівники правоохоронних органів помітили 10000 грн якоюсь речовиною, записали їх номери, зробили копії з купюр та видали чоловіку. Це були купюри по 200 грн. Далі вони із працівниками СБУ поїхали у район пл.. Пушкіна, стояли там певний час, нічого не бачили, потім поїхали у район пл.. Фестивальної, де затримали автомобіль патрульної поліції, де перебували поліцейські чоловік та жінка, обшукували автомобіль, кишені. Знайшли гроші приблизно 8000 грн, які світилися, частина грошей була у жінки, частина у чоловіка. Після чого правоохоронці склали відповідні протоколи, які вони підписали. 
		Свідок захисту ОСОБА_12 суду пояснив, що він працював до 2018 року у патрульній поліції м. Запоріжжя, неодноразово він разом із ОСОБА_3 спільно патрулювали Комунарський район м. Запоріжжя, це було у березні 2017 року. Також за специфікою роботи, вони можуть перебувати у наряді, що означає постійне перебування поліцейського у черговій частину УПП без виїзду на патрулювання міста. Графік роботи кожного поліцейського фіксується у відповідних документах.
		Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами:
		- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 квітня 2017 року, згідно якого ОСОБА_8 повідомив про те, що у квітні 2017 року на території Дніпровського району м. Запоріжжя його зупинив працівник УПП у м. Запоріжжі та вимагав грошові кошти у розмірі 10000 грн за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, зазначив прізвище поліцейського ОСОБА_3 (т.1 а.с. 79-80)
		- постановою про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 12 червня 2017 року, згідно якої прийнято рішення про використання під час контролю за вчиненням злочину заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів шляхом огляду, помітки (ідентифікації) та вручення ОСОБА_8 грошових купюр, а також постанова про продовження дії постанови про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 27 червня 2017 року із граничним терміном дії до 27.08.2017 року.
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 вказував на те, що діючим КПК України не передбачено можливості продовження терміну дії такого виду постанов, тому оскільки строк дії первісної постанови сплив, то ані слідчий, ані прокурор не мали права проводити контроль за вчиненням злочину та використовувати під час його проведення заздалегідь ідентифіковані засоби.
		Суд не погоджується із такими висновками захисника та зазначає, що відповідно до ст. 273 КПК України за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.
		При цьому діючий КПК України не містить прямого визначення строку проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії та можливості або заборони продовження встановленого прокурором строку, тому доводи захисника є помилковими та не впливають на правильність її проведення.
		Крім того, захисник та обвинувачений вважали зазначений доказ недопустимим, оскільки така постанова мала б містити гриф «таємно», оскільки пов`язана із проведенням негласних слідчих дій. Крім того, доручення працівникам УСБУ в Запорізькій області на проведення огляду та помітки грошових купюр виходило за межі повноважень прокурора, оскільки це є виключною компетенцією слідчого.
		Оцінюючи зазначений доказ на предмет його допустимості суд враховує вимоги ст.. 273 КПК України, які наведені вище та приходить до висновку, що зазначена норма права не вимагає прийняття рішення про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів із застосуванням обмежень, передбачених наданням грифу «таємно», тому доводи захисту з цього приводу є безпідставними.
		-протоколом огляду, помітки та вручення грошових коштів від 21 серпня 2017 року, під час якого у присутності двох понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були оглянуті 10000 грн. (50 купюр номіналом по двісті гривень кожна), зазначені їх серії та номери, та помічені спеціальним препаратом «Промінь-1» ( т.1 а.с. 90-108).
		Оскільки судом визнано правильним винесення постанови про використання заздалегідь ідентифікованих засобів та продовження терміну її дії, посилання захисника на проведення вказаної слідчої дії поза межами строку дії цієї постанови є безпідставними.
		В той же час, при дослідженні протоколу від 21.08.2017 судом виявлені неточності під час підрахунку загальної суми грошових коштів, які були помічені та видані ОСОБА_8 , а саме: купюри ТИ 5015737, ЕД 3796398 та ЗД 7712390 вказані у списку двічі. В даному випадку суд спирається на копії виданих купюр та приходить до висновку, що ОСОБА_8 було видано 47 купюр номіналом 200 гривень кожна на загальну суму 9400 грн. Виявлені неточності протоколу не впливають в цілому на суть проведеної слідчої дії та не свідчать про процесуальні порушення під час її проведення, а пов`язані лише із арифметичними помилками під час підрахунку загальної суми грошових коштів, які були використані під час контролю за вчиненням злочину
		-постановою про залучення ОСОБА_8 до проведення негласних слідчих дій у формі конфіденційного співробітництва та про контроль за вчиненням злочину від 10 травня 2017 року та протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 18 жовтня 2017 року, згідно якого здобуто відомості про отримання співробітником УПП в м. Запоріжжі ОСОБА_3 неправомірної вигоди в розмірі 8600 грн. (т. 1 а.с. 171-174).
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 зауважував на те, що постанова від 10.05.2017 повинна бути прийнята саме слідчим, а не прокурором відповідно до ст. 275 КПК України. Але суд не погоджується із такими висновками сторони захисту та зазначає, що відповідно до ст. 275 КПК України під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом. В той же час як вбачається зі змісту постанови від 10.05.2017 року прокурором було прийнято рішення про контроль за вчиненням злочину, що відповідно до ст. 271 КПК України відноситься до компетенції прокурора.
		Так відповідно до статті 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:
		1) контрольована поставка;
		2) контрольована та оперативна закупка;
		3) спеціальний слідчий експеримент;
		4) імітування обстановки злочину.
		Прорезультати контролюза вчиненнямзлочину складаєтьсяпротокол,до якогододаються речіі документи,отримані підчас проведенняцієї негласноїслідчої (розшукової)дії.Якщо контрольза вчиненнямзлочину закінчуєтьсявідкритим фіксуванням,про цескладається протоколу присутностітакої особи. Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.
		Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов`язаний:
		1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;
		2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
		   Таким чином, оскільки в даному випадку прокурором було прийнято рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину та одночасно залучено до його проведення ОСОБА_8 , суд приходить до висновку, що порушень процесуального законодавства допущено не було, перевищення прокурором своїх повноважень не встановлено.
		Крім того, з приводу доводів сторони захисту про порушення термінів складання усіх протоколів за наслідками проведення НСРД, суд вважає необхідним вказати на те, що згідно Наказу від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 «Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» п. 1.12.4 спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину. Пунктами 4.1 та 4.2 передбачено, що протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінальногопровадження. Періодичність складання протоколів залежить від виду негласної слідчої (розшукової) дії, терміну її проведення (одномоментно чи упродовж часу), від доручення слідчого, прокурора, але в будь-якому випадку безпосередньо після отримання фактичних даних, які можуть використовуватись як докази для встановлення місця перебування особи, що розшукується, про кожний випадок огляду, виїмки, дослідження матеріалів про результати негласної слідчої дії тощо.
		Аналіз досліджених судом доказів та нормативних документів, які регулюють питання складання протоколів за результатами проведення негласних слідчих дій, приводить суд до висновку про те, що у даному випадку слідчий мав право на власний розсуд вирішувати час складання відповідного протоколу, що не суперечить нормам КПК України.
		-протоколом затримання ОСОБА_3 від 22.08.2017, згідно якого в тому числі було проведено особистий обшук затриманої особи та виявлено службові пістолети із патронами, жетон, службове посвідчення, кайданки, посвідчення водія та технічний паспорт, ключі від автомобіля, відеореєстратор, мобільний телефон, чорні штани, а також грошові кошти як особисті, так і ті, що за серіями та номерами співпадають із заздалегідь ідентифікованими засобами, а саме: ЕЯ 8421283, ПГ 5736749, УН 83208117, УП 5446409, УЗ 7488110, КН 3934517, УМ 4545575, ЕЖ 9668653, СЄ 9077331, ЕВ 1199137, ЗГ 5765695, СД 8598225, ЄХ 9522631, ПД 8022519, АГ 6599167, КН 0981972, ЕФ 5814876, ВЕ 8142690, ХЕ 4536528, АГ 7330305, ЕЕ 7179398, АА 7310950, АГ 3178617, ЄЮ 8593697, ТИ 5015737, ЕД 3796398, ЗД 7712390, СД 2196757, АГ 2363666, СД 9916903, КЗ 1115506, МА 2800205, тобто 32 купюри номіналом 200 гривень, що дорівнює 6400 грн (т.1 а.с. 109-114);
		-постановою про проведення освідування від 21.08.2017 та протоколом освідування ОСОБА_3 від 22.08.2017, під час якого на долонях останнього та штанах було виявлено випромінювання жовто-зеленого кольору ( т.1 а.с.115-117);
		-протоколом огляду місця події від 22.08.2017- грошових коштів , які були добровільно видані ОСОБА_7 , під час якого встановлено номери та серії купюр, які відповідають тим, що були використані як заздалегідь ідентифіковані засоби, а саме: ЄЖ6916573, НОМЕР_2 , КБ 1897132, КА 4410071, КЕ 3513390, НОМЕР_3 , ХА 2087691 номіналом 200 грн, що у сумі складає 1400 грн., які випромінювали жовто-зеленим кольором, а також інші особисті грошові кошти ( т.1 а.с. 120-122); 
		Посилання захисника на те, що у даному випадку слідчим було фактично проведено обшук особи, а не огляд місця події, суд відкидає, оскільки як встановлено у судовому засідання та підтвердила свідок ОСОБА_7 вона добровільно видала слідчим усі грошові кошти, які перебували при ній, її особистий обшук не проводився, оскільки вона не брала участь у вчиненні злочину, грошові кошти були їй передані ОСОБА_3 з метою погашення боргових зобов`язань, які виникли раніше.
		-протоколом огляду місця події від 22.08.2017, під час якого було оглянуто службовий автомобіль Toyota Prius номер 3296, під час якого були виявлені та вилучені два записники, мобільні телефони та документи (т.1 а.с. 124-126)
		-протоколом огляду предметів від 12.10.2017 року, вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_3 та огляду місця події (т. 1 а.с. 134-137), а саме: мобільних телефонів, документів на автомобіль, а також двох відеореєстраторів із відеозаписами, зафіксованими на них. Під час судового засідання судом було відтворені відеозаписи, які містяться на нагрудному відеореєстраторі. Так на відео 22.08.2017 року зафіксовано, як о 00.07 годин ОСОБА_7 підходить до автомобіля, який стоїть у межах зупинки громадського транспорту, починає спілкуватися із водієм, той пояснює вимушену причину зупинки. О 00.09 до них підходить ОСОБА_3 , також спілкується із водієм, далі вони відходять, а ОСОБА_7 , відвертається він них та працює із планшетом. О 00.21 ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на патрульному автомобілі рухаються за автомобілем ОСОБА_8 , через певний час їх зупиняють працівники СБУ та затримують.
		-постановою про визнання речовими доказами від 19.10.2017 (т.1 а.с. 138-139), у якій міститься посилання, що грошові кошти на загальну суму 1600 грн.  купюри номіналом 200 гривень - УМ 9406749, СЖ 8840398, ЗГ 8455710, ЕВ 2720375, ПД 9569253, ЗЗ 520802, ПА 1659851, ЕВ 2483856 повернуті ОСОБА_8 працівникам СБУ;
		-висновком експерта № 6-452 від 19.10.2017 року ( т.1 а.с. 148- 157), згідно якого на грошових коштах, вилучених у ОСОБА_3 , на грошових коштах, вилучений у ОСОБА_7 , на змивах з обох рук ОСОБА_3 , на штанах ОСОБА_3 встановлена присутність спеціальної хімічної речовини  люмінофору, що люмінесцює жовто-зеленим кольором, та має загальну родову належність з наданим зразком спецзасобу та могли складати раніше єдину масу;
		-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії  спостереження за особою ОСОБА_8 ( т.1 а.с. 175), проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області № 10/4779т від 13.07.2017 ( т.1 а.с. 167-169), згідно якого були зафіксовані факти спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 21.08.2017;
		-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії  спостереження за особою ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 176), проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області № 10/4778т від 13.07.2017 ( т.1 а.с. 161-163), згідно якого були зафіксовані факти спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 21.08.2017;
		-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії- аудіо-, відео контроль ОСОБА_8 ( т.1 а.с 177-182), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області № 10/4779т від 13.07.2017 ( т.1 а.с. 167-169), звукозапис якого був відтворений у судовому засіданні. Так, під час спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 останній зазначає, що за порушення Правил дорожнього руху водій може отримати штраф у розмірі 10000 грн («У тебя есть выход - десятка штрафа»). ОСОБА_8 намагається зменшити розмір винагороди та пропонує 8000 грн. («восьмерка»). Далі ОСОБА_3 питає: «Что больше нет ничего?», після чого погоджується на запропоновану суму. При цьому під час бесіди ОСОБА_3 вказує, що пам`ятає водія («Что ты не помнишь меня, нет? Да помню я тебя»)
		-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії- аудіо-, відео контроль ОСОБА_3 ( т.1 а.с 183-187), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області № 10/4778т від 13.07.2017 ( т.1 а.с. 161-163) аналогічного змісту;
		-документами особової справи ОСОБА_3 , якими підтверджується займана ним посада та звання  інспектор роти № 1 батальону № 4 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі лейтенант поліції ОСОБА_3 (т.1 а.с. 190-200);
		-документами, що стосуються розташування сил та засобів 4 батальону УПП у квітні 2017 року, зокрема щодо ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 204-218)
		-висновком службового розслідування можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_3 від 18.10.2017, за результатами якого ОСОБА_3 був звільнений зі служби (т.1 а.с. 219-231)
		Під час судового розгляду захисником вказувалось на те, що зняття грифу «таємно» із протоколів про результати проведення негласних слідчих дій відбулось за межами досудового розслідування, що є порушенням норм діючого кримінального процесуального законодавства, однак суд вважає ці доводи невірними та спирається на правовий висновок Великої палати Верховного суду, викладений у постанові від 16.10.2019 справа № 640/6847/15-к, згідно якого:
		1. Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. 
		2. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
		3.Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.
		4.Якщо у ході розгляду кримінального провадження у суді було задоволене повторне клопотання прокурора про розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і розсекречено їх, то відповідні процесуальні документи як такі, що отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, повинні бути відкриті згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України.
		5. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
		6.У випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.
		З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2017 року стороні захисту було повідомлено про закінчення досудового розслідування по справі, але лише 06.11.2017 року слідчим було отримано відповідь Апеляційного суду Запорізької області про зняття грифу «таємно» із ухвал слідчих суддів у даному кримінальному провадженні. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сторона обвинувачення вжила усіх необхідних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, та у подальшому 23.11.2017 надала усі отримані докази для ознайомлення стороні захисту, що повністю відповідає вимогам ст. 290 КПК України, та не тягне за собою визнання цих доказів недопустимими.
		У судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що він вважає дії ОСОБА_8 провокацією, оскільки останній декілька разів безпосередньо перед патрульним автомобілем навмисно порушував Правила дорожнього руху України, привертав увагу до свого автомобіля, бажав, щоб його зупинили, очевидно, із наміром спровокувати його на отримання неправомірної вигоди. 
		Дійсно, відповідно до ч.3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		   Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції. Визначення провокації наведене у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви від 05лютого 2008 року.
		Згідно цього визначення, провокація з боку правоохоронних органів: має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		Згідно рішення ЄСПЛ у справі Баннікова проти Росії від 26 травня 2016 року для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв, а саме: змістовний та процесуальні критерії. При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність або відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо.
		Перевіряючи дії ОСОБА_8 та працівників правоохоронних органів на предмет ймовірної провокації з їх боку, суд враховує, що як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , працівники СБУ наказали йому їхати по пр. Соборному та очікувати, коли його зупинить патрульний автомобіль, однак несподівано його автомобіль заглух, через що він був вимушений зупинитися. Зі змісту розмови, які зафіксовані під час проведення НСРД, сам ОСОБА_3 неодноразово питає у ОСОБА_8 «что будем делать?», на пропозицію «восемь хватит?», перепитує: «что, больше ничего нет?», а у подальшому погоджується на пропозицію отримати 8000 грн неправомірної вигоди та отримує грошові кошти від водія. На користь відсутності провокації у діях ОСОБА_8 свідчить і той факт, що саме ОСОБА_3 запропонував водієві переїхати у інше місце, яке розташовано поза межами проїзної частини, сів в автомобіль ОСОБА_8 , не здійснював відеозапис процесу спілкування із водієм на нагрудний відеореєстратор, жодного разу не висловив свою відмову від отримання грошових коштів, які йому передав ОСОБА_8 . Все вищевикладене свідчить про відсутність провокації з боку правоохоронних органів в даному випадку.
		Захисник та обвинувачений у судовому засіданні вважали, що прокурором не доведено наявність самого предмету неправомірної вигоди, оскільки походження грошових коштів, які були використані під час проведення контролю за вчиненням злочину, є сумнівним, встановити власника грошей (чи гроші належать ОСОБА_8 чи були видані з державного бюджету не виявилось можливим). Суд не погоджується із такими висновками сторони захисту та вважає їх такими, що не впливають на вірне вирішення питання про винуватість ОСОБА_3 , та враховує відомості, зафіксовані у постанові про визнання речовими доказами від 19.10.2017 (т.1 а.с. 138-139), у якій міститься посилання, що грошові кошти на загальну суму 1600 грн.  купюри номіналом 200 гривень - УМ 9406749, СЖ 8840398, ЗГ 8455710, ЕВ 2720375, ПД 9569253, ЗЗ 520802, ПА 1659851, ЕВ 2483856 повернуті ОСОБА_8 працівникам СБУ, а також пояснення цього свідка, який у судовому засіданні підтвердив, що грошові кошти йому видали працівники поліції, власні кошти він не використовував. 
		Крім того, суд зазначає, що усі 47 купюр номіналом 200 гривень у сумі 9400 грн., які були використані як заздалегідь ідентифіковані засоби, та вручені ОСОБА_8 , у подальшому були виявлені частково у ОСОБА_3 (на суму 6400 грн)., частково у ОСОБА_7 (на суму 1400 грн.), а частково повернуті ОСОБА_8 працівникам СБУ (на суму 1600 грн), серії та номери купюр перевірені судом.
		Розповідаючи власну версію подій, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що раніше ОСОБА_8 він ніколи не бачив, за порушення норм ПДР не зупиняв, неправомірну вигоду не вимагав. На підтвердження своїх доводів надав суду графіки розташування сил 4-го батальону УПП за березень та квітень 2017 року, де вказано, що більшість часу обвинувачений перебував у наряді з приводу чергування по УПП, або на лікарняному, тобто не міг зустріти ОСОБА_8 як водія під час патрулювання. Однак, як вбачається із протоколу про проведення негласної слідчої дії  аудіо-, відеоконтролю за особою, під час спілкування із водієм ОСОБА_8 . ОСОБА_3 зазначає, що пам`ятає його, що спростовує пояснення обвинуваченого, які суд вважає до того ж неправдивими.
		Однак, проаналізувавши зміст розмов, а також враховуючи, що обставини знайомства ОСОБА_3 та ОСОБА_8 органом досудового розслідування не встановлені, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 ознак вимагання хабаря з огляду на наступне.
		Так, Верховний Суд України раніше неодноразово висловлював свою правову позицію з приводу правильного розуміння законодавчого визначення вимагання хабара і констатував, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, уникнути заслуженої відповідальності, одержати незаконні пільги або переваги тощо, то вимагання хабара виключається (постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України: № 5-14кс12 від 4 жовтня 2012 року, № 5-13кс13 від 23 травня 2013 року, № 5-14кс13 від 30 травня 2013 року, № 5-28кс13 від 5 вересня 2013 року, № 5-47кс13 від 12 грудня 2013 року, № 5-42кс13 від 7 листопада 2013 року, № 5-43кс13 від 26 грудня 2013 року, № 5-20кс14 від 13 листопада 2014 року, № 5-19кс14 від 26 червня 2014 року).
		Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака, як вимагання хабаря, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабаря є службова особа - хабароодержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) хабаря має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з такою вимогою; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем, і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.
		Так, у судовому засіданні встановлено, що фактично ОСОБА_3 не був ініціатором давання хабаря, оскільки повідомив ОСОБА_8 про наслідки адміністративної відповідальності за порушення ПДР України (штраф у розмірі 10000 грн), сама ж пропозиція надати хабар виходила від ОСОБА_8 , який назвав суму у розмірі 8000 грн., на яку і погодився ОСОБА_3 . Крім того, намагання ОСОБА_8 уникнути адміністративного стягнення пов`язано із переслідуванням останнім незаконного інтересу, що не може бути ознакою вимагання хабаря.
		В той же час, зі змісту розмов ОСОБА_3 та ОСОБА_8 випливає, що інспектор патрульної служби, будучи службовою особою та знаючи про заборону одержувати неправомірну вигоду, був зацікавлений у її одержанні, узгодив суму та отримав грошові кошти, не склавши протокол про адміністративне правопорушення. 
		На користь цього свідчить і зміст правових висновків Верховного суду України (постанова № 5-149кс16) з приводу аналізу аналогічних кримінальних проваджень суд зазначав, що за нормативними приписами заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у статті 368 КК, представник влади, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Указане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає в тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (хабар), розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості; ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мета, яку переслідує останній, та його переконаність у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач. 
		    За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виключення із пред`явленого ОСОБА_3 , обвинувачення кваліфікуючу ознаку  вимагання неправомірної вигоди.
		Таким чином, аналіз досліджених під час судового засідання доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку дає можливість стверджувати, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні доведена повністю.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 368 КК України, тому що він вчинив умиснi дії, які виразилися в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, ОСОБА_3 вчинив корупційний злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, на сьогодні має офіційне місце роботи та дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, має родину та неповнолітню дитину на утриманні, а також постійне місце проживання.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини справи та дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу, що буде відповідати принципам та меті його призначення, із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, пов`язані із виконанням функцій представника влади.
		Речові докази на підставі ст.. 100 КПК України частково необхідно знищити, частково  повернути за належністю.
		Судові витрати, пов`язані із проведеними експертними роботами, необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави. 
		Керуючись ч. 2 ст. 373 КПК України, суд-
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов`язані із виконанням функцій представника влади, на три роки.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у відношенні ОСОБА_3 залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.
		   Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведені судові експертизи у розмірі 742, 2 грн.
		Речові докази:
		1)грошові кошти:
		- у розмірі 6400 грн. - ЕЯ 8421283, ПГ 5736749, УН 83208117, УП 5446409, УЗ 7488110, КН 3934517, УМ 4545575, ЕЖ 9668653, СЄ 9077331, ЕВ 1199137, ЗГ 5765695, СД 8598225, ЄХ 9522631, ПД 8022519, АГ 6599167, КН 0981972, ЕФ 5814876, ВЕ 8142690, ХЕ 4536528, АГ 7330305, ЕЕ 7179398, АА 7310950, АГ 3178617, ЄЮ 8593697, ТИ 5015737, ЕД 3796398, ЗД 7712390, СД 2196757, АГ 2363666, СД 9916903, КЗ 1115506, МА 2800205, 
		-у розмірі 1400 грн. - ЄЖ6916573, ЄЖ 2164572, КБ 1897132, КА 4410071, КЕ 3513390, АД 1736747, ХА 2087691
		- у розмірі 1600 грн - УМ 9406749, СЖ 8840398, ЗГ 8455710, ЕВ 2720375, ПД 9569253, ЗЗ 520802, ПА 1659851, ЕВ 2483856  повернути за належністю УСБУ України у Запорізькій області;
		2) мобільний телефон «Nous», грошові кошти номіналом 1 купюра 100 грн., 4 купюри номіналом 200 грн  УА 4860580, ЗЕ 5134562, КИ 3632072, ЄБ 7668052 - повернути за належністю ОСОБА_3 ;
		3) штани чорного кольору, автомобільний відеореєстратор, нагрудний відеореєстратор- повернути за належністю УПП у м. Запоріжжя
		4) сім конвертів зі змивами з рук  знищити.
		   Скасувати арешт з майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2017.
		Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву
		 
		 
		 
		Суддя:                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...