Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 126/3421/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2019. Зареєстровано: 03.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.
Дата набрання законної сили: 29.10.2019
Номер судового провадження: 22-ц/801/2108/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 126/3421/17
		Провадження № 22-ц/801/2108/2019
		Категорія: 41
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.
		Доповідач:Міхасішин І. В.
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 жовтня 2019 рокуСправа № 126/3421/17м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
		головуючого: Міхасішина І.В.,
		суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М., 
		за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №126/3421/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди
		за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 16серпня 2019 року, ухвалене у складі судді Гуцола В.І.,
		 
		встановив:
		 
		В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації позивача інформацію, поширену ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в протоколі №1 комісії відділу освіти Бершадської райдержадміністрації від 02.11.2015 року, доповідній записці ОСОБА_2 від 13.10.2015 на ім`я начальника відділу освіти Бершадської РДА ОСОБА_4 та в листі начальнику Бершадського РВ УМВС ОСОБА_5 від начальника відділу освіти Бершадської райдержадміністрації ОСОБА_4 Стягнути солідарно з відповідачів 50000 грн моральної шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 1979 року по 2015 рік працював вчителем англійської мови Великокиріївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
		12.10.2015 під час проведення уроку він зробив декілька зауважень учениці 8-го класу щодо її спілкування під час уроку мобільним телефоном та попередив, що у разі продовження такої поведінки він забере телефон і поверне в кінці чверті, а саме 23 жовтня. Учениця не реагувала на зауваження, після чого він забрав у неї телефон і мав намір повернути його в цей же день після третього уроку. Проте під час третього уроку з`явилася мати учениці  відповідач ОСОБА_3 і в коридорі школи почала ображати його нецензурною лайкою та кричати. Після цього його запросили в кабінет директора школи  ОСОБА_2 , в якому були присутні батьки учениці та сама учениця, а також дільничний інспектор міліції, який попередив його про кримінальну відповідальність у зв`язку із незаконним заволодінням майном, а батьки учениці не вибачилися перед ним, а навпаки почали погрожувати йому, що було принизливим для нього, оскільки відбувалося в присутності учениці. Після цього позивач вирішив, що поверне телефон так як і обіцяв в кінці чверті.
		Скориставшись такою ситуацією директор школи ОСОБА_2 , з якою у нього були напружені ділові стосунки, написала доповідну записку начальнику відділу освіти Бершадської РДА, в якій вкотре облила його брудом, зазначивши у ній відомості, які принижують його гідність як людини та вчителя.
		19.10.2015 дільничний інспектор Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 186 КУпАП. В цей же день біля його будинку співробітники міліції вручили листа начальника відділу освіти Бершадської РДА ОСОБА_4 адресованого начальнику Бершадського РВ УМВС ОСОБА_5 , в якому зазначалося, що «вищевказаний вчитель неодноразово відбирав телефон в учнів, повертаючи їх ні батькам, ні адміністрації школи, без пояснень на те причин», також було вказано, що він порушує посадові обов`язки, що не відповідає дійсності.
		На засіданні комісії відділу освіти Бершадської райдержадміністрації та засіданні ради шкільного батьківського комітету 2 та 11 листопада 2015 року, його вкотре було принижено, зокрема, у протоколі від 02.11.2015 засідання комісії відділу освіти були зафіксовані неправдиві свідчення ОСОБА_3 про те, що він забрав мобільний телефон і не хотів його повертати, на підставі чого вона звернулася до правоохоронних органів.
		На підставі протоколів цих засідань, наказом №128-к від 11.11.2015 його було звільнено з роботи.
		Вважав, що наведена інформація, поширена відповідачами щодо нього, має негативний характер, порушує його особисті немайнові права, є недостовірною, зміст поширеної недостовірної інформації, містить в собі конкретні факти, начебто його протиправних, неетичних, непрофесійних дій, обов`язок доказування достовірності яких покладається на відповідачів.
		Поширенням вказаної інформації відповідачі створили негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, його професійні здібності були поставлені під сумнів учнями, співробітниками та керівництвом.
		Внаслідок таких порушень його немайнових прав він має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої оцінив у 50000 грн.
		Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 16серпня 2019 року позов задавлено частково.
		Визнано частково недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 інформацію, розміщену у доповідній записці відповідача ОСОБА_2 від 02.11.2015.
		Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що в доповідній записці відповідача ОСОБА_2 міститься інформація, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а саме в частині, що ОСОБА_1 принижує гідність дітей. З урахуванням ступеня вини ОСОБА_2 , вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн.
		В частині позовних вимог до ОСОБА_3 та начальника відділу освіти ДзюбенкоЛ ОСОБА_6 . відмовлено з підстав відсутності в заяві та листі, складених останніми відповідно інформації, яка не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовувала тим, що суд першої інстанції не визначився із суб`єктним складом учасників справи та не застосував до спірних правовідносин ч.4 ст.277 ЦК України, згідно з якою поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні свої посадових обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Предметом спору у цій справі була інформація, зафіксована у доповідній записці від 13.10.2015, яка підписана директором Великокиріївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_2 , в свою чергу загальноосвітній заклад є юридичною особою. Таким чином доповідна записка написана відповідачем ОСОБА_2 не як фізичною особою, а як посадовою особою при виконанні свої посадових обов`язків, а тому належним відповідачем у цій справі є навчальний заклад, а не фізична особа ОСОБА_2 .
		Водночас оскаржуваним рішенням визнано частково недостовірною інформацію та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, розміщену у доповідній записці, проте судом першої інстанції не вказано, яка конкретна інформація у доповідній записці є недостовірною та такою, що принижує честь і гідність позивача.
		Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказана доповідна записка була складена ОСОБА_2 на виконання своїх безпосередніх посадових обов`язків щодо необхідності розгляду спірного питання на засіданні комісії відділу освіти Бершадської РДА та на зсіданні батьківського комітету, передумовою чого було звернення батьків учнів із скаргами щодо поведінки вчителя англійської мови ОСОБА_1 та на виконання вимог ст. 56 Закону України «Про освіту», Закону України «Про охорону дитинства» та п. 3.8 Статуту школи.
		Фактичні обставини, викладені у доповідній записці були предметом комісійного розгляду відділу освіти Бершадської РДА та знайшли свої підтвердження, про що було складено протокол.
		В матеріалах справи містяться заяви батьків учнів школи щодо поведінки вчителя англійської мови ОСОБА_1 та низка наказів минулих років про винесення позивачеві попередження у зв`язку з неодноразовими скаргами батьків та недотримання останнім правил педагогічної поведінки, анкетування серед учнів, проведеного практичним психологом щодо ставлення учнів до вчителя.
		Факти, викладені у позовній заяві є достовірними, оскільки підтвердженим є надходження заяв і скарг від батьків учнів на вчителя іноземної мови, відібрання останнім під час уроку телефону учениці та ін.
		Отже у спірних правовідносинах відсутні передбачені законом ознаки складу правопорушення у їх сукупності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.
		Адвокатом ОСОБА_1  Денисюком О.С., поданий відзив, в якому позивач заперечив проти апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2  адвокат Кучерява І.П. вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд скаргу задовольнити.
		Представник позивача ОСОБА_1  адвокат Денисюк О.С. проти апеляційної скарги заперечив, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.
		Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
		По справі встановлено та не заперечується сторонами, що з 1979 року по 2015 рік позивач ОСОБА_1 працював учителем англійської мови у Великокиріївській загальноосвітній школі І- III ступенів.
		Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Серії ВІ №021821 від 19.10.2015, складеного ОУ СКМСД Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області, старшим лейтенантом міліції Теметевим Ю ОСОБА_7 , 12.10.2015 близько 10 год 30 хв в с. В. Киріївка в приміщенні Великокиріївської ЗОШ під час уроку ОСОБА_1 самовільно забрав мобільний телефон, належний ОСОБА_8 , та відмовився його повертати до кінця чверті, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 186 КУпАП України (т.1 а.с. 8).
		Згідно з поясненнями, наданими ОСОБА_1 19.10.2015 у зв`язку з тим, що учениця ОСОБА_9 не реагувала на зауваження під час уроку, він забрав у неї мобільний телефон, який на даний час він не повернув, а поверне 23.10.2015 (т.1 а.с. 13).
		Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бершадської міської ради №9 від 20.11.2015 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с.9). 
		13.10.2015 директором Великокиріївської загальноосвітньої школи І-III ступенів Соколюк Т.А. на ім`я начальника відділу освіти Бершадської РДА ОСОБА_4 була складена доповідна записка за №83, за змістом якої дослівно: «Доводжу до Вашого відома, що 12.10.2015р. до мене поступила заява від багатодітної матері ОСОБА_3 про те, що учитель англійської мови забрав у її дочки телефон і повертати батькам не хотів. Учитель дав пояснення, що свідомо забрав чужу власність і віддасть, коли захоче. На компроміс з батьками не пішов. Після цього дільничий викликав опергрупу, яка відкрила кримінальне провадження.
		А вже на слідуючий день, 13.10.2015 р. учня 6 класу ОСОБА_10 заставив стояти посеред класу за запізнення, а потім вигнав із класу. Такі випадки непоодинокі.
		Неодноразово мені, як директору, надходять скарги в усній формі від учнів та батьків, що учитель англійської мови принижує гідність дітей, присвоює клички, обговорює якості батьків у класі перед учнями, відбирає телефони та не допускає на урок учнів при запізненні або не дозволяє сісти на робоче місце і діти стоять весь урок, вигонить з уроку за двері.
		Учитель не сприймає будь-які вказівки директора чи прохання батьків, конфліктує, може нагрубити та виразитись в ненормативній лексиці. Це є пряме порушення Закону України «Про освіту» (ст. 56), Положення про загальноосвітній заклад (п.86), Статуту школи (п. 3.8), Посадових обов`язків.
		Прошу Вас прийняти відповідні дисциплінарні міри щодо поведінки даного учителя».
		16.10.2015 начальник відділу освіти Бершадської РДА ОСОБА_4 звернулася з листом до начальника Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_5 , в якому повідомила, що до відділу освіти звернулася директор Виликокиріївської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2 щодо антипедагогічної поведінки вчителя ОСОБА_1 з проханням прийняти відповідні міри. У листі вказано, що вчитель неодноразово відбирає телефони в учнів, неповертаючи їх ні батькам, ні адміністрації без пояснення на те причин. Принижує дітей привселюдно, під час проведення уроку. ОСОБА_1 порушує ст. 56 Закону України «Про освіту», а саме додержання педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини учня. Учитель не сприймає вказівки директора школи та прохання батьків, порушує права дитини та посадові обов`язки. В зв`язку з чим просила притягнути ОСОБА_1 до відповідальності (т.1 а.с. 11-12).
		Згідно з протоколом №1 засідання комісії відділу освіти Бершадської райдержадміністрації від 02.11.2015 проводився розгляд заяв батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_11 щодо недостойної поведінки вчителя ОСОБА_1 щодо їх дітей під час уроків англійської мови, за результатами якого комісія вирішила ініціювати директору школи в найближчий час скликати батьківський комітет школи з метою впливу на поведінку вчителя ОСОБА_1 та рекомендувати адміністрації Великокиріївської ЗОШ І-ІІІ ступенів разом з батьківським комітетом винести на порядок денний питання про доцільність перебування ОСОБА_1 на посаді вчителя англійської мови в даній школі (т.1 а.с. 14).
		Згідно з протоколом засідання ради шкільного батьківського комітету від 11.11.2015 вирішено клопотати перед відділом освіти про доцільність перебування ОСОБА_1 на посаді учителя англійської мови Виликокиріївської ЗОШ (т.1 а.с. 15).
		Наказом начальника відділу освіти Бершадської РДА Дзюбенко Л.І. № 218-к від 11.11.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України. Підстава протокол засідання комісії відділу освіти від 02.11.2015, протокол зборів батьківського комітету від 11.11.2015 (а.с. 17).
		В матеріалах справи наявні копії наказів директора Великокиріївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, зокрема, від 07.02.2011 року за заявою батька учня 5-го класу Безкревного А. від 03.02.2011 про те, що вчитель під час уроку вчепив у волосся сина жувальну гумку, «Про попередження учителя англійської мови ОСОБА_1 про недопустимість подібних випадків у стосунках з дітьми» (т.1 а.с. 40); від 10.12.2011 № 146 про взяття вчителя англійської мови ОСОБА_1 на персональний контроль у зв`язку з письмовою заявою матері ОСОБА_12 та неодноразовими усними скаргами батьків та учнів на недотримання педагогічної етики (т.1 а.с. 37); від 10.10.2012 за № 25-к про застосування заходів дисциплінарного впливу шляхом оголошення догани ОСОБА_1 відповідно до наказу відділу освіти від 08.10.2012 року №12-Д за порушення трудової дисципліни та антипедагогічну поведінку (рукоприкладство) стосовно учня 7-го класу ОСОБА_13 (т.1 а.с. 38).
		Також в матеріалах справи наявні копії заяв батьків учнів Великокиріївської школи від 25.11.2013 про заміну у 7 класі вчителя іноземної мови ОСОБА_1 на ОСОБА_14 у зв`язку непедагогічною поведінкою вчителя, який систематично принижує гідність дітей, морально ображає, застосовує фізичну силу, присвоює дітям клички, порушує права дітей, нехтує зауваженнями батьків, веде себе нетактовно, грубить батькам (т.1 а.с. 43) та від 28.08.2014 про переведення учнів 10 класу до іншого вчителя, оскільки , крім іншого, вчитель ображає дітей, називає їх різними прізвиськами… (т. 1 а.с. 44).
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно дост.275ЦК Українифізична особамає правона захистсвого особистогонемайнового прававід протиправнихпосягань іншихосіб.Захист особистогонемайнового праваздійснюється способами,встановленимиглавою 3цьогоКодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		Згідно з ст. 276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.
		Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
		За змістом ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену керівником навчального закладу ОСОБА_2 у доповідній записці від 13.10.2015, яка на думку позивача містить фактичні дані про порушення ним, як педагогічним працівником норм поведінки і моралі, правил педагогічної етики, про його непрофесійність, що не відповідає дійсності та є образливою і принизливою.
		Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
		Згідно з ст. 51 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.
		Такому праву учнів кореспондує обов`язок педагогічних та науково-педагогічних працівників додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента (Стаття 56 Закону України «Про освіту»). 
		Відповідно доп.86Положення про загальноосвітнійнавчальний заклад,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від27серпня 2010р.N778(далі-Положення)(вредакції,чинній намомент виникненняспірних правовідносин)педагогічні працівникизакладу зобов`язані дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати особисту гідність учнів та їх батьків.
		Стаття 20 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) навчальний заклад очолює його керівник (завідуючий, директор, ректор, президент тощо).
		Згідно з п. 92 Положення керівництво закладом здійснює його директор. 
		За змістомп.95Положення керівникзакладу здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови 
		для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників; організовує навчально-виховний процес; відповідає задотримання вимогДержавного стандартузагальної середньої освіти,за якістьі ефективністьроботи педагогічногоколективу; забезпечує дотримання вимог щодо охорони дитинства.
		Керівник закладу є головою педагогічної ради - постійно діючого колегіального органу управління закладом (п. 96 Положення).
		Педагогічна рада розглядає питання, зокрема, притягнення до  дисциплінарної  відповідальності  учнів(вихованців), працівників закладу за невиконання ними своїх обов`язків. 
		Державний нагляд (контроль) за діяльністю закладів усіх типів і форм власності здійснюється ДІНЗ та місцевими органами управління освітою (п. 112 Положення). 
		Підставою для звернення директора школи ОСОБА_2 до начальника відділу освіти Бершадської РДА ОСОБА_4 з доповідною від 13.10.2015 були конфлікті ситуації, які виникли між вчителем англійської мови ОСОБА_1 та учнями школи, а також заяви від учнів школи та батьків, щодо поведінки вчителя.
		За змістом доповідної записки, батьки і учні школи скаржилися на те, що вчитель англійської мови принижував гідність дітей, присвоював прізвиська, обговорював якості батьків у класі перед учнями, відбирав телефони та не допускав учнів при запізненні або не дозволяв сісти на робоче місце , виганяв дітей з уроку за двері.
		Директор школи ОСОБА_2 на виконання положень ст.51,56 Закону України «Про освіту», п. 95 Положення про загальноосвітній заклад, довела до відома начальника відділу освіти зміст заяв і скарг батьків, а також констатувала порушення ОСОБА_1 «Закону України про освіту» (ст. 56), Положення про загальноосвітній заклад (п. 86), Статуту школи (п. 3.8), Посадових обов`язків.
		Метою звернення ОСОБА_2 до місцевого органу управління освітою була перевірка дій вказаного педагогічного працівника та надання таким діям відповідної оцінки.
		Зокрема, на засіданні комісії відділу освіти Бершадської РДА 02.11.2015, на якій ОСОБА_2 ознайомила членів комісії із змістом заяв батьків учнів та дала оцінку діяльності вчителя ОСОБА_1 , де також був присутній сам позивач, який давав відповідні пояснення, встановлювалися обставини непедагогічної поведінки останнього.
		Тобто інформація, про ОСОБА_1 була предметом оцінки комісійного органу, до компетенції якого належить вирішення питання про перевірку такої інформації.
		Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Отже, у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, зазначена обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
		Отже, директор навчального закладу в силу вищевказаних норм закону зобов`язаний був у разі порушення прав та інтересів учнів, які охороняються законом, звертатися з відповідною вимогою до органів і посадових осіб, до компетенції яких належить вирішення цих питань і з вимогою про припинення таких порушень, а тому доповідна записка не може розглядатися як поширення недостовірної інформації.
		Крім того, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04листопада 1950 року (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria)).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол,алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Відомості, зазначені директором школи ОСОБА_2 у доповідній записці про те, що за заявами батьків та учнів школи вчитель ОСОБА_1 принижує гідність дітей є їхнім суб`єктивним баченням та наданням оцінки діям вчителя, а тому на відповідача не може бути покладена відповідальність за допущені висловлювання критики щодо позивача у доповідній записці.
		Таким чином позивачем не доведено, що метою зазначених дій ОСОБА_2 було приниження його честі, гідності та ділової репутації, при цьому у доповідній записці в частині, що ОСОБА_1 принижує гідність дітей, містяться оціночні судження і критична оцінка дій педагогічного працівника, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		Оскільки відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою від первісної вимоги, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні. 
		У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.            
		Тлумачення частини четвертої статті 277 ЦК України у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.
		Відповідно роз`яснення, яке міститься в п. 11 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з яким відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових 
		(службових) обов`язків, зокрема при підписанні характеристикитощо,є юридичнаособа,в якійвона працює. 
		У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.
		Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про загальну середню освіту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою. За своїми організаційно-правовими формами загальноосвітні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.
		Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 визначив відповідачем фізичну особу ОСОБА_2 . 
		Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що доповідна записка від 13.10.2015, яка містить інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною та такою що принижує честь, гідність, та ділову репутацію, складена і подана не фізичною особою ОСОБА_2 , а директором загальноосвітньої школи, на виконання посадових обов`язків останньої, а тому за змістом ч. 4 ст. 277 ЦК України поширювачем інформації є юридична особа, в інтересах якої діє її керівник.
		З цих підстав належним відповідачем у цій справі є загальноосвітній навчальний заклад  Великокиріївська ЗОШ І-ІІІ ступенів, а не ОСОБА_2 .
		Суд першої інстанції не встановив склад учасників справи та не з`ясував чи є ОСОБА_2 належним відповідачем у цій справі, не застосував норми матеріального права, які підлягають до застосування та дійшов помилкового висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . 
		З урахуванням вищевикладеного, та відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає до скасування у частині задоволених вимог до ОСОБА_2 з ухваленням нового про відмову у задоволені позову в цій частині.
		За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3360 грн, сплачений за подання апеляційної с краги.
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 315, 374, 376, 381,382, 384 ЦПК України, суд,
		 
		постановив :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 16серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, розміщену у доповідній записці від 02 листопада 2015 року, відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог у цій частині.
		В решті рішення суду залишити без змін.
		Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3360 (три тисячі триста шістдесят) гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено 01 листопада 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий І.В. Міхасішин 
		 
		Судді: Ю.Б. Войтко
		 
		І.М. Стадник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...