Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 350/599/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2019. Зареєстровано: 03.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.
Дата набрання законної сили: 31.10.2019
Номер судового провадження: 22-ц/4808/1302/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 350/599/18 
		Провадження № 22-ц/4808/1302/19 
		Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. 
		Суддя-доповідач Фединяк 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
		суддів: Пнівчук О.В.,Девляшевського В.А. 
		секретаря Турів О.М. 
		з участю ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2 
		ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4 , який також представляє інтереси ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_5  та ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Рожнятівського районного суду від 09 серпня 2019 року, ухвалене у складі судді Пулика М.В. в смт.Рожнятові, 
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 а про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди.
		Позовні вимоги мотивував тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, площею 0,1474 га для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на права власності на земельну ділянку серія ЯЛ №861093, виданого 20 жовтня 2011 року Вербівською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області. Згідно акту комісії Вербівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 04.01.2018 року встановлено, що земельна ділянка відповідача розташована вище від земельної ділянки позивача. По земельних ділянках позивача та відповідача викопана стічна канава, в яку витікають стічні води та витоки з гноєсховища ОСОБА_5 , а при переповненні канави  розливаються на земельну ділянку ОСОБА_1 , під будівлі і в криницю. Стайня і стодола, які відповідач використовує для утримання великої рогатої худоби і свиней, розташовані від житлового будинку позивача на відстані 11 м., від криниці на відстані 10 м. Біля стайні знаходиться не облаштована гнойова яма, відстань від якої до літньої кухні становить 11 м., а до криниці - 14,5 м. У 2014 році відповідачі самочинно без відповідного дозволу, проектної документації, перебудували стайню, збільшивши її розміри. Протоколом дослідження питної води № 248/105 від 16.08.2001 року, приписом № 03-15/243/41 від 22.05.2006 року Рожнятівської райсанепідемстанції, листами-відповідями № 313 від 11.09.2012 року, № 177 від 28.05.2014 року № 224 від 29.07.2014 року, актом про наслідки перевірки заяви ОСОБА_1 від 20.05.2014 року, № 90 від 28.03.2016 року, № 406 від 10.11.2017 року, протоколами № 113/69 від 23.11.2017 року, № 128/82 від 18.12.2017 року, листом-відповіддю № 7а від 04.01.2018 року та актом від 04.01.2018 року Управління Держпродспоживслужби в Рожнятівському районі підтверджується, що стайня, стодола та гнойова яма відповідачів розташовані на неналежній відстані від будівель та криниці позивача, відповідним чином не облаштовані, витоки з яких розливаються по його земельній ділянці і в криницю, не влаштовано відповідний септик, внаслідок чого питна вода з криниці непридатна для споживання. Таким чином відповідачі порушують його право власності на земельну ділянку, житловий будинок та гослодарські споруди та завдають йому моральної шкоди. Виходячи з перенесених ним моральних страждань, які спричинені діями відповідачів, йому завдано істотну моральну шкоду, яку він оцінює в 50 000 гривень. Посилаючись на те, що господарські будівлі збудовані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з порушенням будівельних та санітарних норм і правил, просив зобов`язати ОСОБА_5  і ОСОБА_3  не чинити йому перешкоди в користуванні житловим будинком, літньою кухнею, криницею та земельною ділянкою площею 0,1474 га., яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходяться в АДРЕСА_1 , шляхом знесення стодоли і стайні та перенесення гнойової ями, які знаходяться в АДРЕСА_2 , стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень та витрати по справі в сумі 2 383 гривні 46 копійок.
		Рішенням Рожнятівського районного суду від 09 серпня 2019 року ОСОБА_1  відмовлено у задоволенні позову.
		На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у 2012 році провели реконструкцію стайні без будівельного паспорта на забудову земельної ділянки та дозволу про початок проведення будівельних робіт. Вигрібна яма розташована з порушенням вимог ДБН, витоки з неї попадають на його земельну ділянку, під житловий будинок, літню кухню та криницю, чим завдають істотну шкоду земельній ділянці, будівлям та спорудам. Крім того, такі дії відповідача призводять до забруднення питної води у криниці, чим завдають йому моральної шкоди та створюють небезпеку для його здоров`я. 
		Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
		Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.
		ОСОБА_3  та його представник заперечили доводи апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. 
		Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення виконкому Вербівської сільської ради № 85 від 11.09.2012 року ОСОБА_5 надано дозвіл на проведення капітального ремонту сараю. Крім того, у ОСОБА_5 , наявний будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від 01 березня 2011 року. Дані докази спростовують посилання позивача про самовільне будівництво відповідачами господарських споруд, які останній вимагає знести. Крім того, вимагаючи знести господарські будівлі, позивач не ставить вимогу про скасування правовстановлюючого документу на спірні будівлі. Саме по собі посилання на самовільність реконструкції стайні не є доказом порушення прав позивача та не є достатньою, самостійною підставою для задоволення позову. Доказів притягнення відповідачів до відповідальності за самовільне будівництво матеріали справи не містять. Суд погодився з твердженням позивача про те, що відповідачі здійснюють свою господарську діяльність з порушенням існуючих норм, однак з урахуванням позовних вимог, які суд вирішує у відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України, беручи до уваги вищенаведені докази, підстави ухвалювати рішення про усунення перешкод в користуванні домоволодінням шляхом знесення господарських будівель відповідачів, у суду відсутні. Відшкодування моральної шкоди та її обґрунтованість є похідним від вирішення спору про правомірність вимог позивача про усунення перешкод в користуванні майном, а оскільки в процесі розгляду справи факти, викладені позивачем в обґрунтування вимог щодо усунення перешкод в користуванні майном не знайшли свого підтвердження, суд відмовляє у відшкодуванні моральної шкоди 
		Проте з таким висновком не можна погодитись, так як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального права.
		 Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,1474 га., яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що підтверджено копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 861093, виданого 20.10.2011 року Вербівською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області та копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.9-11)
		ОСОБА_5 і ОСОБА_3 є власниками житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2  та ОСОБА_5 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,1682 га., яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 817312, виданого 04.10.2010 Вербівською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області (а.с. 45, 228).
		Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
		За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
		Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Частиною 1 статті 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		За приписами ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.
		Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
		Відповідно до п.а) ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.
		Відповідно до пункту 1.1.1 частини 1.1 розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 р. № 145, вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.
		Рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.
		Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.
		Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється (частина 2.21. розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць).
		Згідно з частиною 2.22. розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.
		Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.
		В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
		Судом встановлено, що належні відповідачам житловий будинку, господарські будівелі та споруди, ( дворова вбиральня , вигрібна яма) які знаходяться в АДРЕСА_2 , розміщені по напрямоку схилу земельної ділянки на суміжну земельну ділянку позивача площею 0,1474 га., яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та житлового будинку з господарськими спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_2 .
		Також установлено, що відстань від гнойової ями відповідачів до криниці позивача становить 17,69 м., до житлового будинку 20,49 м, відстань від господарських споруд відповідачів до криниці позивача становить 14,40 м., 13,35 м., до житлового будинку 13,45 м, що підтверджується матеріалами геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування іженера землевпорядника ОСОБА_6 ( а.с.216).
		Відповідно до вимог п.п.3.25а*, затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" - відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.
		За даними таблиці 3.2а* відстань майданчика для компосту, дворової вбиральні, сміттєзбірника від питного колодязя має становити не менше 20м.
		Пунктом 3.26 ДБН 360-92** встановлено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражі допускається об`єднувати на суміжних ділянках.
		Відповідно до акта, складеного комісією в складі сільського голови, землевпорядника, депутата виборчого округу №8 від 04 січня 2018 року, на земельній ділянці ОСОБА_5 розташовані вигрібна яма на відстані 11 м до літньої кухні, 14,5 м. від криниці. Стічні води та витоки стодоли, стайні і гноєвої ями ОСОБА_5 стікають під житловий будинок, літню кухню і криницю ОСОБА_1 , заходи щодо облаштування цих споруд не приймались (а.с.12).
		Факт облаштування ОСОБА_5 спірного септика на відстані меншій, ніж 20 м. від криниці позивача, тобто з порушенням вимог санітарного законодавства, відповідачі не спростували у засіданні апеляційного суду.
		Відповідно до вимог п.п.3.25а*, затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" - відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.
		За даними таблиці 3.2а* відстань майданчика для компосту, дворової вбиральні, сміттєзбірника від питного колодязя має становити не менше 20м.
		Пунктом 3.26 ДБН 360-92** встановлено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражі допускається об`єднувати на суміжних ділянках.
		Пунктом 3.26 ДБН 360-92** встановлено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражі допускається об`єднувати на суміжних ділянках.
		Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Так, судом встановлено, що гнойова яма споруджена відповідачами у порушення вимог Пункту 3.26 ДБН 360-92**, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Приписом від 22 травня 2006 року державної санітарно-епідемологічної служби смт. Рожнятів Івано-Франківської області при розгляді скарги ОСОБА_7  виявлено, що гноєсховище ОСОБА_5 облаштоване з порушенням вимог санітарних правил: не збетоноване дно та стінки, внаслідок чого гноївка попадає в канаву, якою нижче по рельєфу стікають дощові води і поадає на територію садиби ОСОБА_8 в., забружнюючи її ( а.с.15);
		листом від 11 вересня 2012 року №313 виконкому Вербівської сільської ради ОСОБА_5 попереджено, що при продовженні забружнення земельної ділянки ОСОБА_5 стічними відходами із сараю внаслідок відсутності гнойової ями, може бути притягнений до адміністративної відповідальності;
		листом від 28 травня 2014 року №177 виконкому Вербівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_9 не вжито заходів для встановлення септику для стічних відходів із гноївки свого господрстава, чим порушено вимоги п.3.32 Державних Снітарниз Норм та Правил 2.2.4.- 171-10, згідно яких відстань від будь-якого джерела збаруднення до джерела водопостачання повинна бути не менша 20 м до джерела водопостачання та Листом від 29 липня 2014 року №224 виконкому Вербівської сільської ради встановлено, що зобовязано ОСОБА_3 встановити септик для стічних відходів із гноїівки свого домогосподарства у відповідності до вмиог снітарних норм та правил ( а.с.16-18).
		Згідно акту від 20 травня 2014 № 9-27/14 про наслідки перевірки заяви ОСОБА_7 щодо порушення Санітарних норм та правил ОСОБА_3 комісією у складі сільського голови Василченка Я.П., депутатів Бойчук І.Б., ОСОБА_10 . встановлено, що ОСОБА_5 не вжито заходів для встановлення відповідного септику для стічних відходів із гноївки свого домогосподарства та роз`яснено ОСОБА_3 порядок відведення місця для септику та про зобовязання втановити такий септик ( а.с.19).
		Рішенням Вербівської сільської ради від 25 липня 2014 № 9-27/14 зобов`язано ОСОБА_11 до 01 вересня 2014 року встановити септик для стічних відходів із гоївки свого домогосподарства у відповідності до вимог чинних Санітарних норм та правил ( а.с.20).
		Згідно попередження від 28 березня 2016 року №90 виконком Вербівської сільської ради ОСОБА_3 , ОСОБА_5 слід впорядкувати яму для збергінання гною, встановити септик, щоб мустівка не витікала на подвір`я ОСОБА_7 ( а.с.21).
		Листом від 10 листопада 2017 року №406 Вербівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_12 не провів ніяких робіт по упорядження свого подвір`я ( а.с.22).
		Протоколами Рожнятівської районної санепідстанції № 248/1455 від 16 серпня 2001 року № 113/69 від 23 листопада 2017 року , № 128/82 від 18 грудняя 2017 року встановлено, що в індивідуальній криниці по ОСОБА_7  по АДРЕСА_1 вербівка вода забруднена( а.с.23-25 )
		Листом -рекомендацією Державної служби україни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів управління держпродспоживслужби в Рожнятівськмо районі від 04 січня 2018 року №7а рекоменндовано ОСОБА_3 облаштувати гноєсховище згідно санітарно-гігієнічних вимог, прилеглу до нього територію прибрати та утримувати в належному санітарному стані, звернутись у проектно- ліцензійну організацю для погодження місця встанолвення септика та утримувати його в належному санітарному тсані ( а.с.26).
		Актом Управління Держпродслужби в Рожнятівському району від 04 січня 2018 року встановлено, що по земельній ділянці ОСОБА_7 витікають із гноєсховища сусіда ОСОБА_3  по АДРЕСА_2 відходи. Наявний витік із гноєсховища ОСОБА_3  на прилеглу територію. Відстань від гноєсховища до межі земельної ділянки ОСОБА_7 12 м ( а.с. 27).
		Згідно наданих фотографій підтверджено факт витікання відходів на земельну ділянку із гноєсховища сусіда ОСОБА_3  по АДРЕСА_2  та забруднення земельної ділянки ОСОБА_7 , розміщення гнійної ями не відповідає вимогам, встановлених санітарних норм та правил ( а.с. 82-89,130-134,139-149,192-193). 
		Факт облаштування ОСОБА_5 спірних будівель та господарських споруд на відстані меншій, ніж 20 м. від криниці позивача, тобто з порушенням вимог санітарного законодавства, відповідачами не спростувано у засіданні апеляційного суду.
		Виходячи з вищенаведеного, влаштування гнойової ями, вигрібної ями та дворової вбиральні відповідачів до криниці позивача 17,69 м., до житлового будинку 20,49 м, від господарських споруд відповідачів до криниці позивача 14,40 м., 13,35 м., до житлового будинку 13,45 м, 8,75 м від житлового будинку АДРЕСА_2 належного позивачу не відповідає будівельним та санітарно-технічним державним нормам, а тому вказані будівлі підлягають демонтажу.
		Позовна давність не поширюється на вказані вимоги негаторного позову, оскільки порушення прав позивача триває у часі, тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця. 
		Така невідповідність забудови господарських споруд завдає шкоди позивачу та підтверджує про наявність перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном та порушення права позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
		Статтею 41 Конституції України встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до вимог ст. 391 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.
		Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
		Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності ОСОБА_13 факту порушення свого права користування власнісю та заподіяння моральної шкоди.
		Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на життя охороняється законом. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
		Так, у п.77 справи «Дземюк проти України» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a51) Європейський суд з прав людини вказав: як Суд зазначав у низці своїх рішень, скарги за статтею 8 Конвенції подавалися у різних випадках, коли висловлювалося занепокоєння щодо довкілля (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), заява № 55723/00, п. 68, ECHR 2005-IV). Проте для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції (див. рішення від 9 грудня 1994 року у справі «Лопес Остра проти Іспанії» (Lopez Ostra v. Spain), п. 51, Series А № 303-С, та вищенаведене рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), пп. 69-70). Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (див. рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії» (Ivan Atanasov v. Bulgaria), заява № 12853/03, п. 66). У зв`язку з цим Суд у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України» ((Dubetska and Others v. Ukraine), заява № 30499/03, пп. 110 та 113) встановив, що забруднення води є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя.
		Разом з тим, суд відхиляє позовні вимоги ОСОБА_1 щодо знесення стодоли та стайні належних відповідачам, оскільки зазначені споруди збудовані у встановленому законом порядку та позивачем не оспорюються рішення та дозволи щодо такої забудови.
		Крім цього, знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
		Доказів того, що відповідачі відмовляються від здійснення такої перебудови позивачем суду не подано.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Оцінюючи характер, обсяг та ступінь моральних страждань заподіяних позивачу, наслідки таких протиправних дій відповідачів, які призвели до глибоких та тривалих моральних страждань завданих тривалим порушенням права позивача на майно, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
		Оскільки відповідачі спільними діями та бездіяльністю заподіяна моральна шкода, то у такому випадку моральна шкода заподіяна з вини відповідачів підлягає відшкодуванню в солідарному порядку.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріальногота процнсуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
		Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. 
		Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК УКраїїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача. 
		Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1  підлягають частковому задоволенню, то понесені витрати на судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, слід покласти на відповідачів.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково. Рішення Рожнятівського районного суду від 09 серпня 2019 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_5 , ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди задовольнти частково.
		Зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_3  не чинити перешкод ОСОБА_1 в кристуванні житловим будинком, літньою кухнею, криницею і земельною длянкою площею 0,1474 га. призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка), які знаходяться в АДРЕСА_2 та привести вигрібну яму у відповідність до п.п.1.1,2.21,2.22 розділу І Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року № 145 шляхом облаштування вигрібної ями водотривким матеріалом з поглиблення в землі, наземну частину якої обладнати щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів, за адресою: АДРЕСА_2 , демонтувати витоки з гноєсховищата та канаву за вказаною адресою по якій нечистоти потрапляють на земельну ділянку ОСОБА_1 
		Стягнути ОСОБА_5  (ідетифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (ідетифікаційний код НОМЕР_2 ) в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 5000 грн (п`ять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди та 3000 грн (три тисячі гривень) понесених витрат за надання правничої допомоги.
		Стягнути ОСОБА_5  і ОСОБА_3  в дохід держави в особі УК у.м.Івано-Франківськ, код отримувача (код ЄДРПОУ 37952250, банку отримувача Казначейство України, код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA878999980000034314206080009,код класифікаці доходів бюджету 22030101 з кожного по 576,25 грн (п`ятсот сімдесят шість гривень 25 коп.) судового збору за розгляд цієї справи у судах першої та апеляційної інстанції.
		В решті позову відмовити.
		Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст складений 01 листопада 2019 року.
		 
		Судді: В.Д.Фединяк 
		 В.А.Девляшевський
		О.В. Пнівчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...