Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/20890/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 Справа № 11-кп/824/2063/2019 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 
		 Категорія: ст. 539 КПК Суддя-доповідач ОСОБА_2 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		15 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі ОСОБА_5 
		за участю: прокурора ОСОБА_6 
		захисника ОСОБА_7 
		виправданого ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 42014000000000907  прокурора третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року відмовлено в задоволені клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України про повернення грошових коштів у сумі 15 тис. доларів США, які перебувають на зберіганні в Генеральній прокуратурі України, на рахунок Фінансово-економічного управління Служби безпеки України.
		Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що матеріали справи, які стали підставою для ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 і надавалися на стадії судового розгляду, не свідчать, що грошові кошти виділялися саме у вказаному розмірі, згідно з ордером № 59527 від 06.10.2014, для мети цього кримінального провадження, і такі обставини не доведені в суді прокурором. Інші подані прокурором дані, які отримані після судового розгляду, не можуть бути покладені в основу рішення в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України. Статтею 368 КПК України визначено вичерпний перелік питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, в тому числі, що належить вчинити з речовими доказами, однак вказаним грошовим коштам не надавався статус речових доказів постановою слідчого або прокурора у відповідності до правил ст.ст. 98, 110 КПК України, що в свою чергу унеможливлює їх повернення в порядку ст. 100 КПК України. При цьому сторона захисту стверджує про належність грошових коштів саме ОСОБА_8 . 
		За вказаних обставин, врахувавши, що наведений в ході розгляду клопотання ордер № 59527 від 06.10.2014 про видачу грошових коштів підполковнику ОСОБА_9 не надавався в ході судового розгляду кримінального провадження, з його змісту не убачається, що грошові кошти використовувалися в межах кримінального провадження № 42014000000000907, не доведений зв`язок грошових коштів з ОСОБА_10 , а також за відсутності рішення слідчого, прокурора про визначений статус грошових коштів як речових доказів, суд дійшов висновку, що немає підстав для вирішення питання про повернення грошових коштів Фінансово-економічному управлінню Служби безпеки України в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року, якою відмовлено в задоволені клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України про повернення грошових коштів у сумі 15 тис. доларів США, які перебувають на зберіганні в Генеральній прокуратурі України, до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України - скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора.
		В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що за результатами розгляду кримінального провадження № 42014000000000907 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано за ч. 3 ст. 190 КК України у зв`язку з недоведеністю складу кримінального правопорушення в його діянні. Цей вирок набрав законної сили, але при його ухваленні судом не було вирішено долю грошових коштів у сумі 15 тис. доларів США, які були предметом неправомірної вигоди та вилучені у ОСОБА_8 під час особистого обшуку. Зазначені кошти видавалися Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України для проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження та додатковими матеріалами, долученими під час розгляду клопотання про визначення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 42014000000000907.
		Зокрема, під час судового розгляду кримінального провадження досліджувались процесуальні документи, які свідчать що кошти у розмірі 15 тис. доларів США належать Службі безпеки України та вручались ОСОБА_10 в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування для подальшої їх передачі ОСОБА_8 , а саме: протокол про результати НСРД контроль за вчиненням злочину від 24.09.2014, протокол про результати НСРД контроль за вчиненням злочину від 24.11.2014, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.10.2014, якою надано дозвіл на особистий обшук ОСОБА_8 , протокол обшуку (особистого) від 24.11.2014, супровідний лист НДЕКЦ ГУ МВС у м. Києві та висновок експерта від 10.03.2015 № 73хс, супровідний лист НДЕКЦ ГУ МВС у м. Києві та висновок експерта від 20.03.2015 № 170/тдд, постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину, доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.09.2014, доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 36 КПК України від 03.11.2014.
		Також під час апеляційного розгляду було досліджено лист ГУ БКОЗ СБ України від 09.06.2017 №14/1/4-4548, згідно з яким Головним управлінням здійснювався оперативний супровід кримінального провадження № 42014000000000907, під час якого було використано грошові кошти у сумі 20 тис. доларів США, які видані Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України на підставі рапорту № 14/1/4-8063, санкціонованого Головою Служби безпеки України за видатковим касовим ордером від 06.10.2014 № 59527. Указана інформація підтверджує та повністю узгоджується з процесуальними документами у кримінальному провадженні щодо належності грошових коштів Службі безпеки України, проте залишилася поза увагою суду першої інстанції під час розгляду клопотання. При цьому суд безпідставно не врахував відомості у видатковому касовому ордері від 06.10.2014 № 59527, які підтверджують належність грошових коштів саме Службі безпеки України. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційного прохання, заперечення ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		За правилами ст.ст. 537, 539 КПК України суд, окрім чітко визначених у ч. 1 ст. 537 КПК України, вирішує інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя при виконанні вироку. 
		За змістом ст. 368 КПК України суд при ухваленні вироку, серед інших питань, повинен вирішити щоналежить вчинитиз майном, на яке накладено арешт, речовими доказамиі документами.
		Відповідно доч. 1 ст. 98КПК Україниречовими доказамиє матеріальніоб'єкти, які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення, зберегли насобі йогосліди або містять іншівідомості, якіможуть бутивикористані якдоказ фактучи обставин, що встановлюютьсяпід час кримінального провадження, в томучислі предмети, що булиоб'єктомкримінально протиправнихдій, гроші, цінності таінші речі, набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінального правопорушення.
		 Порядок зберігання речових доказів і документів визначається положеннями ст. 100 КПК України. 
		 Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. 
		 Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому відповідно до п. 5 цієї процесуальної норми, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. За змістом ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.
		 
		 Як убачається з матеріалів судового провадження вироком Шевченківського районного суду м. Києва, який набрав законної сили 22 грудня 2017 року, ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в діянні ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. 
		 У вироку судом не вирішувалися питання щодо речових доказів, оскільки під час судового розгляду речові докази не досліджувалися і жодні процесуальні рішення щодо визнання в кримінальному провадженні речовими доказами, зокрема, грошових коштів в сумі 15 тис. доларів США, під час досудового розслідування не приймалися.
		 Прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувшись до суду в порядку ст. 537 КПК України з клопотанням про вирішення долі речового доказу у кримінальному провадженні № 42014000000000907, а саме грошових коштів у сумі 15 тис. доларів США, які перебувають на зберіганні в Генеральній прокуратурі України у вигляді запечатаного поліетиленового конверту Експертної служби МВС України з написом "банкноти номіналом 100 доларів США, у кількості 150 штук та первинна упаковка, до висновку експерта № 170/тдд від 20.03.2015", підписаному судовим експертом ОСОБА_11 та повернення їх на рахунок Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, виходила з положень ст. 100 КПК України, які регламентують порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, а також на обґрунтування клопотання вказала на низку документів, які, на її думку, свідчать про походження грошових коштів. 
		 За результатами розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції своїм рішення від 29 травня 2019 року відмовив у його задоволенні, посилаючись на те, що матеріали кримінального провадження № 42014000000000907 не свідчать, що вказані прокурором грошові кошти виділялися саме у зазначеному розмірі, згідно з ордером № 59527 від 06.10.2014, для мети цього кримінального провадження. Вказаним грошовим коштам не надавався статус речових доказів у відповідності до правил ст.ст. 98, 110 КПК України, сторона захисту стверджує про їх належність ОСОБА_8 , що в свою чергу унеможливлює повернення грошових коштів в порядку ст. 100 КПК України за процедурою, передбаченою ст.ст. 537, 539 КПК України. 
		 
		Висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, ґрунтуються на матеріалах судового провадження та вимогах кримінального процесуального закону. 
		Так, в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що згадані прокурором речові докази набули такого статусу у кримінальному провадженні № 42014000000000907 та їх долю повинен вирішити суд, який ухвалив вирок, за правилами частин 6, 9 ст. 100 КПК України. Документи, на які посилається прокурор, обґрунтовуючи походження грошових коштів, мають істотні суперечності, а видатковий касовий ордер від 06.10.2014 № 59527 ФЕУ СБУ містить лише інформацію про те, що підполковнику ОСОБА_9 були видані 20 тис. доларів США на особливі витрати.
		Крім того, посилаючись на те, що запечатаний поліетиленовий конверт Експертної служби МВС України з написом "банкноти номіналом 100 доларів США, у кількості 150 штук та первинна упаковка, до висновку експерта № 170/тдд від 20.03.2015" з травня 2015 року перебуває на зберіганні в Генеральній прокуратурі України, прокурор не надала суду жодного документу з цього приводу, а сам по собі супровідний лист начальника Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 23.03.2015 щодо направлення слідчому ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_12  висновку експерта та об`єктів дослідження в кримінальному провадженні № 42014000000000907 не доводить факт зберігання таких об`єктів на даний час в Генеральній прокуратурі України. 
		 
		Враховуючи, що прокурором в апеляційній скарзі не спростовані твердження суду про те, що валютні цінності, долю яких просить вирішити прокурор у кримінальному провадженні № 42014000000000907, не мають статусу речових доказів у цьому провадженні, з огляду на те, що вони не досліджувалися під час судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 і в матеріалах справи відсутні достатні дані про їх походження та фактичне знаходження на даний час, у колегії суддів немає підстав вважати, що висновки суду першої інстанції в ухвалі від 29 травня 2019 року не відповідають фактичним обставинам провадження. 
		Оскільки судове рішення відповідає вимогам ст. 370 КПК України, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає. 
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 42014000000000907  прокурора третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року, якою відмовлено в задоволені клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України про повернення грошових коштів у сумі 15 тис. доларів США, які перебувають на зберіганні в Генеральній прокуратурі України  без змін.
		Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 Судді:
		 
		 
		____________________ ________________________ ____________________ 
		 ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...