Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2196/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2019. Зареєстровано: 04.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2019.
Дата набрання законної сили: 31.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/2635/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №822/2196/17
		адміністративне провадження №К/9901/2635/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Головуючого  - Бучик А.Ю.,
		суддів:  Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року (суддя Касап В.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (колегія суддів: Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.)  у справі № 822/2196/17 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		В серпні 2017 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою  Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року,  адміністративний позов задоволено:
		-визнано протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) ОСОБА_1 висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами доданими до заяви;
		-зобов`язано ліквідаційну комісію УМВС України в Хмельницькій області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням IІ групи інвалідності, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
		В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суди застосували до спірних відносин нормативно-правовий акт (Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію"), що втратив чинність і на ці правовідносини не розповсюджується, оскільки після звільнення з органів внутрішніх справ, позивач продовжив працювати в органах поліції, та саме після звільнення з органів поліції, йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, а відтак, відповідач не має повноважень надсилати висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
		У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає   задоволенню  з огляду на наступне.
		Судами  встановлено, що ОСОБА_1  до 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
		У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про національну поліцію" 06 травня 2015 року позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ та 07 листопада 2015 року прийнятий на службу в Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.
		Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №8 о/с від 05 лютого 2016 року позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).
		17.06.2016  позивачу встановлена ІІ група інвалідності в зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою Хмельницької обласної медико-соціальної комісії серії АВ №0795246 від 17.06.2017.
		12.07.2017  позивач звернувся з заявою (рапортом) до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в ОВС.
		Листом ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області від 26.07.2017 року №29/В-101 позивачу повідомлено про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги.
		Також зазначено, що позивач звільнений зі служби в міліції в зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 та 07.11.2015 прийнятий на службу в поліцію згідно його заяви. Відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" наказом ГУНП від 05.02.2016 №8 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 08.02.2016 року, тому втратив право на грошову допомогу як працівник міліції. Отже, виходячи із вищенаведеного, дія постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2016 не поширюється на працівників поліції, тому підстав для направлення до МВС України висновку щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги згідно п.8 постанови немає.
		Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до  суду із вказаним позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд,  виходив з того, що оскільки інвалідність позивачу встановлена у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ,   позивач має право на виплату такої одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому статтею 23 Закону України "Про міліцію", незалежно від того, чи продовжив позивач службу в органах національної поліції, чи ні.
		Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне. 
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850.
		Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IІ групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
		На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.
		Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, - у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.
		Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
		Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
		Згідно частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
		1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
		2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
		3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
		4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
		5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
		6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
		Частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4).
		Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4).
		Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
		За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
		Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку № 4).
		Таким чином, як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.
		При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, відповідно до Порядку № 850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку № 4 - з проходженням служби в поліції.
		Разом з тим, в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не було визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів.
		Вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, Верховний Суд, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою  МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, робить висновок, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону № 580-VIII та у відповідності до Порядку № 4.
		Отже, поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про Національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 7 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до Головного управління Нацполіції, тобто, з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4. Отже належним органом, до компетенції якого належить вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Нацполіції.
		Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18.
		З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. 
		Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області задовольнити.
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня  2017 року  та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017  року скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та  оскарженню не підлягає.  
		 
		Головуючий                                                                                     А.Ю. Бучик
		 
		Судді                                                                                                  Л.Л. Мороз
		 
		                                                                                                            А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...