Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1347/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2019. Зареєстровано: 04.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2019.
Дата набрання законної сили: 30.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.10.2019 року Справа № 908/1347/18
		 
		м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
		суддів Кощеєва І.М., Кузнецової І.Л. 
		 
		секретар судового засідання Грачов А.С.
		за участю представників сторін:
		від прокуратури: Колесніченко В.І., посвідчення №036402 від 27.11.2015, прокурор відділу;
		від відповідача-1: Зубар О. А., довіреність №01/03-20/00317 від 01.02.2019, заступник начальника управління - начальник відділу;
		від відповідача-2: Сосновська А. Ю., довіреність №01/03-20/00252 від 28.01.2019, начальник відділу;
		від третьої особи-1: Волошина М. В., ордер серії ЗП № 015502 від 07.09.2019, адвокат;
		від третьої особи-2: Кравченко Я. І., ордер серії КВ № 762471 від 03.06.2019, адвокат;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 у справі №908/1347/18 (колегія суддів у складі головуючої суді Колодій Н.А., суддів Корсун В.Л., Мірошниченко М.В., повне рішення складено 05.04.2019),
		 
		за позовом: Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави
		до відповідача-1: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
		відповідача-2: Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Товариство з обмеженою відповідальністю Вельтум-Запоріжжя, м. Запоріжжя, 
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Комунальне підприємство Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 Комунсантрансекологія, м. Запоріжжя
		про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради №18 від 23.04.2008 та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №229 від 26.05.2008
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2018 року заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 (надалі позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави з позовною заявою до Запорізької міської ради (надалі відповідач-1) та Виконавчого комітету Запорізької міської ради (надалі відповідач-2) про визнання недійсними рішення Запорізької міської ради №18 від 23.04.2008 «Про надання згоди КП «Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 «Комунсантрансекологія» на передачу цілісного майнового комплексу, як внесок до статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №229 від 26.05.2008 «Про передачу цілісного майнового комплексу».
		В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що з метою створення спільного підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» Запорізька міська рада надала згоду Комунальному автотранспортному підприємству 082801 «Комунсантрансекологія» виступити засновником ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» та передати цілісний майновий комплекс поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та з виготовлення пам`ятників, як внесок до статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», про що прийнято оскаржувані рішення, які суперечать статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» щодо заборони приватизації такого майна. Приймаючи вказані рішення Запорізька міська рада діяла всупереч вимогам законодавства та інтересів територіальної громади міста Запоріжжя, оскільки надала згоду на передачу комунального майна фактично у приватну власність на безоплатній основі, тобто ці рішення мають ознаки прихованої приватизації з урахуванням того, що фактично мало місце відчуження майна, що перебувало у комунальній власності. Також прокурор посилається на те, що про прийняті міською радою та її виконавчим комітетом рішення прокуратурі стало відомо лише у 2018 році під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42017080000000474 за ч. 5 ст. 191 КК України, та строк на звернення до суду із цим позовом пропущено з поважних причин. Просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою суду від 17.07.2018 відкрито загальне провадження у справі №908/1347/18 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (яке є правонаступником ТОВ «Ремондіс Запоріжжя»)  надалі третя особа-1 та КП «Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 «Комунсантрансекологія» - надалі третя особа-2. 
		Відповідач  1 та  2, треті особи -1, - 2 проти позову заперечували, посилаючись на те, що чинне на час ухвалення оскаржуваних рішень законодавство не містило заборони для комунальних підприємств виступати засновниками господарських товариств та передавати майно в якості внеску до статутного капіталу в новоутворене господарське товариство; посилання прокурора на порушення положень Закону України «Про приватизацію державного майна» безпідставне, оскільки він не регулює питання створення господарських товариств та прокурор помилково ототожнює приватизаацію комунального майна та створення господарських товариств за участю комунальних підприємств. Також відповідачами було заявлено про застосування позовної давності до спірних відносин та відмову в позові.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 у справі №908/1347/18 (колегія суддів у складі головуючого судді Колодій Н.А., суддів Корсун В.Л., Мірошниченко М.В.) у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Приймаючи рішення, суд виходив з того, що правовідносини щодо створення господарських товариств були врегулювані Законом України «Про господарські товариства» (який був чинним на час прийняття оскаржуваних рішень), Господарським та Цивільним кодексами України, які не містили заборони щодо створення господарських товариств за участю комунальних підприємств та здійснення внеску в статутні капітали таких товариств за рахунок комунального майна. Суд вказав, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на дату прийняття рішень) саме органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, вирішувати питання відчуження об`єктів права комунальної власності. Також суд прийшов до висновку, що на вказані правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про приватизацію державного майна», та визнав вимоги прокурора безпідставними.
		 
		Прокурор Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову.
		 
		Доводи апеляційної скарги:
		- суд невірно застосував положеня ст.19, 140 Конституції України, ст.1, 5, 15 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 1, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакціях, що діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення), що призвело до неправильного вирішення спору;
		- судом не взято до уваги, що всупереч вище наведеним положенням закону відповідачі фактично здійснили приватизацію власності територіальної громади на користь третьої особи-1 у поза визначений законодавством спосіб;
		- внесення майна у статутний фонд товариства є його відчуженням, яке повинно здійснюватися виключно шляхом приватизації та у ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» містилася пряма заборона щодо приватизації полігонів, будов, споруд та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів;
		- посилається на те, що цілісний майновий комлекс поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами, що обслуговує мешканців м. Запоріжжя, є об`єктом загальнодержавного значення та не може бути відчужено на користь юридичних осіб, оскільки його виведено з цивільного обороту;
		- судом безпідставно зазначено про відсутність порушення інтересів територіальної громади та не враховано положення ч.7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» про те, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню;
		- суд також не врахував, що міська рада повинна діяти від імені громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, однак внаслідок незаконних рішень відповідачів з комунальної власності вибув єдиний у місті Запоріжжя цілісний майновий комлекс поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами вартістю 24 394 070 грн.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 у справі №908/1347/18.
		У зв`язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за наслідками якого для розгляду справи №908/1347/18 було визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач), судді Подобєд І.М., Кощеєв І.М. та ухвалою від 17.07.2019 означена колегія прийняла справу до свого провадження.
		У зв`язку з відпусткою судді Подобєд І.М. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за наслідками якого для розгляду справи №908/1347/18 було визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач), судді, Кощеєв І.М. Кузнецова І.Л. та ухвалою від 14.08.2019 означена колегія прийняла справу до свого провадження.
		Ухвалою суду від 14.08.2019 розгляд справи було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц у подібних правовідносинах та поновлено ухвалою від 01.10.2019, судове засідання призначено на 30.10.2019.
		 
		Відповідач-1 та відповідач-2 проти доводів апеляційної скарги заперечили, посилаючись на наступне: суд повністю з`ясував всі обставини справи та надав вірну правову кваліфікацію відносинам сторін, застосувавши норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо правомочності органів місцевого самоврядування на свій розсуд розпоряджатися комунальним майном в інтересах територіальної громади; прокурор безпідставно посилається на безоплатне відчуження комунального майна, оскільки внаслідок внесення спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» міська влада отримала корпоративні права, що становлять 44% статутного капіталу, що доводить рівнозначність вартості переданого майна і вартості набутих у власність корпоративних прав; судом зроблено вірні висновки про відсутність заборони на час ухвалення оскаржуваних рішень щодо створення господарських товариств за участі органів місцевого самоврядування та комунального майна, тому відповідачі діяли в межах наданих їм повноважень та в інтересах територіальної громади м. Запоріжжя (відзив від 05.06.2019, від 16.07.2019).
		 
		Треті особи підтримали доводи відповідачів та заперечили проти апеляційної скарги. Вважають, що прокурор безпідставно посилається на норми Закону України «Про приватизацію державного майна», які не регулюють спірні відносини, та вказують на відсутність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах територіальної громади, оскільки відповідно до ст. 140 Конституції України територіальна громада реалізує належне їй конституційне право на здійснення місцевого самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування. Заперечують проти доводів прокурора щодо позовної давності з посиланням на те, що 04.12.2013 в Товаристві було проведено обшук та вилучені документи, зокрема і акт приймання-передачі спірного майна від 28.05.2008, а прокурор приймав участь при отриманні дозволу на обшук в суді. Також в рамках кримінального провадження №420150800100000007 від 06.02.2015 прокурор мав доступ до документів, що стосуються предмету спору, та прокурори приймали безпосередньо участь в засіданнях ради та виконавчого комітету при прийнятті оскаржуваних рішень, тобто прокурором пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові (пояснення №1215 від 06.06.2019, №1337 від 10.07.2019).
		 
		Прокурором були надані додаткові пояснення від 10.06.2019 та від 15.07.2019 за №05/2-1997-18, від 24.07.2019 за №131-3784-18, в яких він підтримує доводи апеляційної скарги та додатково зазначає, що нормами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлена пряма заборона створення господарських товариств в процесі приватизації; всупереч положенням ст. 19, 140 Конституції України суд дійшов помилкового висновку про можливість органів місцевого самоврядування та його виконавчих органів діяти за принципом «дозволено все, що не заборонено законом», в той час як на діяльність органів місцевого самоврядування поширюється інший принцип «дозволені лише ті дії, що передбачені законом» або «заборонено все, що прямо не дозволено законом»; вказує, що ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» стало власником майна, переданого до його статутного капіталу, та може на власний розсуд ним розпорядитися, зокрема, шляхом продажу, що є порушенням інтересів територіальної громади. Також прокурор наполягає на тому, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду, посилаючись на те, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом, коли стало відомо про весь обсяг порушення закону та у зв`язку з цим  прав та охоронюваних законом інтересів; звернення прокурора до суду відбулося в інтересах територіальної громади, яка не знала та не могла знати, що відповідачі розпорядилися комунальним майном. Прокурор визнає, що у Запорізької міської ради з моменту прийняття оскаржуваних рішень виникло право на захист інтересів територіальної громади, та строк позовної давності скінчився 23.04.2011 та 26.05.2011, в зв`язку з чим прокурором заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому зазначає, що безпосередньо прокурор дізнався про оскаржувані рішення лише в червні 2018 року за наслідками аналізу інформації виконавчого комітету у ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №420170800100000474 від 23.08.2017; органи прокуратури не могли дізнатися про факт порушення законодавства при створенні приватних підприємств та передачі їм комунального майна при наявності лише факту існування спірних рішень, тому вважає доводи відповідачів про обізнаність прокурора про прийняття рішень в 2008 році в зв`язку з присутністю прокурорів на засіданнях при прийнятті цих рішень безпідставними, оскільки об`єктивно встановити суть цих рішень прокурор не мав змоги. Також, не погоджується з доводами третьої особи про обізнаність прокурора з оспорюваними рішеннями в 2013 році в ході розслідування кримінального провадження, оскільки вказані рішення не вилучалися. Перевірка прокуратури в 2014 році стосувалася додержання законів у природоохоронній сфері, не стосувалася незаконності оскаржуваних рішень, тому відсутні підстави вважати, що і з цього часу прокурору було відомо про порушення законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень.
		 
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, 23.04.2008 року Запорізькою міською радою було прийнято рішення №18 «Про надання згоди КП «Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 «Комунсантрансекологія» на передачу цілісного майнового комплексу, як внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Запоріжжя», яким вирішено дати згоду комунальному автотранспортному підприємству 082801 «Комунсантрансекологія» виступити засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Запоріжжя» та передати цілісний майновий комплекс, як внесок до статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя».
		 
		На підставі вказаного рішення ради Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення №229 від 26.05.2008 «Про передачу цілісного майнового комплексу», яким вирішено Комунальному підприємству «Запорізьке автотранспортне підприємство 082801 «Комунсантрансекологія» передати цілісний майновий комплекс поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та з виготовлення пам`ятників, як внесок до статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя».
		 
		Факт передачі майна оформлено Актом №1 від 28.05.2008 прийому - передачі майна, що входить до цілісного майнового комплексу ЗКАТП 082801 «Комунсантрансекологія», що вноситься до Статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», згідно якого ЗКАТП 082801 «Комунсантрансекологія» передало до статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» майно, а саме: об`єкти рухомого та нерухомого майна (адміністративні будівлі, будівлі відділення експлуатації, диспечерської, котельної, сараї, будинок зона ремонту та ТО, склади, виробничі цехи, гаражі тощо), розташовані за адресами:
		1. м. Запоріжжя, вул. Іванова, 99,
		2. АДРЕСА_1 Базова, 10 в,
		3. м. АДРЕСА_1 , вул АДРЕСА_1 , 123,
		4. с. Нове АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 3,
		4. смт АДРЕСА_3 . вул. Коса Федотова, 104,
		5. транспортні засоби, оргтехніку, побутову техніку, меблі, інструменти, тощо.
		Відповідно до ст. 8.1 статуту ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», затвердженого Протоколом Зборів засновників 18.04.2008 ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», учасники володіють наступними частками у Статутному капіталі Товариства:
		-ТОВ «Ремондіс Україна» - розмір частки - 41%, сума вкладу 22730837,95 грн;
		-Компанія «Ремондіс Інтернаціональ ГмбХ» - розмір частки - 10%, сума вкладу 5544106.82 грн;
		-ЗКАТП 082801 «Комунсантрансекологія» - розмір частки - 44%, сума вкладу 24394070,00 грн;
		-ТОВ «Ольф ЛТД» - розмір частки - 5%, сума вкладу 2772053,41 грн.
		ЗКАТП 082801 «Комунсантрансекологія» вносить майновий вклад шляхом передачі Товариству зазначеного у Додатку №1 цілісного майнового комплексу поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та виготовлення пам`ятників вартістю 24394070,00 грн (ст. 8.4 Статуту).
		 
		В подальшому ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» змінило назву на ТОВ «Умвельт-Запоріжжя» та на ТОВ «Вельтум-Запоріжжя».
		 
		Згідно останньої редакції Статуту ТОВ «Вельтум-Запоріжжя», затвердженого Протоколом зборів учасників №83 від 06.04.2018, розмір частки ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» складає 56% сума вкладу 31046998,18 грн, розмір частки ЗКАТП 082801 «Комунсантрансекологія» складає 44%, сума вкладу 24394070 грн (п. 8.1 Статуту).
		 
		Товариство є правонаступником майна, прав та обов`язків ТОВ «Комунсантрансекологія», пов`язаних з цілісним майнових комплексом поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та з виготовлення памятників (п. 8.2 Статуту).
		 
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03.07.2018 нерухоме майно, що було внесено до статутного капіталу на підставі оскаржуваних рішень, зареєстровано на праві приватної власності за ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (а.с.194-200 т.1, а.с.1-81 т.2). 
		 
		Прокурор вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі порушили положення чинного законодавства щодо розпорядження комунальним майном, тому просить визнати їх недійсними, що і є предметом даного спору.
		 
		Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. 
		 
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		 
		Отже, з`ясуванню судом підлягає той факт, чи є обставини конкретної справи тим виключним випадком, який є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.
		 
		Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		 
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		 
		Виходячи зі змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
		 
		При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.219 у справі №587/430/16-ц зазначено: «п. 69. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах».
		 
		Крім того, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, прокурор в обґрунтування позову послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав, що підставою для представництва інтересів держави прокурором у цій справі є необхідність захисту права територіальної громади на комунальну власність та отримання послуг належної якості, яке було порушено оскаржуваними рішеннями міської ради та виконавчого комітету, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства.
		 
		За твердженням прокурора міська рада та її виконавчий комітет, які повинні представляти інтереси територіальної громади та діяти виключно в її інтересах, прийняли оскаржувані рішення всупереч цим інтересам, та протягом тривалого часу не вчинили жодних дій щодо повернення майна в комунальну власність.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
		 
		Не виконання вимог, викладених в тому числі у зазначеній статті, має наслідком залишення позовної заяви без руху відповідно до ч.1 ст. 174 ГПК України.
		 
		Крім того, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, зокрема, відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (п.4 ч.5 ст. 174 ГПК України).
		 
		Отже, вирішення питання в даному випадку законності звернення прокурора з позовом вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції подана позовна заява була прийнята до розгляду ухвалою суду від 17.07.2018. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора із даним позовом в інтересах держави.
		 
		У Постанові Великої палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 наведено правовий висновок про те, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. 
		 
		Виходячи з вище наведеного, у цьому випадку підстава захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та інтересів суспільства (місцевої громади), відновлення порушеного порядку розпорядження комунальною власністю та повернення майна у комунальну власність, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), колегія суддів вважає звернення прокурора із даним позовом правомірним, а доводи відповідачів та третіх осіб в цій частині апеляційним судом відхиляються.
		 
		Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		 
		Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		 
		Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		 
		Відповідно до частин 5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на дату прийняття рішень) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		 
		Оскаржуваними рішеннями Запорізька міська рада та її виконком розпорядилися комунальним майном - цілісним майновим комплексом поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та з виготовлення пам`ятників, передавши його як внесок до статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя».
		 
		Передача цілісного майнового комплексу до статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» припиняє право комунальної власності, оскільки у комунального підприємства, яке вносить майно у статутний капітал право власності припиняється, а новостворене господарське товариство набуває право власності на це майно, що підтверджено також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03.07.2018, тобто вказана передача в розумінні ст.202 ЦК України є правочином з відчуження майна.
		 
		Як зазначено вище, органи місцевого самоврядування повинні виконувати свої функції в межах та порядку, встановленому Конституцією України, та законами України в інтересах територіальної громади.
		 
		Порядок відчуження державного та комунального майна визначено Законом України «Про приватизацію державного майна», відповідно до ч.4 ст. 3 якого (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. 
		 
		Частина 1 статті 5 цього Закону відносить цілісні майнові комплекси до об`єктів приватизації. А відповідно до п.в) ч.2 цієї статті приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, до яких віднесено полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів.
		 
		У оскаржуваних рішеннях надано згоду на передачу до статутного фонду господарського товариства саме цілісного майнового комплексу поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами та з виготовлення пам`ятників, що в подальшому підтверджено актом приймання-передачі майна та не заперечується відповідачами і третіми особами, тобто об`єкта, який заборонений до приватизації.
		 
		Місцевий господарський суд, в обгрунтування своїх висновків, послався на положення Закону України «Про господарські товариства» щодо відсутності в ньому заборони органам місцевого самоврядування виступати засновниками господарських товариств, яка була введена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Бюджетного кодексу України», який набрав чинності 01.01.2011 року, та на Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2007 №5-пр/2007 у справі № 1-14/2007.
		 
		Втім, судом не було враховано, що внесення майна в статутний капітал господарського товариства є його відчуженням, що регулюється спеціальним Законом «Про приватизацію державного майна», яким заборонена приватизація такого виду майна.
		 
		Крім того, суд лише частково навів висновки Конституційного Суду України, зрпоблені в рішенні від 20.06.2007 №5-пр/2007, процитувавши їх на свій розсуд та надавши їм власне тлумачення. 
		 
		Дослівно Конституційним Судом України в п. 3.6. Рішення від 20.06.2007 №5-рп/2007 "У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) було зазначено наступне:
		 
		За частиною першою статті 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і виконують свою діяльність, базуючись на праві господарського відання або праві оперативного управління. Діяльність у комунальному секторі економіки на підставі зазначених обмежених майнових прав здійснюють виключно комунальні унітарні підприємства згідно з положеннями частини третьої статті 78 цього Кодексу. Тому вибір засновником організаційної форми суб`єкта господарювання, утворюваного на основі або із залучення комунального майна, повинен залежати від визначення в установчих документах цілей їх діяльності. 
		 
		Якщо головною метою суб`єкта господарювання в комунальному секторі економіки є виробництво продуктів чи послуг для задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо, то його організаційно-правовою формою має ставати комунальне унітарне підприємство. Статтею 24 Господарського кодексу України цю категорію підприємств віднесено до кола суб`єктів господарювання, щодо яких здійснюється управління територіальних громад та органів місцевого самоврядування через систему їх організаційно-господарських повноважень. 
		 
		Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону, наголошує, що комунальні унітарні підприємства є суб`єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади. 
		 
		У випадках, коли основною метою діяльності суб`єкта господарювання у комунальному секторі економіки зазначено отримання прибутку, його організаційно-правовою формою має стати господарське товариство з відповідною часткою комунальної власності у статутному фонді. Господарські товариства проводять свою діяльність на основі права власності, утворюються для ведення виключно підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку, а не досягнення якогось іншого соціального результату. Здійснення корпоративних прав органами місцевого самоврядування щодо господарських товариств переслідує мету доцільного, економного та ефективного використання комунальної власності, а не задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади. Тому статтею 24 Господарського кодексу України не передбачено віднесення таких господарських товариств до суб`єктів господарювання, щодо яких здійснюється управління територіальних громад та органів місцевого самоврядування через систему їх організаційно-господарських повноважень. 
		 
		Із даних висновків вбачається, що в разі використання комунального майна для надання послуг для задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади, зокрема, з вивезення сміття та відходів тощо, то організаційно-правовою формою має ставати комунальне унітарне підприємство.
		 
		За наведених положень Законів і висновку Конституційного Суду України апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про те, що цілісний майновий комплекс поводження з твердими побутовими відходами, рідкими нечистотами не може бути внеском в статутний капітал господарського товариства, метою якого є отримання прибутку, вказане суперечить положенням закону та інтересам територіальної громади, а доводи відповідачів та третіх осіб в цій частині відхиляються.
		 
		Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		 
		Прокурором доведено, а апеляційним судом встановлено, що прийняті Запорізькою міською радою рішення №18 від 23.04.2008 «Про надання згоди КП «Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 «Комунсантрансекологія» на передачу цілісного майнового комплексу, як внесок до статутного фонду ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» та Виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішення №229 від 26.05.2008 «Про передачу цілісного майнового комплексу» суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси територіальної громади міста Запоріжжя безоплатним переданням комунального майна в приватну власність (доказів отримання прибутків від такого відчуження відповідачами не надано), відтак підлягають визнанню незаконними. На думку апеляційного суду, висновки місцевого господарського суду щодо безпідставності вимог прокурора є помилковими.
		 
		Відповідачами та третіми особами під час розгяду справи в суді першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
		 
		Як вірно зазначено судом першої інстанції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011р. №4176-УІ (набрав чинності 15.01.2012) з числа позовних вимог, на які не поширюється позовна давність, виключено вимоги про визнання незаконними правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування, якими порушено право власності або інше речове право. Разом з тим, підпунктом 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, орану влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право без урахування позовної давності.
		 
		Тобто прокурор мав право звернутися з цим позовом до 15.01.2015 року.
		 
		Прокурор звернувся до суду 12.07.2018, посилаючись на те, що довідався про порушення законодавства та інтересів громади лише в червні 2018 року за наслідками аналізу інформації виконавчого комітету у ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №420170800100000474 від 23.08.2017.
		 
		З такими доводами прокурора не можна погодитися з огляду на таке. Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Прокурор, який є і Позивачем у даній справі, повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі, навпаки, мають довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		 
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16.
		 
		Крім того, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		 
		Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Правова природа вказаних норм зводиться до того, що положення закону про початок перебігу позовної давності, а також й правило щодо об`єктивної можливості цієї особи знати про певні обставини, поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що не заперечується прокурором, на сесії міської ради під час прийняття Запорізькою міською радою рішення №18 від 23.04.2008 був присутній старший помічник прокурора Парута Т.І., а на засіданні виконавчого комітету 26.05.2008  прокурор Черепаха О.М. (а.с. 77-80 т. 3).
		 
		Прокуратура відповідно до наданих їй Законом України «Про прокуратуру» повноважень, в редакції на час виникнення спірних відносин, провадить прокурорський нагляд за відповідністю актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами та організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, з цією метою має право приймати участь у засіданнях міської ради та її виконавчого комітету, тощо. 
		 
		Отже, прокурор міг довідатися про порушене право територіальної громади безпосередньо після його порушення, тобто після прийняття оскаржуваних рішень. Жодних доводів щодо неможливості довідатися про вказане порушення та ознайомитися з текстом цих рішень прокурором не наведено. Доводи прокурора, що присутні на сесії ради та засіданні виконкому прокурори об`єктивно встановити суть цих рішень прокурор не мали змоги, є неспроможними.
		 
		Крім того, прокурором була надіслана Запорізькій міській раді вимога від 19.10.2014 про надання документів саме щодо передачі спірного майна, яка була виконана радою 24.10.2014 шляхом надіслання документів на 52 аркушах, в якій йшлося і про оскаржувані рішення, та зауважень щодо неповноти наданої інформації прокурором не було висловлено (а.с.74 т.3).
		 
		Також, як вбачається з протоколів обшуку від 20.03.2015 (а.с.52, т.1, а.с.126 т.2) за участю прокурора Гресь Д.Ю. у Товариства було вилучено ряд документів, зокрема і тих, що стосувалися його створення та набуття спірного майна.
		 
		Самим прокурором надана копія Постанови від 22.09.2014 року «Про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів» (а.с.241 т.4), зокрема і щодо ТОВ «Ремондіс Запоріжжя» у сфері поводження з відходами.
		 
		За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що в силу Закону України "Про прокуратуру" прокурор мав усі можливості та повноваження після прийняття сесією ради та виконкомом у 2008 році оскаржуваних рішень дізнатися повну інформацію, у тому числі й ініціювати власну прокурорську перевірку щодо них, та дізнався про них як у 2008 році, так і в подальшому отримував повну інформацію як в результаті виємки документів у Товариства та надання інформації самою радою 24.10.2014.
		 
		Проте, прокурор звернувся з позовом лише в 2018 році, тобто з пропуском позовної давності та наведені ним підстави для поважності пропуску цього строку спростовані вище встановленими судом фактичними обставинами і не можуть бути визнані судом поважними. 
		 
		При цьому, посилання прокурора, що про оскаржувані рішення дізнався лише в червні 2018 року за наслідками аналізу інформації виконавчого комітету у ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №420170800100000474 від 23.08.2017, не відповідають вище встановленим обставинам справи та судом відхиляються.
		 
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).
		 
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		 
		За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та за заявою сторони у справі.
		 
		Відповідачами було надано таку заяву, тому в позові слід відмовити за пропуском позовної давності.
		 
		Відповідно до ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 277 ГПК).
		 
		З огляду на те, що суд відмовив в позові за його безпідставністю, а апеляційний суд дійшов інших висновків щодо обгрунтованості вимог прокурора, втім застосував позовну давність, що також є підставою для відмови в позові, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення її в редакції цієї постанови та в зв`язку з цим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково. 
		 
		У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються порівну на прокурора та відповідачів.
		 
		Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - 
		ПОСТАНОВИВ :
		Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 у справі №908/1347/18 задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 у справі №908/1347/18 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
		В решті рішення суду від 27.03.2019 у справі №908/1347/18 залишити без змін.
		Стягнути з Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Прокуратури Запорізької області (м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги  1321,50 грн (одну тисячу триста двадцять одну грн 50 коп), про що видати наказ.
		Стягнути з Виконавчого комітету Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 02140892) на користь Прокуратури Запорізької області (м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги  1321,50 грн (одну тисячу триста двадцять одну грн 50 коп), про що видати наказ.
		Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області
		Постанова набирає законної сили після її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови. 
		 
		Повна постанова складена 04.11.2019.
		 
		Головуючий суддя Л.П. Широбокова
		Суддя І.М. Кощеєв
		Суддя І.Л. Кузнецова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...