Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/1894/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2019. Зареєстровано: 05.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2019.
Дата набрання законної сили: 30.10.2019
Номер судового провадження: 11232/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2019 р.Справа № 440/1894/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
		Суддів: Бартош Н.С. ,  Ральченка І.М. ,
		за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 25.07.19 року по справі № 440/1894/19
		за позовом     Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  
		до     Управління Держпраці у Полтавській області             
		про визнання протиправною та скасування постанови,
		ВСТАНОВИВ:
		ФОП ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ3867/154//АВ/ПТ/ТД-ФС від 09.04.2019.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019р. позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  задоволено. Визнано протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці  у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2019 № ПЛ3867/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати  зі сплати судового збору у розмірі 2503,80 грн.
		Управління Держпраці у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким , що не ґрунтується на вимогах закону та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено акт від 27.03.2019 № ПЛ3867/154/АВ із зазначенням виявлених порушень. В ході проведення інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та винесено оскаржувану постанову. Вказує , що працівник не може бути допущений до роботи без оформлення з ним трудового договору , підприємець зобов`язаний письмово повідомити орган ДФС про те , що приймає на роботу нового співробітника до того як він фактично став до роботи, що не було здійснено позивачем . Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019р., прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Позивач  не погоджується з доводами апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить другий апеляційний адміністративний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін
		Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 22.03.2019 до Управління Держпраці  у Полтавській області від виконавчого комітету Мирогородської міської ради Полтавської області надійшла довідка спостереження від 21.03.2019 в якій зазначено, що під час проведення спостереження в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 на робочому місці знаходилися два працівника. Надати інформацію щодо реєстраційних документів до магазину та назвати свої прізвища, документи щодо працевлаштування відмовилися. Указано, що під час спостереження працівниками проводилися розрахунки з покупцями.
		Вказана довідка виконавчого комітету Мирогородської міської ради Полтавської області спостереження від 21.03.2019 містить інформацію, що є підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування.
		25.03.2019 Управлінням Держпраці  у Полтавській області прийнято наказ про проведення заходів державного контролю № 71П, зокрема щодо ФОП ОСОБА_1 
		26.03.2019 Управлінням Держпраці  у Полтавській області видано направлення № 618 на проведення заходу державного контролю головному державному інспектору   ОСОБА_2 . 
		За результатами проведення перевірки у період з 26.03.2019 по 27.03.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 27.03.2019 № ПЛ3867/154/АВ, у якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.
		Згідно довідки обстеження від 21.03.2019 (час складання 9 годин 35 хвилин), складеної в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , робочою групою з легалізації праці та зайнятості населення в складі: працівника Миргородського управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_12 , спеціаліста відділу споживчого ринку Миргородської міської ради - ОСОБА_5 , спеціаліста фінансового управління Миргородської міської ради - ОСОБА_6 та начальника відділу оплати праці управління соціального захисту населення Миргородської міської ради - ОСОБА_13 , в магазині здійснює діяльність фізична особа -підприємець ОСОБА_1 . У свої підприємницькій діяльності використовує найману працю двох продавців. На момент обстеження (згідно довідки) працівники проводили розрахунки з покупцями, при цьому, назвати свої прізвища та надати документи щодо працевлаштування працівників відмовилися. У ході інспекційного відвідування надано трудовий договір №1 від 21.03.2019, укладений ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_9 та договір №2 від 21.03.2019 укладений між ОСОБА_1 та   ОСОБА_10 Зазначено, що згідно договорів працівники зобов`язалися виконувати  роботу продавців непродовольчих товарів. Згідно з пунктом 4, вказаних договорів, час виконання робіт встановлено з 09 години до 18 години; надано накази № 1, 2 від 21.03.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 21.03.2019. У табелі обліку робочого часу за березень поточного року проти прізвищ ОСОБА_9 та ОСОБА_10 значиться цифра вісім. Проте,  повідомлення про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою не подано до початку роботи працівників за укладеним трудовим договором. Згідно з наданим повідомленням про прийняття працівників на роботу дата видання наказу - 21.03.2019, дата початку роботи - 21.03.2019, дата формування повідомлення у страхувальника - 21.03.2019. Згідно з квитанцією №2 документ доставлено до ГУ ДФС у Полтавській області - 21.03.2019 в 11:42:57, отримано - 21.03.2019  об 12:57. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що  ФОП ОСОБА_1 допущено працівників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до роботи без належного оформлення, а саме: без повідомлення про початок роботи до органів ДФС.
		27.03.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ3867/154/АВ/ТД.
		03.04.2019 позивачем подано до Управління Держпраці у Полтавській області зауваження на акт інспекційного відвідування.
		09.04.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову  про накладення штрафу уповноваженими  посадовими особами № ПЛ 3867/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у зв`язку з порушенням позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України.
		Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивач дотримався вимог законодавства про працю та повідомив територіальні органи ДФС про допуск до роботи вище вказаних працівників, отже, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим його визнав протиправним і скасував.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного. 
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96  Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. 
		При цьому відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295).
		Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).
		За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
		Пунктом 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться: 
		1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 
		2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 
		3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 
		4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 
		5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 
		6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
		7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
		За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі - Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками   (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені на підставі:
		- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
		- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;
		- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
		Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд /пункт 4 Порядку № 509/.
		Положеннями пункту 5 Порядку № 509 визначено, що у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
		Відповідно до пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Згідно з пунктом 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.          
		За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
		Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		За змістом частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
		Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Так, згідно матеріалів справи позивач з 21.03.2019 здійснює підприємницьку діяльність в магазині за адресою:   АДРЕСА_1 , що підтверджено договором оренди нежитлового приміщення №1 від 21.03.2019 укладеним між ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_1            
		Підставою для винесення оскаржуваної постанови є висновки Управління Держпраці у Полтавській області про те, що згідно з наданим повідомленням про прийняття працівників на роботу дата видання наказу - 21.03.2019, дата початку роботи - 21.03.2019, дата формування повідомлення у страхувальника - 21.03.2019. Згідно з квитанцією №2 документ доставлено до ГУ ДФС у Полтавській області - 21.03.2019 в 11:42:57, отримано - 21.03.2019  об 12:57. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що  ФОП ОСОБА_1 допущено працівників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до роботи без належного оформлення, а саме: без повідомлення про початок роботи органів ДФС.
		Згідно із частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно акту та постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу в ході інспекційного відвідування  відповідачем зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки повідомлення про прийняття працівників на роботу позивачем до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою не подано до початку роботи працівників за укладеним трудовим договором  .
		Матеріали справи свідчать, що 21.03.2019 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено трудовий договір №1 за умовами якого ОСОБА_9 прийнято на посаду продавця непродовольчих товарів  .
		21.03.2019 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 укладено трудовий договір №2 за умовами якого ОСОБА_10 прийнято на посаду продавця непродовольчих товарів.
		Згідно з наказами (розпорядженнями) №1 та №2 від 21.03.2019 вказаних працівників прийнято ФОП ОСОБА_1 на посаду продавців непродовольчих товарів.
		21.03.2019 ФОП ОСОБА_1 подано до ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівників на роботу в якому зазначено дату початку роботи - 21.03.2019.
		Поясненнями працівників також підтверджено те, що вказані працівники почали працювати на посаді продавців непродовольчих товарів з 21.03.2019 у ФОП ОСОБА_1 
		Наведене також підтверджено відомостями, які зазначені в табелі обліку робочого часу.
		Крім того, прийняття вказаних працівників на роботу з 21.03.2019 також підтверджується записами трудових книжок - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 
		Інспекційне відвідування Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено у період з 26.03.2019 по 27.03.2019.
		Враховуючи наведене та матеріалами справи підтверджено, що станом на початок проведення інспекційного відвідування (26.03.2019) між ФОП ОСОБА_1 та працівниками - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було належним чином оформлено трудові відносини.
		Також, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (надалі - Постанова № 413) визначено, що відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
		Нормами КЗпП України та Постановою № 413 не визначено, що роботодавець має надсилати повідомлення  про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДФС за день до допуску працівника до роботи.
		Крім того, законодавством не визначено, що дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника повинні різнитися.
		Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Отже, чинне законодавство не передбачає застосування штрафної санкції до роботодавця за допущення працівника до роботи з одночасним (а не попереднім) повідомленням про це фіскального органу. Разом з тим, подання такого повідомлення органу ДФС у день фактичного допущення працівника до роботи не спростовує факту здійснення відповідного повідомлення до початку виконання працівником роботи та/або трудових обов`язків.     
		Врахосуючи навіедене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що   позивач дотримався вимог законодавства про працю та повідомив територіальні органи ДФС про допуск до роботи вище вказаних працівників.
		Управлінням Держпраці у Полтавській області не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.
		Таким чином вищезазначене свідчить про неправомірність постанови суб`єкта владних повноважень  про накладення штрафу від 09.04.2019 № ПЛ3867/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суб`єкта владних повноважень прийняті без дотримання вищезазначених вимог.
		Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В даній справі суб`єкт владних повноважень (відповідач) не довів правомірності своїх дій та рішень.
		Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
		Згідно з п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права,  зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано  в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу   залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі № 440/1894/19  залишити без змін.
		 . 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис)  (підпис) Н.С. Бартош    І.М. Ральченко   Повний текст постанови складено  04.11.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...