Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/4738/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2019. Зареєстровано: 05.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/488/26/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016150050003039

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 488/4738/16-к
		Провадження № 1-кп/488/26/19
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		   04.11.2019 року     Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря  ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_4 ,
		потерпілих  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		законного представника потерпілого  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Миколаєві, громадянин України, освіта середня спеціальна, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		раніше судимий:
		- 28 липня 2010 року Ленінським районним судом м.Вінниці за ст.187 ч.2, ст.69, ст.75 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробування на строк 3 роки;
		- 12 вересня 2011 року Ленінським районним судом м.Миколаєва за ст.186 ч.2, ст.309 ч.1, ст.70, ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 06 червня 2016 року у зв`язку з відбуттям строку покарання після перерахунку строку покарання із застосуванням ст.72 ч.5 КК України;
		перебуває під вартою по даному провадженню з 08 грудня 2016 року;
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.187 ч.2, ст.190 ч.2, ст.186 ч.2, ст.185 ч.2 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 листопада 2016 року за № 12016150050003039 та 21 січня 2017 року за № 12017150050000197,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		24 листопада 2016 року близько 12 год. 50 хв. ОСОБА_8 перебував між будинками № 11 та АДРЕСА_2 .
		Керуючись раптово виниклим корисливим умислом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 , діючи повторно, шляхом ривку, з рук малолітнього ОСОБА_5 , 2006 року народження, відкрито викрав планшет марки «CHUWI».
		Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_8 з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1 500 грн.
		 
		Крім того, в один з днів наприкінці листопада 2016 року (більш точних дати та часу встановити не вдалося) ОСОБА_8 перебував у гуртожитку ВПУ № 7 за адресою: місто Миколаїв, Заводська Площа, 3.
		Керуючись раптово виниклим корисливим умислом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 під час спілкування з неповнолітнім ОСОБА_9 , 1999 року народження, під приводом здійснення телефонного дзвінка попросив у того мобільний телефон марки «Nokia RM 1030».
		ОСОБА_9 , довіряючи ОСОБА_8 і будучи впевненим, що той після здійснення дзвінка поверне телефон, надав його останньому.
		Проте ОСОБА_8 після здійснення дзвінка мобільний телефон ОСОБА_9 не повернув, а, діючи повторно, шляхом зловживання довірою останнього, заволодів вказаним майном, після чого з місця події зник та розпорядився телефоном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 2000 грн.
		 
		Насамкінець, 03 грудня 2016 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_8 перебував поблизу будинку № 5 по вулиці Новобудівній в місті Миколаєві, де помітив неповнолітнього ОСОБА_6 , 2001 року народження, який йшов назустріч, тримаючи в руках планшет марки «Престиж» чорного кольору.
		Керуючись раптово виниклим корисливим умислом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_6 та з метою пригнічення волі останнього до опору наніс йому не менше п?яти ударів руками по голові та тулубу, заподіявши тілесні ушкодження у виді саден в області попереку, правого тазостегнового суглобу, на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, на тильній поверхні правої кисті, струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких, що потягли короткочасний розлад здоров?я.
		В подальшому, скориставшись тим, що ОСОБА_6 не може чинити опір, ОСОБА_8 заволодів вказаним планшетом та з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 800 грн.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8  в інкримінованих правопорушеннях свою вину за ст.190 ч.2, ст.186 ч.2 КК України визнав повністю, за ст.187 ч.2 КК України не визнав кваліфікацію, за ст.185 ч.2 КК України не визнав. З приводу обвинувачення показав, що в один з днів в листопаді-грудні 2016 року в гуртожитку, де він на той час проживав, він попросив у наглядно знайомого Гроша телефон для здійснення дзвінка, телефон забрав та не повернув. За епізодом грабежу та крадіжки показання давати відмовився. З приводу розбою показав, що потерпілого не бив, а лише штовхнув, внаслідок чого у потерпілого планшет випав з рук, він його підібрав та втік.
		 
		Епізод грабежу 24 листопада 2016 року.
		Допитаний під час судового розгляду за участю спеціаліста-психолога ОСОБА_10 малолітній потерпілий ОСОБА_5  показав, що раніше з обвинуваченим не був знайомий. В кінці осені  на початку зими 2016 року він прямував додому через пустир по вул.Артема. При собі мав китайський планшет білого кольору. В кінці пустиря знаходився стовп, біля якого перебував обвинувачений. Коли потерпілий проходив повз стовпа, обвинувачений різко до нього підійшов, висмикнув планшет і побіг у напрямку ринку повз магазин «1001 дрібничка». Потерпілий став бігти за обвинуваченим, плакав, намагався його наздогнати, але марно. Якась жінка його заспокоїла. Він викликав поліцію, і з працівниками поліції їздив по району, намагаючись відшукати викрадача, але це не вдалося. Планшет йому не повернули.
		Свідок ОСОБА_11  пояснила, що в один з днів в листопаді 2016 року вона йшла дворами між пр.Корабелів та вул.Артема і почула, як кричить маленький хлопчик. Вона звернула увагу, що у дитини якийсь молодий чоловік щось вихватив з рук. Хлопчик підбіг до неї і сказав, що в нього викрали планшет.
		Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24 листопада 2016 року, ОСОБА_7 повідомила, що у зазначений день близько 12 год. 50 хв. невстановлена особа між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 відкрито шляхом вільного доступу викрала у її малолітнього сина ОСОБА_5 планшет вартістю 1 500 грн.
		Як слідує з товарного чеку від ПП ОСОБА_12 без дати № 104, вартість планшету «CHUWI» становить 1 500 грн.
		 
		Епізод шахрайства в кінці листопада 2016 року.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21 січня 2017 року ОСОБА_9 повідомив, що в кінці листопада 2016 року ОСОБА_8 вчинив щодо нього шахрайські дії, а саме  викрав його мобільний телефон «Nokia RM 1030», чим завдав шкоди на суму 2 000 грн.
		Як слідує з фіскального чеку ТОВ «Гараж Мобайл Груп» від 16 вересня 2014 року, вказаний мобільний телефон був придбаний за 2000 грн.
		 
		Епізод розбою 03 грудня 2016 року.
		Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 показав, що раніше з обвинуваченим знайомий не був. На час подій він був неповнолітнім. 03 грудня 2016 року біля 18 год. він йшов до матері на роботу по вул.Новобудівній та дістав планшет (марки «Престиж» чорного кольору) подивитися на час. Ззаду раптово підбіг обвинувачений та наніс 4-5 ударів в голову руками, і, можливо, по тулубу. Планшет випав з рук, обвинувачений його схопив та став тікати. Він його наздогнав, але у обвинуваченого планшету в руках вже не було. Мєлєшкін сказав, що «скинув» планшет, і просив не телефонувати в поліцію; вони шукали планшет, але не знайшли, обвинувачений сказав, що купить новий. Через день після побиття він звернувся до лікарні, де діагностували струс головного мозку. Згодом від працівників поліції дізнався, що планшет був закладений до ломбарду. Планшет повернув дільничний інспектор. Цивільний позов свого законного представника підтримав.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03 грудня 2016 року ОСОБА_13 повідомила, що у вказаний день о 18 год. невстановлена особа біля будинку № 5 по вул.Новобудівній спричинила тілесні ушкодження її сину, після чого заволоділа майном останнього, завдавши збитку на суму 500 грн.
		Як слідує з товарного чеку від ПП ОСОБА_12 , вартість планшету марки «Престиж» становить 800 грн.
		Згідно з висновком експерта від 16 грудня 2016 року № 312 у неповнолітнього ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у виді саден в області попереку, правого тазостегнового суглобу, на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, на тильній поверхні правої кисті, струс головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров?я. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок дії тупих твердих предметів в строк і за обставин, вказаних потерпілим. Утворення тілесних ушкоджень від дії власної руки виключено, при падінні з висоти власного зросту  малоймовірно. В момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися у вертикальному положенні, звернутий різними частинами тіла до нападника. Потерпілому було нанесено не менше п?яти травматичних впливи.
		Відповідно до заяви ОСОБА_14 без дати він добровільно видав працівникам поліції планшет марки «Престиж» у корпусі чорного кольору, який йому передав наглядно знайомий ОСОБА_15 .
		Як слідує з розписки без дати, ОСОБА_13 отримала від працівників поліції планшет марки «Престиж».
		Допит свідка ОСОБА_14 , на якому наполягали сторони, на підставі п.3 ч.3 ст.97 КПК України судом визнаний неможливим, оскільки вказаний свідок на виклики суду не з?явився, а виконати його привід працівники поліції не змогли внаслідок тривалої відсутності цієї особи за місцем постійного проживання.
		 
		Оцінюючи дослідженідокази уїх сукупності,суд приходитьдо переконанняпро винність ОСОБА_8 у вчиненнікримінальних правопорушень,відповідно передбаченихст.186ч.2, ст.190 ч.2, ст.187 ч.2 КК України, і кваліфікує його дії:
		- за ст. 186 ч.2 КК України  як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно;
		- за ст.190 ч.2 КК України  як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно;
		- за ст.187 ч.2 КК України  як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
		Суд вважає, що дії обвинуваченого за епізодом від 03 грудня 2016 року за фактом заволодіння майном ОСОБА_6 стороною обвинувачення правильно кваліфіковані як розбій. Так, суд більше схильний довіряти показанням саме потерпілого в частині способу заволодіння його майном. Потерпілий чітко і послідовно пояснив, що обвинувачений спочатку наніс йому кілька ударів в голову, внаслідок чого планшет у нього випав з рук. Натомість, обвинувачений стверджував, що лише штовхнув потерпілого. Разом із тим судово-медичний експерт констатував наявність у потерпілого значної кількості тілесних ушкоджень, впритул до струсу головного мозку, які не могли бути спричинені власною рукою, а також малоймовірно, що утворилися від падіння. Насамкінець, обвинувачений не зміг назвати підстави, за яких, на його думку, потерпілий міг його обмовляти.
		 
		Крім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 також обвинувачується в тому, що 04 грудня 2016 року близько 10 год. 00 хв. він, перебуваючи у терапевтичному відділенні Вітовської ЦРЛ м.Миколаєва по пр.Богоявленському, 336, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, з палати вказаного відділення таємно, повторно, викрав належні потерпілій ОСОБА_16 мобільний телефон марки «Нокіа» вартістю 350 грн. та грошові кошти у сумі 400 грн. З викраденим майном ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 750 грн.
		Вказані дії обвинуваченого прокурором кваліфіковані за ст.185 ч.2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
		Однак суд вважає, що участь ОСОБА_8 у вчиненні цих дій не була доведена.
		Так, сам ОСОБА_8 під час судового розгляду заперечив свою причетність до вказаного кримінального правопорушення і жодних пояснень з приводу обвинувачення не надав. Потерпіла ОСОБА_17 , не зважаючи на численні повідомлення, до суду не з?явилася, сторона обвинувачення також не забезпечила можливість її допиту в судовому засіданні і врешті-решт не наполягала на явці потерпілої. Лише із заяви ОСОБА_14 без дати слідує, що він добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «Нокіа», який йому раніше передав наглядно знайомий ОСОБА_15 . Втім, цього письмового доказу вочевидь недостатньо, аби стверджувати про причетність ОСОБА_8 до вчинення крадіжки, а безпосередньо заслухати показання свідка ОСОБА_14 , як вже згадувалося раніше, суд був позбавлений можливості.
		За такого, суд доходить висновку, що стороною обвинувачення не дотриманий закріплений у ч.2 ст.17 КПК України стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який є мінімально необхідним для ухвалення обвинувального вироку щодо даного епізоду, і позаяк обвинувачення ОСОБА_8 в цій частині побудовано виключно на припущеннях, останній підлягає виправданню внаслідок недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України.
		 
		Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд бере до уваги, що він вчинив три умисних корисливих кримінальних правопорушення, одне з яких відноситься до категорії середньої тяжкості, та два  тяжких, серед яких одне є насильницьким, що, крім відносин власності, було спрямоване і на здоров`я потерпілого. Суд окремо звертає увагу на те, що обвинувачений був кандидатом у майстри спорту з бойових мистецтв.
		Суд також відмічає, що ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів аналогічної спрямованості, не працевлаштований, заходів до відшкодування заподіяної шкоди не вживав, за місцем проживання характеризується суперечливо (дільничним офіцером поліції  негативно, сусідами  з позитивного боку).
		Одночасно суд бере до уваги, що обвинувачений частково визнав вину у вчиненому, має на утриманні малолітню дитину.
		Обставиною, яке згідно з п.6 ч.1 ст.67 КК України обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину щодо малолітньої дитини.
		Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що досягти мети виправлення ОСОБА_8 та запобігти вчиненню ним нового кримінального правопорушення можливо виключно в умовах ізоляції його від суспільства, відтак, йому має бути призначене покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій відповідних норм закону про кримінальну відповідальність із застосуванням правил, встановлених ч.1 ст.70 КК України.
		При цьому, на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІ від 26 листопада 2015 року та з урахуванням рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 663/537/17 від 29 серпня 2018 року) в строк покарання ОСОБА_8 слід зарахувати один день його перебування в установі попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		Щодо цивільного позову законного представника потерпілого ОСОБА_6 суд зазначає наступне. У відповідності до позовної заяви законному представнику ОСОБА_13 були заподіяні матеріальні збитки у виді витрат на лікування сина в сумі 818 грн. 77 коп., а дитині  моральна шкода в розмірі 10000 грн.
		Суд не виключає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого законний представник потерпілого була вимушена нести витрати на лікування дитини. При цьому розмір таких матеріальних витрат залишився недоведеним. Так, долучені скріншоти з інтернет-сайту PROM.UA лише містять ціну відповідних ліків, проте касові документи про те, що саме ці ліки придбавалися і в якій кількості, до позовної заяви не долучені. Відтак, в цій частині цивільний позов не може бути задоволений.
		Натомість, у суду немає сумнівів, що потерпілому була спричинена моральна шкода, яка виявилася в заподіянні фізичного болю під час нападу, порушенні нормального укладу життя у зв?язку з необхідністю проходити курс лікування та пропускати заняття у школі. Така шкода відповідно до положень ст.ст.23, 1167 ЦК України підлягає відшкодуванню.
		Як встановлює ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Справедлива сатисфакція не має стати джерелом збагачення, а має лише відновити порушене право та компенсувати утиски, яких особа зазнала внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		З урахування всіх обставин, зважаючи на те, що вчинений злочин за своїм характером є умисним, тяжким і насильницьким, додатково направленим проти здоров?я людини, що потерпілим від злочину став неповнолітній, суд вважає вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. адекватними тим стражданням, які понесла дитина.
		Оскільки потерпілий ОСОБА_6 на час ухвалення вироку досяг повноліття, дана сума має бути стягнута з обвинуваченого безпосереднього на користь потерпілого.
		 
		Питання про долю речового доказу суд вирішує згідно з ч.5 ст.100 КПК України.
		 
		Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
		 
		з а с у д и в :
		 
		ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.186 ч.2, ст.190 ч.2, ст.187 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ст.186 ч.2 КК України  у виді позбавлення волі на строк п?ять років,
		- за ст.190 ч.2 КК України  у виді позбавлення волі на строк два роки,
		- за ст.187 ч.2 КК України  у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		По пред?явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, ОСОБА_8 визнати невинним та виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
		Початок відбування ОСОБА_8 строку покарання обраховувати з 08 грудня 2016 року.
		До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».
		В порядку ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІ від 26 листопада 2015 року та відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 663/537/17 від 29 серпня 2018 року) зарахувати ОСОБА_8 в строк відбування покарання час його перебування в Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор» за період з 08 грудня 2016 року по 04 листопада 2019 року з розрахунку один такого перебування за два дні позбавлення волі.
		 
		Речовий доказ  компакт-диск із записами з камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за фактом грабежу ОСОБА_5  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
		В частині стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 на відшкодування матеріальних збитків в сумі 818 грн. 77 коп., спричинених кримінальним правопорушенням, в позові відмовити.
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою,  у той же строк з моменту вручення їй копії вироку. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		Суддя                                                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...