Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20160/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 05.11.2019. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		24 жовтня 2019 року                      № 640/20160/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Алчієвої І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 
		до               1. Національної поліції України   
		                  2. Головного управління Національної поліції в Донецької області
		третя особа: Головне управління Національної поліції  у м. Києві 
		про             визнання протиправним наказу, поновлення на роботі,
		 
		за участю представників сторін:
		позивача:           ОСОБА_2
		відповідач-1:    Євчук А.В.
		відповідач-2:    не з`явився
		третьої особи:   Ковальчук І.В . 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - Відповідач-1),  Головного управління Національної поліції в Донецької області (далі - Відповідач-2) в якому просить: 
		- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 15.11.2018 року №1101 о/с в частині призначення ОСОБА_1 начальником Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в порядку переведення шляхом звільнення з посади начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в м. Києві;
		- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15.11.2018 року №485 о/с «Про покладення тимчасового виконання обов`язків», яким на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків строком до чотирьох місяців за невакантною посадою начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції з 16.11.2018 року;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві, допустивши негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2018р. відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи. Також даною ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції  у м. Києві.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на відсутність правових підстав для звільнення позивача з посади начальника управління карного розшуку Головного управління в м. Києві, оскільки відповідачем-1 не було обґрунтовано, в чому полягала ефективність переміщення та інтерес служби, як необхідних умов такого переміщення. Також, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що фактично посада, на яку його було переведено, не є рівнозначною, а нижчою з огляду на різницю в посадових окладах та функціональних обов`язках, а тому у керівника Національної поліції були відсутні правові підстави для переведення позивача на таку посаду. Крім того, позивач стверджує, що переведення в іншу місцевість відбулось без його згоди, що є порушенням норм трудового законодавства. Також, позивач стверджує, що керівник Національної поліції України видав оскаржуваний наказ поза межами своїх повноважень, оскільки питання про призначення і звільнення поліцейських територіальних органів відноситься до компетенції керівників відповідних територіальних органів. Обґрунтовуючи протиправність наказу про тимчасове покладення обов`язків, позивач вказує, що зазначений наказ не містить визначених законом підстав покладення таких обов`язків (тимчасова відсутність поліцейського, який займає таку посаду, чи його відсторонення від посади). Крім того, позивач вважає, що обидва накази мають дискримінаційний характер стосовно нього, що проявляється у несприятливому ставленні через критику рішень органів національної поліції та реалізацію ним права на судовий захист. 
		Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що переміщення позивача на іншу посаду відбувалось з огляду на його освіту, особисту характеристику,  досвід оперативної роботи та роботи на керівних посадах,  керуючись саме інтересами служби, а не було проявом дискримінації позивача. Крім того, відповідач-1 зазначає, що у нього були необхідні передбачені законом повноваження, які дозволяли здійснювати таке переміщення, а посада, на яку був переміщений позивач є рівнозначною, оскільки за нею передбачене таке ж спеціальне звання поліції, як і за попередньою, в обох посадах існує двоступенева система управління. 
		Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позову також заперечив, посилаючись на те, що тимчасове покладення на позивача обов`язків начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського ВП  Покровського ВП ГУНП в Донецькій області є службовою необхідністю, з урахуванням специфіки роботи та складної оперативної обстановки, яка склалася в зазначеному районі, а також з огляду на ділові, особисті якості позивача та досвід його роботи, у тому числі і на керівних посадах в оперативних підрозділах. 
		Третя особа не скористалась своїм правом на надання письмових пояснень щодо позову або відзивів.
		24.10.2019р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві. Представник відповідача-1 проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
		Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, 16.09.2019 року подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
		Представник третьої особи в судовому засіданні 24.10.2019р. проти позову заперечив.
		Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року у справі №826/1765/17 було скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 27 січня 2017 року № 52 о\с в частині звільнення зі служби в поліції згідно з п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) полковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції України в м. Києві.
		Вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 поновлено на службі в Національній поліції України на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції України в м. Києві з 27 січня 2017 року.
		14.11.2017р. на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва Головним управлінням Національної поліції України в м. Києві було видано наказ № 1149 о/с, яким ОСОБА_1 поновлено на службі в Національній поліції України на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції України в м. Києві з 27 січня 2017 року (а.с.37).
		15.11.2018 року Національною поліцією України було видано наказ по особовому складу №1101 о/с (а.с. 38), яким ОСОБА_1 було призначено начальником Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в порядку переведення, звільнивши з посади начальника управління Національної поліції у м. Києві, відповідно до п.2 ч.1 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію». 
		Підставою для видання даного Наказу зазначена доповідна записка Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 14.11.2018р. 
		Відповідно до зазначеної доповідної записки (а.с. 39), до Національної поліції України надійшов лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області з клопотанням про визначення кандидатури з числа досвідчених працівників з метою подальшого призначення цієї особи на посаду начальника Бахмутського відділу поліції у зв`язку зі складною оперативною обстановкою в зазначеному районі, а також некомплектом кадрів. Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України було запропоновано в порядку переведення призначити на посаду Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 , враховуючи його значний досвід як оперативної так і управлінської роботи. 
		Наказом Головного управління Національної  поліції в Донецькій області №485 о/с від 15.11.2018 року (а.с. 43) на ОСОБА_1 було покладено тимчасове виконання обов`язків строком до чотирьох місяців з 16.11.2018р. за невакантною посадою начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції.                                     
		Відповідно до Наказу №487 о/с від 16.11.2018 року (а.с. 44), виданим Головним управлінням Національної  поліції в Донецькій області, з 15 листопада 2018 року позивачу як начальнику Бахмутського відділу поліції був встановлений посадовий оклад у розмірі 3600,00 грн.
		Не погоджуючись з такими Наказами №487 та №1101 позивач і звернувся з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд встановив таке.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
		Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
		У ч. 4 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" зазначено, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень визначених законом.
		Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
		Розділом VII вказаного закону визначені загальні засади  проходження  служби  в поліції. У п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" заначено, що  переміщення  поліцейських здійснюється на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
		Відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію", з метою визначення порядку підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, наказом МВС України від 23.11.2016 №1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок); Перелік документів з питань проходження служби.
		Відповідно до розділу II Порядку підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою.
		Відповідно до п 1,2 розділу III Порядку видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
		Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
		Процедура переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції передбачена статтею 65 Закону України "Про Національну поліцію", частиною першою якої визначено, що таке переміщення здійснюється:
		1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
		2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
		3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
		Частинами восьмою, дев`ятою статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" унормовано, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
		Зі змісту позовних вимог вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування відносно позивача підпункту 2 пункту 1 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію".
		При цьому, відповідно до пункту 8 частини десятої статті 62 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особливих якостей.
		Частиною восьмою статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
		З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття спірного наказу №1101 о/с від 15.11.2018 року слугувала доповідна записка Департаменту кадрового забезпечення від 14.11.2018, підписана заступником начальника ДКЗ Національної поліції України Ковальовим В.А., погоджена заступником голови Національної поліції України Клименко І .В ., про необхідність такого переміщення (а.с.39).
		Позивач стверджує, що його переведено на нерівнозначну посаду, яку він обіймав до видання оскаржуваного наказу, посилаючись  на п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну службу". Такі доводи позовної заяви є необґрунтованими, оскільки норми  Закону України "Про державну службу" не регулюють проходження поліцейськими служби в Національній поліції. Про це прямо зазначається у п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу".
		Порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом  України "Про Національну поліцію", яким не передбачено поширення дії Закону України "Про державну службу" на поліцейських.
		Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється також  Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
		Пунктом 40 Положення № 114 обумовлено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується, в тому числі, що при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка.
		Згідно з підпунктом "б" пункту 42 Положення № 114 переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.
		Поняття рівнозначної посади Закон України "Про Національну поліцію" та Положення №114 не містить, проте у  ч. 2 ст. 65 визначено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції. 
		Аналіз статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" дає підстави для висновку, що її застосування можливе виключно в разі переміщення особи на рівнозначну посаду.
		В свою чергу, визначення рівнозначної посади міститься в Законі України "Про державну службу" та відповідно до статті 2 цього Закону означає посаду державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
		Відповідний висновок з приводу спірних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі № 820/6677/16.
		Згідно з довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 1453 від 28.05.2019 про грошове забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 206)  грошове забезпечення позивача за останні два повні місяці його роботи перед звільненням з посади начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції України у м. Києві становило за:
		- листопад 2016 - 17272,50 грн. (в тому числі, посадовий оклад 3   800 грн., оклад за спеціальним званням 2400 грн., надбавка за стаж служби 3100 грн., надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень 570 грн., премія 7   402,50 грн.);
		- грудень 2016 - 21417,90 грн. (в тому числі, посадовий оклад 3   800 грн., оклад за спеціальним званням 2400 грн., надбавка за стаж служби 3100 грн., надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень 570 грн., премія 11   547,90 грн.).
		Згідно з довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції України в Донецькій області № 318 від 08.05.2019р. про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 204)  грошове забезпечення позивача за останні п`ять повних місяців його роботи на посаді начальника Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області становило за:
		- грудень 2018 - 24534,66 грн. (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн., оклад за спеціальним званням 2400 грн., надбавка за стаж служби 3000 грн., премія 14   852,70 грн., індексація 681,96 грн.);
		- січень 2019 - 22451,20 грн. (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн., оклад за спеціальним званням 2400 грн., надбавка за стаж служби 3000 грн., премія 12   688,56 грн., індексація 762,64 грн.);
		- лютий 2019 - 23173,78 грн. (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн., оклад за спеціальним званням 2400 грн., надбавка за стаж служби 3000 грн., премія 12   688,56 грн., виплата за операцію об`єднаних сил 722,58 грн., індексація 762,64 грн.);
		- березень 2019 - 22451,20 грн. (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн., оклад за спеціальним званням 2400 грн., надбавка за стаж служби 3000 грн., премія 12   688,56 грн., індексація 762,64 грн.).
		- квітень 2019 - 24928,62 грн. (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн., оклад за спеціальним званням 2400 грн., надбавка за стаж служби 3000 грн., премія 12   688,56 грн., виплата за операцію об`єднаних сил  2477,42 грн., індексація 762,64 грн.).
		Таким чином судом встановлено, що загальний розмір грошового забезпечення позивача в період його роботи на посаді начальника Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (грудень 2018 - квітень 2019) є вищим за розмір грошового забезпечення в період його роботи на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції України у м. Києві. 
		При цьому суд звертає увагу, що з 2016 року розміри посадових окладів та окладів за спеціальним званням поліцейських, склад грошового забезпечення поліцейських не змінювались та залишаються чинними у  редакції Постанови Кабінету Міністрів від 11.11.2015 № 988  «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
		Суд відхиляє твердження позивача про нерівнозначність посад через те, що розмір посадового окладу начальника Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на 200 грн нижчий (3600 грн) за посадовий оклад начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції України у м. Києві (3800 грн), оскільки, на думку суду, визначальним у даному випадку є загальний розмір грошового забезпечення, яке є вищим для позивача після його переведення на іншу посаду за рахунок встановлення вищого розміру премій та виплат за операцію об`єднаних сил, які не входили до складу грошового забезпечення на попередній посаді.
		При цьому, як випливає з постанови Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі № 820/6677/16, різниця у 200 гривень не може сприйматись як нерівнозначність грошового забезпечення за згаданими посадами, оскільки остаточне грошове забезпечення за згаданими посадами зрівнюється за рахунок премій.
		Суд не приймає до порівняння наданий представником позивача розмір грошового забезпечення начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві Зварича Василя Миколайовича за період грудень 2018 - квітень 2019 року (а.с. 200), оскільки, такі складники грошового забезпечення як надбавка за стаж роботи, премія, надбавка за специфічні умови проходження служби, обумовлені особистими чинниками поліцейського та не встановлюються автоматично за фактом зайняття відповідної посади. 
		Варто також зазначити, що критерієм, встановленим Законом України "Про Національну поліцію", за яким посади поділяються на вищі та нижчі, є граничні спеціальні звання для тієї чи іншої посади. При цьому обсяг обов`язків та повноважень за посадою, юрисдикція органу поліції не встановлені Законом України "Про Національну поліцію" в якості критеріїв оцінки рівнозначності посад.
		Наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142 затверджено Перелік посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань (далі - Перелік).
		Так, відповідно до розділу III Переліку "Апарати головних управлінь Національної поліції" посаді "начальника управління" відповідає граничне спеціальне звання "підполковник поліції".
		Відповідно до розділу IV Переліку "Управління, відділи, відділення поліції" посаді "начальника відділу поліції" відповідає граничне спеціальне звання "підполковник поліції".
		Таким чином, граничні спеціальні звання за посадою, яку обіймав позивач на час переводу, та після такого переводу  є однаковими. 
		Також, з метою з`ясування питання рівнозначності посад суд дослідив посадові обов`язки начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві, що викладені у Положенні про управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві, затвердженому Наказом ГУНП у м. Києві № 317 від 18.04.2016р., далі Положення № 317 (а.с. 47-55), та посадові обов`язки начальника Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що викладені у Положенні про Бахмутський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, затвердженому Наказом ГУНП  в Донецькій області № 2000 від 06.12.2016р., далі Положення № 2000 (а.с. 138-144).
		За результати такого дослідження встановлено, що в загальному вони є співставними та спрямованими на виконання основних завдань і функцій, які покладені на очолювані ними органи поліції, зокрема, таких як: виявлення і розкриття кримінальних правопорушень, розшук осіб, які їх вчинили (п. 2.2. розділу ІІ Положення № 317; пункт 4 розділу ІІ Положення № 2000); організація, координація і контроль за діяльністю очолюваного органу та підпорядкованих підрозділів поліції з  метою захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань (п. 3.1., 3.13. розділу ІІІ Положення № 317; п. 1, 3, 4 розділу ІІ  Положення № 2000); аналіз, узагальнення результатів та планування діяльності очолюваного органу та підпорядкованих підрозділів за основними напрямами діяльності (п. 3.9. розділу ІІІ Положення № 317; пункт 4 розділу ІІ положення № 2000).
		Крім того, права і обов`язки начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві кореспондуються з правами і обов`язками начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, зокрема, з питань керівництва, організації і контролю за ввіреними підрозділами, що закріплені в пунктах 4.3.28, 4.3.31, 4.,3.35, 4.3.38, 4.3.44, 4.3.46, 4.3.52, 4.3.53 Положення № 317 кореспондуються з відповідними пунктами 1, 3, 4, 6, 7, 8, 12, 13 Положення № 2000; з кадрових питань, що закріплені в пунктах 4.3.29, 4.3.30, 4.3,33, 4.3.36, 4.3.41 - 4.3.43, 4.3.45, 4.3.49 - 4.3.51 Положення № 317 кореспондуються з відповідними пунктами 5, 10, 8,  11, 14 Положення № 2000; з питань протидії злочинності та охорони прав і свобод, що закріплені в пунктах 4.3.24, 4.3.47, 4.3.48 Положення № 317 кореспондуються з відповідними пунктами 4, 13, 21 Положення № 2000.
		Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що за обсягом та характером посадових обов`язків посада начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області не є нижчою за посаду начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, а основна відмінність полягає в територіальній юрисдикції, на яку поширюються їх повноваження.
		Разом з тим, п.10 Положення №114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
		Зважаючи на положення ст. 3 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», зміна територіальної юрисдикції органу в сторону зменшення не свідчить про те, що позивач став більш підлеглим чи молодшим за званням та посадою.
		За наведених вище мотивів суд також вважає, що за ступенем підпорядкованості посада начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві  та посада начальника Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області є рівнозначними. 
		Щодо доводів позивача стосовно незаконності спірного наказ з огляду на відсутність у ньому обґрунтування «більш ефективної служби» та «інтересів служби», суд зазначає наступне.
		Така підстава як переміщення поліцейського для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, передбачена пунктом 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію». 
		Як слідує зі змісту вказаної Доповідної записки, вона подана за результати розгляду листа головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.11.2018р. за № 7234/01/12-2018 про складну оперативну обстановку та проведення в Донецькій області операції об`єднаних сил, високу плинність кадрів, значний некомплект особового складу та необхідність у зв`язку з цим визначення кандидатури з числа досвідчених працівників з подальшим призначенням на посаду начальника Бахмутського відділу поліції Донецької області. (а.с. 118). Кандидатуру ОСОБА_1 запропоновано з огляду на його значний досвід оперативної та управлінської роботи в правоохоронних органах з 02.09.1992 та його особисті і ділові якості. 
		Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області від 26.12.2018р. № 7204/12/01-2018 (а.с. 127) станом на 14 листопада 2018 року в апараті Головного управління Національної поліції в Донецькій області та підпорядкованих територіальних підрозділах загальний некомплект атестованих посад складав 1129 одиниць, з них керівних - 98 одиниць. Зокрема у Бахмутському ВП ГУНП в Донецькій області зі штатною чисельністю 336 одиниць неукомплектованими залишалися 79 посад, з них керівних - 10 посад (в т.ч. начальник та заступник Бахмутського відділу поліції, начальник сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції, заступник начальника слідчого відділу, начальник сектору превенції, начальник сектору реагування патрульної поліції - 4 одиниці, начальник сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення). 
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач-1 в повній мірі обґрунтував визначену   п.2 ч.1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" умову переміщення поліцейського на рівнозначну посаду   для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби та при прийнятті оскаржуваного наказу врахував результати виконання позивачем покладених на нього обов`язків та його професійні, особисті якості, як передбачено пунктом 8 частини десятої   статті 62 Закону України "Про Національну поліцію".
		Жодним нормативним актом не передбачено обов`язку відповідача наводити в наказі обґрунтування «ефективності служби» та «інтересів служби». 
		Тому суд вважає безпідставними посилання позивача на незаконність спірного наказу, зокрема, через відсутність у ньому обґрунтування «більш ефективної служби» та «інтересів служби». 
		Також, суд відхиляє твердження позивача про порушення відповідачем пункту 40 Положення № 114 при переведенні позивача, оскільки вказана норма не вимагає проведення перепідготовки у всіх випадках переміщення по службі, а лише у випадку необхідності. 
		Щодо доводів позивач про відсутність у керівника Національної поліції України відповідних повноважень під час прийняття Наказу № 1101 о/с, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що Наказ Національної поліції України від 15.11.2018 року №1101 о/с «По особовому складу» (далі - Наказ № 1101 о/с) підписав голова Національної поліції України генерал поліції першого рангу Князєв С.М . 
		Відповідно до статті 21 Закону України «Про Національну поліцію», безпосереднє керівництво поліцією здійснює керівник поліції. Керівник поліції призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ України. 
		Відповідно до п. 10 Положення про Національну поліцію, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України   від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національну поліцію очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра внутрішніх справ.
		Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням від 8 лютого 2017 р. № 74-р призначив  Князєва Сергія Миколайовича Головою Національної поліції України. 
		Стаття 22 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що керівник поліції здійснює, серед іншого, такі повноваження: очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань (п. 1 ч. 1 ст. 22); підписує накази поліції (п. 7 ч. 1 ст. 22); приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону (п. 11 ч. 1 ст. 22).
		Відповідно до частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
		Відповідно до частини 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
		Відповідно до частини 7 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
		Зі змісту вказаних норм слідує, що керівник Національної поліції України наділений повноваженням що звільнення та переведення.
		В позовній заяві позивач також заявляє, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачі допустили дискримінаційне ставлення до нього, що проявилось у переведенні його на нижчу посаду, в іншу місцевість, в зону бойових дій через оскарження ним до суду дій та рішень відповідачів.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09. 2012 № 5207-VI, дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		Суд не погоджується з твердженням позивача про дискримінаційне ставлення до нього з боку відповідачів, оскільки, його переведення було здійснено  на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України, що суд обґрунтував вище. 
		Відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» позивач, вступаючи на службу в поліцію, складав Присягу на вірність Українському народові, згідно якої  зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції   та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
		Пунктом 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
		30 квітня 2018 року Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України підписав Указ "Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей»від 30.03.2018 № 116/2018, яким ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про зміну формату широкомасштабної антитеростичної операції, запровадженої  у 2014 році, на операцію об`єднаних сил - комплексу заходів військового та організаційно-правового характеру, спрямованих на забезпечення національної безпеки та оборони, стримування і відсіч російської збройної агресії. Також, 30 квітня 2018 року Президент як Верховний Головнокомандувач ЗСУ підписав наказ "Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей ", яким оголосив про початок проведення на території Донецької та Луганської областей  операції об`єднаних сил з 14:00 понеділка, 30 квітня 2018 року. 
		Судом встановлено, що необхідність переведення позивача на службу в Донецьку область була викликана складною оперативною обстановкою, проведенням операції об`єднаних сил, значним некомплектом особового складу поліції, високою плинністю  поліцейських кадрів в даному регіоні (а.с. 118, 119, 127), що потребувало залучення фахових поліцейських з досвідом оперативної та управлінської роботи для забезпечення на вказаній території охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, забезпечення публічної безпеки і порядку, протидії злочинності.
		Досліджені докази переконують суд, що саме вищевказані об`єктивні обставини стали підставою для переведення позивача, а не дискримінаційне ставлення до нього з боку відповідачів. 
		Обмеження і незручності, яких можливо зазнав позивач у зв`язку з переведенням мають правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними, отже, не можуть розцінюватися як дискримінаційне ставлення.
		Також суд приходить до висновку, що посилання ОСОБА_1 в обґрунтування свого позову на справу № 826/6417/16 Окружного адміністративного суду міста Києва є безпідставним, адже в даному випадку зовсім різні обставини та обґрунтування підстав позову. Крім того, мізерна різниця в окладі за порівняними посадами, однакова система управління (двоступенева), належна освіта та досвід роботи за аналогічною посадою говорить про те, що ті аргументи, які свідчили на користь позивача у справі № 826/6417/16, у даній справі є скоріше доказом обґрунтованості рішення, прийнятого щодо переведення ОСОБА_1 .
		На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що наказ Національної поліції України від 15.11.2018 року №1101 о/с є правомірним, а вимога позивача про визнання вказаного наказу протиправним і його скасування є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
		Позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві  є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Національної поліції України від 15.11.2018 року №1101 о/с , у задоволенні якої судом відмовлено, тому також підлягає залишенню без задоволення.
		Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15.11.2018 року №485 о/с «Про покладення тимчасового виконання обов`язків», суд зазначає наступне.
		Згідно положень   статті 69 Закону України «Про Національну поліцію»,   у зв`язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди.
		Безперервний строк тимчасового виконання обов`язків не повинен перевищувати чотирьох місяців.
		Тимчасове виконання обов`язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом. Керівники органів (закладів, установ) поліції можуть уповноважувати керівників структурних підрозділів таких органів (закладів, установ) самостійно приймати рішення про тимчасове покладення обов`язків за іншою невакантною посадою цього підрозділу на поліцейських, які їм підпорядковані.
		Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15.11.2018 року №485 о/с «Про покладення тимчасового виконання обов`язків» на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків строком до чотирьох місяців за невакантною посадою начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції з 16.11.2018 року (а.с. 43).
		Наказ підписано начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області - генералом поліції третього ранку ОСОБА_8 , якому в силу Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про Бахмутський відділ поліції ГУНП у Донецькій області (а.с. 138-144) підпорядковується начальник Бахмутського відділу поліції ГУНП у Донецькій області. Отже, спірний наказ №485 о/с стосовно позивача підписано уповноваженою особою.
		Не доведено також позивачем і того факту, що відповідна посада не була вакантної на час його призначення.
		Необґрунтованим є посилання позивача на відсутність його згоди при прийнятті наказів від 15.11.2018 року №1101 о/с  та №485 о/с, що є порушенням статті 32 Кодексу Законів про працю України, враховуючи наступне.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 N8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми   Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
		Відтак, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі. 
		Враховуючи те, що порядок переміщення поліцейських по службі, врегульовано спеціальним Законом України "Про Національну поліцію", який не передбачає отримання згоди поліцейського на переведення на рівнозначну посаду, тому до спірних правовідносин положення   КЗпП України, в тому числі стаття 32,   застосуванню не підлягають.
		З урахуванням вищевикладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
		 
		Суддя                                                                                                О.В. Патратій 
		 
		Дата складання повного тексту рішення - 04.11.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...