Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/4209/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2019. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: А/855/15771/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 705/4209/18                                                                     Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		  23 жовтня 2019 року                                                                                  м. Київ
		 
		 
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		          головуючого судді:                                                                                                                            Ганечко О.М.,
		          суддів:                                                                                                                                                                    Кузьменка В.В.,   
		                                                                                                              Шурка О.І.,                                                           
		          
		          розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,  
		                                                                                                              
		                                                   В С Т А Н О В И В :
		 
		          Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області з вимогами про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу від 23 серпня 2018 року      № ЧК-611373/АВ/П/ПТ/ТД-ФС 471.
		          Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від  15 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		          Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність, необ`єктивність, необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		          Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
		          Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		          Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		          З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		          Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		          Відповідно до положень статті 308  Кодексу адміністративного судочинства України,  справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Згідно з приписами частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		          Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		          Як убачається з матеріалів справи,  головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів управління Держпраці у Черкаській області Томіленко Т.Д. та Сотник О.І., відповідно до направлення на проведення перевірки від 16 липня 2018 року №1427, виданого на підставі наказу від 16 липня 2018 року №673-Н, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками у мережі роздрібних торгових відділів наливної парфумерії ІНФОРМАЦІЯ_1, що розміщені у магазинах « Thrash », «Novus» та у ТЦ «Пассаж» в м. Черкаси.
		          У зв`язку з відсутністю 18 липня 2018 року ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності та відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування         №ЧК-611/375/НД від 18 липня 2018 року та вимогу про надання документів                     №ЧК-611/375/ПД від 18 липня 2018 року, інспекційне відвідування зупинено до 10:00 години 27 липня 2018 року.
		          На виконання вимоги №ЧК-611/375/ПД ФОН, ОСОБА_1 надав інспекторам праці копії документів, що стосуються предмету контролюючого заходу, тому 27 липня 2018 року інспекційне відвідування продовжено та за його результатами складено акт від 27 липня   2018 року №ЧК-611/373/АВ, згідно якого виявлені під час інспекційного відвідування та зафіксовані наступні порушення вимог законодавства про працю: ОСОБА_2 виконувала функціональні обов`язки професії продавця непродовольчих товарів у магазині «Thrash», ОСОБА_3 - у магазині «Novus», а ОСОБА_4 - у ТІД «Пассаж», при цьому трудові договори з вказаними працівниками підприємець не уклав та не повідомив ДФС про прийняття працівників на роботу, чим порушив вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
		          На підставі акту перевірки та за результатами розгляду справи, першим заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Мащенко Віталієм Васильовичем ,  23 серпня 2018 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача №ЧК-611/373/АВ/ШТТ7ТД-ФС-471, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335 070,00 грн. на підставі абзацу 2 частини другої                  статті 265 КЗпП України.  
		          Позивач стверджує, що відносини між позивачем, як фізичною особою-підприємцем, та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 склалися на підставі цивільно-правових договорів, які він вважає договорами підряду, укладеними на підставі чинного законодавства, з визначенням усіх необхідних умов, предметом яких є надання послуг з проведення презентацій товару для збільшення кількості його продажу.
		          Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуг), їх кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність.
		Встановлюючи в судовому засіданні обставини  не оформлення трудових відносин, суд першої інстанції зазначив, що предметом цивільно-правових договорів, укладених 16 липня 2018 року, 01 липня 2018 року та 17 липня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 є праця, що не передбачає будь-якого кінцевого результату, тобто фактичне виконання зазначеними громадянами послуг продавців, оскільки у вказаних цивільно-правових договорах відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати виконавець замовнику, договори не містять жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. 
		          Виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 трудових функцій за конкретною професією «продавець» за висновками суду першої інстанції є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, що  відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності позивача.
		          З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів та вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		          Державна служба України з питань праці (Держпраці), згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		          Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення № 96, Держпраці, для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити, відповідно до вимог закону, без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
		          Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		          Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		          Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
		          Чинним законодавством України не передбачено у яких саме випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт/надання послуг. Сторони договору вільні у своєму виборі  щодо форми оформлення відносин та на власний розсуд можуть визначати вид такого договору. Укладення цивільно-правового договору є виключним правом суб`єктів господарювання, що забезпечено Конституцією України та Цивільним кодексом України.
		          За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не конкретну індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг).  
		          Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.
		          З викладеного суд приходить до висновку, що роботодавці мають право укладати цивільно-правові договори з фізичними особами на виконання певних видів робіт та надання послуг, укладення яких узгоджується з приписами Цивільного кодексу України.
		          Водночас, як вбачається із змісту наявних у справі цивільно-правових договорів, їх предметом є: проведення презентації та продаж парфумерної продукції, при цьому сам позивач чомусь вважає їх договорами підряду, предметом яких, відповідно до положень Цивільного кодексу України, є виготовлення, обробка, переробка, ремонт речі або виконання іншої роботи (надання послуг) з переданням їх результату замовникові. 
		          У цивільно-правових договорах, укладених між позивачем та фізичними особами, відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати виконавець замовнику. Договори не містять жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Тобто, укладені договори фактично передбачають виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 трудових функцій за конкретною професією - продавець, що є ознакою трудових відносин та не відповідають за змістом та результатом  природі договору підряду, як визначає сам позивач, оскільки виконувана ними робота є процесом праці, яка не передбачає будь-якого кінцевого результату. 
		          Також слід зазначити, що висновками контролюючого органу працівники виконували свої обов`язки у конкретному місці роботи, а саме: ОСОБА_2 виконувала функціональні обов`язки професії продавця непродовольчих товарів у магазині «Thrash», ОСОБА_3 - у магазині «Novus», а  ОСОБА_4 - у ТІД «Пассаж», при цьому посилання позивача на те, що зазначені відомості не відповідають дійсності не спростовують таких висновків, є безпідставними та непідтвердженими, оскільки в укладених договорах відсутнє визначення місця виконання договорів, а інших доказів зворотного суду не представлено.
		          Окрім того, виходячи з письмових пояснень ОСОБА_3 (т.1 а.с.20) та             ОСОБА_4 (т.1 а.с.21) по закінченню дії укладених цивільно-правових договорів з ними підписані трудові договори та вони продовжують працювати з ФОП ОСОБА_1 , що також вказує на первісно трудовий характер взаємовідносин, що склалися між ними. 
		          Відповідно до  статті 6 Конституції України,  органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією  Конституцією  межах і відповідно до законів України.
		          Статтею 19 Конституції України,  встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		          Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		          Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»         від 17 червня 2015 року №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
		          Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		          Згідно з частиною першою та другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
		          Частиною четвертою статті 265 КЗпП України, передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		          Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладення у письмовій формі договору (контракту), або видання наказу чи розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, натомість відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку №509, тому підстави для визнання її протиправною т а скасування не вбачається.
		          Доводи апеляційної скарги та апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, при цьому, попри посилання апелянта на порушення судом першої інстанції також і норм процесуального права під час розгляду справи, в апеляційній скарзі не наведено у чому саме такі порушення полягають, через що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції як з мотивів порушення норм матеріального, так і процесуального права.
		          Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  щодо справедливого судового розгляду, врахувавши  статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства    права    з    урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини,    судова колегія вважає, що доводи позивача (апелянта) не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		                                                        
		                                            П О С Т А Н О В И В :
		 
		          Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		 
		          Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року - залишити без змін. 
		 
		          Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		    Головуючий суддя:                                                                                                                                                    Ганечко О.М.
		    
		    Судді:                                                                                                                                                                                                      Кузьменко В.В.   
		                                                                                                              Шурко О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...