Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 484/555/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2019.
Дата набрання законної сили: 31.10.2019
Номер судового провадження: 51-8547км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016150110003375

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 484/555/17 провадження № 51-8547км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційногокримінальногосуду у складі:
		головуючої ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 , 
		розглянув у судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від10 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12016150110003375, щодо
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		уродженця та жителя     АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2016 року відповідно до ч. 1 ст. 72 КК з переведенням менш суворого виду покарання в більш суворий у співвідношенні, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк3 роки, щодо якого судових рішень у касаційному порядку не оскаржено.
		Не погодившись із вироком щодо ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від10 липня 2018року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 . 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за його скаргою, оскільки він оскаржував вирок на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого і не заперечував обставин, дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). Вважає за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, атакож роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
		Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
		Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, суддя, пославшись на те, що захисником ОСОБА_6 оскаржено вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 виключно на підставах, на яких це судове рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК не може бути оскаржено, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника згідно зположеннями ч. 2 ст. 394 КПК.
		При цьому поза увагою апеляційного суду залишилося те, що в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 наводив доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме вважав за необхідне виключити кваліфікуючу ознаку крадіжки  вчинення злочину з проникненням у сховище та перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК.
		25 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) постановив рішення усправі «Ростовцев проти України», яке набуло статусу остаточного 25 жовтня 2017року, щодо порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що полягає в порушенні національними судами суті права заявника на подання апеляційної скарги.
		Це судове рішення мотивовано тим, що апеляційна скарга заявника стосувалася питання правової кваліфікації дій, у вчиненні яких він зізнався (п. 32). ЄСПЛуп.33рішення зазначив, що апеляційний суд прямо посилався на правову кваліфікацію дій заявника як на одну з підстав неможливості оскарження вироку, а Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився зйого висновками.
		Водночас ЄСПЛ зауважив, що позиція національних судів у кримінальній справі заявника прямо суперечить тлумаченню відповідних положень законодавства Урядом України і наведеній практиці, згідно з якою поняття «обставини», використане під час відповідного провадження на національному рівні, поширюється лише на фактичні обставини справи та не містить їхньої кримінально-правової кваліфікації. На думку ЄСПЛ, не можна стверджувати, що заявник повинен був передбачати, що, не оспорюючи фактів, установлених у судовому засіданні, він відмовився від можливості оскарження обвинувального вироку щодо себе, якщо він вважав правову кваліфікацію своїх дій неправильною.
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (касаційне провадження №13-3зво18, справа №756/5578/15-к), національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювались і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій КПК не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.
		Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що захисник оскаржив вирок суду першої інстанції з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При цьому ч. 2 ст. 394 КПК не містить заборони на оскарження вироку з цієї підстави.
		З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи згідно з ч. 2 ст. 394 КПК у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок щодо ОСОБА_7 , допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.
		Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду  скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Апеляційного суду Миколаївської області від10 липня 2018року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника  ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 рокущодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною таоскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...