Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/201/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 14-468цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем  України
		 
		09 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 758/201/17
		Провадження № 14-468цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О.С.,
		суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., 
		 
		розглянула у порядку письмового провадження справу за скаргою Національного університету «Києво-Могилянська академія» на дії та рішення державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за касаційною скаргою Національного університету «Києво-Могилянська академія» на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2017 року, постановлену у складі суддів Левенця Б.Б., Борисової О.В., Ратнікової В.М.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
		1.        У грудні 2016 року Національний університет «Києво-Могилянська академія» (далі - НУ «Києво-Могилянська академія») звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанови від 21 жовтня 2016 року № 51891299 про накладення штрафу на НУ «Києво-Могилянська академія» та від 14 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52881838 щодо стягнення з НУ «Києво-Могилянська академія» штрафу.
		2.        Скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2015 року поновлено ОСОБА_1 на навчанні у складі студентів НУ «Києво-Могилянська академія» 5-го року навчання за спеціальністю «Правознавство».
		2.1.  10 серпня 2016 року державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - державний виконавець, ДВС) відкрив виконавче провадження. НУ «Києво-Могилянська академія» неодноразово звертався до державного виконавця із заявами про неможливість виконання рішення суду та поновлення студента ОСОБА_1 на навчанні. 
		2.2.  02 листопада 2016 року НУ «Києво-Могилянська академія» повідомив державного виконавця про самостійне виконання рішення суду. Постановою державного виконавця від 11 листопада 2016 року виконавче провадження закрито.
		2.3. Постановою державного виконавця від 21 жовтня 2016 року на НУ «Києво-Могилянська академія» накладено штраф у розмірі 10 200 грн за невиконання без поважних причин рішення суду. Постановою від 14 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеної вище постанови.
		Короткий зміст судових рішень
		3.        Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року скаргу НУ «Києво-Могилянська академія» задоволено частково, визнано неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття постанови у виконавчому провадженні № 51891299 про накладення штрафу на боржника НУ «Києво-Могилянська академія» та скасовано вказану постанову. В іншій частині скарги НУ «Києво-Могилянська академія» відмовлено.
		4.        Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 14 березня 2017 року скасовано, провадження в даній справі закрито з підстав пункту 3 частини першої статті 314 ЦПК України, оскільки скарга на постанови державного виконавця про накладення штрафу та про відкриття виконавчого провадження за цією постановою не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства і мають бути оскаржені до адміністративного суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5.        У червні 2017 року НУ «Києво-Могилянська академія» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якому просив скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити ухвалу суду першої інстанції в силі, посилаючись при цьому на те, що апеляційним судом не враховано положень статей 383, 384 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення порядку подачі скарг на дії державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, тобто у порядку цивільного судочинства.
		Доводи інших учасників справи
		6.        У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги НУ «Києво-Могилянська академія» та залишити ухвалу апеляційного суду без змін, посилаючись при цьому на те, що положення частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу до адміністративного судочинства.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		7.        Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її із суду першої інстанції.
		8.        15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладений у новій редакції.
		9.        Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		10.    06 червня 2018 року справа № 758/201/17 надійшла до Верховного Суду.
		11.    Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		12.    14 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		13.    Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		14.    Враховуючи те, що заявник оскаржує ухвалу апеляційного суду з підстав порушення судом правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
		15.    27 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		16. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		17. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		18. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		19. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
		20. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
		21. Згідно зі ст. 1 Закону України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це  сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		22. Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		23. Постановою державного виконавця від 21 жовтня 2016 року на НУ «Києво-Могилянська академія» накладено штраф у розмірі 10 200 грн за невиконання без поважних причин рішення суду, а постановою від 14 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеної постанови.
		24. За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІпостанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення  виконавчих  дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
		25. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		26. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну  структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних  категорій судів.
		27. Частиною другою статті 74 Закону № 1404-VІІІпередбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		28. З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
		29. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18).
		30. Враховуючи викладене, постанови державних виконавців про накладення штрафу та про відкриття виконавчого провадження на виконання цієї постанови не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом. Таким чином апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.
		31. Велика Палата Верховного Суду не приймає до уваги доводи касаційної скарги по суті скарги на дії державного виконавця, оскільки вони не були предметом розгляду судом апеляційної інстанції.
		32. За правилами частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		33. З огляду на викладені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга НУ «Києво-Могилянська академія» задоволенню не підлягає, а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2017 року слід залишити без змін.
		Щодо судових витрат
		34. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу Національного університету «Києво-Могилянська академія» залишити без задоволення.
		Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                            О.С. Ткачук
		Судді:                         Н.О. Антонюк                                              Л.М. Лобойко
		Т.О. Анцупова                                             Н.П. Лященко 
		Ю.Л. Власов                                                В.В. Пророк
		М.І. Гриців                                          Л.І. Рогач
		В.І. Данішевська                               О.М. Ситнік
		Ж.М. Єленіна                                               В.Ю. Уркевич
		В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...