Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 498/496/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2019.
Дата набрання законної сили: 21.08.2019
Номер судового провадження: 14-320цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 серпня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 498/496/17
		Провадження № 14-320 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом  ОСОБА_1 (далі - позивачка) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про захист прав споживача, визнання права та зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на постанову Апеляційного суду Одеської області від 5 березня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Сегеди С. М., Кононенко Н. А. й Цюри Т. В.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У червні 2017 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила :
		1.1.       Визнати за нею право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду у сумі 200000,00 грн на підставі договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 004-15843-250215, укладеного ПАТ «Дельта Банк» з позивачкою (далі - договір банківського вкладу).
		1.2.       Зобов`язати уповноважену особу Фонду включити позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду у сумі 200 000,00 грн на підставі договору банківського вкладу.
		1.3.       Зобов`язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивачки як вкладника, яка має право на відшкодування у сумі 200 000,00 грн на підставі договору банківського вкладу.
		1.4.       Зобов`язати Фонд виплатити позивачці гарантовану суму відшкодування у сумі 200 000,00 грн на підставі договору банківського вкладу.
		2.           Позов мотивувала такими обставинами :
		2.1.       25 лютого 2015 року позивачка уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу на строк до 27 березня 2015 року.
		2.2.       Сума вкладу за договором банківського вкладу становила 240 000,00 грн.
		2.3.       На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 2 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 3 березня 2015 року про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
		2.4.       На підставі постанови Правління НБУ від 2 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» і призначила уповноважену особу Фонду.
		2.5.       29 березня 2016 року позивачка звернулась до Фонду із заявою про надання інформації щодо отримання гарантованої суми за вкладом на підставі договору банківського вкладу.
		2.6.       27 квітня 2016 року Фонд у листі № 34-036-21476/16 повідомив позивачку про те, що її не було включено до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. До цього листа Фонд додав копію повідомлення про нікчемність правочину позивачки.
		2.7.       Позивачка має право на відшкодування гарантованої суми за вкладом на підставі договору банківського вкладу, а тому суд має це право захистити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           28 листопада 2017 року Великомихайлівський районний суд Одеської області постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі, оскільки вважав, що справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		4.           Мотивував ухвалу так :
		4.1.       Спір щодо визнання протиправними дій або рішень уповноваженої особи Фонду щодо здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання та зобов`язання вчинити певні дії є публічно-правовим.
		4.2.       Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування надання відшкодування вкладнику у розмірі до 200 000 грн.
		4.3.       Позивачка звернулася до суду з приводу здійснення Фондом його владно-управлінських функцій і повноважень відповідно до закону.
		4.4.       Спір, предметом якого є перевірка законності дій і рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владно-управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави на відповідність Законам України й іншим нормативно-правовим актам відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 3 та частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, має вирішувати адміністративний суд.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.           5 березня 2018 року Апеляційний суд Одеської області прийняв постанову, якою скасував ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання права на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду у сумі 200 000,00 грн на підставі договору банківського вкладу. Справу в цій частині направив для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року залишив без змін.
		6.           Мотивував постанову тим, що, оскільки позивачка звернулась із вимогою про визнання права на відшкодування коштів за вкладом, тобто щодо захисту порушених прав у цивільних відносинах, такий спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Інші вимоги, як правильно вирішив суд першої інстанції, необхідно розглядати за правилами судочинства адміністративного.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.           26 травня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду подало касаційну скаргу, в якій стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 5 березня 2018 року в частині, в якій скасована ухвала Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року, та залишити в силі судові рішення апеляційного суду і суду першої інстанції в іншій частині.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		8.           29 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		9.           Мотивував ухвалу тим, що у касаційній скарзі є доводи про порушення апеляційним судом правил юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.        Уповноважена особа Фонду обґрунтувала касаційну скаргу так :
		10.1.    Вимоги позивачки про визнання за нею права на відшкодування коштів не мають характеру цивільних, оскільки питання про те, чи має особа таке право, вирішує виключно уповноважена особа Фонду, а не банк, під час здійснення тимчасової адміністрації.
		10.2.    Позивачка не заявила жодних цивільно-правових вимог до ПАТ «Дельта Банк» як сторони договору банківського вкладу.
		10.3.    Позовні вимоги заявлені до відповідачів, які є суб`єктами владних повноважень. Тому вимогу про визнання за позивачкою права на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		(2)         Позиції інших учасників справи
		11.        Інші учасники справи позицію щодо касаційної скарги не висловили.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		12.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		13.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		14.        Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		15.        Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		16.        Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у зазначеній редакції).
		17.        Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		18.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивачка та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір банківського вкладу. Спір у цій справі виник через невиплату позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у розмірі 200 000,00 грн.
		19.        Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини, зокрема, між Фондом, банками, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		20.        Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		21.        Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
		22.        Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакцій, чинній на час звернення позивача до суду).
		23.        Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. 
		24.        Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
		25.        Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному вебсайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).
		26.        Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500000,00 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		27.        З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		28.        Отже, спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17). Натомість, спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 61-65, 71 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц).
		29.        Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про юрисдикцію адміністративного суду щодо визначених цими судами позовних вимог. Проте Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги, що 27 липня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд постановив ухвалу (реєстровий номер 59315456), якою закрив провадження у справі № 815/3167/16 за позовом позивачки до Фонду та його уповноваженої особи про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, оскільки вважав, що цей спір не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства. А 14 вересня 2016 року Одеський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу (реєстровий номер 61365677), якою залишив без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у зазначеній справі. 
		30.        Відповідно до частини другої статті 239 КАС України у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги,у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		31.        Окружний адміністративний суд закрив провадження у справі № 815/3167/16 за позовом позивачки до тих самих відповідачів, у якій вона пред`явила аналогічні, що і в справі № 498/496/17, вимоги про зобов`язання вчинити дії, а апеляційний суд у справі № 815/3167/16 зазначених недоліків не усунув. Тому, незважаючи на те, що ці вимоги належать до юрисдикції адміністративного суду, але з огляду на припис частини другої статті 239 КАС України у вказаній редакції позивачка не зможе реалізувати її право на доступ до суду за правилами адміністративного судочинства.
		32.        Велика Палата Верховного Судузвертає увагу на те, що уповноважена особа Фонду брала участь у розгляді адміністративним судом справи № 815/3167/16, а її представник був присутнім на судовому засіданні при вирішенні судом питання про закриття провадження за означеними вимогами позивачки. Отже, був обізнаним про наявність судового рішення про закриття провадження у справі № 815/3167/16. Тому, звертаючись із касаційною скаргою у справі № 498/496/17, уповноважена особа Фонду не може вимагати від суду вчинення дій, які матимуть наслідком існування конфлікту юрисдикцій, внаслідок якого позивачка не зможе реалізувати її право на доступ до суду за частиною позовних вимог.
		33.        Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
		34.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на наявність чинного судового рішення про закриття провадження у справі № 815/3167/16 існують підстави для виходу за межі доводів і вимог касаційної скарги, а відтак і для перегляду постанови апеляційного суду в неоскарженій уповноваженою особою Фонду частині.
		35.        Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
		36.        Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		37.        ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).
		38.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що постановлення 27 липня 2016 року Одеським окружним адміністративним судом ухвали про закриття провадження у справі № 815/3167/16, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, поставили під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивачки на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
		39.        З огляду на можливість виникнення юрисдикційного конфлікту та на імперативний припис частини другої статті 239 КАС України Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір слід в цілому вирішити за правилами цивільного судочинства.
		40.        Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним) суд першої інстанції повинен врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у пунктах 84-93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц, у пунктах 56-63 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17, у пункті 38 постанови від 12 грудня 2018 року у справі № 591/1272/18.
		(2)         Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1)     Щодо суті касаційної скарги
		41.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 2, 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		42.        Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		43.        Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).
		44.        З огляду на встановлені порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та наявність підстав для виходу за межі доводів і вимог касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а саме: постанову Апеляційного суду Одеської області від 5 березня 2018 року в частині направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, виклавши у редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Апеляційного суду Одеської області від 5 березня 2018 року й ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		(2.2)     Щодо судових витрат
		45.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
		Керуючись частиною першою та третьою статті 400, пунктами 2, 3 частини першої статті 409, частиною шостою статті 411, частинами першою та четвертою статті 412, статтями 416-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
		2.    Постанову Апеляційного суду Одеської області від 5 березня 2018 року в частині направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції залишити без змін у резолютивній частині та змінити у частині мотивувальній, виклавши останню в редакції цієї постанови.
		3.    В частині інших позовних вимог, за якими провадження було закрито, постанову Апеляційного суду Одеської області від 5 березня 2018 року й ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...