Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/3833/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 14-428цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 337/3833/16-ц
		Провадження № 14-428 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.
		розглянула справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості 
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9 березня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: Крилової О. В., Дзярука М. П., Трофимової Д. А.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            10 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачки за необліковане водокористування заборгованість у сумі 11 065,19 грн.
		2.            Мотивував позовну заяву такими обставинами:
		2.1.       10 березня 2010 року позивач уклав з відповідачкою договір № 9371/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі - договір) на строк з 10 березня 2010 року до 31 грудня 2013 року.
		2.2.       Згідно з пунктом 1.1 договору позивач забезпечує відповідачці подання питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод у нежилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (перукарня) (далі - приміщення).
		2.3.       Сторони погодили, що строк дії договору вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення такого строку про припинення договору письмово не заявила жодна зі сторін. Якщо відповідних заяв сторони не робили, договір вважається пролонгованим на строк до 31 грудня 2016 року.
		2.4.       10 жовтня 2013 року позивач склав акт № 453а технічного обстеження водопроводу у приміщенні. Згідно з цим актом на вводі діаметром 15 мм установлений прилад обліку марки КВ 1,5 № 268316, що пройшов державну повірку у І кварталі 2010 року (прилад припломбований до труби роторною пломбою А16181; термін його державної повірки сплив); об`єм витрат води визначається відповідно до пунктів 5.14 і 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила користування), і становить 1 068,48 куб. м.
		2.5.       Відповідачка мала забезпечити своєчасну повірку приладу обліку до 31 березня 2013 року та не споживати воду за лічильником, що не був повірений належним чином.
		2.6.       Покази приладу обліку, який не пройшов державну повірку (понад місяць відсутні дані про результати державної повірки, що передбачено у пункті 5.14 Правил користування), не можна враховувати як показники обсягу спожитої послуги, водоспоживання за таким приладом не можна вважати обліковим.
		2.7.       10 жовтня 2013 року на підставі вказаного акта № 453а технічного обстеження водопроводу позивач склав акт-рахунок № 9371/1 за період з 9 серпня до 12 вересня 2013 року на суму 11 065,19 грн.
		2.8.       Оскільки, порушуючи умови договору, відповідачка не сплатила суму, передбачену цим актом-рахунком, утворилася заборгованість.
		2.9.       14 жовтня 2013 року згідно з додатковою угодою № 1/14/10/13 до договору сторони внесли зміни до преамбули договору, замінивши слова «фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в особі ОСОБА_2 » на «фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 ».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.            12 грудня 2016 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя ухвалив рішення, яким позов задовольнив.
		4.            Мотивував рішення так :
		4.1.       Відповідачка порушила вимоги пункту 5.14 Правил користування, оскільки термін повірки приладу обліку, встановленого у приміщенні, закінчився у І кварталі 2013 року.
		4.2.       Розрахунок заборгованості за період з 9 серпня (дня останнього обслуговування абонента) до 12 вересня 2013 року позивач склав з додержанням вимог пунктів 3.3 і 3.4 Правил користування.
		4.3.       Необґрунтованими є доводи відповідачки про те, що вона має оплачувати вартість відповідних послуг згідно із середньомісячними показниками приладу обліку за попередні три місяці. Такий спосіб обчислення вартості послуг застосовується лише під час перебування приладу обліку на повірці, а відповідачка продовжує експлуатацію лічильника без його повірки після закінчення відведеного для цього строку.
		4.4.       Відповідачка не заперечувала розрахунок заборгованості за вказаною у позові формулою.
		4.5.       Звернувшись із позовною заявою до суду 10 жовтня 2016 року, позивач не пропустив позовну давність, оскільки виявив порушення відповідачкою вимог законодавства на підставі акта, складеного 10 жовтня 2013 року, що був надісланий відповідачці 11 листопада 2013 року.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		5.            9 березня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою скасував рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 12 грудня 2016 року та закрив провадження у справі. 
		6.            Мотивував ухвалу так:
		6.1.       Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про цивільне право (крім випадків, коли розгляд таких спорів проводиться за правилами іншого судочинства), а, по-друге, суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		6.2.       У цій справі позивачем є юридична особа, а відповідачем - суб`єкт підприємницької діяльності.
		6.3.       Позовні вимоги ґрунтуються на договорі, укладеному з відповідачкою як із фізичною особою-підприємцем.
		6.4.       Приміщення, в якому був неповірений лічильник, використовується відповідачкою як перукарня - для зайняття підприємницькою діяльністю.
		6.5.       З урахуванням приписів статей 1 і 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справу треба розглядати за правилами господарського судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.            29 березня 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9 березня 2017 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржиться на порушенням судом апеляційної інстанціїнорм процесуального права.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		8.            24 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		9.            Ухвалу суд обґрунтував тим, що позивач оскаржує ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9 березня 2017 року через порушення правил суб`єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.         Позивач мотивує скаргу доводами, аналогічними до тих, які наведені у позовній заяві, а також так:
		10.1.    Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15 січня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність.
		10.2.    У разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
		10.3.    Позивач обґрунтовано звернувся до суду за правилами цивільного судочинства, оскільки на час подання позовної заяви відповідачка вже не мала статусу фізичної особи-підприємця.
		(2) Доводи відповідачки
		11.         Відповідачка відзив на касаційну скаргу не подала.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів позивача та висновків суду апеляційної інстанції
		12.         Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		13.         За змістом статті 30 ЦПК України у тій самій редакції сторонами у цивільному процесі (позивачем і відповідачем) можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
		14.         Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		15.         Господарський процесуальний кодекс (далі - ГПК) України в редакції, чинній на час подання позову до суду, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів (пункт 1 частини першої статті 12).
		16.         Визначальною для розмежування юрисдикції за пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України у вказаній редакції була участь у відносинах, з приводу яких виник спір, суб`єкта господарської діяльності.
		17.         Згідно зі статтею 21 ГПК Україниу тій же редакції сторонами у господарському процесі (позивачами та відповідачами) могли бути підприємства й організації, зазначені у статті 1 цього кодексу, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності.
		18.         Відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній на час подання позову до суду, господарський суд припиняв провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб`єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		19.         Стосовно фізичних осіб-підприємців, що є сторонами у справах, таке правонаступництво було можливе за одночасної наявності двох умов: відповідні правонаступники мали аналогічний правовий статус (зокрема, фізичних осіб-підприємців); цей статус існував у них на момент вирішення господарським судом питання про правонаступництво. Можливість виникнення правонаступництва в майбутньому не бралася господарським судом до уваги (пункт 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
		20.         Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
		21.         Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина сьома статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
		22.         Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
		23.         Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
		24.         Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачка є фізичною особою-підприємцем і здійснює господарську діяльність у приміщенні, в якому позивач надавав послуги згідно з договором. З огляду на вказане суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду.
		25.         Заперечуючи обґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції, позивач у касаційній скарзі зазначив, що на час його звернення до суду з позовною заявою у відповідачки вже не було статусу фізичної особи-підприємця.
		26.         Велика Палата Верховного Суду вважає, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах були відкриті у господарському суді до настання таких обставин. Крім того, у разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		27.         Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 593/793/14-ц і від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункти 70-71).
		28.         Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачка втратила статус підприємця 15 січня 2015 року, про що у касаційній скарзі вказує позивач, який звернувся до суду 10 жовтня 2016 року. Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що цю справу треба розглядати за правилами господарського судочинства. Як за предметним, так і за суб`єктним критерієм, враховуючи припинення відповідачкою підприємницької діяльності до дня звернення до суду з цим позовом, спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		29.         Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.
		30.         Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		31.         У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).
		32.         Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		33.         З огляду на надану оцінку аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою частково. Тому ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9 березня 2017 рокуслід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		(2.2) Щодо судових витрат
		34.         З огляду на висновок стосовно суті касаційної скарги судові витрати підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
		Керуючись частиною першою статті 400, частиною четвертою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409, частинами четвертою та шостою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» задовольнити частково.
		2.    Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9 березня 2017 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік  В. Ю. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...