Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/159/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2019. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 25.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ДОДАТКОВЕ 
		СУДОВЕ РІШЕННЯ
		04 листопада 2019 року                               м. Київ                              № 826/159/18
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А.,  за участю представників сторін 
		позивача   - ОСОБА_2
		від відповідача -     Макеєнко Олени Геннадіївни  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача  про стягнення з відповідачів понесених витрат в адміністративній справі
		за позовом       ОСОБА_2 
		до                     Голови Київської міської державної адміністрації Кличко В.В
		                        Київської міської державної адміністрації                         
		про                   визнання протиправним та скасування розпорядження №932-
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )  з позовом до Голови Київської міської державної адміністрації Кличко Віталія Володимировича (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527), в якому просить суд  визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації №932 від 01.08.2017 р. «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа  місяця, що настає за розрахунковим» та внесення змін до деяких розпоряджень  Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - в частині встановлення тарифів на послуги  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_2  та скасувати.
		Рішенням суду від 17.10.2019 року позов задоволено у повному обсязі, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації №932 від 01.08.2017 р. «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа  місяця, що настає за розрахунковим» та внесення змін до деяких розпоряджень  Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - в частині встановлення тарифів на послуги  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_2  та скасовано. Стягнуто на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 640 грн.
		Позивачем через канцелярію суду 24.10.2019 подано заяву  щодо  стягнення понесених витрат по справі у розмірі 19      018,82 коп.
		Під час розгляду даної заяви в судовому засіданні 04.11.2019 року позивачем підтримана подана заява.
		Представник відповідача  задоволення заяви щодо відшкодування понесених витрат по справі поклав на розсуд суду.
		Судом, ухвалюючи рішення від 17.10.2019 вирішено питання щодо розподілу судових витрат із стягнення судового збору, проте не вирішено питання щодо судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		Відповідно до пункту 3 частини першої  статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України      суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України            передбачено, що      суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
		Розгляд питання щодо відшкодування  позивачу понесених витрат по справі, здійснюється судом в   тому самому порядку, що й ухвалено судове рішення.
		Згідно з частиною першою   статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України      судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої      статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу
		Відповідно до приписів      статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
		Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Суд наголошує на тому, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, у якій таку допомогу надано.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 821/1594/17 від 15.05.2018.
		Проте, ані в довіреності, яка видана Олійнику Д.В. , ані в договорі  про надання правничої допомоги  №20-04-18/05 від 20 квітня 2018 року, не конкретизована справа, в рамках якої позивачу надаються юридичні послуги.
		Згідно з пунктом 4 частини першої      статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI   договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Статтею 19 цього ж Закону      визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої                                                                                          статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI      ).
		Відповідно до      статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"      гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		На підтвердження наявності витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: Договору  про надання правничої допомоги від 20.04.2018 року, квитанцій до прибуткового касового ордеру №1417/01 від 03.01.2019 року, №1417/02 від 17.01.2019 року, №1429/01 від 14.05.2019 року, № 1501/01 від 21.10.2019 року на загальну суму 12      650 грн.
		Відповідно до пункту 4.1.-4.3 вказаного вище Договору, послуги, надані адвокатом,  клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування суми, що погоджується сторонами. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту  отримання клієнтом  рахунку  від адвоката.
		За результатами надання  правової допомоги  складається акт, що підписується представниками  кожної із сторін.
		Суд зазначає, що в порушення вказаних норм договору, позивач не надав суду доказів сплати зазначеної суми, а саме: платіжного доручення чи відповідної квитанції банку про внесення їх на відповідний рахунок. Крім того, в порушення п. 4.2 позивачем не надано рахунків від адвоката, відповідно до яких сума, яку просить стягнути позивач, була сплачена на рахунок адвоката.
		Крім того, до заяви про  стягнення з відповідачів  понесених витрат, на виконання вимог п. 4.3 договору, позивачем не надано актів виконаних робіт.
		Суд наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Суд звертає увагу, що опис понесених позивачем витрат не містить  детального розрахунку виконаних дій адвоката в рамках надання правничої допомоги за договором та нотаріальною довіреністю, а наведено загальні права та обов`язки адвоката, як представника в будь-якій справі.
		На переконання суду, розрахунок витрат на правову допомогу, який додано до матеріалів справи, є необґрунтованим та не відповідає складності справи, крім того, позивачем власне не надано суду доказів сплати зазначеної суми в розмірі 12650 грн., а саме: платіжного доручення чи відповідної квитанції.
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2019 у справі   №910/15944/17.
		Позивач зазначає про витрати  позивача та його представника Олійника Д.В (за довіреністю) на підготовку та подання позовної заяви, а також представництво позивача в суді складають 5  198,82 грн
		На підтвердження вказаних сум позивачем надано копії наступних документів: довідки двадцять першої Київської нотаріальної контори за вих №1-16 від 03.11.2017 року про  розмір оплати нотаріальних послуг, квитанції ПАТ «Укрпошта» про пересилання поштової кореспонденції, купівлю конвертів та поштових марок, квитанції на оплату проїзду метро, квитанції про здійснення копіювання документів, проїзні квитки у міському транспорті, квитанції на оплату послуг мобільного зв`язку.
		Дослідивши вказані документи, суд приходить до висновку про часткове задоволення сум, заявлених до стягнення, в зв`язку із наступним.
		У заяві про  стягнення з відповідачів понесених витрат по справі, позивач зазначає, що  оформлення нотаріальної довіреності на представника  та 5 завірених копій до неї складають 520 грн.
		Натомість, відповідно до  довідки Двадцять першої Київської Державної нотаріальної контори від 03.11.2017 року, за посвідчення довіреності  на ведення справ в судових та інших органах, а також за засвідчення вірності копій з цієї ж довіреності стягнуто правових послуг, державного мита, послуг банка, плати за реєстрацію довіреності та нотаріальний бланк на суму 420 грн 00 коп. 
		В зв`язку із цим суд вважає  розрахунок, наданий позивачем, необґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково в сумі 420 грн.
		Стосовно копій квитанції щодо оплати послуг поштового зв`язку, суд не приймає їх до уваги, оскільки позивачем листи були відправлені за рахунок раніше придбаних марок. Проте, із наданих квитанцій неможливо встановити суму відправки листів на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва, оскільки  сума до сплати зазначена у розмірі 0,00 грн. Квитанції про придбання марок у значній кількості  суд вважає неналежним доказом по справі, оскільки неможливо ідентифікувати та встановити реальну кількість марок, яка була затрачена на відправку кореспонденції по справі.
		Суд вважає підтвердженими затрати на придбання конвертів та  окремих відправлень у розмірі 102,21 грн.
		Витрати на проїзд міським електротранспортом  суд вважає обґрунтованими та доведеними, а тому вони підлягають стягненню у розмірі 277,01 грн.
		Додані до матеріалів справи копії квитанції на поповнення карки проїзду Київським метрополітеном суд вважає недопустимим доказом по справі, оскільки  за час розгляду справи відбулось 9 судових засідань протягом 2018-2019 років. На думку суду, стягнення коштів за проїзд  протягом  року є неспівставним, неспіврозмірним та необґрунтованим. 
		Квитанції про оплату послуг копіювання суд вважає належними доказами по справі, тому стягує на користь позивача понесені витрати у розмірі 140 грн.
		Щодо оплати послуг мобільного зв`язку, суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказані квитанції підтверджують лише внесення коштів на мобільний рахунок, проте позивачем не надано доказів (роздруківку телефонних дзвінків), відповідно до яких можливо було ідентифікувати напрямки використання цих коштів.
		В задоволенні вимоги про стягнення судового збору у розмірі 650 грн суд відмовляє, оскільки при винесенні рішення по справі від 17.10.2019 року суд стягнув на корись позивача сплачений судовий збір у розмірі 640 грн, відповідно до квитанції № 0.0.929167495.1 від 29.12.2017 року про сплату судового збору. Сума, заявлена в 650 грн є необґрунтованою та нічим не підтвердженою. 
		Отже, за результатами розгляду поданої  заяви позивачем не доведено, а судом не встановлено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу в адміністративній справі в розмірі 12 650 грн., які позивач просить стягнути, оскільки не додано жодного розрахунку, актів виконаних робіт та інших підтверджуючих документів, а також не доведено сам факт сплати зазначених коштів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12   650,00 грн.
		Щодо інших витрат, понесених в зв`язку із розглядом адміністративної справи, суд вважає доведеними та обґрунтованими витрати на суму 939,22 грн.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява позивача щодо відшкодування витрат, понесених по справі підлягає частковому задоволенню.
		Згідно частиною п`ятою  статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями      132,      133,      134,      139,      143,      252,      256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,            -
		ВИРІШИВ:
		1. Заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )   про стягнення з відповідачів понесених витрат по справі задовольнити частково;
		2. Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )  понесені витрати у сумі 939,22 грн (дев`ятсот тридцять дев`ять грн двадцять дві коп) солідарно за рахунок  Голови Київської міської державної адміністрації Кличко В.В та бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації.
		3. В іншій частині вимог відмовити.
		     
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого      ст. 295 КАС України      строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		                                    Повний текст рішення складено 06 листопада  2019 року
		 
		          Суддя                                                                                      Н.Г. Вєкуа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...